09 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7130/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 29 травня 2025 року про відмову у призначенні пенсії; зобов'язання призначити з 21 травня 2025 року пенсію за віком з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 12 жовтня 1988 року по 01 квітня 1991 року та з 03 лютого 1992 року по 11 лютого 1993 року.
В обґрунтування позову позивач вказала, що 21 травня 2025 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання - до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV). За результатами розгляду поданих документів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області рішенням від 29 травня 2025 року №032350032234 відмовило їй у призначенні пенсії з тих підстав, що за поданими документами страховий стаж на день звернення становить менше 32 роки. При цьому відповідач до страхового стажу не зарахував періоди роботи з 12 жовтня 1988 року по 01 квітня 1991 року та з 03 лютого 1992 року по 11 лютого 1993 року.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним. Так відомості про періоди роботи у кооперативі “Червона шапочка» з 12 жовтня 1988 року по 01 квітня 1991 року та у Малому підприємстві “Віола» з 03 лютого 1992 року по 11 лютого 1993 року наявні у трудовій книжці, обов'язок щодо своєчасного та правильного заповнення якої покладено саме на роботодавця. При цьому працівник не може відповідати за правильність та повне оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації, а вказані обставини не можуть позбавляти працівника права на соціальний захист. Водночас у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих документів відповідач наділений правом звернення до підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
З урахуванням наведеного позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.27-33) у задоволенні позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 від 21 травня 2025 року. За результатом розгляду документів, які були надані позивачем до заяви, їй відмовлено у призначенні пенсії за віком через невиконання умови про страховий стаж (не менше 32 роки). Обчислений страховий стаж становить 29 років 07 місяців 13 днів; відсутні підстави для зарахованння за відомостями трудової книжки періодів роботи з 12 жовтня 1988 року по 01 квітня 1991 року та з 03 лютого 1992 року по 11 лютого 1993 року у зв'язку із невідповідністю записів вимогам чинної на той час Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях.
Відповідач також вважає, що вирішення питання про призначення пенсії ОСОБА_1 належить до дискреційних повноважень пенсійного органу.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21 травня 2025 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком.
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, рішенням якого від 29 травня 2025 року №032350032234 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу (32 роки). До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 01 жовтня 1982 року серії НОМЕР_1 : з 12 жовтня 1988 року по 01 квітня 1991 року, оскільки відсутня посада та підпис відповідальної особи при звільненні; з 03 лютого 1992 року по 11 лютого 1993 року, бо не внесено назву підприємства при прийнятті на роботу. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 29 років 07 місяць 13 днів (а.с.17).
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком та незарахування до страхового стажу періодів роботи з 12 жовтня 1988 року по 01 квітня 1991 року та з 03 лютого 1992 року по 11 лютого 1993 року стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.
Отже, норми Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік (60 років), а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.
Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року №1058). Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 зі змінами).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, з-поміж іншого, реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
У позивача наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 (а.с.10-12), яка надавалася разом із заявою про призначення пенсії.
Відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області виходило з того, що до страхового стажу не може бути зараховано період роботи з 12 жовтня 1988 року по 01 квітня 1991 року (періоди до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування) з тієї причини, що при внесенні запису про звільнення не вказано посаду та підпис відповідальної особи, а запис про період роботи з 03 лютого 1992 року по 11 лютого 1993 року не містить назву підприємства при прийнятті на роботу.
Відповідно до чинної на момент внесення до трудової книжки спірних записів Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1.1 глави 1).
Згідно з пунктом 2.3 глави 2 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Так з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 видно, що позивач з 12 жовтня 1988 року прийнята на роботу у кооператив “Червона шапочка» (запис №12), а 01 квітня 1991 року звільнена з роботи (запис №13).
Суд зауважує, що у розглядуваному випадку записи трудової книжки читабельні та зрозумілі, між собою пов'язані хронологічно, містять реквізити трудового договору та протоколів (їх дату та номер) про призначення на посаду та звільнення з посади; записи засвідчені печаткою. При цьому з 10 квітня 1991 року позивач знову була прийнята на роботу у той же кооператив (звідки звільнена 30 січня 1992 року). Записи №14 та №15 засвідчені печаткою та підписом голови кооперативу. Тож наявність послідовних записів роботи не викликає сумнівів у їх достовірності.
З приводу аргументів відповідача про відсутність при внесенні запису про звільнення позивача посади та підпису керівника підприємства або спеціально уповноваженої особи, суд зазначає, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки в її оформленні.
Також судом встановлено, що відповідно до запису №16 трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 на підставі наказу від 31 січня 1992 року №4 прийнята в'язальницею трикотажного цеху 4 розряду, а згідно із записом №17 на підставі наказу від 11 лютого 1993 року №15 у зв'язку з ліквідацією Малого підприємства “Віола» звільнена за переведенням.
Отже, у цьому випадку запис про переведення позивача у зв'язку з ліквідацією Малого підприємства “Віола» дозволяє визначити назву підприємство, куди позивач була прийнята на роботу 03 лютого 1992 року. Запис про прийняття ОСОБА_1 на роботу 03 лютого 1992 року та її переведення 11 лютого 1993 року засвідчені однією і тією ж особою - директором ОСОБА_2 та печаткою підприємства.
Як свідчать матеріали справи, позивач зверталася із запитами до Комунальної установи “Луцький міський трудовий архів» та листами від 12 травня 2025 року №55/1-12 та від 10 червня 2025 року №81/1-12 (а.с.13-14) її повідомлено, що документи з особового складу кооперативу “Червона шапочка» та Малого підприємства “Віола» не зберігання в Луцький міський трудовий архів не надходили.
Тобто, позивачем вчинялися дії щодо отримання додаткових доказів на підтвердження спірних періодів роботи, однак такі не дали жодних результатів.
При вирішенні спору суд відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства; вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питань з призначення пенсії за віком.
На думку суду, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а тому не зазначення посади та відсутність підпису уповноваженої особи при внесенні запису про звільнення в трудовій книжці (при тому, що запис засвідчений печаткою юридичної особи), а також не зазначення назви підприємства при прийнятті на роботу (при тому, що така назва вказана у наступному записі про переведення) не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача.
У постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а сформовано висновки, відповідно до яких підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління Пенсійного фонду України не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Воднораз суд звертає увагу, що відповідачем не заперечується факт належності трудової книжки серії НОМЕР_1 саме позивачу.
Суд звертає увагу, що всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення її трудової книжки на позивача.
Також суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Отже, періоди роботи у кооперативі “Червона шапочка» з 12 жовтня 1988 року по 01 квітня 1991 року та у Малому підприємстві “Віола» з 03 лютого 1992 року по 11 лютого 1993 року підлягають зарахуванню за відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Таким чином, з огляду на встановлені обставини суд констатує, що рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 29 травня 2025 року №032350032234 в частині незарахування спірних періодів (з 12 жовтня 1988 року по 01 квітня 1991 року та з 03 лютого 1992 року по 11 лютого 1993 року) до стажу роботи позивача є протиправним та підлягає скасуванню, а вказані періоди належить зарахувати до страхового стажу.
При вирішенні позовних вимог зобов'язального характеру суд враховує, що відповідач ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, розглядаючи заяву позивача від 21 травня 2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, відмовив у призначенні пенсії виключно у зв'язку із невиконанням умови про страховий стаж: при необхідному 32 роки безспірний стаж позивача становить 29 років 07 місяців 13 днів. Вимога до віку (60 років) у випадку ОСОБА_1 на момент звернення із заявою (21 травня 2025 року) виконується.
Отже, оскільки за наведеними вище висновками суду позивачу підлягають зарахуванню до страхового стажу періоди роботи з 12 жовтня 1988 року по 01 квітня 1991 року та з 03 лютого 1992 року по 11 лютого 1993 року, то з урахуванням цього стажу та безспірного страхового стажу (29 років 07 місяців 13 днів) очевидним для призначення пенсії за віком є виконання умови про наявність необхідного страхового стажу - не менше 32 роки.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи досягнення позивачем віку 60 років 17 квітня 2025 та її звернення із заявою про призначення пенсії 21 травня 2025 року, право на отримання пенсії за віком відповідно до приписів статті 45 Закону №1058-IV у неї виникло з 18 квітня 2025 року (тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку), оскільки звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, за встановлених обставин справи та на підставі наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих суду частиною другою статті 245 КАС України повноважень, позовні вимоги зобов'язального характеру також підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком з 19 квітня 2025 року (з наступного дня після досягнення віку 60 років), зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 12 жовтня 1988 року по 01 квітня 1991 року та з 03 лютого 1992 року по 11 лютого 1993 року.
Отже, позов належить задовольнити повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 26 червня 2025 року №0.0.4430334084.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.7, 19).
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн,
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 29 травня 2025 року №032350032234.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 18 квітня 2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 12 жовтня 1988 року по 01 квітня 1991 року та з 03 лютого 1992 року по 11 лютого 1993 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк