Справа № 752/20985/25
Провадження № 1-кс/752/7455/25
08 вересня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві, клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 -- про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 42025000000000427, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.05.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч.4 ст.191, ч. 3 ст. 368 КК України,-
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання у якому слідчий, з урахуванням поданої 08.09.2025 прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 заяви про уточнення клопотання, просить накласти арешт на майно у кримінальному провадженні №42025000000000427 від 29.05.2025, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_6 , а саме: транспортний засіб BMW M8, 2020 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 та транспортний засіб Hyundai Sonata, 2015 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000427 від 29.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України.
У зазначеному кримінальному провадженні, 28.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В ході розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 є фактичним власником наступного майна, а саме:
- BMW M8, 2020 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , яким фактично користується ОСОБА_7 , на якого 11.02.2025 складено постанову № ЕНА/4054457 за ч. 1 ст. 122 КУпАП Перевищення водіями т/з встановлених обмежень швидкості руху та порушення інших ПДР, 18.03.2025 складено постанову № ЕНА/4299107 за ч. 1 ст. 122 КУпАП Перевищення водіями т/з встановлених обмежень швидкості руху та порушення інших ПДР, який зареєстрований на матір ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і який фактично належить підозрюваному ОСОБА_7 та перебуває у використанні в останнього. Орієнтовна ринкова вартість авто складає 4 100 000 грн.;
- Hyundai Sonata, 2015 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований на матір ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично належить підозрюваному ОСОБА_7 та перебуває у використанні в останнього. Орієнтовна ринкова вартість авто складає 451 000 грн.
В ході досудового розслідування виникла необхідність накладення арешту на зазначені транспортні засоби, оскільки у слідства наявні підстави вважати, що вказане майно може бути одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, а їх державна реєстрація на третіх осіб являється способом приховування незаконно набутого майна злочинним шляхом.
Метою арешту майна є забезпечення, за наявності підстав, застосування спеціальної конфіскації майна.
На підставі зазначеного просить про задоволення клопотання.
Також слідчий у клопотанні просить здійснити розгляд клопотання про арешт майна без виклику володільця майна.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про проведення розгляду цього клопотання без виклику власника та володільця майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Прокурор в судовому зсіданні клопотання підтримав з урахуванням поданої 08.09.2025 заяви про уточнення вимог клопотання.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на наступне.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно із положеннями п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою спеціальної конфіскації.
Згідно ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само за вчинення інших кримінальних правопорушень, зазначених у цій статті.
Частиною 1 статті 96-2 КК України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Відповідно до частини 2 цієї статті, у разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000427 від 29.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України.
Викладена у клопотанні фабула кримінального провадження у сукупності з дослідженими матеріалами кримінального провадження, які долучені до матеріалів клопотання, формують у слідчого судді внутрішнє переконання щодо того, що мали місце обставини кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання, тому слідчий суддя вважає доведеним, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна.
28.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд, відповідно до п.3-1 ч.1 ст.173 КПК України, повинен врахувати можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачено, що будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series A N 98).
Відтак, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
Згідно наявних в матеріалах клопотання відомостей, ОСОБА_6 , яка є матір'ю підозрюваного у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 , є власником наступних транспортних засобів:
- BMW M8, 2020 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04.02.2025;
- Hyundai Sonata, 2015 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 30.07.2019.
Згідно змісту підозри від 28.08.2025, ОСОБА_7 підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди у розмірі 21 000,00 грн, що за версією слідства було вчинено у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше 04.07.2025, та у розмірі 21 000,00 грн, що за версією слідства було вчинено у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше 29.07.2025.
Як встановлено вище, право власності на автомобіль BMW M8, 2020 р.в., д.н.з. набуто ОСОБА_6 04.02.2025, а на автомобіль Hyundai Sonata, 2015 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , набуто ОСОБА_6 30.07.2019, тобто задовго до періоду вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Разом з тим, стороною обвинувачення не обґрунтовано, що майно на яке прокурор просить накласти арешт відповідає одній із ознак, передбачених ч. 1 ст. 96-2 КК України, тобто що таке майно може підлягати спеціальній конфіскації.
За результатами дослідження матеріалів клопотання та з урахуванням наведених вище обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає необґрунтованими доводи сторони обвинувачення про наявність підстав для застосування арешту майна з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації, оскільки прокурором не обґрунтовано та не доведено долученими до клопотання відомостями наявність обґрунтованих підстав і мети, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, а також не доведено необхідності арешту майна, та наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин, слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення клопотання.
Керуючись статтями 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна, подане в межах рамках кримінального провадження № 42025000000000427 від 29.05.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч. 3 ст. 368 КК України, залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1