Справа № 752/20985/25
Провадження № 1-кс/752/7451/25
05 вересня 2025 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Києві, клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 -- про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені № 42025000000000427, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.05.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ч.4 ст.191, ч. 3 ст. 368 КК України,-
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло зазначене клопотання у якому слідчий просить накласти арешт на майно у кримінальному провадженні №42025000000000427 від 29.05.2025, а саме: транспортний засіб Lamborghini Murcielago, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстровано за ОСОБА_6 , з позбавленням права відчуження, розпорядження та користування, з поміщенням вказаного транспортного засобу на спеціальний майданчик/стоянку Національної поліції України.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000427 від 29.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України.
У зазначеному кримінальному провадженні, 28.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Інкримінований ОСОБА_7 злочин передбачає покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Слідством встановлено, що ОСОБА_7 є фактичним власником транспортного засобу Lamborghini Murcielago, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований на його батька - ОСОБА_6 .
В ході досудового розслідування виникла необхідність накладення арешту на транспортний засіб Lamborghini Murcielago, д.н.з. НОМЕР_1 , з метою конфіскації майна як виду покарання.
На підставі зазначеного слідчий просить про задоволення клопотання.
Також слідчий у клопотанні просить здійснити розгляд клопотання про арешт майна без виклику володільця майна.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про проведення розгляду цього клопотання без виклику власника та володільця майна, оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Прокурор в судовому зсіданні клопотання підтримав з підстав, зазначених у ньому, просив задовольнити.
Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на наступне.
Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, є арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно із вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
У разі арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Частиною 1 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведене необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025000000000427 від 29.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 368 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно із ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
28.08.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_7 набув у цьому кримінальному провадженні процесуальний статус підозрюваного.
У судовому засіданні досліджені матеріали кримінального провадження, додані слідчим до клопотання на обґрунтування обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточну кваліфікацію дій ОСОБА_7 , дослідження цих документів у сукупності формують у слідчого судді внутрішнє переконання, що мали місце обставини, про які зазначається у клопотанні, та що до їх вчинення може бути причетний ОСОБА_7 , тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Санкція ч. 3 ст. 368 КК України, яка інкримінована ОСОБА_7 передбачає покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у вигляді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому, на переконання слідчого судді, прокурор довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Слідчий у клопотанні просить накласти арешт на транспортний засіб Lamborghini Murcielago, д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстровано за ОСОБА_6 . Право власності ОСОБА_6 на автомобіль Lamborghini Murcielago, д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджується відомостями про належність транспортного засобу.
Правовою підставою для арешту майна у цьому кримінальному провадженні слідчий зазначає конфіскацію майна як виду покарання.
Разом з тим, матеріали клопотання про арешт майна не містять відомостей про те, що ОСОБА_6 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, що в свою чергу могло би свідчити про можливість в майбутньому застосування до належного йому майна конфіскації як виду покарання.
Слідчий суддя не приймає до уваги доводи сторони обвинувачення про те, що підозрюваний ОСОБА_7 є фактичним власником вказаного транспортного засобу, оскільки положення чинного законодавства не передбачають можливості арешту майна третьої особи з метою конфіскації майна як виду покарання.
Отже щодо вказаного майна слідчим у клопотанні не доведено та не підтверджено матеріалами клопотання наявність обґрунтованих підстав і мети, відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, а також не доведено необхідності арешту майна, та наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
За таких обставин клопотання слідчого слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 2, 7, 131-132, 170-173, 175, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна, подане в межах рамках кримінального провадження № 42025000000000427 від 29.05.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч. 3 ст. 368 КК України, залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1