Справа № 381/2083/25
Провадження № 2-а/357/250/25
іменем України
10 вересня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О.І.,
за участі секретаря - Махненко Б.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області рядовий поліції Журавель Олексій Івановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
В квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області рядовий поліції Журавель Олексій Івановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовна заява була мотивована тим, що 10.04.2025 о 18 год. 30 хв. с. Топчівка МО1 117 км водій керував в населеному пункті с. Лемеші а/д МО1 Київ-Чернігів-Ярмилов-Яриловичі, котрий позначений д.з. 5.49 на білому фоні та рухався зі швидкістю 106 км/год, чим перевищив встановлений обмеження швидкості більше ніж на 20 км/год. Швидкість вимірювання приладом Trucam 20|20, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населеному пункті. Вважає, що відносно нього неправомірно було складено постанову, оскільки жодних правил дорожнього руху він не порушував, перевищення швидкості не порушував. Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації, оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці. Відповідачем не надано доказів того, що лазерний вимірювач швидкості Trucam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70. Крім того, відповідачем не були надані достовірні відомості та відповідні документи щодо використання технічного пристрою під час події, а саме Trucam, його сертифікації та проходження відповідної повірки, відповідні відеозаписи та фотографічні знімки щодо фіксації порушення швидкісного режиму з відповідними координатами та прив'язкою до місцевості, а також щодо встановлення і наявності відповідних дорожніх знаків. Просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі від 10.04.2025, серія ЕНА № 4471468 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП та закрити провадження по справі ( а. с. 1-11 ).
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.04.2025 адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області рядовий поліції Журавель Олексій Івановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, передано за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ( а. с. 24-25 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2025 ( а. с. 30-31 ), головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.
Відповіднодо ч. ч. 1, 2 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ухвалою судді від 16.06.2025 відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області рядовий поліції Журавель Олексій Івановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення.Повідомлено, що справу буде розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Розгляд справи було призначено в судове засідання на 26 червня 2025 року ( а. с. 35-36 ).
26 червня 2025 року розгляд справи було відкладено на 21.07.2025 у зв'язку з відсутністю відомостей щодо належного сповіщення позивача ( а. с. 44 ).
27.06.2025 за вх. № 36297 судом отримано відзив на позовну заяву ( а. с. 47-60 ).
21.07.2025 розгляд справи було відкладено до 10.09.2025 ( а. с. 81 ) у зв'язкуз неявкою позивача, на адресу суду повернувся поштовий конверт із зазначенням, адресат відсутній за вказаною адресою ( а. с. 80 ).
10.09.2025 позивач не з'явився в судове засідання, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, але на адресу суду повернувся поштовий конверт із зазначенням, адресат відсутній за вказаною адресою ( а. с. 87 ).
Тобто, на неодноразові виклики позивача до суду, останній жодного разу не отримав повістки, на адресу суду поверталися поштові конверт, причина повернення зазначена працівниками пошти, як адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідач не направив свого представника в судове засідання 10.09.2025, про дату час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить Довідка про доставку електронного документу у вигляді «Судова повістка про виклик до суду», яка доставлена відповідальним працівником до електронного кабінету 22.07.2205 ( а. с. 85 ).
Третя особа в судове засідання 10.09.2025 не з'явилась, про дату час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить поштове рекомендоване повідомлення про вручення ( а. с. 86 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється ( ч. 4 ст. 229 КАС України ).
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Згідно ч. 3 ст. 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Так, учаснику справи, позивачу ОСОБА_1 судові повістки неодноразово направлялися на адресу для листування, яку останній зазначив у позові звертаючись до суду: АДРЕСА_1 ( а. с. 1 ), але поштові конверти поверталися без вручення із зазначенням причини повернення, адресат відсутній за вказаною адресою.
Учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає ( ч. 1 ст. 131 КАС України ).
Суд зазначає, що згідно з пунктом 4 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Частиною одинадцятою статті 126 КАС України передбачено, що в разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За змістом пунктів 82, Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою Судова повістка, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Слід зазначити, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року в справі №9901/811/18 (адміністративне провадження № П/9901/911/18).
В розумінні КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Тому, будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому, визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи та активна роль в судовому розгляді справи для забезпечення найкоротшого строку вирішення спору та усунення обставин, що призводять до затягування адміністративного процесу.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23).
Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року,справа «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон АліментаріяСандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки ( ч. 2 ст. 44 КАС України ).
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
При цьому суд зауважує, що позивач будучи ініціатором цього судового провадження без поважних причин повторно не з'явився в судове засідання.
Відповідно до частини п'ятої статті 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Наведена норма кореспондує приписам пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, відповідно до яких суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому положення вказаної статті дозволяє суду розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності сторони позивача лише за сукупності двох підстав: від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Однак заяви про розгляд справи за відсутності сторони позивача до суду не надходило.
Системний аналіз вказаної норми процесуального закону свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача до суду. Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Згідно з вимогами КАС України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18.
Такі правові висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.
Суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позицію щодо необхідності дотримання правової процедури наслідків неналежної процесуальної поведінки сторони позивача з приводу неявки в судове засідання і раніше неодноразово підтримував Верховний Суд, зокрема, в постановах від 6 листопада 2019 року в справі № 904/2423/18, від 13 вересня 2019 року в справі № 916/3616/15, від 13 листопада 2019 року в справі № 910/5187/19.
У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні».
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, залишення позову без розгляду, в даному випадку, не порушує право позивача на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачем своїх процесуальних обов'язків та певною мірою заходом суду для протидії здійсненим перепонам для руху справи.
Процесуальним законом не передбачено можливість інших варіантів дій суду, окрім залишення позову без розгляду. З огляду на зазначене повноваження суду залишити позов без розгляду не є дискреційним, а відносяться до імперативних.
Залишення позову без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання своїми процесуальними правами (Постанова ВС від 19.10.2022 № 500/3087/18).
Такий наслідок неявки позивача є імперативним, тобто застосовується в усіх випадках повторної неявки, незалежно від того чи є можливість вирішити спір по суті.
Така позиція суду відповідає позиції ВССУ викладена ще у справі № 6-24063 ск 15.
Станом на день постановлення такої ухвали суду не змінилась і позиція Верховного Суду з даного питання, який 28 березня 2023 року, у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 711/7486/19, провадження № 61-10183св21 (ЄДРСРУ № 109871528) однозначно зробив висновок про те, що процесуальний закон щодо наслідків неявки позивача у судові засідання є зрозумілим і передбачуваним для нього, щодо його застосування існує усталена судова практика залишення позову без розгляду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.
Суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація права доступу до правосуддя не може нівелювати вимоги закону про належну процесуальну поведінку учасників справи, виконання покладених на них обов'язків задля належної реалізації цього права, а також має розглядатися також через призму додержання судом розумних строків розгляду справи та принципу правової визначеності у певних правовідносинах, які у цій справі стали спірними.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.04.2018 (справа №800/482/17), 17.04.2018 (справа №815/468/15), 30.05.2018 (справа №817/3419/15), 20.06.2018 (справа №809/2113/13-а).
Впродовж розгляду справи у суді повістки про виклик до суду та інші процесуальні документи направлялися на адресу позивача, вказану у позовній заяві. Інформація від позивача про зміну адреси до суду не надходила.
Слушно зауважити, що, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню у судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, але і відповідно реагувати на направлені судом процесуальні документи. Разом із тим, позивач у судові засідання не з'являється, про причини неявки не повідомляє та ходом розгляду справи не цікавиться.
При цьому, визначальними процесуальними обов'язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді його ж адміністративної справи.
Наведені в цій ухвалі мотиви відповідають висновкам, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №9901/143/21, в ухвалі Верховного Суду від 26.10.2022, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №9901/278/21, в ухвалі Верховного Суду від 07.02.2023, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №9901/345/21, в ухвалі Верховного Суду від 02.11.2022, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2023 у справі №9901/439/21, в ухвалі Верховного Суду від 28.06.2022, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у справі № 9901/471/21, в ухвалі Верховного Суду від 13.08.2024, залишеній без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.10.2024 у справі №990/147/23, та інших.
З урахуванням наведеного,суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 20 листопада 2024 року у справі справа №9901/405/21 (адміністративне провадження № П/9901/405/21).
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку ( ч. 4 ст. 240 КАС України ).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 30, 44, 45, 126, 131, 205, 206, 240, 251, 268, 295, 299 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: поліцейський 2 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Чернігівській області рядовий поліції Журавель Олексій Івановича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду із позовом повторно, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційної інстанції безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст ухвали складено 10 вересня 2025 року.
СуддяО. І. Орєхов