Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/4146/23
Провадження № 1-кп/935/134/24
Іменем України
08 вересня 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів Житомирської області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023060410000441 від 18.07.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується у ДУ «Житомирська установа виконання покарань № 8», у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 152 КК України,
встановив:
У провадженні Коростишівського районного суду Житомирської області знаходиться вказане кримінальне провадження.
Прокурором до суду подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , яке обґрунтовано тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлюють необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме: ризик переховування останнього від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, крім того існує ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також існує ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, а тому зазначене свідчить про те, що наявність вказаних ризиків обумовлює необхідність у застосуванні до ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
До суду потерпіла ОСОБА_8 подала заяву про розгляд судового засідання без її участі.
До суду законний представник потерпілої ОСОБА_9 подала заяву про розгляд судового засідання без її участі, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою підтримала, просила його задовольнити.
До суду представник потерпілої ОСОБА_10 подала заяву про розгляд судового засідання без її участі, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою підтримала, просила його задовольнити.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, просив обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки він має хвору дружину, хворих батьків.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора, вважає його необґрунтованим, оскільки ризики, зазначені прокурором у клопотанні не підтверджені, крім того ОСОБА_6 має стійкі соціальні зв'язки, хвору дружину, хворих батьків похилого віку, просила змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, кримінального провадження, дійшов таких висновків.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у інкримінованому вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх обставин підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 9 КПК України.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійснення з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Судом враховано практику Європейського суду з прав людини (Рішення Летельє проти Франції від 26.06.1991 та Мартенко проти України від 10.12.2009), відповідно до якої рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У справі "Волосюк проти України" (рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що «національні судові органи мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою»
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» (рішення від 23 лютого 2012 року) наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватись в світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бакчиєв проти Молдови).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Так, ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 15 липня 2025 року ОСОБА_11 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 12 вересня 2025 року включно.
Суд, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 152 КК України, що, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів та особливо тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років позбавлення волі, особу обвинуваченого.
Докази та обставини, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, дають достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики можливості переховуватися від суду та незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність обвинуваченого.
Наявність ризику можливості переховування обвинуваченого від суду (продовження існування цього ризику) є цілком ймовірний з огляду на тяжкість можливого покарання у разі визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду.
Прокурор обґрунтовано посилається на існування ймовірності незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу, свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки останні ще не надавали показання безпосередньо суду та проживають з обвинуваченим в одному будинку (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Окрім того, судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 152, ч. 3 ст. 153, ч. 2 ст. 153, ч. 2 ст. 152 КК України не завершено, потерпіла, свідки не надали свої показання.
Тому, враховуючи продовження існування ризиків, визначених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а також враховуючи особу обвинуваченого, ОСОБА_6 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів, без визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу з огляду на положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 183, 184, 197, 331, 369-372 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто по 06 листопада 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3