25.07.2025 Справа №607/26793/24 Провадження №2-а/607/316/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участі секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
представника відповідача Джирви С. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3543485 від 25 листопада 2024 року,
Позивачка ОСОБА_1 у грудні 2024 року звернулася до суду з позовом до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - УПП в Тернопільській області ДПП) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3543485 від 25 листопада 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25 листопада 2024 року поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП НП України рядовим поліції Ярош Наталією Михайлівною було винесено щодо ОСОБА_1 адміністративну постанову серії ЕНА № 3543485 від 25 листопада 2024 року за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) через те, що вона керувала транспортним засобом в м. Тернопіль, по вул. Будного 44, та нібито перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків чим порушила п. 34 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
ОСОБА_1 , в порядку статті 288 КУпАП, у визначений цією нормою строк, а саме 27 листопада 2024 року звернулася до керівництва УПП в Тернопільській області ДПП із скаргою на винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, здійснене підлеглим поліцейським. 11 грудня 2024 року позивачка отримала відповідь за підписом керівника підрозділу поліції із відмовою в задоволенні вимог та залишення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без змін. Саме з цього дня ОСОБА_1 достовірно стало відомо про порушення її прав. Вказана відповідь отримана після 10-ти денного строку з дати винесення, передбаченого на оскарження постанови. А тому позивачка просить поновити строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
З винесеною постановою ОСОБА_1 не погоджується, оскільки вважає, що нічого не порушила, враховуючи наступні обставини.
На місці події поліцейськими було надано ОСОБА_1 відеозапис з якого не прослідковується факту перетину нею суцільної лінії дорожньої розмітки. Про факт цього непорозуміння водій повідомляла, проте поліцейські доводили їй свою точку зору, а саме що ОСОБА_1 перетнула суцільну лінію розмітки на відстані 10 метрів до її завершення.
Позивачка звертає увагу суду на поспішність висновків поліцейської при винесенні оскаржуваної постанови та похідне від цього порушення її прав, оскільки ОСОБА_1 не було надано можливості скористатися правовою допомогою фахівця в галузі права, не ознайомлено її з доказами правопорушення, а тому процес розгляду адміністративної справи вважає порушеним.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності її вимогам ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
23 грудня 2024 року судом зареєстровано заяву ОСОБА_1 , яка на обґрунтування поважних причин пропуску строку звернення до суду звертає увагу суду на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, викладену у постанові по справі № 210/3915/17, якою чітко зафіксовано те, що подання скарги до вищого органу та очікування відповіді можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на оскарження.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2024 року, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовну заяву ОСОБА_1 до УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3543485 від 25 листопада 2024 року повернуто позивачу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 грудня 2024 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 607/26793/24 за позовом ОСОБА_1 до УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови і закриття провадження у справі скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді від 07 квітня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі № 607/26793/24; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
10 квітня 2025 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який подано представником УПП в Тернопільській області ДПП. У цій заяві по суті представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову через його безпідставність, з огляду на те, що 25 листопада 2025 року близько 11 год. 45 хв. в м. Тернополі по вулиці Степана Будного,44, водій керуючи транспортним засобом FORD ESCAPE, д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР - порушення вимог розмітки проїзної частини доріг, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Клопотання ОСОБА_1 про ознайомлення з доказами було задоволено, що підтверджується в позовній заяві. Поліцейський під час розгляду справи про адміністративне правопорушення здійснив ознайомлення з ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, строками оплати і оскарження постанови, спірну постанову було надано позивачу. У відповідності до наказу № 1026 МВС України термін зберігання відеозапису з Н/К № 472621 минув. Отже, всі твердження позивача, викладені в позовній заяві, не знайшли свого підтвердження, спростовані наявними доказами по справі про адміністративне правопорушення, та мають на меті уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення.
16 квітня 2025 року судом зареєстрована відповідь на відзив позивачки ОСОБА_1 , яка ознайомившись з відзивом, не погоджується з твердженнями представника відповідача, оскільки на відеозаписі чітко не зафіксовано перетину суцільної лінії розмітки та видно, як керований позивакою транспортний засіб рухається за іншими автомобілями, які також виконували маневр.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак 20 червня 2025 року через представника Синеруб В. І. подала заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Представник відповідача УПП в Тернопільській області ДПП Дживра С. І. просив відмовити у задоволенні позову, з мотивів викладених у відзиві, вважає, що інформація, яка міститься на відео з автореєстратора поліцейського автомобіля є достатньою на обґрунтування спірної постанови.
Отож, судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3543485 від 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що водій 25 листопада 2024 року о 11 год. 34 хв. в м. Тернополі, вул. Будного, 44, керуючи транспортним засобом FORD ESCAPE, д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР - порушення вимог розмітки проїзної частини доріг, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Працівником поліції застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивачка оскаржила постанову до суду та просить її скасувати.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови, то суд виходить з наступного.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Відповідно до частини другої вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені ст. 289 КУпАП.
Відповідно до указаної статті скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Правова норма закріплена у частині другій статті 286 КАС України, передбачає, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Із встановлених судом обставин вбачається, що позивачка оскаржувану постанову в день її прийняття отримала, однак звернулася в суд із цим адміністративним позовом 13 грудня 2024 року та оспорює постанову серії ЕНА № 3543485 від 25 листопада 2024 року відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. В порядку статті 288 КУпАП та у визначений цією нормою строк ОСОБА_1 , 27 листопада 2024 року звернулася до керівництва УПП в Тернопільській області ДПП із скаргою на винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, здійснене підлеглим поліцейським. 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 отримала відповідь за підписом керівника підрозділу поліції із відмовою в задоволенні вимог та залишення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності без змін. Саме з цього дня ОСОБА_1 достовірно стало відомо про порушення її прав. Вказана відповідь отримана позивачкою після 10-ти денного строку з дати винесення, передбаченого на оскарження спірної постанови. В зв'язку із цим, позовна заява ОСОБА_1 може вважатися такою, що подається до суду із незначним пропуском строку. Позивач вважала, що строк пропущений з поважних причин, оскільки нею вживалися заходи досудового врегулювання спору задля уникнення подання позовної заяви до суду та спричинення додаткової завантаженості судових органів, котрі в умовах воєнного стану і так мають на розгляді велику кількість справ.
Також позивачка зауважує, що серед поважних причин пропуску строку є і той факт, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України виникає ряд обставин котрі унеможливлюють своєчасне реагування на події. Серед таких обставин є надзвичайна подія, яка мала місце 02 грудня 2024 року на території м. Тернополя, а саме масштабний обстріл територіальної громади пов'язаний з влученням в об'єкти житлової та критичної інфраструктур, з подальшим виникненням перебоїв в електропостачанні м. Тернополя та перебоями в роботі електронних сервісів. Оскільки вказана подія (02 грудня 2024 року) виникла в період 10-ти денного терміну наданого на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення (26.11.2024 - 05.12.2024) та мала негативний вплив, то вважає вказаний факт поважною причиною для пропуску строку.
Отож, причини пропуску позивачем встановленого законом процесуального строку в сукупності є поважними, а тому суд доходить до переконання, що ОСОБА_1 слід поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3543485 від 25 листопада 2024 року.
Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, суд взяв до уваги позицію Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 (пункт 52), де зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Щодо позовних вимог по суті, то суд їх вважає підставним та таким, що підлягають до задоволення.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.
Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ
За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом спірної постанови позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП.
За змістом диспозиції ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У відповідності до розділу 34 «;Дорожня розмітка» ПДР горизонтальна розмітка має таке значення: 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.
У постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17 Верховний Суд висловив позицію про вірність висновків суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
У постанові по справі № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року Верховний Суд звернув увагу на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
У спірній постанові про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3543485 від 25 листопада 2024 року, вказано, що до постанови додається відеофіксація з нагрудної камери 472621.
Оглядом матеріалів дисків, наданих суду сторонами, встановлено, що 25 листопада 2025 року близько 11 год. 45 хв. в м. Тернополі по вулиці Степана Будного, 44, водій керуючи транспортним засобом FORD ESCAPE світлого кольору здійснила маневр розвороту та після здійсненого маневру за цим транспортним засобом на службовому автомобілі прослідували поліцейські. Яка саме дорожня розмітка нанесена на даній ділянці дорожнього полотна не вбачається за можливе з відеозапису встановити.
Отже, із встановлених обставин справи слідує, що в даному випадку відсутня належна доказова база, яка підтверджує факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та як наслідок обґрунтовує правомірність притягнення її до адміністративної відповідальності, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.
В контексті спірних правовідносин, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, незважаючи на вимоги КУпАП, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення водієм транспортного засобу ПДР, а саме порушення вимог розмітки проїзної частини доріг - перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків.
З урахуванням викладеного, а також шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд дійшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог частини 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому, підлягає скасуванню, а справа закриттю.
На підставі ст.ст. 9, 122, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 70, 72-77, 122, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, ст.ст. 62, 63 Конституції України, Правилами дорожнього руху України, суд,
Позов задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3543485 від 25 листопада 2024 року.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3543485 від 25 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) грн - скасувати, а провадження у справі закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса місцезнаходження: вул. Котляревського, буд. 24, м. Тернопіль, 46003.
Суддя Тернопільського міськрайонного суду
Тернопільської області О.Герчаківська