09.09.2025 Справа №607/6913/25 Провадження №2-зз/607/29/25
Тернопільський міськрайонний суд у складі головуючого судді Позняка В.М. за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Васильченко Г.І.,
розглянувши клопотання представника ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
Від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому він просить скасувати захід забезпечення, застосований відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.04.2025 по справі № 607/6913/25 про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, рухоме та нерухоме майно, що належать на праві власності ОСОБА_2 у межах суми позову 1 395 000,00 грн.
Клопотання мотивовано тим, що заходом забезпечення позову завдано істотної шкоди Відповідачу, який мобілізований з 07.03.2025 та проходить військову службу в ЗСУ. Наразі рахунки Відповідача повністю арештовані. Арешт його рахунків значно шкодить його проходження військової служби у лавах ЗСУ та відповідно нашому захисту від збройної агресії рф, адже йому, як військовослужбовцю, необхідні зазвичай кошти на придбання і їжі, і одягу, і амуніції. Також відповідач приймає участь у зборах свого підрозділу для купівлі автомобілів чи їх ремонту.
В судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримала.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення клопотання.
Суд, розглянувши клопотання встановив такі обставини.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.04.2025 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики суд постановив вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, рухоме та нерухоме майно, що належать на праві власності ОСОБА_2 у межах суми позову 1 395 000,00 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.08.2025 суд ухвалив позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за договором позики від 22.01.2025 заборгованість в розмірі 1 395 000 (один мільйон триста дев'яносто п'ять тисяч) гривень та судові витрати у розмірі 13 950 гривень.
Відповідач мобілізований з 07.03.2025 та проходить військову службу в ЗСУ, що підтверджується довідкою форми 5 військової частини НОМЕР_1 МОУ № 19017 від 19.08.2025, відповідно до якої - ОСОБА_2 перебуває на військовій службі з 07.03.2025 у військовій частині НОМЕР_1 та його військовим квитком серії НОМЕР_2 від 06.03.2025.
Заслухавши учасників, дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до частини сьомої статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частиною восьмою статті 158 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі справа № 756/8815/20 зроблено такі висновки:
«54.Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
55. Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
56. Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
57. Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
58. Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
59. Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається Законом № 1404-VIII та розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції у відповідності до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).
60. При цьому у відповідності до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов'язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.
61. Таким чином, законодавство покладає зобов'язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов'язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.
62. Відповідно частини першої статті 70 Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
63. Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
64. З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
65. Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.
66. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
67. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.
68. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.
69. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.
70. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII).
71. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
72. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».»
Як встановлено судом, ухвалою суду про забезпечення позову від 03.04.2025 по справі № 607/6913/25 суд постановив накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, рухоме та нерухоме майно, що належать на праві власності ОСОБА_2 у межах суми позову 1 395 000,00 грн.
ОСОБА_2 проходить військову службу, де отримує грошове забезпечення.
Тому, накладення арешту на грошові кошти, які він отримує як грошове забезпечення військовослужбовців, чи заробітну плату, які знаходяться на рахунках, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.
При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату чи грошове забезпечення військовослужбовців, таке обмеження не розповсюджується.
Тому, суд доходить висновку, що клопотання слід задовольнити частково, скасувати захід забезпечення, застосований відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.04.2025 по справі № 607/6913/25 в частині накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату, грошове забезпечення військовослужбовців, на підставі поданих документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати чи грошового забезпечення військовослужбовців.
На підставі наведеного та керуючись статтями 158, 260, 353, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Скасувати захід забезпечення, застосований відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.04.2025 по справі № 607/6913/25 в частині накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату, грошове забезпечення військовослужбовців, на підставі поданих документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати чи грошового забезпечення військовослужбовців.
Копію ухвали надіслати позивачу та відповідачам - для відому, а також державним органам, які виконували ухвалу про забезпечення позову - для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий суддя В. М. Позняк