КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/3913/25
Провадження № 2-з/488/23/25
Іменем України
10.09.2025 року м. Миколаїв
Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Селіщева Л.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
Встановив:
Позивачка - ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Довганюк Л.Б., звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кінця березня 2018 року по 27 липня 2019 року без реєстрації шлюбу;
- в порядку поділу майна подружжя, визнати житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа - 86,9 кв.м), спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- в порядку поділу майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- в порядку поділу майна подружжя, визнати за ОСОБА_1 право на частку у праві власності на рухоме майно, а саме:
1. легковий автомобіль, VIN НОМЕР_1 , марка KIA SORENTO, 2015 р.в., реєс. НОМЕР_2 ;
2. вантажний автомобіль, VIN НОМЕР_3 , марка RENAULT PREMIUM, 2007 р.в., реєс. НОМЕР_4 ;
3. причіп, VIN НОМЕР_5 , марка SCHWARZ MUELLER SPA-3E, 2008 р.в.;
4. вантажний автомобіль, VIN НОМЕР_6 , марка RENAULT MASTER, 2014 р.в., реєс. НОМЕР_7 ;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, які складаються із судового збору 17 774,88 грн. та оплати за проведення оцінки рухомого та нерухомого майна у розмірі 8000 грн.
Разом із подачею позову позивачка ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 86,9 кв.м. з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянки кадастровий номер: 4810136600:06:053:0009, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 ;
- накладення арешту на рухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 :
- легковий автомобіль, VIN НОМЕР_1 , марка КІА SORENTO, 2015 р.в., реєс. НОМЕР_9 згідно Звіту про незалежну оцінку КТЗ;
- вантажний автомобіль, VIN НОМЕР_3 , марка RENAULT PREMIUM, 2007 р.в., реєс. НОМЕР_10 ;
- причіп, VIN НОМЕР_11 , марка SCHWARZ MUELLER SPA- ЗЕ, 2008 р.в.;
- вантажний автомобіль, VIN НОМЕР_6 , марка RENAULT MASTER, 2014 р.в., реєс. НОМЕР_12 ;
та заборони ОСОБА_2 , державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав або будь-яким третім особам за дорученням ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження, обтяження, дарування, передання у користування, оренду або інше розпорядження вищезазначеним майном, до набрання законної сили рішенням суду.
Позивачка вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки є велика ймовірність відчуження цього майна на користь третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, приходжу до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 1 статті 150 цього Кодексу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про необхідність накласти арешт на 1/2 частину нерухомого та рухомого майна, в межах заявлених вимог, та заборонити відповідачу, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав або будь-яким третім особам за дорученням ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження, обтяження, дарування, передання у користування, оренду або інше розпорядження вищезазначеним майном, до набрання законної сили рішенням суду
Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляд судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Ухвалив:
Заяву - задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно:
- на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 86,9 кв.м. з господарськими будівлями, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером: 4810136600:06:053:0009, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 .
Накласти арешт на 1/2 частину рухомого майна, яке зареєстроване за ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 :
- легковий автомобіль, VIN НОМЕР_1 , марка КІА SORENTO, 2015 р.в., реєс. НОМЕР_9 згідно Звіту про незалежну оцінку КТЗ;
- вантажний автомобіль, VIN НОМЕР_3 , марка RENAULT PREMIUM, 2007 р.в., реєс. НОМЕР_10 ;
- причіп, VIN НОМЕР_11 , марка SCHWARZ MUELLER SPA- ЗЕ, 2008 р.в.;
- вантажний автомобіль, VIN НОМЕР_6 , марка RENAULT MASTER, 2014 р.в., реєс. НОМЕР_12 .
Заборонити ОСОБА_2 , державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав або будь-яким третім особам за дорученням ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на відчуження, обтяження, дарування, передання у користування, оренду або інше розпорядження вищезазначеним майном, до набрання законної сили рішенням суду.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду для виконання направити до Регіонального сервісного центру МВС в Миколаївській області, Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.І. Селіщева