05 вересня 2025 року
м. Чернівці
справа № 724/664/25
провадження № 22-з/822/63/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Височанської Н. К.
позивач ОСОБА_1
відповідачі: Філія «Хотинський райавтодор» Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2
розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Бостан Олександр Іванович, про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року Апеляційні скарги Філії «Хотинський райавтодор» Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області задоволено частково.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2025 року в частині стягнення солідарно з Філії «Хотинський райавтодор» Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 43 891 гривні 34 копійки в рахунок відшкодування майнової шкоди та 1 000 гривень моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - скасовано.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Філії «Хотинський райавтодор» Дочірнього підприємства «Чернівецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування майнової та моральної шкоди закрито.
Змінено мотивувальну частину рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2025 року в частині стягнення з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 43 891 гривні 34 копійки в рахунок відшкодування майнової шкоди та 1 000 гривень моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2025 року щодо стягнення з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 майнової та моральної шкоди залишено без змін.
Вирішено питання розподілу судових витрат, понесених на сплату судового збору.
25 серпня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Бостан О. І., через підсистему «Електронний суд» подала до Чернівецького апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених на правничу допомогу у цій справі.
Просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області на свою користь 10 000 гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, третьою статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Таке відшкодування судових витрат повинно здійснюватися відповідно до умов, підстав та у порядку, передбаченому Главою 8 Розділу I ЦПК України.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до вказаної норми закону під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Колегія суддів звертається до правової позиції, зазначеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, у якій Велика Палата зробила наступні висновки.
Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Тому враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
З матеріалів справи вбачається, що 13 червня 2025 року, тобто до закінчення розгляду справи у суді апеляційної інстанції, представником позивачки Бостаном О. І. подано до суду докази понесення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції (а. с. 220-221 том 1).
З поданих до суду документів вбачається, що правнича допомога позивачці у суді апеляційної інстанції надавалася адвокатом позивача Бостаном О. І. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 24 лютого 2025 року та ордеру від 09 червня 2025 року серії СЕ № 1113394 (а.с. 218-219 том 1).
Згідно з акту наданих послуг від 13 червня 2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 24 лютого 2025 року сторони узгодили вартість послуг адвоката у сумі 10 000 гривень.
Відповідно до вказаного акту наданих послуг адвокатом Бостаном О. І. у цій справі на стадії її перегляду у суді апеляційної інстанції надавалась наступна правнича допомога: ознайомлення з апеляційною скаргою Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області та формування правової позиції (2 година - 2 000 гривень); написання відзиву на апеляційну скаргу (4 години - 8 000 гривень).
Звертаючись із цим позовом ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з Філії «Хотинський райавтодор» та Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області на її користь, завдану їй майнову шкоду у сумі 43 891 гривня 34 копійки та моральну шкоду у сумі 70 000 гривень.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 14 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 29 квітня 2025 року щодо стягнення з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 майнової та моральної шкоди залишено без змін.
Як вбачається з мотивувальної частини постанови від 14 серпня 2025 року позов ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області у відсотковому співвідношенні задоволено на 39,41% (44 891,34 / 113 891,34 х 100).
Визначаючись із розміром судових витрат, які підлягають стягненню з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області на користь позивачки, колегія суддів враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року в справі № 712/4126/22.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 25 серпня 2025 року призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на 03 вересня 2025 року без повідомлення учасників справи.
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області у зв'язку з наданням доказів понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу надісланого до її кабінету через підсистему «Електронний суд» 13 червня 2025 року мала досить часу аби подати заперечувати проти заявленого до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Проте Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області правом доводити неспівмірність заявлених до відшкодування позивачкою витрат на правничу допомогу не скористалося, тобто реалізувало відповідне процесуальне право на власний розсуд.
В зв'язку з цим, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції з підстав неспівмірності цих витрат.
За вказаних обставин, з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 3 941 гривень (10 000 х 39,41%).
Керуючись ст. ст. 141, 270, 381, 382, 384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у сумі 3 941 гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна додаткова постанова складена 05 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Наталія ВИСОЧАНСЬКА