05 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 757/25100/23
провадження № 61-5431ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя - доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Скайфрі», товариство з обмеженою відповідальністю «Валедус»»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Льовушкіна Світлана Андріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Пількевич Тетяна Анатоліївна, на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О., від 19 березня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою
відповідальністю «Скайфрі» (далі - ТОВ «Скайфрі»), товариства з обмеженою відповідальністю «Валедус» (далі - ТОВ «Валедус»), третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Льовушкіна С. А. про визнання недійсним правочину та визнання розміру частки в статутному капіталі, в якому просив:
- визнати недійсним правочин щодо передачі частки в статутному капіталі
ТОВ «Валедус», який оформлено у вигляді нотаріально посвідченого акту приймання-передачі від 30 червня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Льовушкіною С. А., зареєстрованим в реєстрі за № 1132,1133;
- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про реєстраційну дію 1000671070017004588 - Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи від 31 березня 2023 року ТОВ «Валедус»;
- визначити розмір часток учасників у статутному капіталі ТОВ «Валедус» наступним чином: ОСОБА_2 - 25 % у грошовому виразі 36 843, 75 грн, ОСОБА_3 - 25 % (50%-25%) у грошовому виразі 36 843, 75 грн,
ОСОБА_4 - 25 % у грошовому виразі 36 843,75 грн, ОСОБА_5 - 25 % у грошовому виразі 36 843,75 грн.
У січні 2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, в якій доповнив позовні вимоги та просив:
- визнати недійсним пункт 1 Протоколу № 9 Загальних зборів учасників
ТОВ «Валедус» від 19 жовтня 2021 року та який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою А. С. в частині «сформувати статутний капітал - за рахунок майна одноосібного учасника Товариства - ТОВ «Валедус» (вкладу в негрошовій формі), що в загальному розмірі становить 500 000 грн, що становить 100% статутного капіталу товариства та формується наступним чином: внесок до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Центр» (далі -
ТОВ «Константа Центр») вкладом у негрошовій формі на суму 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень 00 копійок, за рахунок нерухомого майна, а саме група нежитлових приміщень, загальною площею 397, 6 квадратних метрів, розташованих за адресою: Україна, місто Київ, площа Бессарабська, будинок 7, приміщення 8, 32, 36, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204265880000 (надалі Нежитлові приміщення), що належать ТОВ «Валедус» на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3780 від 21 грудня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г.; Договору купівлі-продажу, серія та номер 474 від 23 грудня
1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г.; Договору купівлі-продажу, серія та номер 7438 від 11 грудня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрова С. М.; Витягу з реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 жовтня 2020 року, індексаційний номер 229812499, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2204265880000, номер запису права власності 38862735»;
- визнати недійсним Акт прийому-передачі та грошової оцінки майна
від 28 жовтня 2021 року складений між ТОВ «Валедус» та ТОВ «Константа Центр», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою А. С.;
- визнати недійсним Акт приймання-передачі частки в Статутному капіталі
ТОВ «Константа Центр» від 09 листопада 2021 року складений ТОВ «Валедус» та товариством з обмеженою відповідальністю «Полюс-Центр» (далі -
ТОВ «Полюс-Центр») який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою А. С.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року провадження у цивільній справі № 757/25100/23-ц за позовом ОСОБА_1 закрито.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спір між сторонами виник щодо правовідносин за цивільно-правовими договорами, однак, стосується часток учасників у статутному капіталі ТОВ «Валедус».
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 19 березня 2025 року, апеляційну скаргу адвоката Ігнатенка О. О., який діяв в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційним судом встановлено, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року постановлена тільки щодо вимог позивача, викладених у позовній заяві у редакції станом на червень 2023 року.
Апеляційний суд вказав, що в матеріалах справи відсутні процесуальні рішення за наслідками розгляду заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог від 10 січня 2025 року, що призвело до порушення процесуальних прав позивача з урахуванням обраного ним способу захисту.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2025 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_2 - адвокат Пількевич Т. А. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2025 року (повний текст складено 28 березня 2025 року) у справі № 757/25100/23-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2025 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 757/25100/23-ц, які надійшли до Верховного Суду у травні 2025 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Пількевич Т. А. посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції визначивши характер спору та встановивши, що правовідносини між сторонами виникли за цивільно-правовими договорами, однак спір стосується часток учасників
у статутному капіталі ТОВ «Валедус», дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.
Вказувала, що при ухвалені постанови від 19 березня 2025 року, Київський апеляційний суд вийшов за межі розгляду апеляційної скарги, оскільки в апеляційній скарзі відсутні посилання заявника на підстави для скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 19 березня 2025 року, у зв'язку з не розглядом судом першої інстанції заяви про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог подану 10 січня 2025 року.
Зауважує, що представник ОСОБА_1 - адвокат Ігнатенко О. О. підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній доводів та звертав увагу суду на наявність постанови Верховного Суду від 24 липня 2024 року
у справі № 910/3497/24.
Крім того, звернула увагу, що про заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог від 10 січня 2025 року ОСОБА_2 та його представник дізналися з оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 ,
в інтересах якого діє адвокат Ігнатенко О. О., в якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 березня 2024 року у справі № 910/3497/24, у спірних правовідносинах, що є предметом розгляду даної справи, відмовлено
у відкритті провадження у справі, роз'яснено, що спір підлягає вирішенню
в порядку цивільного судочинства.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/3497/24 та постановою Верховного Суду від 24 липня 2024 року зазначену ухвалу залишено без змін.
10 січня 2025 року ОСОБА_1 , в тому числі з огляду на відмову у відкритті Господарським судом міста Києва провадження по справі № 910/3497/24, подав до Печерського районного суду міста Києва заяву про зміну предмету спору та збільшення позовних вимог у справі № 757/25100/23-ц.
Зауважив, що у спірних правовідносинах, виникла ситуація, коли господарський суд прийняв рішення, що спір підсудний цивільному судочинству, суд же цивільної юрисдикції прийняв рішення про підсудність спору господарському судочинству.
Зазначив, що судом першої інстанції не було розглянуто подану 10 січня 2025 року заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог у справі № 757/25100/23-ц. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою клопотання про залучення співвідповідачів до участі у розгляді справи.
З огляду на зазначене, вважає, що суд апеляційної інстанції, встановивши порушення норм процесуального права, дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог
і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом
у передбачених цим Кодексом випадках. Частина третя цієї ж статті прямо декларує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону
і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України).
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, про що неодноразово зазначалося зокрема у постановах Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року в справі № 759/17146/20, від 22 травня 2024 року в справі № 128/285/18, Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 01 липня 2024 року в справі № 908/1884/23,
від 25 квітня 2024 року в справі № 927/977/23.
У статті 49 ЦПК України унормовані процесуальні права та обов'язки сторін.
Так, згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 923/1061/18,
від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19.
У постанові Верховного Суду 18 травня 2022 року у справі № 570/5639/16-ц (провадження № 61-19440св21) зроблено правовий висновок, що зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що
у розглядуваній справі суди не врахували вимоги статті 189 ЦПК України, за якими одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року в справі
№ 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) дійшла до висновку, що в разі надходження до суду такої заяви, суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
Таким чином, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги,
з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета,
і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Подібні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду
від 13 серпня 2024 року у справі № 914/3080/20.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
У справі, що переглядається, ухвалою Печерського районного суду м. Києва
від 23 січня 2025 року, суд закрив провадження у справі щодо позовних вимог, заявлених ОСОБА_1 у позовній заяві поданій у червні 2023 року.
Однак, у січні 2025 року ОСОБА_1 , в порядку статті 49 ЦПК України, було подано заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог.
Апеляційним судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що судом першої інстанції не приймалося рішення щодо прийняття чи відмови у прийнятті зазначеної заяви.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду щодо скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року, у зв'язку порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема щодо неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи.
Доводи касаційної скарги щодо правильного вирішення судом першої інстанції питання про закриття провадження у справі № 757/25100/23-ц, у зв'язку
з порушенням позивачем предметної юрисдикції справи є передчасними, оскільки встановивши істотне порушення вимог процесуального закону, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду про закриття провадження у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Крім того, зазначення в касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду апеляційної скарги не заслуговує на увагу та спростовується доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 (а. с. 122). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що копія заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог було надіслано ОСОБА_2 на поштову адресу: АДРЕСА_1 , яку заявник зазначає зокрема і у касаційній скарзі.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, надавши обґрунтовану правову оцінку ухвалі суду першої інстанції з огляду на наявні у матеріалах справи відомості, дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі
№ 910/8115/19 (910/13492/21)).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара