10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 761/7380/23
провадження № 61-10000ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 доОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності,
встановив:
У лютому 2023 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року позов задоволено.
Визнано недійсною довіреність, посвідчену секретарем Попівської сільської ради народних депутатів Онуфріївського району Кіровоградської області Ковган Н. А. 28 січня 2000 року по реєстру за № 10.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08 лютого 2000 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бердесом О. В., реєстраційний № 452, в частині продажу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 .
Скасовано державну реєстрацію права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 , проведену 14 вересня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левченко Є. В., шляхом внесення змін у запис про державну реєстрацію права власності, а саме: частку власності зазначити «1/2» замість «1/1».
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заявипредставника ОСОБА_1 - адвоката Полєтаєва І. О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року тадодаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року залишено без змін.
01 серпня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Полєтаєв І. О. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року, додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року у вказаній справі, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 18 серпня 2025 року представником заявника подано до суду касаційної інстанції доказ доплати судового збору.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження представник заявника зазначає, що копія оскаржуваної постанови апеляційного суду була ним отримана на електронну пошту 16 липня 2025 року. На підтвердження наведеного долучає відповідний доказ.
Відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено із поважних причин, він підлягає поновленню.
Підставами касаційного оскарження судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі № 755/7704/15-ц, від 16 жовтня 2019 року в справі № 185/7043/16-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17, від 01 квітня 2020 року в справі № 610/1030/18, від 11 листопада 2020 року в справі № 750/262/20, від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17, від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19, від 20 липня 2022 року в справі № 203/4193/19, від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19, від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц, від 15 березня 2023 року в справі № 725/1824/20, від 12 квітня 2023 року в справі № 205/7567/18, від 02 серпня 2023 року в справі № 308/8629/19, від 16 серпня 2023 року в справі № 201/1669/21, від 07 лютого 2024 року в справі № 311/2297/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Також представник заявника просить суд зупинити дію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Вказує, зокрема, що спірна квартира є єдиним житлом відповідача та її єдиним місцем проживання. Вважає, що у цьому випадку втручання у право відповідача ОСОБА_1 порушить справедливий баланс інтересів, оскільки можливі наслідки вилучення квартири для захисту інтересів позивача не переважають дотримання прав власника ОСОБА_1 , яка законним шляхом за плату набула у власність майно - спірну квартиру, покладаючись на добросовісність дій продавця, і яка внаслідок виконання оскаржуваних судових рішень може втратити не лише свою власність, а й єдине місце проживання, та буде вимушена самостійно шукати способи компенсації понесених нею у зв'язку з придбанням такого майна витрат.
Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання (дії) судового рішення, підтверджені певними доказами (наприклад, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути додано завірену копію такої постанови). Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення дії рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року,оскільки представником заявника не наведено достатньо обґрунтованих мотивів та не надано жодних належних доказів, за наявності яких суд касаційної інстанції може зупинити дію оскаржуваних судових рішень, а доводи клопотання зводяться лише до ймовірності настання негативних наслідків.
Верховний Суд звертає увагу на те, що оскарження судових рішень в касаційному порядку не є безумовною підставою для зупинення їх дії судом касаційної інстанції.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року, додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року.
Відкрити касаційне провадження у вказаній справі.
Витребувати з Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу № 761/7380/23 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності.
У задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Полєтаєва Ігоря Олексійовичапро зупинення дії рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року відмовити.
Роз'яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко