10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 643/4761/23
провадження № 61-10871ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 липня 2025 року в справі за позовомкомунального підприємства«Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза послугитеплопостачання,
встановив:
У червні 2023 року комунальне підприємство«Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , у якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованістьза надані послуги з теплопостачання в сумі 99 232, 58 грн, яка утворилася за період з 01 грудня 2011 року по 23 лютого 2022 року.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 8 910, 17 грн, яка утворилася за період з 01 грудня 2011 року по 30 листопада 2016 року.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 90 322, 41 грн, яка утворилася за період з 01 грудня 2016 року по 23 лютого 2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору в сумі 671, 00 грн з кожного.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з заявами про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2023 року.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 28 лютого 2024 року заочне рішенняМосковського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2023 року скасовано.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 03 липня 2025 року, позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги за опалення та гарячу воду в сумі 89 011, 61 грн, яка утворилася за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору в сумі 601, 89 грн з кожного.
21 серпня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Литвин В. В. через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Московського районного суду м. Харкова від 14 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 липня 2025 року у вказаній справі.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн.
Ціна позову в цій справі становить 99 232, 58 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028, 00 грн * 250 = 757 000, 00 грн).
У касаційній скарзі представник заявника посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та вказує, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки подібні спори щодо обов'язку сплачувати за житлово-комунальні послуги у випадках, коли особа фактично не проживає у житлі, є масовими в Україні та породжують неоднакове застосування закону судами.
Також представник заявника зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має для ОСОБА_1 виняткове значення (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
На думку представника заявника, ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується прав тисяч громадян, які з різних причин не проживають за місцем реєстрації, але необґрунтовано притягуються до обов'язку сплачувати за комунальні послуги, якими фактично не користуються.
Крім того, адвокат Литвин В. В. вказує, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , яка не користуючись послугами, незаконно зобов'язана нести майновий тягар.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Так, у касаційній скарзі не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Наявність інших спорів не свідчить про фундаментальність порушениху скарзі питань для формуванняєдиної правозастосовчої практики.
Поряд з цим вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси широкого кола фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України, тощо.
Проте касаційна скарга не містить належного обґрунтування, яке б свідчило про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи і вказувало б на те, що предмет спору у цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства.
Стосовно посилання на виняткове значення для заявника цієї справи, то слід зазначити, щооцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки незгода з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для заявника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для останньої внаслідок прийняття таких судових рішень.
Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких суд міг би визнати оскаржувані судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, у касаційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 14 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 липня 2025 року в справі за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза послуги теплопостачання відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко