13 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 199/9912/22
провадження № 61-2603св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області,
відповідачі: ОСОБА_1 , Дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 березня 2024 року у складі судді Якименко Л. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2025 року у складі колегії суддів Космачевської Т. В., Максюти Ж. І., Халаджи О. В. у справі за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - ДП «Ілліч-Агро Донбас») про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 10 грудня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державний реєстратор юридичного департаменту Маріупольської міської ради Сидоренко О. О. зареєстрував право власності відповідача ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1159, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34643860).
Підставою для державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку зазначено наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4817-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».
Відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу за аналогічними реквізитами (номером та датою прийняття) від 01 жовтня 2019 року № 4817-СГ «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» таким наказом насправді надався дозвіл ОСОБА_2 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка розташована на території Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів.
Тобто зміст наказу від 01 жовтня 2019 року № 4817-СГ, фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, не відповідає змісту наказу з тими самими реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1159.
Прокурор зазначав, що згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 23 грудня 2022 року № 10-5-0.3-2300/2-22 відповідач ОСОБА_1 звертався до названого Управління із клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року № 3399-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.
Надалі ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1159, площею 2,0 га, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області. Однак Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області наказом від 22 жовтня 2019 року № 5397-СГ відмовило відповідачу у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність спірної земельної ділянки.
Отже, держава ніколи не приймала рішення про відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1159, а тому остання вибула з державної власності поза її волею.
Окрім того, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору оренди землі від 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку в строкове платне користування ДП «Ілліч-Агро Донбас» строком на 10 років (номер запису про інше речове право 34816790).
Прокурор також зазначав, що внаслідок змін у земельному законодавстві на час звернення до суду із цим позовом землі державної власності, якими розпоряджалося Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, перейшли у комунальну власність, а тому з 27 травня 2021 року уповноваженим органом на розпорядження спірною земельною ділянкою є Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області.
Враховуючи викладене, прокурор просив суд:
- витребувати у ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» на користь Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1159, що розташована на території Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1159, припинивши право оренди на цю земельну ділянку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 19 березня 2024 року у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався презумпцією правомірності набуття права власності та тим, що позивач не надав доказів, які б підтверджували підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 надано у власність спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення віндикаційного позову.
Суд також зазначив, що позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є похідною вимогою та ґрунтується виключно на можливості задоволення віндикаційної позовної вимоги, тому вона не підлягає задоволенню.
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська додатковим рішенням від 02 квітня 2024 року заяву ДП «Ілліч-Агро Донбас» про ухвалення додаткового рішення задовольнив.
Стягнув із Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Вирішуючи питання про відшкодування відповідачу ДП «Ілліч-Агро Донбас» понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції керувався тим, що у задоволенні позову відмовлено, а відповідач надав належні докази на підтвердження понесених витрат. Визначений стороною відповідача розмір витрат на правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн відповідає обсягу наданих послуг і критеріям реальності, розумності та співмірності.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури задовольнив частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 березня 2024 року в частині спору про витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 скасував, а в частині розподілу судових витрат змінив. Позов задовольнив частково.
Витребував у ОСОБА_1 на користь Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1159, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 481,00 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року змінив. Стягнув із Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 2 500,00 грн.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721,50 грн.
Стягнув із Донецької обласної прокуратури на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000,00 грн.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку.
Оскільки державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1159 за ОСОБА_1 вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, спірна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, то наявні підстави для витребування у комунальну власність земельної ділянки, незаконно набутої фізичною особою без відповідного рішення уповноваженого органу.
У цьому випадку права та інтереси власника, якого позбавили володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій, перевищують інтереси набувача, який набув право власності на майно безоплатно, а тому відсутні підстави вважати, що витребування земельної ділянки є надмірним тягарем для ОСОБА_1 .
Водночас, оскільки під час розгляду справи не встановлено нікчемності договору оренди землі, на підставі якого за ДП «Ілліч-Агро Донбас» зареєстровано право оренди на спірну земельну ділянку, і позивач не заявляв вимоги про визнання цього договору недійсним, а також, враховуючи, що існує презумпція правомірності правочину та орендар є добросовісним набувачем, то позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки у ДП «Ілліч-Агро Донбас» і скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є передчасними, тому задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про відшкодування ДП «Ілліч-Агро Донбас» понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів керувалася тим, що у задоволенні позову та апеляційної скарги відмовлено частково, а тому судові витрати названого відповідача на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій мають бути стягнуті з позивача пропорційно до задоволених вимог.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У лютому 2025 року заступник керівника Донецької обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні заяв ДП «Ілліч-Агро Донбас» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 02 листопада 2022 року у справі № 922/3166/20, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 та у постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 471/761/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу заявник мотивував тим, що між Нікольською селищною радою та ДП «Ілліч-Агро Донбас» не існувало договірних відносин, а тому захист прав власника майна можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову.
Питання спростування презумпції правомірності правочину вирішується саме за результатами розгляду спору про визнання правочину недійним, однак у цій справі існує спір про право на земельну ділянку, тому права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
ДП «Ілліч-Агро Донбас» не може вважатися законним користувачем спірної земельної ділянки та немає будь-яких прав, які б підлягали захисту, адже для отримання права користування комунальною земельною ділянкою законодавством встановлено спеціальний порядок - земельні торги.
У спірних відносинах відбулося незаконне заволодіння нерухомим майном (земельною ділянкою) шляхом реєстрації на нього майнових прав - права власності та права оренди.Обидві реєстрації свідчать про посягання на правомочності власника (користуватися та розпоряджатися майном), оскільки створюють видимість законного користування сторонніми особами майном власника поза його волею.
У разі незаконної реєстрації за особою майнового права, відмінного від права власності, належним способом захисту також є скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Отже, суди безпідставно не застосували статті 387, 388 ЦК України щодо витребування земельної ділянки від особи, яка без рішення власника зареєструвала за собою право оренди, а також статтю 391 ЦК України щодо усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування державної реєстрації оренди, на яку власник не давав згоди.
Аргументи інших учасників справи
У березні 2025 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
У березні 2025 року заступник керівника Донецької обласної прокуратури подав письмові пояснення (заперечення) на відзив на касаційну скаргу, в яких просив відхилити цей відзив у зв'язку з його необґрунтованістю.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 05 березня 2025 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.
10 квітня 2025 року справу № 199/9912/22 передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 15 травня 2025 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини, з'ясовані судами
16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням, у якому просив надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області (том 1, а. с. 28).
Наказом Головного управлінняДержгеокадастру у Донецькій області від 19 липня 2019 року № 3399-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (том 1, а. с. 25).
01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням, у якому просив затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (том 1, а. с. 27).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4817-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1421786600:03:000:1159, площею 2,0 га, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (том 1, а. с. 10).
10 грудня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державний реєстратор юридичного департаменту Маріупольської міської ради Сидоренко О. О. зареєстрував право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1159, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4817-СГ (номер запису про державну реєстрацію права власності 34643860) (том 1, а. с. 8).
18 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ДП «Ілліч-Агро Донбас» укладено договір оренди землі № 622, за умовами якого ОСОБА_1 передав ДП «Ілліч-Агро Донбас» у платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1159, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства строком на 10 років (том 1, а. с. 11).
Прокурор надав суду іншу копію наказуГоловного управлінняДержгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4817-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», зміст якого (окрім реквізитів - дати, номера, назви та підписанта) суттєво відрізняється від змісту копії наказу, а саме зазначеним наказом вирішено надати ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (том 1, а. с. 123).
Також прокурор надав суду копію наказу Головного управлінняДержгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 5397-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із кадастровим номером 1421786600:03:000:1159, площею 2,0 га, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області (том 1, а. с. 26).
Обидві копії зазначених наказів прокурор отримав за наслідками запиту до Головного управлінняДержгеокадастру у Донецькій області, яке своїм листом надіслало електронні копії означених наказів, вказавши на відсутність інших наказів, що стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1159, тобто заперечивши видачу та існування наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 01 жовтня 2019 року № 4817-СГ, на підставі якого відбулася державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.
У період з 31 жовтня 2019 року до 08 листопада 2019 року Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру провела перевірку деяких питань діяльності Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, за наслідками чого складено відповідний акт, згідно з яким 04 листопада 2019 року в Головному управлінні відсутні оригінали наказів із розпорядженням землями сільськогосподарського призначення, які видано Головним управлінням до 04 жовтня 2019 року включно.
13 квітня 2022 року ДП «Ілліч-Агро Донбас» звернулося до Головного управління Національної поліції України та Центру управління Служби безпеки України із заявою про вчинення кримінального правопорушення, у якій повідомило, серед іншого, про втрату підприємством з 24 лютого 2022 року доступу до свого офісу, розташованого за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, 116-А, і можливості вивезти з нього оригінали документів, серед яких були договори оренди землі, міни, емфітевзису, документи, що підтверджують нарахування та оплату орендної плати, технічна документація на землю (том 1, а. с. 64, 65).
Суди також з'ясували, що у сторін та Головного управлінняДержгеокадастру у Донецькій області відсутній оригінал наказу названого Управління від 01 жовтня 2019 року № 4817-СГ у паперовій формі.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За змістом касаційної скарги рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування у ДП «Ілліч-Агро Донбас» земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, а тому на підставі положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховний Суд переглядає їх лише в частині позовних вимог прокурора, заявлених до ДП «Ілліч-Агро Донбас».
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі, що переглядається, перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області просив, серед іншого, витребувати з незаконного володіння ДП «Ілліч-Агро Донбас» земельну ділянку та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди.
Суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що позовні вимоги першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, заявлені до ДП «Ілліч-Агро Донбас», необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з цими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З огляду на те, що спір у справі, яка переглядається, у частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до ДП «Ілліч-Агро Донбас», є земельним спором між територіальною громадою та юридичною особою, а тому, враховуючи суб'єктний склад сторін, належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
Зазначене узгоджуються із правовою позицією в аналогічній справі за позовом прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування до фізичної особи та ДП «Ілліч-Агро Донбас» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі № 199/9897/22 (провадження № 61-14436сво24), у якій суд касаційної інстанції закрив провадження у справі у частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до ДП «Ілліч-Агро Донбас», з огляду на те, що спір в означеній частині належить до господарської юрисдикції.
Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу в означеній частині в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.
Оскільки справу у частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах органу місцевого самоврядування до ДП «Ілліч-Агро Донбас», належить розглядати господарським судом, то Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду не має повноважень переглядати її по суті.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з частинами першою та другою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» вимогам статті 263 ЦПК України та їх ухвалення з порушенням норм процесуального права, що має наслідком скасування судових рішень із закриттям провадження у справі у цій частині на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, адже розгляду в поряду цивільного судочинства підлягали лише позовні вимоги до ОСОБА_1 .
На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України колегія суддів роз'яснює позивачеві його право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення цієї справи у частині позовних вимог до ДП «Ілліч-Агро Донбас» до відповідного суду господарської юрисдикції.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Отже, правові підстави для стягнення із позивача на користь відповідача суми понесених останнім судових витрат під час закриття провадження у справі визначені положеннями частини п'ятої статті 142 ЦПК України, зокрема лише як наслідок необґрунтованих дій позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що стягнення із позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача, та звертала увагу, що сам собою факт закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем правил суб'єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 906/961/17, від 08 липня 2020 року у справі № 810/3711/18).
У Верховному Суді склалася стала та послідовна практика застосування цієї норми процесуального закону. Так, у постановах від 18 червня 2019 року у справі № 922/3787/17, від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17, від 25 липня 2019 року у справі № 910/11310/18, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18, від 26 квітня 2021 року у справі № 910/12099/17, від 26 травня 2022 року у справі № 905/460/21, від 01 листопада 2023 року у справі № 905/85/23, від 06 червня 2024 року у справі № 905/1840/21, від 02 грудня 2024 року у справі № 904/217/24 суд касаційної інстанції керувався тим, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому - із закриттям провадження у справі.
Таких підстав для відшкодування судових витрат ДП «Ілліч-Агро Донбас» не зазначало та Верховний Суд не встановив.
Беручи до уваги зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь ДП «Ілліч-Агро Донбас» суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2024 року у справі № 905/830/21 зазначив, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється у тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 911/132/14, від 06 грудня 2023 року у справі № 910/10294/22). У зв'язку із тим, що суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування, зокрема, постанови суду апеляційної інстанції, то додаткове до скасованої постанови судове рішення (додаткова постанова) також підлягає скасуванню.
З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, понесених ДП «Ілліч-Агро Донбас» на професійну правничу допомогу, скасувати з підстав, передбачених статтею 412 ЦПК України.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, статтями 409, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2025 рокув частині позовних вимог першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію права орендискасувати і ухвалити у цій частині нове судове рішення про закриття провадження у справі.
Роз'яснити позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи в частині позовних вимог, пред'явлених до Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», до відповідного суду господарської юрисдикції.
Додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2025 року в частині розподілу судових витрат, понесених Дочірнім підприємством «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на професійну правничу допомогу, скасувати.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Є. В. Петров
СуддіА. І. Грушицький
С. О. Карпенко
І. В. Литвиненко
В. В. Пророк