Постанова від 03.09.2025 по справі 127/28231/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 127/28231/22

провадження № 61-9195 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лабик Руслан Романович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Медвецького С. К., Шемети Т. М., та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 09 липня 2024 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М., Рибчинського В. П.; касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Наумов Олексій Валентинович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Медвецького С. К., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (далі - ПрАТ «СК «Саламандра»), ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, стягнення страхового відшкодування, пов'язаного зі смертю годувальника.

Позовна заява мотивована тим, що 30 жовтня 2020 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «LAND ROVER DISCOVERI», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Михайлівській на перехресті з вул. Хрещатик у м. Києві, виїхав на тротуар, де здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем марки «HYUNDAI ACCENT», номерний знак НОМЕР_2 , раптово повернувши праворуч, перетнув Алею Героїв Небесної Сотні, після чого виїхав на площу перед ОСОБА_4 та, рухаючись по тротуарній зоні, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка від отриманих травм загинула.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в місті Києві були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100000000958 та розпочато судове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України.

У Шевченківському районному суді м. Києва розглядається кримінальна справа

№ 761/14140/21 щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України.

Станом на дату вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована

в ПрАТ «СК «Саламандра» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

№ 200559747.

У результаті ДТП та його наслідків їм, які є батьками - ОСОБА_5 , завдано шкоди.

19 листопада 2020 року їх представник повідомив ПрАТ «СК «Саламандра» про страховий випадок і звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, а саме: 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь кожного з них; по 90 000 грн у рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника на користь кожного з них; 19 200 грн у рахунок відшкодування витрат на поховання потерпілої.

14 червня 2021 року страховик повідомив їх представника про те, що, отримавши заяву про виплату страхового відшкодування, він прийняв рішення про припинення розгляду заяви до дати, коли страховику стане відомо про набрання судовим рішенням у кримінальному провадженні законної сили. Страховик не здійснив виплату страхового відшкодування в повному обсязі у строки, встановлені пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Сума відшкодування, яку мав здійснити страховик, є значно меншою, ніж фактична, яку було завдано, тому вони звернулися до ОСОБА_3 , який скоїв спірну ДТП, з вимогами про відшкодування решти розміру заподіяної шкоди.

Загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю їх дочки, становить 60 000 грн, а отже частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, у порядку визначеному пунктом 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», становить

по 30 000 грн.

Згідно з пенсійним посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_1 є пенсіонером за віком із 2018 року, тобто, на момент ДТП був непрацездатним. Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 ОСОБА_2 є пенсіонеркою за віком з 2013 року, тобто на момент ДТП була непрацездатною.

Вони мають право на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, оскільки перебували на утриманні ОСОБА_5 , яка мала можливість їх утримувати, і на день смерті їх дочки вони мали право на одержання від неї утримання. На підтвердження цього вони надали довідку про свої доходи, якими є отримана ними пенсія у розмірі 2 715, 32 грн - ОСОБА_1 , 1 712 грн - ОСОБА_2 ; довідку органу місцевого самоврядування про те, що потерпіла проживала разом із ними; відповідь органу державної реєстрації актів цивільного стану про те, що потерпіла у шлюбі не перебувала і дітей не мала.

Отже, вони є особами, які за життя дочки мали право на утримання, оскільки досягли пенсійного віку, встановленого законом і відносилися до непрацездатних осіб, а тому на них поширюються положення пункту 2 частини першої статті 1200 ЦК України.

Мінімальний гарантований розмір страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, становить 180 000 грн, тобто розмір страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, становить по 90 000 грн кожному з них.

ОСОБА_1 поніс витрати на поховання ОСОБА_5 у розмірі 20 772, 40 грн, який підлягає відшкодуванню йому страховиком, на адресу якого були направлені докази понесення таких витрат.

Згідно із встановленим лімітом відповідальності страховика у розмірі 260 000 грн, страхове відшкодування, як належить їм до виплати, складатиме:

по 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди кожному; 20 772,40 грн

у рахунок відшкодування витрат на поховання потерпілої; по 89 613, 80 грн кожному у рахунок відшкодування решти шкоди, пов'язаної із втратою годувальника, у межах ліміту страхової суми.

Отже, ПрАТ «СК «Саламандра» підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі по 30 000 грн кожному.

Враховуючи, що після смерті їх дочки вони позбавлені будь-якої підтримки і допомоги від неї, а також смерть дочки повністю змінила їх життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв'язки, вони оцінили мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди кожному по 600 000 грн.

Загибель єдиної дитини спричинила надзвичайні страждання, ОСОБА_5 була молодого віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Смерть їх дочки є різкою і психотравматичною подією, яка викликає надзвичайний стрес. Страждання, пов'язані зі смертю, відрізняються тим, що є не одномоментними, а триваючими, оскільки втрата дочки є непоправною подією. Загибла постійно проживала з ними, кожного дня вони бачилися та спілкувалися. Всі свята вони проводили разом із своєю дочкою. Вони відчувають пригніченість, депресію, страждання, які кожні святкові дні підсилюються, оскільки вони згадують, що ці свята вони могли святкувати разом із своєю дочкою, якби не спірна ДТП.

Враховуючи, що частка моральної шкоди підлягає відшкодуванню за рахунок

ПрАТ «СК «Саламандра», а саме по 30 000 грн кожному, то решта суми моральної шкоди завданої позивачам внаслідок смерті їх дочки в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_3 і становить по 570 000 грн кожному.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд стягнути

з ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_1 30 000 грн страхового відшкодування у рахунок відшкодування моральної шкоди,

20 772, 40 грн страхового відшкодування витрат на поховання дочки - ОСОБА_5 , 89 613,80 грн страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника;

на користь ОСОБА_2 30 000 грн страхового відшкодування моральної шкоди; 89 613,80 грн страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника. Також просили стягнути з ОСОБА_3 на їх користь по 570 000 грн решти моральної шкоди кожному.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2023 року

у складі судді Ан О. В. позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_1

30 000 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті дочки, 20 772, 40 грн - відшкодування витрат на поховання.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_2 30 000 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті дочки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 470 000 грн відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 470 000 грн відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь держави 3 220, 80 грн у дохід держави у рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_3 11 626, 32 грн у дохід держави в рахунок відшкодування судових витрат.

Решту судових витрат компенсовано за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт настання спірної ДТП, наслідком якої є смерть пішохода, дочки позивачів, є встановленим, а тому відсутній обов'язок доказування вини ОСОБА_3 .

Позивачі є батьками потерпілої ОСОБА_5 , яка у результаті спірної ДТП загинула. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника автомобіля, застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра», то саме страховик має обов'язок виплати моральну шкоду на користь позивачів по 30 000 грн, також зі страховика підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 витрати понесені на поховання у сумі 20 772, 40 грн. Потерпіла ОСОБА_5 не мала заробітку або іншого виду доходу. З огляду на це суд відмовив у частині вимог про стягнення із страхової компанії відшкодування, пов'язане із втратою годувальника.

Суд першої інстанції, аналізуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивачів, моральні страждання, які вони понесли через втрату дочки, душевні страждання яких вони зазнали, дійшов висновку, що належний розмір відшкодування моральної шкоди позивачів складає по 470 000 грн, які підлягають стягненню із ОСОБА_3 .

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 червня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - Лабика Р. Р. про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_1 9 750 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_2 6 500 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 019, 73 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5 359, 64 грн витрат на правничу допомогу. У задоволенні решти вимог - відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2023 року у частині часткового задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 скасовано і ухвалено у цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у частині заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 470 000 грн відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 4 700 грн у дохід держави в рахунок відшкодування судових витрат, як судового збору. Решту судових витрат компенсовано за рахунок держави.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 15 275 грн витрат на правничу допомогу.

У решті вимог про стягнення із ОСОБА_3 судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду справи, що є обов'язковою підставою для скасування рішення міського суду в оскаржуваній частині.

На ступінь вини ОСОБА_3 , яка полягає в його необережності, зокрема впливає те, що ДТП було скоєно не на проїжджій частині, а на тротуарі, який примикає до проїжджої частини, поруч із зупинкою громадського транспорту,

а також те, що водій власного транспортного засобу у разі погіршення стану здоров'я, якщо це перешкоджає безпечному керуванню транспортним засобом, повинен був вжити відповідних заходів для безпечного керування транспортним засобом.

Надаючи оцінку та аналізуючи обставини справи з огляду можливих страждань (душевних та фізичних), які може зазнати людина у зв'язку із втратою рідної особи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 470 000 грн кожному, у рахунок відшкодування моральної шкоди, що може відповідати принципу розумності та справедливості.

Разом з тим ОСОБА_3 передавав батькові загиблої ОСОБА_5 - ОСОБА_1 грошові кошти у загальному розмірі 302 900 грн, призначенням яких було компенсація за завдану шкоду, у тому числі моральну шкоду. Отримавши вказані кошти, ОСОБА_1 написав розписки від 31 жовтня 2020 року

та від 05 листопада 2020 року і надав пояснення про те, що йому моральна шкода відшкодована, у нього відсутні претензії до ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 - мати загиблої ОСОБА_5 , не отримувала будь-яких коштів від ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди, розписок не писала і щодо відсутності претензій до нього не заявляла, а будучи дієздатною особою, ОСОБА_1 не наділяла такими повноваженнями на вчинення цих дій від її імені.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність доводів ОСОБА_3 про відшкодування ним у повному обсязі моральної шкоди, у тому числі ОСОБА_2 . Отже, на користь останньої апеляційним судом стягнуто з ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 470 000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представник ОСОБА_2 - Лабик Р. Р. надав копії: договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 06 листопада 2020 року; додатку № 1 до цього договору; витягу із Єдиного реєстру адвокатів України та свідоцтва адвоката Лабика Р. Р. про право на заняття адвокатською діяльністю від 01 березня 2019 року серії КС № 7311/10; ордера серії АІ № 1314628 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 ; детального опису робіт (наданих послуг) виконаних для надання професійної правничої допомоги адвокатом відповідно до якого загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги клієнтам становить 13 год 00 хв, таким чином вартість наданих послуг, при вартості однієї нормо години у розмірі 3 000 грн становить 39 000 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки апеляційну скаргу та позов

у частині вимог ОСОБА_2 було частково задоволено, тому з ОСОБА_3 на її користь стягнуто витрати на професійну правничу допомогу пропорційно у сумі 15 275 грн.

Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року заяву ОСОБА_3 , від імені якого діяв адвокат Наумов О. В., задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у сумі 7 050 грн. В решті вимог заяви відмовлено.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та позовних вимог ОСОБА_2 на суму 470 000 грн та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , що складає 50 % вимог, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір при поданні апеляційної скарги у сумі 7 050 грн, тобто у розмірі задоволених вимог апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , поданою від його імені адвокатом Наумовим О. В., на постанову Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року закрито. Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - Лабика Р. Р. задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що на підтвердження повноважень представника ОСОБА_3 - адвоката Наумова О. В. до апеляційної скарги додано ордер на надання правової (правничої) допомоги від 22 лютого 2023 року серії АА № 1279784, який виданий адвокатським об'єднанням «ЮС Стріктум» на підставі договору про надання правової допомоги від 17 лютого 2023 року № 17/02-23. Однак, зі змісту вищевказаного договору про надання правової допомоги від 17 лютого 2023 року № 17/02-23 встановлено, що його укладено щодо представництва інтересів ОСОБА_3 в іншій конкретно визначеній цивільній справі, а саме № 757/23083/22-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка розглядається Печерським районним судом м. Києва.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - Лабика Р. Р. про відсутність доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 було уповноважено адвоката Наумова О. В. представляти його інтереси при розгляді цієї справи № 127/28231/22, у тому числі права на подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд у порушення норм процесуального права не звернув уваги на те, що фактично апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 подано особою, яка не мала процесуальних повноважень на вчинення таких дій.

Аналогічна ситуація виникла при поданні касаційної скарги, яку від імені

ОСОБА_3 подавав адвокат Наумов О. В., надавши на підтвердження своїх повноважень ордер на надання правової (правничої) допомоги від 22 лютого 2023 року серії АА № 1279784, який виданий адвокатським об'єднанням «ЮС Стріктум» на підставі договору про надання правової допомоги від 17 лютого 2023 року № 17/02-23.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , від імені якого діяв адвокат Наумов О. В., підлягає закриттю, як помилково відкрите, а постанова Вінницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року та додаткова постанова Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з наведених вище підстав.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданою від його імені адвокатом Наумовим О. В., на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2023 року в зазначеній цивільній справі, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_3 подана та підписана особою, яка не мала процесуальних повноважень на вчинення таких дій.

26 квітня 2024 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Наумов О. В., повторно подав до Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2023 року, по якій ухвалою від 13 травня 2024 року апеляційним судом відкрито апеляційне провадження.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від його імені адвокатом Наумовим О. В., задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2023 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та розподілу судових витрат, а також додаткове рішення цього ж суду від 20 червня 2023 року в частині стягнення із ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 218 550 грн відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 218 550 грн відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5 232, 50 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 5 232, 50 грн витрат на правничу допомогу.

Вирішено компенсувати за рахунок держави ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в сумі 3 172, 50 грн, а решту судових витрат - за рахунок держави.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду справи, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Надаючи оцінку та аналізуючи обставини справи з огляду можливих страждань (душевних та фізичних), суд апеляційної інстанції, з максимальним розумінням до втрат, яких зазнали повивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як батьки загиблої єдиної дочки ОСОБА_5 , з урахуванням обставин, за яких сталася ДТП, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що відшкодуванню позивачам підлягає моральна шкода у розмірі 400 000 грн кожному.

Врахувавши, що позивачі в інтересах сім'ї отримали від ОСОБА_3 грошові кошти у загальному розмірі 302 900 грн в рахунок компенсації за завдану шкоду, що підтверджується розписками від 31 жовтня 2020 року та від 05 листопада 2020 року, а також обставини того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника автомобіля, застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» і страховик має обов'язок виплати моральну шкоду на користь позивачів по 30 000 грн кожному, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 218 550 грн кожному.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представник ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р. Р. надав копії: договорів про надання професійної правничої (правової) допомоги від 06 листопада 2020 року № 305 та № 306; додатків № 1 до цих договорів; витягу із Єдиного реєстру адвокатів України та свідоцтва адвоката Лабика Р. Р. про право на заняття адвокатською діяльністю від 01 березня 2019 року серії КС № 7311/10; ордерів серії АІ № 1314627 та серії АІ № 1314628 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно; детального опису робіт (наданих послуг) виконаних для надання професійної правничої допомоги адвокатом відповідно до якого загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги клієнтам становить 13 год 00 хв, таким чином вартість наданих послуг, при вартості однієї нормо години у розмірі 3 000 грн становить 39 000 грн.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки апеляційну скаргу та позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було частково задоволено, з ОСОБА_3 на їх користь підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно по 5 232, 50 грн кожному.

Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 09 липня 2024 року заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Наумова О. В. задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у сумі 9 300 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у сумі 9 300 грн.

В решті вимог заяви відмовлено.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Лабика Р. Р. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на суму 218 550 грн кожному, що складає 46, 5 % від заявлених ними позовних вимог, із ОСОБА_2 і ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ОСОБА_3 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у загальному розмірі 18 600 грн, по 9 300 грн з кожного.

Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Лабика Р. Р. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходив з того, що «гонорар успіху» в загальному розмірі 131 130 грн, по 65 565 грн з кожного позивача, визначений у детальному описі робіт (наданих послуг) від 26 червня 2024 року, не є складовою витрат на професійну правничу допомогу та не був необхідним у зв'язку з розглядом цієї справи в апеляційному порядку, тому суд дійшов висновку про неможливість покладення на ОСОБА_3 відшкодування цих витрат.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

09 липня 2024 року через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Лабик Р. Р., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження рішення апеляційного суду заявники зазначають неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19,

від 02 червня 2021 року у справі № 340/250/18, від 02 червня 2021 року у справі

№ 120/18501/21-а, від 01 грудня 2023 року у справі № 591/4832/22, від 14 грудня 2023 року у справі № 120/13592/21-а, від 22 лютого 2024 року у справі № 120/18501/21-а, від 02 травня 2024 року у справі № 127/28231/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

27 липня 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат Наумов О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення в частині постановлення нового рішення та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов до ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає

пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах положень статті 12, частини п'ятої статті 23 ЦК України, частини другої статті 175, частини першої статті 377 ЦПК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

15 серпня 2024 року через підсистему Електронний Суд представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Лабик Р. Р. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 09 липня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення апеляційного суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Наумова О. В. про ухвалення додаткового рішення; заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Лабика Р. Р. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у випадках коли «гонорар успіху» є єдиним способом оплати послуг адвоката (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат - Лабик Р. Р., на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

07 серпня 2024 року справа № 127/28231/22 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Наумов О. В., на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року та за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат - Лабик Р. Р., на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 09 липня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Наумова О. В. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самостійно реалізували своє право на компенсацію завданої моральної шкоди відповідачем ОСОБА_3 , який виплатив їм 302 900 грн в рахунок вказаного відшкодування, а тому стягнутий апеляційним судом з відповідача інший розмір компенсації суперечить положенням статті 12, частини п'ятої статті 23 ЦК України.

Також заявник посилається на те, що відповідно до пункту 6 частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися. Не зазначення таких обставин в позовній заяві свідчить про невідповідність її вимогам частини другої статті 175 ЦПК України, що, в свою чергу, тягне за собою залишення позову без розгляду на підставі частини першої статті 257 ЦПК України.

Вважає, що встановлення апеляційним судом обставин виплати відповідачем позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 компенсації моральної шкоди свідчить про наявність досудового врегулювання спору, про яке не зазначили позивачі в позовній заяві, а тому, на думку заявника, позов в частині вимог до ОСОБА_3 підлягає залишенню без розгляду.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Лобика Р. Р. на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року мотивована тим, що документи, які направлялись на адресу ОСОБА_3 , останнім з невідомих причин не отримувалися. ОСОБА_3 , подаючи нові докази до апеляційного суду, не зазначив, з яких підстав він не міг їх подати до суду першої інстанції та чим це підтверджується.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що кошти, отриманні ОСОБА_1 від ОСОБА_3 , є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що Сорока П. С. діяв в інтересах ОСОБА_2 . У зв'язку з цим апеляційний суд дійшов неправильного висновку при визначенні розміру відшкодування позивачам моральної шкоди.

Також заявник звертає увагу на те, що при повторній подачі апеляційної скарги на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2023 року на підтвердження повноважень представника ОСОБА_3 - адвоката Наумова О. В. подано договір про надання правової допомоги від 17 лютого

2023 року № 17/02-23, укладений між ОСОБА_3 та адвокатським об'єднанням «ЮС Стріктум», додаткову угоду № 1 від 04 жовтня 2023 року до договору від 17 лютого 2023 року № 17/02-23 та ордер від 22 лютого 2023 року серії АА № 1279784, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 17 лютого 2023 року № 17/02-23.

Вважає, що ордер від 22 лютого 2023 року серії АА № 1279784 не підтверджує повноваження представника на представництво інтересів ОСОБА_3 при розгляді цієї справи, у тому числі права на подання апеляційної скарги, оскільки виданий до внесення додатковою угодою № 1 від 04 жовтня 2023 року змін до договору про надання правової допомоги від 17 лютого 2023 року № 17/02-23 щодо повноваження представника на представництво інтересів ОСОБА_3 у справі № 127/28231/22.

При повторній подачі апеляційної скарги на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Наумов О. В. подав той самий ордер, що і при подачі первісної апеляційної скарги, щодо якого Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2024 року зробив висновки про те, що цей ордер виданий на підставі договору про надання правової допомоги від 17 лютого 2023 року № 17/02-23, який укладений на представництво інтересів ОСОБА_3 в іншій справі.

Суд апеляційної інстанції на зазначене увагу не звернув та не повернув апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_3 - адвокатом Наумовим О. В. відповідно до пункту 1 частини 5 статті 357 ЦПК України.

Також заявник вказує, що повторна апеляційна скарга на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2023 року подана стороною відповідача з порушенням строків її подання, а саме 26 квітня 2024 року, питання про поновлення стоку на апеляційне оскарження судом апеляційної інстанції не вирішувалось.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Лобика Р. Р. на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 09 липня 2024 року мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що відповідно до вимог ЦПК України сторона відповідача не надала попередній розрахунок суми судових витрат, що є підставою для відмови судом у відшкодуванні цих витрат.

Крім того, стягуючи з позивачів на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на майновий стан позивачів, які є пенсіонерами, втратили у ДТП єдину дочку, а також на положення частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Заявник вважає, що враховуючи поведінку відповідача, який заподіяв шкоди позивачам, фінансовий стан позивачів, а також недоведення відповідачем необхідності у таких витратах, суд апеляційної інстанції мав покласти судові витрати на відповідача в повному обсязі.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що «гонорар успіху» є єдиною формою оплати послуг адвоката у цій справі та безпідставно відмовив у відшкодуванні цих витрат.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника ОСОБА_3 - адвоката Наумова О. В. на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року, у якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 24 листопада 1990 року серії НОМЕР_5 (а. с. 34 зворот, т. 1).

30 жовтня 2020 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «LAND ROVER DISCOVERI», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Михайлівській на перехресті з вул. Хрещатик у м. Києві, виїхав на тротуар, де здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем марки «HYUNDAI ACCENT», номерний знак НОМЕР_2 , раптово повернувши праворуч, перетнув Алею Героїв Небесної Сотні, після чого виїхав на площу перед ОСОБА_4 та, рухаючись по тротуарній зоні, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка від отриманих травм загинула, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04 листопада 2020 року серії НОМЕР_6 (а. с. 32, т. 1).

Смерть ОСОБА_5 настала від сполучної травми тіла з розвитком крововтрати і шоку. Такі тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті (а. с. 102-103, т. 1).

Як зазначено у лікарському свідоцтві про смерть від 31 жовтня 2020 року

№ 010-4328 та у довідці про причину смерті форми № 106/о № 010-4328 причина смерті: численні переломи кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів

(а. с. 33, т. 1).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 . Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_7 , виданим 25 квітня 2018 року,

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, розмір пенсійної виплати станом на листопад 2020 року складав 2 715, 32 грн (а. с. 35-36, т. 1).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 . Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_8 , виданого 26 червня 2013 року, ОСОБА_2 отримує пенсію за віком, розмір якої з 01 липня 2020 року - 1 712 грн (а. с. 37-38, т. 1).

Згідно з довідкою квартального комітету мікрорайону «Центральний» м. Вінниці

від 09 листопада 2020 року № 462 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 і з ним проживають: ОСОБА_2 - дружина,

ОСОБА_5 - дочка (а. с. 39 зворот, т. 1).

Залізничний районний у м. Львові відділ Державної реєстрації актів цивільного стану від 01 грудня 2020 року № 1236/21.33-26 надав відповідь про те, що за інформацією Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актового запису про шлюб та актових записів про народження дітей у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено (а. с. 40 зворот, т. 1).

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні

№ 12020100000000958 від 30 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України. Прокурором Київської міської прокуратури 16 квітня 2021 року затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, який направлений до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду по суті. Судовий розгляд триває (а. с. 102-105, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Наумов О. В., про залишення позову без розгляду

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Наумов О. В. посилається на те, що встановлення апеляційним судом обставин виплати відповідачем позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 компенсації моральної шкоди свідчить про наявність досудового врегулювання спору, про яке не зазначили позивачі в позовній заяві відповідно до пункту 6 частини другої статті 175 ЦПК України, а тому, на думку заявника, позов в частині вимог до ОСОБА_3 підлягає залишенню без розгляду на підставі частини першої статті 257 ЦПК України.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк (пункт 8 частини першої статті 257 ЦПК України).

Суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали (частина одинадцята статті 187 ЦПК України).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків (частина дванадцята статті 187 ЦПК України).

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина тринадцята статті 187 ЦПК України).

Як свідчить тлумачення вказаних норм, підставою залишення без розгляду є: виявлення після відкриття провадження в справі недотримання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК; постановлення судом ухвали про залишення без руху; невиконання особою ухвали про залишення позову без руху у встановлений судом строк.

У цій справі, суд першої інстанції ухвали про залишення позову без руху з підстав зазначення у позовній заяві відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, не ухвалював, тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду на підставі пункт 8 частини першої статті 257 ЦПК України.

Щодо доводів касаційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лабик Р. Р., на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 09 липня 2024 року

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Частиною першою статті 6 Конвенції, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

У § 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.

Суд першої інстанції на зазначені вимоги закону та практику їх застосування уваги не звернув, розглянув справу, призначену на 14 червня 2023 року, за відсутності ОСОБА_3 , стосовно якого немає відомостей про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, вручення позову, розгляд справи не відклав, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Суд апеляційної інстанції врахував, що суд першої інстанції не забезпечив дотримання гарантій права ОСОБА_3 на доступ до суду у зв'язку з неповідомленням про відкриття провадження та призначення справи до розгляду. Відповідач позбавлений можливості отримати копію позову, подати відзив на нього та брати участь у судовому засіданні, надавати пояснення у справі тощо.

Викладені порушення позбавили ОСОБА_3 можливості реалізувати свої права представляти інтереси як учасника справи в суді першої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду, що перешкодило стороні належно використати передбачені статтею 43 ЦПК України процесуальні права.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (пункт 3 частини третьої статті 376 ЦПК України).

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що оскаржуване рішення підлягає безумовному скасуванню, коли порушено принцип рівності сторін, право на справедливий суд. Відповідні доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лабик Р. Р., колегією суддів відхиляються.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральну шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734 св 19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853 св 18).

У справі, що переглядається Верховним Судом, встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є батьками потерпілої ОСОБА_5 , яка в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинула.

На розгляді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12020100000000958 від 30 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 286 КК України.

Водночас у цій справі ОСОБА_3 відсутність своєї вини у загибелі дочки позивачів не довів, тобто не спростував презумпцію завдавача шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у зв'язку з передчасною втратою близької людини підтверджений, позивачі переживають душевні та психологічні страждання, позбавлені можливості отримувати від неї піклування та матеріальну допомогу, що тягне за собою порушення їх нормальних життєвих зав'язків та докладання з їх боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Апеляційним судом також враховано, що відповідно розписки від 31 жовтня 2020 року ОСОБА_9 отримав від підозрюваного в кримінальному провадженні ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 132 500 грн як компенсацію матеріальної та моральної шкоди, спричиненої їх сім'ї загибеллю їхньої дочки (а. с. 202 зворот, т. 3); у розписці від 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 підтвердив, що отримав від підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_3 грошову (допомогу) суму у розмірі 170 400 грн як компенсацію матеріальної та моральної шкоди, спричиненої їх сім'ї загибеллю їх дочки, зазначивши у розписці про те, що до ОСОБА_3 будь-яких претензій з приводу відшкодування йому матеріальної та моральної шкоди не має і в подальшому заявляти не буде (а. с. 203, т. 3).

Факт відшкодування відповідачем ОСОБА_3 у тому числі моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1 також підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_1 , допитаного слідчим СУ ГУ Національної поліції у м. Києві Даданенком О. С. в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12020100000000958 від 30 жовтня 2020 року, у яких він повідомив про те, що повністю водієм ОСОБА_3 були відшкодовані усі матеріальні та моральні збитки, причинені смертю їх доньки і до водія ОСОБА_3 ніяких претензій ні він, ні його дружина ОСОБА_2 не мають і в подальшому мати не будуть.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дослідивши наявні у справі докази, зокрема щодо оплати ОСОБА_3 в рахунок компенсації позивачам матеріальної та моральної шкоди, спричиненої їх сім'ї загибеллю їх дочки, та надавши їм належну оцінку, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку, що відшкодуванню позивачам підлягає моральна шкода, завдана в результаті ДТП, у розмірі 400 00 грн кожному.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

У статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.

Статтею 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Отже обов'язок відшкодувати завдану шкоду в особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, виникає лише в разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування такої шкоди, і лише щодо відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «LAND ROVER DISCOVERI», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200559747.

Загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 60 000 грн (5 000 грн*12). Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування в порядку пункту 27.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», становить по 30 000 грн.

До такого висновку у цій справі дійшов суд першої інстанції, стягнувши з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 30 000 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті дочки. Рішення в цій частині в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Врахувавши, що частка моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню за рахунок ПрАТ «СК «Саламандра», складає по 30 000 грн кожному позивачу, апеляційний суд дійшов висновку, що решта суми моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок смерті дочки в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача ОСОБА_3 , і розмір такої шкоди становить по 370 000 грн (400 000 грн - 30 000 грн) кожному.

Також апеляційним судом враховано, що грошові кошти в загальному розмірі 302 900 грн у відшкодування шкоди, завданої смертю дочки, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 в інтересах сім'ї, що підтверджується змістом розписок від 31 жовтня 2020 року та від 05 листопада 2020 року, а тому з відповідача на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі по 218 550 грн (370 000 грн - (302 900 грн/2)) кожному.

Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду в частині визначеного розміру відшкодування, вважає його мотивованим та обґрунтованим. Верховний Суд враховує, що передчасна смерть близької людини (дочки) позивачів спричинила втрату важливого життєвого зв'язку, який поновлений бути не може та, відповідно, завдає довготривалих та глибоких душевних страждань.

Такий висновок суду відповідає усталеній судовій практиці в частині визначення розміру відшкодування.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судом, оскаржувана постанова не суперечить правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лабик Р. Р., як підстави для відкриття касаційного провадження.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лабик Р. Р., не дають підстав вважати, що апеляційним судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Вирішуючи питання про компенсацію позивачам здійснених ними витрат на правничу допомогу, апеляційний суд виходив з наступного.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку з реалізацією права на судовий захист у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору, припинення порушення прав й стримування від подання безпідставних позовів (скарг).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу представник ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р. Р. надав копії: договорів про надання професійної правничої (правової) допомоги від 06 листопада 2020 року № 305 та № 306, укладених між адвокатським об'єднанням «Автопоміч Україна» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідно; додатків № 1 до цих договорів; витягу із Єдиного реєстру адвокатів України та свідоцтва адвоката Лабика Р. Р. про право на заняття адвокатською діяльністю від 01 березня 2019 року серії КС № 7311/10; ордерів серії АІ № 1314627 та серії АІ № 1314628 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно; детального опису робіт (наданих послуг) виконаних для надання професійної правничої допомоги адвокатом відповідно до якого загальна кількість витраченого часу на надання правничої допомоги клієнтам становить 13 год 00 хв, таким чином вартість наданих послуг, при вартості однієї нормо години у розмірі 3 000 грн становить 39 000 грн (а. с. 6, 7 зворот, 8-9, 10-14, 17-21, 26-27, 28, т. 2).

Враховуючи складність справи, результат розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а саме часткове задоволення апеляційної скарги та позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , характер наданих послуг, участь адвоката під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, витрачений час, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, апеляційний суд дійшов цілком мотивованого висновку, що співмірним, розумним, пропрційним та необхідним у межах перегляду цієї справи в суді апеляційної інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 по 5 232, 50 грн на користь кожного з позивачів.

Додатковою постановою від 09 липня 2024 року Вінницький апеляційний суд стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у сумі по 9 300 грн з кожного та відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Лабика Р. Р. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, апеляційний суд врахував часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на суму 218 550 грн кожному, що складає 46, 5 % від заявлених ними позовних вимог, характер наданих відповідачу послуг, участь адвоката під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та витрачений час, дійшов обґрунтованого висновку, що співмірним, розумним, пропрційним та необхідним є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у загальному розмірі 18 600 грн, по 9 300 грн з кожного.

Посилання касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лабик Р. Р., на неврахування апеляційним судом положення частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, - свідчать про помилкове тлумачення скаржником норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Виходячи із системного тлумачення положень статті 44, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, неправомірні дії відповідача як підстава для покладення на нього здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, передбачають свідомі недобросовісні дії, які свідчать про зловживання ним процесуальними правами.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом не встановлено недобросовісних дій відповідача, які б свідчили про зловживанням ним процесуальними правами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_3 понесених ним витрат на правову допомогу на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лабик Р. Р., про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у стягненні з ОСОБА_3 судових витрат на професійну правничу допомогу, як «гонорар успіху», в загальному розмірі 131 130 грн, які підлягають сплаті позивачами, колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких належить розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672, 90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У цій справі суд апеляційної інстанції зазначив, що «гонорар успіху» визначено пунктом 1 в додатках № 1 до договорів про надання професійної правничої (правової допомоги) № 305, № 306 від 06 листопада 2020 року, саме як вартість послуг адвокатського об'єднання «Автопоміч Україна» за цим договором, що становить суму, яка дорівнює 30 % від суми отриманих виплат (а. с. 14, 21, т. 2).

Під сумою отриманих виплат відповідно до пункту 1 цього договору вважаються кошти, що сплачені відповідальною особою у якості грошової компенсації за спричинену шкоду, що стосується події описаної в предметі договору або іншою особою, які отримав клієнт або уповноважений ним представник або треті особи в інтересах яких було укладено договір, у тому числі кошти, отримані в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб, протягом всього терміну дії договору (пункт 2 додатку № 1).

Якщо грошову компенсацію за спричинену шкоду сплачено клієнту готівкою та/або на його банківський рахунок, то оплата послуг адвокатського об'єднання здійснюється клієнтом після виплати клієнту суми грошової компенсації за спричинену шкоду не пізніше 5-ти банківських днів після такої виплати (пункт 3 додатку № 1).

Дослідивши надані стороною позивачів договори про надання професійної правничої (правової допомоги) № 305, № 306 від 06 листопада 2020 року, додатки № 1 до цих договорів, детальний опис робіт (наданих послуг) від 26 червня 2024 року, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлений до сплати «гонорар успіху» в загальному розмірі 131 130 грн, по 65 565 грн з кожного позивача, не є складовою витрат на професійну правничу допомогу та не був необхідним у зв'язку з розглядом цієї справи в апеляційному порядку, а тому правильно відмовив у покладенні цих витрат на відповідача ОСОБА_3 .

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лабик Р. Р., щодо відсутності повноважень представника ОСОБА_3 - адвоката Наумова О. В. при повторній подачі апеляційної скарги на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2023 року, - є безпідставними, оскільки під час відкриття апеляційного провадження апеляційним судом досліджувалась належність доказів, наданих на підтвердження повноважень адвоката Наумова О. В. на представництво інтересів ОСОБА_3 у цій справі № 127/28231/22, а саме: ордера на надання правничої (правової) допомоги від 22 лютого 2023 року серії АА № 1279784, договору про надання правової допомоги від 17 лютого 2023 року № 17/02-23 та додаткової угоди № 1 від 04 жовтня 2023 року до договору від 17 лютого 2023 року № 17/02-23, і суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав їх достатніми для відкриття апеляційного провадження.

Отже, наведені в касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лабик Р. Р., доводи не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, про які зазначив заявник.

Інші доводи касаційних скарг не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків суду.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Статтею 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лабик Руслан Романович, та касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Наумов Олексій Валентинович, залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 21 червня 2024 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 09 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович