08 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/2990/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025
та рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2025
у справі № 914/2990/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Техномедбуд"
до відповідача: Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області,
про: припинення податкової застави, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо автомобіля марки "Volkswagen"
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.07.2025 вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 (повний текст складено 11.04.2025) та рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2025 у справі № 914/2990/24, подана до Суду 22.07.2025.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 22.07.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2025 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишено без руху. Підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, наведені у заяві, визнані судом неповажними. Надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху та вказано на необхідність: 1) необхідно викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав); 2)докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 4 844,80 грн; 3) заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням підстав пропуску цього строку та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.
На виконання вимог вказаної вище ухвали Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області через систему "Електронний суд" 14.08.2025 подано заяву в якій міститься клопотання про поновлення процесуальних строків.
Щодо клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд зазначає наступпне.
Відповідно до ст. 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду встановлено наступні обставини.
25.04.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 (повний текст складено 11.04.2025) та рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2025 у справі № 914/2990/24, сформована в системі "Електронний суд" 25.04.2025.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2025 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України, у Львівській області залишено без руху на підставі ст. 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху та вказано заявнику касаційної скарги на необхідністю викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав)..
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2025 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області повернуто на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України, з огляду на те, що заявником не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Суду від 12.05.2025.
Оскільки, предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 (повний текст складено 11.04.2025) у справі № 914/2990/24, а тому останній день оскарження за приписами ст. 288 ГПК України закінчився - 01.05.2025, тоді як дану касаційну скаргу повторно подано 22.07.2025, тобто зі значним пропуском строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, заявник зазначає про те, що пропуск строку на касаційне оскарження стався з об'єктивних та поважних причин, а саме через несвоєчасне отримання тексту ухвали про повернення касаційної скарги через затримку доставки поштової кореспонденції та технічні збої в роботі підсистеми «Електронний суд»; велике навантаження та обсяг роботи, що вимагав додаткового часу для збору матеріалів та підготовки юридичної позиції, зокрема перебуванням працівників контролюючого органу у відпустках; відсутність своєчасної можливості оплатити судовий збір у зв'язку з бюджетними процедурами та необхідністю погодження видатків. Тому вважаємо, що наведені обставини є поважними причинами пропуску строку, оскільки вони були об'єктивно непереборними та не залежали від волі скаржника.
Розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, Суд наголошує на тому, що підстави, наведені скаржником у клопотанні не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
З наведених в клопотанні доводів вбачається недотримання скаржником однаково обов'язкових для всіх учасників справи вимог щодо оформлення касаційної скарги, та жодним чином не обґрунтовано того, що наведені події якимось чином свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Посилання скаржника на відсутність його вини в неотриманні ухвали про повернення касаційної скарги Судом не приймаються, оскільки в ухвалі про повернення касаційної скарги вже було зазначено про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду, і скаржник, подавши касаційну скаргу, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно вимог ст. 43 ГПК України, повинен був стежити за рухом поданої ним скарги та за результатом розгляду її судом, а саме відкриттям касаційного провадження у справі чи вчинення інших процесуальних дій.
Також Суд наголошує на тому, що дану касаційну скаргу подано більше аніж через місяць після отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги, що свідчить про повторне недотримання скаржником однаково обов'язкових для всіх учасників справи вимог щодо оформлення касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов'язок з доведення яких покладено на скаржника.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом ( ч. 3 ст. 13 ГПК України).
ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Беручи до уваги положення ч. 1 ст. 119 ГПК України, вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника, та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому такі доводи та докази мають підтверджувати об'єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж, коли пропуск такого процесуального строку настав у зв'язку із суб'єктивними чинниками, які залежали від самого заявника, а не через об'єктивно непереборні причини, або коли такі об'єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.
Стосовно доводів скаржника про відсутність можливості своєчасної оплати судового збору у зв'язку з бюджетними процедурами та необхідністю погодження видатків, суд зазначає наступне.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Окрім того скаржник в клопотання про поновлення строку зазначає, що вперше звернувся з касаційної скаргою додавши докази сплати судового збору 21.04.2025. Однак при повторному зверненні скаржника з касаційною скаргою докази сплати судового збору за подання касаційної скарги скаржником було подало лише 14.08.2025 року з заявою про усунення недоліків касаційної скарги, а саме було додано платіжну інстанцію від 11.08.2025 року №2050.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.
Також Верховний Суд наголошує, що попереднє звернення з касаційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою і в жодному разі не дають право у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
В підтвердження доводів скаржника про несвоєчасне отримання ухвали про повернення касаційної скарги через затримку доставки поштової кореспонденції засоби поштового зв'язку та технічні збої в роботі підсистеми «Електроний суд», доказів скаржником надано не було, окрім того, як вбачається з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" документ в електронному вигляді: (ЄДРСР) ст. 292 ГПК (3 ЕЦП судді) Ухвалу про залишення касаційної скарги без руху від 28.05.2025 у справі № 914/2990/24 надіслано Головному управлінню Державної податкової служби України у Львівській області в електронний кабінет та доставлено 29.05.2025 20:59, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду.
Водночас доводи скаржника про перебуванням працівників контролюючого органу у відпустках та велике навантаження та обсяг роботи, Суд не визнає поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки ці причини є суб'єктивними, залежали від організації роботи скаржника, та не є об'єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали вчасному зверненню із скаргою на судове рішення, оскільки учасники справи повинні виважено підходити до виконання своїх функцій, у тому числі щодо дотримання вимог процесуального законодавства.
Тож, ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку, заявленому з метою усунення недоліків, скаржником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об'єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, з огляду на що колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у задоволенні цього клопотання.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
За приписами абз. 2 ч. 3 ст. 292 ГПК України якщо заяву (про поновлення пропущеного строку) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 914/2990/24 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2025 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки наведені в заяві підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані Судом неповажними.
Керуючись ст. ст. 119, 234, 292, 293 ГПК України Суд -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2025 у справі № 914/2990/24.
Ухвала у справі набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Могил С.К.
Судді: Волковицька Н.О.
Случ О.В.