Рішення від 10.09.2025 по справі 910/6609/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2025Справа № 910/6609/25

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток», Петропавлівська Борщагівка, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Черрі Логістика», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Артранс Херсон»

про стягнення збитків в розмірі 1 407 774,77 грн, -

За участю представників сторін:

від позивача: Кабкал О.М.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Росток звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черрі Логістика» про стягнення збитків в розмірі 1 407 774,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором №27102123К від 27.10.2023 про транспортно-експедиторське обслуговування в частині забезпечення збереження вантажу, перевезення якого організовував експедитор.

Ухвалою від 28.05.2025 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25.06.2025; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Артранс Херсон».

25.06.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Князькова у щорічній відпустці.

Ухвалою від 30.06.2025 підготовче засідання було призначено на 16.07.2025.

16.07.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 13.08.2025.

13.08.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2025.

Представником відповідача явку представника у судове засідання 10.09.2025, як і в попередні засідання, забезпечено не було, відзиву на позов так і не подано. При цьому, суд зауважує, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи з урахуванням такого.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Як встановлено судом станом відповідачем зареєстровано електронний кабінет в підсистемі електронний.

Ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті була доставлена до електронного кабінету відповідача 14.08.2025, а отже, вважається врученою 15.08.2025.

Одночасно, третьою особою електронний кабінет зареєстровано не було.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено судову кореспонденцію по справі на адресу третьої особи, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 73000, м.Херсон, вул.Ярослава Мудрого, буд.46.

Судом було враховано, що за приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Судова кореспонденція не була вручено третіх особі, що підтверджується витягом з офіційного сайту Акціонерного товариства «Укрпошта».

З огляду на неявку представників відповідача та третьої особи суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 10.09.2025.

До того ж, судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представником позивача у судовому засіданні 10.09.2025 було підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.09.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Люкс Країна» (постачальник) було укладено договір №LK-322-F поставки нафтопродуктів, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі і додатках до нього нафтопродукти.

У п.1.2 договору №LK-322-F від 02.10.2023 вказано, що постачання товару відбувається автомобільним транспортом: за умови отримання заявки від покупця (по формі додатку № 1 до цього договору) та підтвердження постачальника про здійснення поставки у вигляді рахунку на ім'я та адресу покупця. Кількість Товару, що вказана у підтвердженій постачальником заявці є партією товару.

Згідно п.3.5 договору №LK-322-F від 02.10.2023 сторони можуть погоджувати базиси поставки кожної окремої партії товару, що вказується у відповідних заявках покупця.

Відповідно до п.3.6 договору №LK-322-F від 02.10.2023 зобов'язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними і право власності на товар та всі ризики по його втраті (пошкодженню) переходять від постачальника до покупця в залежності від обраного базису поставки:

а) при поставці на умовах EXW (незалежно від місця передачі товару подальше його утримання, зберігання та всі витрати, що з цим пов'язанні, покладаються на покупця) - з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі Товару (при передачі у резервуарах). Застосування цього базису поставки можливо за умови наявності відповідних договірних відносин між покупцем та нафтобазою, згідно яких можливе подальше утримання, зберігання товару;

б) при поставці на умовах FCA - на автомобільній естакаді нафтобази з моменту оформлення й підписання представниками сторін, що беруть участь у передачі товару, акту наливу нафтопродуктів у автоцистерни, накладення ЗПУ й додаткових контрольних пломб (при необхідності). У разі відсутності представників Сторін (Сторони), то представником постачальника у цьому випадку вважаються представники нафтобази, представником покупця - представники експедитора або охорони;

в) при поставці на умовах СРТ - з моменту передачі партії товару для транспортування вантажоперевізнику в пункті відправлення, що підтверджується датою штемпеля пункту відправлення на товарно-транспортній накладній про прийняття товару уповноваженим представником покупця.

г) при поставці на умова DDP - з моменту передачі партії товару покупцю в місці призначення (за адресою доставки) товару, зазначеному в заявці.

Зобов'язання сторін у зв'язку з поставкою кожної окремої партії товару можуть конкретизуватися і змінюватися у відповідних додаткових угодах, додатках до цього договору.

Згідно п.5.1 договору №LK-322-F від 02.10.2023 покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати повної вартості партії товару, у тому числі ПДВ, не пізніше 1-го (одного) робочого дня з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури, якщо інше письмово не узгоджено сторонами.

Сторони дійшли до взаємної згоди і вирішили, що договір діє по 31 грудня 2024 року (п.10.1 договору №LK-322-F від 02.10.2023 в редакції додаткової угоди від 29.12.2023).

27.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черрі Логістика» (експедитор) було укладено договір №27102123К про транспортно-експедиторське обслуговування, за умовами п.1.1 якого експедитор зобов'язується за плату і за дорученням замовника організувати транспортно-експедиторське обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів замовника автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та/або території України, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги, узгоджені сторонами у разовому договорі-заявці до договору (заявка), що являються невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язуєтеся зазначені вище послуги прийняти та оплатити на умовах та в порядку передбаченому цим договором.

Згідно п.1.2, 1.3 договору №27102123К від 27.10.2023 відповідні умови по організації кожного конкретного/окремого перевезення вантажів зазначаються сторонами у заявках, які після підписання сторонами є невід'ємними частинами цього договору. Заявки оформлюються відповідно до форми, визначеної у додатку № 1 до договору. Для надання послуг та виконання своїх зобов'язань за договором експедитор може залучати третіх осіб. Експедитор має право виступати від імені замовника у відносинах із третіми особами, залученими для надання послуг та виконання зобов'язань експедитора по цьому договору.

У п.5.3 договору №27102123К від 27.10.2023 вказано, що у всіх випадках, коли експедитор відповідає за втрату або пошкодження вантажу, граничний розмір відповідальності Експедитора визначається відповідно до лімітів/меж відповідальності, які передбачені для перевізників вантажів відповідним видом транспорту, на підставі чинного законодавства та міжнародних договорів України (положеннями CMR та ін. конвенцій і міжнародних договорів), якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Пунктами 7.1, 7.2 договору №27102123К від 27.10.2023 передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання замовником фінансових зобов'язань за цим договором. Строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2023 року. Якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про відмову від його продовження та фактично сторони здійснюють діяльність пов'язану з виконанням обов'язків за цим договором, він вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо інше не буде визначено у додатковій угоді до договору.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №27102123К від 27.10.2023 замовником та експедитором було укладено договір-заявку №53219097К від 27.10.2023 про транспортно-експедиторське обслуговування, за яким згідно п.1 експедитор зобов'язується за плату і за дорученням клієнта організувати транспортно- експедиторське обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та/або території України, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги, узгоджені сторонами у разовому договорі-заявці, що являються невід'ємною частиною договору , а замовник зобов'язуєтеся зазначені вище послуги прийняти та оплатити на умовах та в порядку передбаченому в цій заявці.

У п.3 заявки сторони погодили наступні умови перевезення:

- маршрут перевезення: м. Новоград-Волинський (Україна) - м. Київ (Україна);

- вид перевезення (авто: марка, модель, державний реєстраційний номер авто) - Авто: MAN НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ;

- перелік послуг: транспортно-експедиторське супроводження перевезення автомобільним транспортом до місця розвантаження;

- вимоги до транспортного засобу, який буде перевозити вантаж, тип завантаження: верхній;

- кількість транспортних засобів: автоперевезення в 1 (одному) автомобілі;

- характер вантажу (найменування та вид, вага, кількість, об'єм, інші важливі характеристики та особливості перевезення вантажу): дизельне паливо;

- дата і час подачі транспортних засобів: 28.10.2023 р. о 9:00;

- адреса завантаження: Україна, Житомирська обл., Звягельський р-н, с. Майстрова Воля, вул. Наливна станція, 1 А

- контактна особа при завантаженні: Святослав +380937806067

- пункт призначення (адреса розвантаження): Україна, м. Київ, проспект Повітрофлотський 96Б;

- контактна особа при розвантаженні: Святослав +380937806067;

- орієнтовна дата доставки вантажу: 28.10.2023 р,-30.10.2023;

- вартість послуг: 21 000,00 грн з ПДВ;

- умови оплати: безготівковий розрахунок, в день розвантаження авто;

- додаткові умови, застереження стосовно вантажу (необхідність залучення спеціального обладнання для збереження вантажу): надійно закріпити вантаж;

- нормативний час на заваптажеппя/розвантаження і митне оформлення: нормативний час на завантаження: 24 годин / нормативний час на розвантаження: 24 години;

- оплата понаднормативного простою за добу: 1000,00 грн;

- додаткова інформація: Водій: ОСОБА_1 ;

- контактна особа (менеджер): Максим, т. НОМЕР_3 .

В межах договору №LK-322-F від 02.10.2023 покупцем було виставлено постачальнику заявку на поставку дизельного палива - дизельного палива у кількості 29100 л, в якому вказано, що експедитором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Черрі Логістика», автопідприємством - перевізником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Артранс Херсон», адреса розвантаження): Україна, м. Київ, проспект Повітрофлотський 96Б, параметри транспортного засобу - MAN AA7404TX/ НОМЕР_2 .

На оплату вказаного замовлення постачальником було виставлено рахунок №801 від 3.10.2023 на суму 28 920 145 грн.

На підставі вказаного рахунку покупцем було перераховано постачальнику попередню оплату згідно платіжних інструкцій №754 від 26.10.2023 на суму 1 000 000 грн та №755 від 26.10.2023 на суму 962 480,07 грн.

На підставі отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» заявки на Новоград-Волинський від 28.10.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» оформлено видаткову накладну № 3884 від 28.10.2023 на суму 1 407 774,077 грн, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів НВ-2023/6638 від 28.10.2023, складено акцизну накладну форми «П» № 528 від 28.10.2023 і зареєструвало її в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

28.10.2023 придбане Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Росток дизельне паливо у кількості 29 100 дм3 вартістю 1 407 774,77 грн було завантажене у наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРРІ ЛОГІСТИКА» автомобіль MAN НОМЕР_1 /AA5579XF.

Проте. Як вказує позивач, відповідачем так і не було виконано свої обов'язки за договором №27102123К від 27.10.2023, а саме не було забезпечено доставку вантажу на замовлення позивача у його передання вантажодержувачу у місці розвантаження за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 96Б.

З долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12023111030005173) вбачається, що за фактом заволодіння не встановленими особами вантажем Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток», останнім було направлено заяву про вчинення кримінального правопорушення. Кримінальне провадження було зареєстровано 31.10.2023.

31.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черрі Логістика» з вимогою №31-03/1 від 31.03.2025 про відшкодування збитків у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 1 407 774,77 грн, заданих внаслідок неналежного виконання договору №27102123К від 27.10.2023 про транспортно-експедиторське обслуговування. На підтвердження направлення вказаної вимоги позивачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, поштову накладну №0319300584043 та фіскальний чек від 31.03.2025.

Проте, як вказує позивач, відповідачем збитки у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 1 407 774,77 грн, задані внаслідок неналежного виконання договору №27102123К від 27.10.2023 про транспортно-експедиторське обслуговування, відшкодовано не було, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічний правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частини 1, 3 ст.626 Цивільного кодексу України ).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України ).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України та статтею 202 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникненя спірних правовідносин) визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належне виконання зобов'язання є одним із фундаментальних принципів цивільного права. Зміст цього принципу полягає в тому, що виконання має бути проведене: 1) належними сторонами; 2) щодо належного предмету; 3) у належний спосіб; 4) у належний строк (термін); 5) у належному місці.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 ЦК, ч.1 ст.316 ГК).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч.3 ст.929 Цивільного кодексу України ).

За змістом ст.932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до гл.51 Цивільного кодексу України (ч.1 ст.934 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст.14 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування (ч.1). За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з ЦК, іншими законами та договором транспортного експедирування (ч.2). Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії (ч.3).

Отже, ч.1 ст. 14 Закону "Про транспортно-експедиторську діяльність" закріплює право сторін визначити в договорі транспортного експедирування інші умови відповідальності експедитора ніж ті, що передбачені в законі (встановити як вищий, так і нижчий стандарти відповідальності).

Як вказувалося вище, 27.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черрі Логістика» (експедитор) було укладено договір №27102123К про транспортно-експедиторське обслуговування, за умовами п.1.1 якого експедитор зобов'язується за плату і за дорученням замовника організувати транспортно-експедиторське обслуговування експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів замовника автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та/або території України, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги, узгоджені сторонами у разовому договорі-заявці до договору (заявка), що являються невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язуєтеся зазначені вище послуги прийняти та оплатити на умовах та в порядку передбаченому цим договором.

У п.5.3 договору №27102123К від 27.10.2023 вказано, що у всіх випадках, коли експедитор відповідає за втрату або пошкодження вантажу, граничний розмір відповідальності Експедитора визначається відповідно до лімітів/меж відповідальності, які передбачені для перевізників вантажів відповідним видом транспорту, на підставі чинного законодавства та міжнародних договорів України (положеннями CMR та ін. конвенцій і міжнародних договорів), якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У п.5.4 договору сторони погодили, що експедитор не несе відповідальності за:

- нестачу чи псування вантажу і/або його упаковки, у тому числі доставленого до пункту призначення, внутрішньотарну нестачу вмісту вантажних місць і контейнерів, за наявності неушкоджених пломб, проставлених при завантаженні або митному оформленні вантажу;

- недотримання строків надання Послуг при несвоєчасному або неповному наданні Клієнтом необхідних документів, неправильному або неповному зазначенні даних в дорученнях й інструкціях, несвоєчасній оплаті Клієнтом рахунків Експедитора, що призвело до затримки відправлення вантажу, та в інших випадках, коли недотримання термінів Послуг стало закономірним розвитком подій через неналежне або несвоєчасне виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором;

- збитки й шкоду, що відбулися внаслідок неточності й/або неповноти відомостей про вантаж, наданих Клієнтом;

- псування, пошкодження вантажу та інші збитки, спричинені несвоєчасним отриманням інструкцій та необхідних документів від Клієнта, а також неправильним або неповним зазначенням даних у дорученнях, рознарядках, інструкціях;

- загибель або пошкодження вантажу, якщо контейнер з контрольованим температурним режимом завантажується Клієнтом або від його імені. Клієнт бере на себе зобов'язання прослідкувати за тим, щоб контейнер був належним чином охолоджений або прогрітий, вантажі правильно розміщені в контейнері й покажчик термостата був правильно виставлений;

- виконання актів органів державної влади та місцевого самоврядування. Відповідальність щодо вантажів припиняється після доставки або іншого позбавлення від вантажів згідно з такими актами з повідомленням про це Клієнта;

- якщо контейнер не був завантажений або заповнений експедитором, експедитор не буде нести відповідальності за загибель: або збиток вмісту, спричинений: а) способом упаковки або завантаження контейнера; б) непридатніст. Вмісту для перевезення контейнером; в) якщо контейнер не опломбований при відправленні, крім випадків, коли експедитор погоджується опломбувати контейнер.

Судом вище було встановлено, що в межах договору №LK-322-F від 02.10.2023 покупцем було виставлено постачальнику заявку на поставку дизельного палива - дизельного палива у кількості 29100 л, в якому вказано, що експедитором є Товариство з обмеженою відповідальністю «Черрі Логістика», автопідприємством - перевізником - Товариство з обмеженою відповідальністю «Артранс Херсон», адреса розвантаження): Україна, м. Київ, проспект Повітрофлотський 96Б, параметри транспортного засобу - MAN AA7404TX/AA5579XF.

На оплату вказаного замовлення постачальником було виставлено рахунок №801 від 3.10.2023 на суму 28 920 145 грн.

На підставі вказаного рахунку покупцем було перераховано постачальнику попередню оплату згідно платіжних інструкцій №754 від 26.10.2023 на суму 1 000 000 грн та №755 від 26.10.2023 на суму 962 480,07 грн.

На підставі отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» заявки на Новоград-Волинський від 28.10.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКС КРАЇНА» оформлено видаткову накладну № 3884 від 28.10.2023 на суму 1 407 774,077 грн, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів НВ-2023/6638 від 28.10.2023, складено акцизну накладну форми «П» № 528 від 28.10.2023 і зареєструвало її в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

28.10.2023 придбане Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Росток дизельне паливо у кількості 29 100 дм3 вартістю 1 407 774,77 грн було завантажене у наданий Товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРРІ ЛОГІСТИКА» автомобіль MAN НОМЕР_1 /AA5579XF.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем так і не було виконано свої обов'язки за договором №27102123К від 27.10.2023, а саме не було забезпечено доставку вантажу на замовлення позивача у його передання вантажодержувачу у місці розвантаження за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 96Б.

З долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12023111030005173) вбачається, що за фактом заволодіння не встановленими особами вантажем Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток», останнім було направлено заяву про вчинення кримінального правопорушення. Кримінальне провадження було зареєстровано 31.10.2023.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

В контексті обов'язку з доказування суд звертає увагу сторін на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

У ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Проте, всупереч наведеного, відповідачем обставин порушення своїх зобов'язань за договором №27102123К від 27.10.2023, в частині забезпечення на замовлення позивача доставки переданого вантажу загальною вартістю 1 407 774,77 грн вантажодержувачу у місці розвантаження за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 96Б, доказово не спростовано.

Отже, за висновками суду, матеріалами справи підтверджуються обставини неправомірної поведінки відповідача, як експедитора за договором №27102123К від 27.10.2023, внаслідок якої було втрачено вантаж - дизельне паливо вартістю 1 407 774,77 грн, яке було попередньо оплачене Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Росток». Тобто, з наведеного полягає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за договором №27102123К від 27.10.2023 позивачу було завдано збитки у розмірі вартості втраченого вантажу.

Одночасно, судом враховано, наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12023111030005173) з якого вбачається, що за фактом заволодіння не встановленими особами вантажем Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток», останнім було направлено заяву про вчинення кримінального правопорушення. Кримінальне провадження було зареєстровано 31.10.2023.

Проте, суд акцентує увагу, що наявність означеного кримінального провадження не нівелює та не спростовує вини експедитора, яким було залучено для здійснення замовлення перевізника - третю особи, за неналежне виконання свого обов'язку з надання транспортно-експедиторських послуг внаслідок яких було втрачено вантаж.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черрі Логістика» про стягнення збитків в розмірі 1 407 774,77 грн.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черрі Логістика» про стягнення збитків в розмірі 1 407 774,77 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Черрі Логістика» (03035, м.Київ, вул.Солом'янська, буд.2, ЄДРПОУ 44400976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Соборна. буд.1-Б, ЄДРПОУ 38183420) збитки в розмірі 1 407 774,77 грн та судовий збір в розмірі 21116,62 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 10.09.2025.

Суддя В.В. Князьков