02.09.2025 року м. Дніпро Справа № 908/535/22 (908/3727/23)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Ніколаєнко Р.А.) від 22.10.2024 р. у справі № 908/535/22 (908/3727/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 2, офіс 205; код ЄДРПОУ: 40696815)
до відповідача 1 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
до відповідача 2 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )
до відповідача 3 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 )
до відповідача 4 - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Тетяна Анатоліївна (65058, м. Одеса, вул. Довженка, 3)
про визнання договорів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, припинення прав власності
в межах справи № 908/535/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_4 ), -
У провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/535/22 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_4 ).
У грудні 2023 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" з такими позовними вимогами:
1. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 04.03.2011 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Петрушенко Т.А., зареєстрований за реєстровим № 846, та скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_3 , РНМ НОМЕР_5 , запис про проведену державну реєстрацію 21.03.2011 року, припинивши право власності за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_4 ;
2. Визнати недійсним дублікат Договору купівлі-продажу від 23.05.2019 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, виданий та посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Петрушенко Т.А., зареєстрований за реєстровим № 710, та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_3 , РНОНМ НОМЕР_6 , індексний номер рішення: 47007956 від 23.05.2019 року, запис про право власності/довірчої власності: 31681341, припинивши право власності за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на квартиру АДРЕСА_3 , РНОНМ НОМЕР_6 ;
3. Визнати недійсним Договір про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності від 23.05.2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Петрушенко Т.А., зареєстрований за реєстровим № 711, та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права спільної часткової власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на частину квартири АДРЕСА_3 , РНОНМ НОМЕР_6 , індексний номер рішення: 47012092 від 23.05.2019 року, запис про право власності/довірчої власності: 31685208, припинивши право спільної часткової власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на частину квартири АДРЕСА_3 , РНОНМ НОМЕР_6 ;
4. Визнати недійсним Договір дарування від 23.05.2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Петрушенко Т.А., зареєстрований за реєстровим № 712, та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , РНОНМ НОМЕР_6 індексний номер рішення: 47012858 від 23.05.2019 року, запис про право власності/довірчої власності: 31685904, припинивши право власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , РНОНМ НОМЕР_6 ;
5. Визнати недійсним Договір дарування від 23.05.2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Петрушенко Т.А., зареєстрований за реєстровим № 714, та скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на квартиру АДРЕСА_3 , РНОНМ НОМЕР_6 , індексний номер рішення: 47013343 від 23.05.2019 року, запис про право власності/довірчої власності: 31686372, припинивши право власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на квартиру АДРЕСА_3 , РНОНМ НОМЕР_6 .
Одним із відповідачів за позовом (Відповідач-4) визначено ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) - боржника у справі № 908/535/22 про неплатоспроможність.
Позов мотивований тим, що позивач є правонаступником АТ «КБ «Надра» та за договором про відступлення прав вимоги № GL48N718070_I_4 від 21.07.2020 набув, серед інших, права вимоги за кредитним договором № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04.02.2008 з цільовим призначенням - придбання облігацій, емітованих ТОВ «Жилбуд-Інвест-К», з метою фінансування будівництва житлової нерухомості та подальшим придбанням квартири АДРЕСА_5 , яка резервується за ОСОБА_4 , в обмін на облігації. За змістом позовної заяви Позивач зазначив, що в рамках реалізації проекту будівництва Відповідач-4 придбав квартиру № 44 за вказаною адресою, однак не уклав з ПАТ «КБ «Надра» договір іпотеки цієї квартири, як то встановлено умовами кредитного договору (п. 2.1.3), та, натомість, одразу здійснив відчуження цієї нерухомості за договором купівлі-продажу, після чого укладено ще декілька угод щодо цього майна, внаслідок чого Позивач, як правонаступник ПАТ «КБ «Надра», натепер позбавлений можливості отримання заборгованості за кредитним договором за рахунок цього майна, яке мало б бути предметом забезпечення. Також позивач вважає, що правочини з відчуження квартири АДРЕСА_3 , якою боржник мав відповідати за борговими зобов'язаннями як предметом застави (іпотеки), вчинені з метою приховування майна боржника, отже є фраудаторними, укладеними на шкоду кредитора - ПАТ «КБ «Надра».
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.10.2024 р. у справі № 908/535/22 (908/3727/23) в позові відмовлено повністю.
Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2024 р. у справі № 908/535/22 (908/3727/23) та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дослідив в повній мірі всі обставини справи та дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими. Однак, на думку апелянта, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції неправильно застосував строк позовної давності.
Так, апелянт зазначає, що він, як новий кредитор у зобов'язанні, дізнався про існування оспорюваного правочину від 04.03.2011 року після відступлення первісним кредитором права вимоги за кредитним договором № ОД14/02/2008/840-3/6 від 04.02.2008 року з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 12.01.2021р. З позовом до суду позивач (новий кредитор) звернувся у лютому 2021 року.
При цьому, починаючи з 02.04.2020 року по теперішній час строк позовної давності зупинений на підставі Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020 року (щодо дії карантину) та Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ (щодо дії норм на період воєнного часу).
Таким чином, позивач вважає, що ним не пропущений строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявлялось відповідачем-1 у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2024 р. у справі № 908/535/22 (908/3727/23), розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 03.06.2025 р.
Представницею ОСОБА_4 подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач-4 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2024 р. у справі № 908/535/22 (908/3727/23) - без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач-4, з посиланням на умови інвестиційного та кредитного договорів, стверджує, що первісний кредитор був достеменно обізнаний про те, що погашення облігацій відбувається виключно за його участю, а також відомо про строки завершення будівництва та погашення облігацій. Погашення облігацій відбувається шляхом активних дій зі сторони Хранителя - ВАТ КБ «Надра», а саме - списання цінних паперів з рахунку ВАТ КБ «Надра».
Також відповідач-4 зазначає, що рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 10.10.2011 року у справі № 2-243/2011 стягнуто з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04.02.2008 року у загальній сумі 1 121 277,04 гривень. Зі вказаного рішення вбачається, що банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором достроково у повному обсязі на підставі ст. 1050 ЦК України. Тобто, відповідач-4 вважає, що строк виконання основного зобов'язання було змінено у зв'язку з пред'явленням позову, відповідно цей строк настав у квітні 2011 року.
Щодо доводів апелянта про те, що про існування оспорюваного правочину йому стало відомо лише після відступлення первісним кредитором права вимоги за кредитним договором, відповідач-4, з посиланням на ч. 1 ст. 267 ЦК України зауважує, що заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
ОСОБА_1 подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого відповідач-1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2024 р. у справі № 908/535/22 (908/3727/23) - без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги відповідач-1, зокрема, зазначає, що позивач є правонаступником ПАТ КБ «Надра» щодо кредитного договору, позичальником за яким був ОСОБА_4 , відповідно до позивача, як до нового кредитора, перейшли усі права, які існували у первісного кредитора. Первісний кредитор змінив строки повернення кредиту, пред'явивши позов до ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості у повному обсягу у 2011 році. При цьому, на переконання відповідача-1, ПАТ КБ «Надра» було достеменно обізнано про строки введення в експлуатацію об'єкта нерухомого майна в силу укладених договорів забезпечення погашення облігацій та мав усі права на перевірку майнового стану позичальника. Отже, відповідач-1 вважає, що обставини справи свідчать про те, що кредитор був обізнаний та міг знати про порушення своїх прав, та відповідно до нового кредитора перейшли права у обсязі, що існували у первісного кредитора, тому вимоги пред'явлені з пропуском строку позовної давності.
Інші доводи відповідача-1, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, фактично є незгодою з рішенням суду першої інстанції в частині, що не є предметом апеляційного оскарження, а оскільки відповідачем-1 власна апеляційна скарга на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2024 р. у справі № 908/535/22 (908/3727/23) не подавалась, то ці доводи в силу ч. 1 ст. 269 ГПК України не досліджуються судом апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному провадженні.
Арбітражним керуючим Камінською Анною Анатоліївною подано до Центрального апеляційного господарського суду письмові пояснення, у відповідності до яких арбітражний керуючий просить рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2024 р. у справі № 908/535/22 (908/3727/23) скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити у повному обсягу позовні вимоги ТОВ «Дніпрофінансгруп».
У власних поясненнях арбітражний керуючий вказує на те, що відповідачі не надали до матеріалів справи доказів того, що ПАТ КБ «Надра», як первісному кредитору, було відомо про оформлення спірної квартири у власність і подальше її відчуження відповідачами. Арбітражний керуючий стверджує, що таких доказів не містять і матеріали справи № 2-243/2011, оскільки предметом позову у тій справі було лише стягнення заборгованості за кредитним договором. Отже, арбітражний керуючий вважає безпідставними доводи про те, що банк (первісний кредитор) мав бути обізнаний про оформлення та подальше відчуження ОСОБА_4 спірної квартири від моменту пред'явлення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором. У зв'язку з викладеним арбітражний керуючий вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності.
В судовому засіданні 03.06.2025 р. по справі оголошено перерву до 02.09.2025 р.
Представниця апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсягу та просила її задовольнити.
Представники відповідачів-1,4 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу - безпідставною.
Інші учасники справи наданим їм правом подання відзиву на апеляційну скаргу та на участь у судовому засіданні не скористалися, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
02.09.2025 р. від арбітражного керуючого Камінської Анни Анатоліївни надійшло клопотання, в якому вона повідомляє про неможливість взяти участь у судовому засіданні у справі, призначеному на 02.09.2025 р., у зв'язку з чим просить його відкласти на іншу дату.
Враховуючи приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності інших учасників справи, відхиливши клопотання арбітражного керуючого.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 21.01.2008 між ОСОБА_4 , як Інвестором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жилбуд-Інвест-К» - Забудовником був укладений Договір інвестування будівництва шляхом купівлі цільових облігацій № 116 (далі - Договір інвестування), предметом якого є фінансування Інвестором будівництва Об'єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , з метою одержання у власність Квартири, закріпленої за ним згідно з Актом резервування, на умовах та у порядку, передбаченому даним Договором а також чинним законодавством України (п. 2.1). Фінансування будівництва Об'єкта здійснюється Інвестором шляхом придбання ним Пакета облігацій, у рахунок погашення якого по закінченні будівництва та прийняття Об'єкта в експлуатації Забудовник передає Інвесторові у власність Квартиру (п. 2.2). Для одержання у власність Квартири, закріпленої за Інвестором, згідно з Актом резервування, Інвестор повинен пред'явити Забудовникові до погашення Пакет облігацій у кількості 1066 штук. Обмін зарезервованої Квартири на облігації, емітовані Забудовником, буде проводитись на умовах і шляхом, викладеним в Інформації про випуск Забудовником іменних безпроцентних (цільових) облігацій та даному Договорі (п. 2.3).
Для одержання Квартири у власність Інвестор придбаває Пакет облігацій. Пакет облігацій придбавається Інвестором за кошти на первинному або вторинному ринку шляхом укладення Договору купівлі-продажу облігацій з подальшою оплатою цього Пакета облігацій на умовах та у порядку, передбаченому укладеними договорами. Розмір фактично здійсненої Інвестором інвестиції за даним Договором визначається на дату погашення облігацій і дорівнює кількості Облігацій, що перебувають у власності Інвестора, підтвердженій випискою з рахунку власника облігацій, яка надана Хранителем (п. 3.1 Договору інвестування).
За визначенням п. 1 Договору інвестування Об'єкт - багатоповерховий житловий комплекс із убудованими приміщеннями на рівні першого поверху та підземним паркінгом, розташований за адресою: АДРЕСА_7 , зведення якого здійснюється Забудовником за рахунок власних коштів, коштів, отриманих від розміщення емітованих ним облігацій, а також за рахунок коштів, отриманих з інших джерел, які не суперечать чинному законодавству України; Облігації - емітовані Забудовником з метою фінансування будівництва Об'єкта іменні безпроцентні (цільові) облігації, характеристика яких наведена в Інформації. Пакет облігацій - загальна кількість підлягаючих придбанню Інвестором ОСОБА_5 , які в момент їхнього погашення надають Інвесторові право на одержання у власність квартири з розрахунку: 1 (одна) облігація - 0,1 кв.м квартири; Хранитель - організація, що має ліцензію на професійну депозитарну діяльність хранителя паперів, у якої Інвестором для зберігання Облігацій відкритий рахунок у цінних паперах.
Крім того, до Договору інвестування був укладений додаток № 3, яким, поряд з іншим, доповнено п. 1 наступним чином: Хранитель - ВАТ КБ «Надра».
04.02.2008 між ВАТ КБ «Надра» (після зміни організаційно-правової форми - ПАТ «КБ «Надра») (далі, також - Банк), що діяв як комісіонер за дорученням ТОВ «КУА «Фінансовий адміністратор» (Комітента), як Продавцем, та ОСОБА_4 - Покупцем був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б-15/2008/007 (далі - Договір купівлі-продажу ЦП), згідно з яким Продавець продає, а Покупець купує наступні цінні папери: облігації іменні, цільові, звичайні, емітент - ТОВ «Жилбуд-Інвест-К», форма - документарна, серія А, термін погашення ЦП - з 01.01.2011 до 31.03.2011, номінальна вартість 1 ЦП - 450,00 грн, загальна кількість ЦП - 1066 шт., договірна вартість 1 ЦП - 636,50 грн, загальна номінальна вартість ЦП - 479700,00 грн, загальна договірна вартість ЦП - 678509,00 грн.
Додатком № 1 до Договору купівлі-продажу ЦП є Акт приймання-передачі цінних паперів від 04.02.2008, згідно з яким Банк передав, а Циганков В.М. прийняв зазначені цінні папери.
За умовами п. 2.2 Договору купівлі-продажу ЦП Покупець зобов'язався перерахувати суму договірної вартості цінних паперів на рахунок Продавця до 11.02.2008, а Комітент згідно з п. 2.3 цього Договору зобов'язався до 22.02.2008, але не раніше дати виконання Покупцем зобов'язання з оплати, здійснити перереєстрацію права власності на ЦП у реєстроутримувача, що веде реєстр власників іменних цінних паперів емітента.
Згідно з п. 3.1 Договору купівлі-продажу ЦП право власності на відчужувані за цим Договором цінні папери виникає у Покупця з моменту внесення відповідних змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів емітента (ТОВ «Жилбуд-Інвест-К»).
У п. 3.2 Договору купівлі-продажу ЦП визначено, що відповідальність за перереєстрацію права власності на цінні папери, що є предметом цього Договору, несе Комітент. Інша сторона зобов'язується до дати, визначеної п. 2.3 Договору, надати відповідальній стороні необхідні документи, що вимагаються від неї згідно чинного законодавства України з метою формування повного пакету документів, що подається реєстроутримувачу для здійснення перереєстрації права власності на цінні папери.
Також, 04.02.2008 між Банком та ОСОБА_4 , як Позичальником, був укладений кредитний договір № ОД14/02/2008/840-К/6 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 122975 доларів США 64 центи в порядку і на умовах, визначених цим Договором, за програмою кредитний пакет «Житлові рішення» та з цільовим використанням кредиту, а саме: придбання цінних паперів - облігації у документарній формі випуску у кількості 1066 штук, емітованих ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» з номінальною вартістю кожної облігації 450 грн, з метою фінансування будівництва житлової нерухомості згідно з Договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-15/2008/007 від 04.02.2008, що укладений між Позичальником та продавцем цінних паперів ВАТ КБ «Надра», та Договору інвестування будівництва шляхом купівлі-продажу цільових облігацій № 116 від 21.01.2008, що укладений між Позичальником та ТОВ «Жилбуд-Інвест-К», на підставі якого за Позичальником резервується об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 106,6 кв.м, яка складається з 4 кімнат (за текстом цього Договору - Нерухоме майно).
05.02.2008 між ОСОБА_4 та Банком підписано Акт про проведення розрахунків згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-15/2008/007 від 04.02.2008, у якому зафіксовано, що Покупець ( ОСОБА_4 ) 05.02.2008 здійснив 100 % платіж на загальну суму 678509,00 грн відповідно до умов п. 2.2 Договору купівлі-продажу ЦП.
В Акті про проведення розрахунків відображено, що Комітент відповідно до умов п. 2.3 та 3.2 Договору купівлі-продажу ЦП надав реєстроутримувачу ЦП всі необхідні документи для зарахування ЦП на ім'я Покупця в кількості 1066 штук. Підтвердженням права власності на оплачені ЦП є сертифікат (тимчасове свідоцтво про право власності на іменні цінні папери) на загальну кількість оплачених ЦП, який Покупець отримує у реєстроутримувача ЦП.
У п. 2 Кредитного договору визначені умови забезпечення повернення кредиту та встановлено, що в якості забезпечення виконання Позичальником ( ОСОБА_4 ) своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, інших платежів, передбачених цим Договором, а також можливих штрафних санкцій, Позичальник укладає з Банком у зазначені нижче строки наступні договори:
- п. 2.1.1: в день укладення цього Договору - Договір застави майнових прав по договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-15/2008/007 від 04.02.2008, за умовами якого Позичальник передає Банку в заставу майнові права оціночною вартістю 678509,00 грн, що в еквіваленті при перерахуванні на долари США по офіційному курсу НБУ на день прийняття цінних паперів у заставу складає 134358 доларів США 22 центи;
- п. 2.1.2: в день зарахування цінних паперів на рахунок в цінних паперах Позичальника, відкритий у ВАТ КБ «Надра», як зберігача, - Договір застави цінних паперів, за умовами якого Позичальник передає Банку в заставу цінні папери (облігації), придбані на підставі Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-15/2008/007 від 04.02.2008;
- п. 2.1.3: протягом 3-х робочих днів з моменту повідомлення Позичальника про факт реєстрації права власності на Нерухоме майно у порядку, передбаченому законодавством, діючим на момент реєстрації, але не пізніше 30 днів з моменту здійснення операції по списанню цінних паперів, зазначених у п. 1.2 цього Договору з рахунку, відкритому у ВАТ КБ «Надра», з метою погашення цінних паперів в обмін на документ, що підтверджує право власності Позичальника на Нерухоме майно, - нотаріально оформлений Договір іпотеки нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 106,6 кв.м, яка складається з 4 кімнат;
- п. 2.1.4: в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, Банк укладає в день укладення цього Договору з ОСОБА_6 та з ОСОБА_7 договори поруки.
Матеріалами справи підтверджується, що на забезпечення виконання кредитних зобов'язань, відповідно до п. 2.1.1, 2.1.2 Кредитного договору між Банком та Циганковим укладені Договір застави майнових прав по договору купівлі-продажу цінних паперів № ОД14/02/2008/840-ЗМП/6 від 04.02.2008 та Договір застави облігацій № ОД14/02/2008/840-3/6 від 04.02.2008, згідно з якими в заставу передані облігації іменні у кількості 1066,00 штук, номінальною вартістю 479700,00 грн, емітент ТОВ «Жилбуд-Інвест-К».
Згідно з п. 2.1.4 Кредитного договору, на забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_4 . Банк 04.02.2008 уклав Договір поруки ОД14/02/2008/840-П/6/1 з поручителем ОСОБА_6 та № ОД14/02/2008/840-П/6/1 з поручителем ОСОБА_7 .
Однак договір іпотеки майна, вчинення якого після набуття права власності на квартиру обумовлено Кредитним договором, не укладений, хоча, як свідчать матеріали справи, квартиру в межах Договору інвестування в рахунок погашення облігацій, які, в свою чергу, придбані за рахунок кредитних кошів Банку, Відповідач-4 ОСОБА_4 отримав.
Щодо набуття Відповідачем-4 права власності на спірну квартиру судом першої інстанції встановлено наступне.
За визначенням Договору інвестування:
Квартира - ізольоване житлове приміщення Об'єкта, що виступає предметом інвестування за даним Договором, характеристики якого наведені в Акті резервування квартири;
Акт резервування - писемний документ, що є невід'ємним Додатком до цього Договору, що містить характеристики обраної Інвестором Квартири, що буде передана Інвесторові у власність в момент погашення ОСОБА_5 ;
Акт прийому-передачі квартири - писемний документ, що підписується Сторонами на підтвердження факту передачі Квартири Забудовником у власність Інвесторові в рахунок погашення ОСОБА_5 ;
Місце погашення Облігацій - офіс Забудовника, розташований за адресою: АДРЕСА_7 , у якому після прийняття Об'єкта в експлуатацію буде здійснюватись погашення придбаних Інвестором ОСОБА_5 за рахунок передачі йому квартири у власність, а також вирішення всіх інших питань Інвестора.
У п. 4 Договору інвестування визначений порядок прийняття-передачі квартири та узгоджено, що передача Квартири у власність Інвестора здійснюється по закінченні будівництва, прийняття Об'єкта в експлуатацію, про що Забудовник повідомляє Інвестора у писемній формі, та пред'явлення ОСОБА_5 до погашення. Забудовник також надає Інвесторові дані БТІ про фактичну загальну площу Квартири (п. 4.1).
Передача Квартири оформляється Сторонами шляхом підписання Акту прийому-передачі Квартири (п. 4.2).
Інвесторові передається у власність Квартира, закріплена за Інвестором в Акті резервування, та у стані, обговореному в Акті резервування (п. 4.3).
Квартира передається у власність Інвестора тільки за умови повного виконання Інвестором передбачених даним Договором зобов'язань по фінансуванню будівництва, належного оформлення документів, передбачених даним Договором, зарахування пакета облігацій на рахунок у цінних паперах Забудовника, здійснення Інвестором розрахунків згідно з п. 3.2 Договору (п. 4.4).
Відповідно до п. 3.2 Договору інвестування загальна площа Квартири підлягає уточненню на підставі даних інвентаризації Об'єкта, яка проводиться Бюро технічної інвентаризації при введенні будинку в експлуатацію та відображається в технічному паспорті Об'єкта. Якщо загальна площа Квартири за даними обмірювання БТІ буде більшою більш ніж на 1 кв.м або меншою більш ніж на 1 кв.м за площу, зафіксовану в Акті резервування, то Сторони зобов'язані відшкодувати один одному зайву або відсутню площу за ціною, що зазначена в Договорі купівлі-продажу облігацій, протягом 30 днів з моменту підписання Сторонами акту уточнення загальної площі шляхом перерахування грошей на рахунок відповідної сторони.
Згідно з положеннями п. 4.7 Договору інвестування у випадку невиконання Інвестором зобов'язань, встановлених п. 2.3, 3.2, або ненадання ним Забудовникові документів, передбачених п. 5.2.1 даного Договору, передача Квартири Інвесторові в рахунок погашення ОСОБА_5 не здійснюється, Акт прийому-передачі квартири не оформляється.
Зміст пунктів 2.3, 3.2 Договору інвестування наведений вище, а п. 5.2.1 Договору інвестування в редакції Додатку № 3 до нього містить такі вимоги: Протягом 30-ти днів після одержання повідомлення від Забудовника про початок погашення ОСОБА_5 (у т.ч. достроково) прибути в Місце погашення ОСОБА_5 і надати Забудовникові оригінал даного Договору (з усіма додатками, змінами та доповненнями), Акт резервування квартири, підтвердження 100 % оплати Пакета облігацій, паспорт, довідку податкового органу про присвоєння індивідуального податкового номера, а також отримані в Хранителя виписку з рахунку в цінних паперах (про враховану за цим рахунком кількість ОСОБА_5 ) і наказ з поміткою про перерахування Облігацій Інвестора Забудовникові у зв'язку з їх погашенням.
За аналізом наведених умов Договору інвестування суд першої інстанції дійшов слушного висновку про те, що придбання квартири неможливе поза дотримання процедури погашення облігацій, тобто виключно за рахунок погашення облігацій набувається право власності на зарезервовану квартиру.
Ухвалою від 01.07.2024 у цій справі суд першої інстанції витребував у Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку пояснення щодо зарахування емітованих ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» облігацій у кількості 1066,00 штук номінальною вартістю 479700,00 грн, придбаних ОСОБА_4 за Договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-15/2008/007 від 04.02.2008 з ПАТ КБ «Надра», на рахунок у цінних паперах ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» (забудовника) в рамках виконання укладеного ОСОБА_4 з ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» договору інвестування будівництва шляхом купівлі цільових облігацій № 116 від 21.01.2008, а також запитав всю наявну інформацію щодо вказаних облігацій, обставин їх обігу.
Згідно з наданою НКЦПФР інформацією, 20.07.2007 було здійснено реєстрацію Проспекту емісії облігацій серії А ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» та видано тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій цього Товариства серії А від 20.07.2007 № 393/2/07-Т на загальну суму 90 000 000 грн, в кількості 200 000 штук цільових іменних облігацій, номінальною вартістю 450 грн кожна, форма існування облігацій - документарна; 23.08.2007 ДКЦПФР було здійснено реєстрацію Звіту про результати розміщення облігацій серії А та видано свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій від 20.07.2007 № 393/2/07, дата видачі - 23.08.2007, на загальну суму 90 000 000 грн, в кількості 200 000 штук цільових іменних облігацій, номінальною вартістю 450 грн кожна, форма існування облігацій - документарна (тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску облігацій Товариства серії А від 20.07.2007 № 393/2/07-Т втратило чинність). Запланований строк погашення облігацій - з 01.01.2011 по 31.03.2011. Відповідно до даних Проспекту емісії облігацій серії А Товариства, зареєстрованого ДКЦПФР 20.07.2007, джерелами погашення облігацій серії А є відповідні об'єкти нерухомого майна - житлові приміщення в багатоповерховому житловому комплексі із вбудованими приміщеннями в рівні першого поверху і підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 20 000 м. кв., з розрахунку: 1 облігація серії А - 0,1 квадратний метр.
Також НКЦПФР поінформувала, що Товариством було надано до ДКЦПФР документи щодо подання звіту про погашення облігацій та про скасування реєстрації випуску облігацій серії А. Проте, у зв'язку з невідповідністю поданих документів вимогам нормативно-правового акту ДКЦПФР, який діяв на дату подачі документів, випуск облігацій скасовано не було. Крім того ДКЦПФР повідомила, що зазначені документи не містять інформації щодо власників облігацій серії А, яким було здійснено погашення облігацій, із зазначенням номеру житлового приміщення (квартири) в об'єкті будівництва.
З наведеної інформації місцевий господарський суд дійшов висновку, що ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» документи по звіту про погашення облігацій були подані і наведені обставини не спростовують здійснення погашення придбаних Інвестором - ОСОБА_4 облігацій в рахунок передачі йому у власність квартири в рамках реалізації умов Договору інвестування. Рівно так це не спростовує ненадання та відсутність у справі відповідних документів щодо перерахування облігацій Забудовникові, які передбачені п. 5.2.1 Договору інвестування.
За висновками суду першої інстанції, інші документи, які наявні у справі, у їх співставленні з умовами Договору інвестування, Кредитного договору, Договору купівлі-продажу ЦП, а також умовами проспекту емісій облігацій серії А ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» дозволяють встановити необхідні обставини щодо набуття Відповідачем-4 спірної квартири у власність та виникнення у нього обов'язку передати квартиру в іпотеку Банку на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором.
Ці документи також спростовують твердження Відповідача-4 про те, що спірна квартира № 44 - це інший об'єкт нерухомості, набутий поза межами правовідносин з Банком, та не являється тією нерухомістю, що фігурує в Кредитному договорі - квартира 39 .
Так, згідно з Актом резервування квартири, який є Додатком № 1 до Договору інвестування між ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» та ОСОБА_4 , за останнім було зарезервовано приміщення у багатоповерховому будинку, який буде збудований Забудовником, з такими характеристиками: місто - АДРЕСА_1, секція - 7, поверх - 12, № жилого приміщення - 39, кількість кімнат - 4, загальна площа - 106,6 кв.м.
Так само зарезервований об'єкт позначений у Кредитному договору між ОСОБА_4 та Банком.
При цьому в Договорі інвестування передбачено, що зазначена у даному Договорі адреса Об'єкту є будівельною адресою. Після прийняття Комплексу в експлуатацію йому буде дана відповідна поштова адреса (п. 8.1). Забудовник має виключне право (без погодження з Інвестором) на зміну проекту, пов'язану з остаточним розташуванням комунікаційних шахт, зміною фасаду, з розташуванням і конфігурацією балконів, терас, лоджій, що може викликати, у тому числі, зміну проекту та загальної площі Квартири (п.8.2).
Виконавчий комітет Одеської міської ради на ухвалу суду першої інстанції про витребування доказів надав (у належно засвідчених копіях) свідоцтво про право власності від 24.02.2011 САЕ № 073899 на квартиру АДРЕСА_3 , на ім'я ОСОБА_4, а також копії документів, на підставі яких було видано дане свідоцтво - Договір інвестування та Акт приймання-передачі між емітентом ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» та фізичною особою б/н від 17.02.2011 (далі, також - Акт на квартиру № 44 ).
За змістом Акту на квартиру № 44 цей Акт, на підставі проспектів емісії, зареєстрованих Департаментом корпоративних відносин, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 20.07.2007 та 04.04.2008, згідно з Договором інвестування будівництва шляхом купівлі цільових облігацій № 116 від 21 січня 2008 року, укладено про наступне:
1. На виконання Договору Емітент (ТОВ «Жилбуд-Інвест-К») передав, а Інвестор ( ОСОБА_4 ) прийняв у власність 4х-кімнатну квартиру АДРЕСА_10 ;
2. Перевищення кількості квадратних метрів, що забезпечена пакетом облігацій над фактичною кількістю приміщення складає - 2,8 кв.м, та була відшкодована Інвестором на підставі Акту взаєморозрахунків від 26.04.2010;
3. На момент підписання Акту Сторони повністю виконали свої зобов'язання по Договору та не мають претензій одна до одної.
Також Виконавчий комітет Одеської міської ради на ухвалу суду першої інстанції про витребування доказів надав (у належно засвідчених копіях) свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5 , і з'ясувалося, що квартира з таким номером належить на праві власності гр. ОСОБА_8 .
Разом із свідоцтвом на ім'я ОСОБА_8 надані документи, на підставі яких видане це свідоцтво, - Договір інвестування будівництва шляхом купівлі-продажу облігацій № 61 від 03.10.2007 між ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» та ОСОБА_8 з такими ж самими умовами, що містить Договір інвестування між ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» та ОСОБА_4 , а також Акт прийому-передачі приміщення від 19.01.2011, однак дещо іншого формату та змістовного навантаження, ніж Акт на квартиру № 44 .
Так, Акт має таку повну назву: «Акт прийому-передачі приміщення (квартири) АДРЕСА_11 » (далі, також - Акт на квартиру № 39 ) та засвідчує, що в зв'язку з введенням в експлуатацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_12 , відповідно до Акта введення в експлуатацію від 22.04.2010 № 397, та керуючись Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», Договором № 61 інвестування будівництва шляхом купівлі цільових облігацій від 3 жовтня 2007 р., ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» передало, а фізична особа ОСОБА_8 прийняла у власність квартиру № 39 (будівельний 36 ) на 11 поверсі, загальною площею 109,3 кв.м, номінальною вартістю 491850 грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 20 % - 81975 грн 00 коп.; вищевказане приміщення відповідає Договору № 61 інвестування будівництва шляхом купівлі цільових облігацій від 3 жовтня 2007 р., державним містобудівним нормативам та правилам; сторони свідчать, що вони не мають жодних претензій кожна до іншої по взаємним правовідносинам.
З аналізу Акту на квартиру № 44 та Акту на квартиру АДРЕСА_14 , місцевий господарський суд дійшов однозначного висновку, що первісний проект будівництва багатоповерхового будинку за цією адресою змінювався, що передбачають умови Договору інвестування, і первісно визначені будівельні адреси зарезервованих інвесторами квартир зазнали змін (зміщення) після введення Об'єкту в експлуатацію та внаслідок присвоєння поштових адрес, що є звичайним явищем при зведенні новобудов та їх введенні в експлуатацію, що має нормативне регулювання.
Проте, Акт на квартиру № 44 , на відміну від Акту на квартиру № 39 , не відображує змін у адресі жилого приміщення (в частині нумерації квартири) з будівельного на поштову.
Варто звернути окрему увагу, що ОСОБА_4 резервував квартиру на АДРЕСА_15 квартиру № 39.
Також доцільно звернути увагу, що згідно з отриманою судом першої інстанції інформацією НКЦПФР Проспект емісії облігацій серії А ТОВ «Жилбуд-Інвест-К» містив такі умови: потенційний покупець об'єкту нерухомості здійснює вибір приміщення (квартири) відповідно до даних, що містяться у проектній документації. За наслідком вибору між Покупцем та Емітентом укладається: договір інвестування будівництва шляхом купівлі цільових облігацій, який передбачає детальну характеристику обраної нерухомості (індивідуально визначеного приміщення), кількість облігацій, яку повинен мати Покупець для того, щоб реалізувати своє право на одержання обраного ним приміщення у власність у момент погашення пакету облігацій, умови передачі конкретно індивідуально визначеного приміщення у власність, інші несуттєві умови, кошти за даним договором не залучаються та укладається договір купівлі-продажу облігацій, в якому вказується необхідна кількість облігацій, ціна продажу, порядок розрахунків та термін оплати облігацій, порядок пред'явлення облігацій до погашення, права та обов'язки сторін, інші умови (пункт 4.6 Проспекту емісії облігацій).
Отже, інвестор за Договором інвестування обирав саме індивідуально визначене майно - житлове приміщення, характеристики якого відображувались в Акті резервування і саме це конкретне житлове приміщення інвестор отримував за наслідками будівництва.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з аналізу матеріалів справи підтверджується придбання ОСОБА_4 зарезервованої квартири в межах Інвестиційного договору за рахунок облігацій, які, в свою чергу, ОСОБА_4 набув за рахунок отриманих у тимчасове користування коштів кредитодавця - Банку на умовах Кредитного договору і твердження Відповідача-4 про те, що спірна квартира набута поза межами кредитних правовідносин є надуманими. Рівно так є надуманими доводи про відсутність обов'язку ОСОБА_4 виконувати передбачений Кредитним договором обов'язок з укладення іпотечного договору через придбання квартири 44, а не квартири 39 , як вказано у Кредитному договорі, оскільки за змістом Кредитного договору мав бути укладений іпотечний договір зарезервованого та отриманого у власність нерухомого майна.
Набуте право власності на нерухомість 01.03.2011 було зареєстроване за Відповідачем-4 ОСОБА_4 у встановленому порядку, на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_7 від 24.02.2011, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, КП «Одеське міське БТІ» ОСОБА_9 було видано Витяг про державну реєстрацію прав, а також Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Таким чином, за умовами п. 2.1.3 Кредитного договору у Відповідача-4 виникло зобов'язання повідомити Банк про факт реєстрації права власності на нерухоме майно, що було за ним зарезервоване на умовах Договору інвестування, а також укласти з метою забезпечення повернення кредиту договір іпотеки набутої у власність квартири.
Судом першої інстанції зазначено, що положення п. 2.1.3 Кредитного договору кореспондує п. 4.3.5 цього Договору, у якому встановлено, що Позичальник зобов'язаний протягом трьох робочих днів з моменту реєстрації права власності на Нерухоме майно укласти з Банком договір, передбачений п. 2.1.3 Договору.
Однак Відповідач-4 не виконав наведені зобов'язання та не повідомив про оформлення права власності на квартиру, збудовану за рахунок кредитних коштів, та не передав квартиру в іпотеку, як то визначено Кредитним договором, натомість, - майже одразу, через декілька днів відчужив квартиру на користь Відповідача-3, а далі стосовно квартири вчинено ще низку правочинів, при цьому угоди укладалися між особами, що пов'язані родинними стосунками.
Так, з витребуваної та отриманої в рамках цієї справи інформації Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) у її співставленні з витребуваними та отриманими відповідними матеріалами нотаріальних справ щодо посвідчення договорів відносно спірної квартири (паспорти, свідоцтва, т. інш.), а також наданими поясненнями Відповідача-1 суд першої інстанції з'ясував, що:
- ОСОБА_1 (Відповідач-1) та ОСОБА_2 (Відповідач-2) є доньками ОСОБА_4 (Відповідача-4), рідними сестрами;
- ОСОБА_2 (Відповідач-2) є дружиною ОСОБА_3 (Відповідача-3);
- ОСОБА_1 (Відповідач-1) є дружиною ОСОБА_10 , а раніше, у зв'язку з укладенням/розірванням шлюбів, мала прізвища ОСОБА_11 (у зв'язку із шлюбом з ОСОБА_12 ), ОСОБА_13 (у зв'язку із шлюбом з ОСОБА_7 ).
Матеріалами нотаріальних справ приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Тетяни Анатоліївни, якою посвідчені всі договори, які просить визнати недійсними Позивач, підтверджується, що 04.03.2011 року між ОСОБА_4 (від імені якого за довіреністю, посвідченою державним нотаріусом Приазовської державної нотаріальної контори Запорізької області 09.11.2010 за реєстр. № 2793, діяла його донька ОСОБА_14 ) та ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі-продажу (реєстр. №846), за яким ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_3 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_3 , що складається в цілому з чотирьох житлових кімнат. В Договорі відображено, що квартира належить ОСОБА_4 (продавцю) на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.02.2011, серія САЕ 073899, продаж вчинено за 150000,00 грн.
23.05.2019 ОСОБА_3 приватним нотаріусом виданий дублікат зазначеного Договору купівлі-продажу, а також на його підставі - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Також 23.05.2019 між ОСОБА_3 (від імені якого за довіреністю діяла ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (від якої за довіреністю діяв ОСОБА_10 ) укладений Договір про виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності (реєстр. № 711), за яким змінено вид спільної сумісної власності на вказану квартиру на спільну часткову власність подружжя та визначено частки у праві власності на квартиру - по 1/2 частки у кожного.
Того ж дня - 23.05.2019 між ОСОБА_3 (від імені якого за довіреністю діяла ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (від якої за довіреністю діяв ОСОБА_10 ) укладений Договір дарування (реєстр.№ 712), згідно з яким ОСОБА_3 подарував свою 1/2 частку на квартиру дружині ОСОБА_2 .
Також у той же день - 23.05.2019 між ОСОБА_2 (від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_10 ) та ОСОБА_1 укладений Договір дарування (реєстр.№ 714), на підставі якого ОСОБА_2 подарувала своїй сестрі, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_3 , та складається в цілому з чотирьох житлових кімнат.
Доводи Позивача, викладені в позові, зводилися до того, що внаслідок вчинення вказаних правочинів є порушеними його права, як правонаступника ПАТ «КБ «Надра», на отримання заборгованості за Кредитним договором за рахунок іпотечного майна у зв'язку з тим, що іпотечний договір, укладення якого передбачено Кредитним договором, не був укладений внаслідок недобросовісних дій відповідачів.
Судом першої інстанції було встановлено, що 21.07.2020 відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020, між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір № GL48N718070_I_4 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло від Банку право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів згідно реєстру у Додатках № 1 - 6 до цього Договору.
Представлений у формі витягу Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/поручителів/іпотекодавців/заставодавців/дебіторів за такими договорами (Додаток 1 до вказаного Договору про відступлення прав вимоги) Позивач набув від Банку права вимоги за Кредитним договором № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04.02.2008, що був укладений Банком з ОСОБА_4 та який забезпечений заставою облігацій іменних в кількості 1066 штук, з номінальною вартістю кожної облігації 450,00 грн на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 106,6 кв.м, а також поручительством ОСОБА_7 , загальний розмір вимог - 4 152 499,65 грн.
Стверджуючи про наявність підстав для визнання договорів недійсними, Позивач зазначав про їх фраудаторність, вчинення на шкоду Банку з метою унеможливлення звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) і суд першої інстанції доводи Позивача визнав обґрунтованими.
Так, місцевий господарський суд при вирішенні спору прийняв до уваги та застосування правові позиції та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, Верховного Суду, викладені в постановах від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17 та інш. стосовно фраудаторних правочинів та визнання недійсними правочинів, укладених на шкоду кредиторам.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та встановлено:
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед інших, визначає справедливість, добросовісність та розумність (п. 6).
За вимогами ч. 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У відповідності до ч. 6 ст. 13 ЦК України у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.
Судом першої інстанції зазначено, що Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам - фраудаторним договором може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
Тому судом не взято до уваги наголошення Відповідача-1 на тому, що фактично правочин, що вчинений 23.05.2019, був оплатним, незважаючи на те, що оформлений правочин дарування. Хоча пояснення відносно цього є суперечливими, обставини в цій частині не мають вагомого чи вирішального значення.
Теж ж саме стосується й аргументів Відповідача-4 про оплатність правочину купівлі-продажу від 04.03.2011.
Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному договорі, в тому числі договорі купівлі-продажу, має певну специфіку, яка проявляється у обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відносяться момент укладення договору, стан платоспроможності, події, що опосередковують укладення договору.
У даній справі встановлено, що вчиненню спірного Договору купівлі-продажу від 04.03.2011 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (першого правочину з відчуження спірного майна) передувало отримання ОСОБА_4 кредитних коштів у Банку, отримання у власність збудованої за рахунок кредитних коштів квартири та при цьому - виникнення за умовами Кредитного договору зобов'язання з передачі цієї квартири в іпотеку з метою забезпечення повернення кредиту.
Та обставина, що після завершення будівництва адреса індивідуально визначеного зарезервованого житлового приміщення змінилась в частині номеру квартири, ніяким чином не звільняла ОСОБА_4 від обов'язку передати квартиру в іпотеку на користь Банку.
Однак, отримавши право власності на спірну квартиру, ОСОБА_4 не тільки не повідомив Банк про набуття та оформлення права власності на квартиру (свідоцтво про право власності Відповідач-4 отримав 24.02.2011, а 01.03.2011 відбулась реєстрація права власності), а негайно, вже 04.03.2011 оформив Договір купівлі-продажу цього майна, передавши квартиру у власність ОСОБА_3 - чоловіка однієї з своїх дочок.
При цьому ОСОБА_4 мав кредитні грошові зобов'язання перед Банком і ці зобов'язання належно не виконував.
Так, за Кредитним договором Банк надав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 122 975,64 дол. США (на придбання цільових облігацій з метою будівництва та отримання у власність зарезервованої квартири) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності (п. 1.1 Кредитного договору).
Відсотки за користування кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки в розмірі 12,89 % на рік. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості (п. 1.3.1 Кредитного договору). Банк надає Позичальнику кредит строком до 03.04.2018 (п. 1.4 Кредитного договору). Позичальник вносить необхідний платіж по кредиту, визначений у п. 3.3.1 Кредитного договору, що складає 1832 дол. США, щомісячно до 10 числа поточного місяця (п. 3.3.3 Кредитного договору). Кінцевий термін повернення кредиту - 03.04.2018 (п. 3.3.4 Кредитного договору).
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 прийнятих на себе грошових зобов'язань з повернення кредиту, внесення необхідних платежів та сплати відсотків, Банк звертався за судовим захистом, пред'явивши позов за вих. № 383 від 30.03.2011 до Приазовського районного суду Запорізької області.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Заочним рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 10.10.2011 у справі № 2-243/2011 задоволено позов ПАТ «КБ «Надра» та стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , проживає: АДРЕСА_17 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , проживає: АДРЕСА_17 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , останнє місце проживання: АДРЕСА_18 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» заборгованість по кредитному договору № ОД14/02/2008/840-К/6 від 04 лютого 2008 року в сумі 1 121 277 гривень 04 копійки, а також судові витрати в сумі 1820 гривень.
Зі змісту позову Банку слідує і це також знаходить своє відображення у вказаному рішенні суду від 10.10.2011 у справі № 2-243/2011, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_4 прийнятих на себе за Кредитним договором зобов'язань Банк реалізував передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України право, розрахувавши заборгованість ОСОБА_4 станом на 29.03.2011 у національній валюті, виходячи з відповідного курсу НБУ гривня/дол. США та звернувшись з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_4 солідарно з його поручителями 937 445,30 грн основного боргу по кредиту, що є сумою неповернутого тіла кредиту, 231 555,76 грн заборгованості по відсотках, а також суми пені за порушення сплати ануїтетного платежу - 62 787,40 грн та суми штрафу - 97 888,58 грн.
Не залишається поза увагою, що позов Банк пред'явив після відчуження майна ОСОБА_4 за спірним Договором купівлі-продажу від 04.03.2011, на що звернула увагу представник Відповідача-4, однак це не має значення, оскільки вирішальним є той факт, що ОСОБА_4 не міг не знати про існування невиконаних кредитних зобов'язань перед Банком, прострочення зі свого боку зобов'язань зі сплати обов'язкових періодичних платежів та процентів, а також ОСОБА_4 не міг не знати, що у випадку укладення Договору іпотеки та за обставин невиконання/неналежного виконання зобов'язань за Кредитним договором настане ризик можливості звернення стягнення на набуту у власність квартиру.
Правочин не може використовуватися учасниками правовідносин для уникнення від виконання зобов'язань (незалежно від наявності судового рішення), сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, що набрало законної сили. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як вже згадано, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В обранні варіантів добросовісності поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконувати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредиторів.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками господарських відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Боржник, який вчиняє дії, пов'язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним чи зменшується обсяг його платоспроможності, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредитору (кредиторам).
При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
Судом першої інстанції відзначено, що Відповідач-1 ОСОБА_1 , заперечуючи позов, надала разом з поясненнями б/н від 30.06.2024 документи, які не тільки не спростовують обґрунтованість позовних вимог, але це підкріплюють. Так, Відповідачем-1 надані (нотаріально посвідчені приватним нотаріусом Одеського МНО Петрушенко Т.А.):
- Договір позики від 04.04.2011 реєстр. № 1564, що укладений між ОСОБА_15 , від імені якої діяла ОСОБА_14 (Відповідач-1, яка надалі змінила прізвище на ОСОБА_16 ), як Позикодавцем, та ОСОБА_3 (Відповідач-3), від імені якого діяв ОСОБА_7 (колишній чоловік ОСОБА_1 ), як Позичальником, за умовами якого Позикодавець передає у власність Позичальника грошові кошти в розмірі 400000,00 грн, що у гривневому еквіваленті зобов'язання дорівнює 50000,00 дол. США, а Позичальник зобов'язується повернути кошти у строк до 04.04.2016;
- Іпотечний договір від 04.04.2011 реєстр. № 1565 між ОСОБА_15 , від імені якої діяла ОСОБА_14 (Відповідач-1, яка надалі змінила прізвище на ОСОБА_16 ), як Іпотекодержателем, та ОСОБА_3 (Відповідач-3), від імені якого діяв ОСОБА_7 (колишній чоловік ОСОБА_1 ), як Іпотекодавцем, предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_3 та складається в цілому з чотирьох житлових кімнат, загальною площею 112,3 кв.м; обтяження реєстровано у відповідних державних реєстрах обтяжень;
- заява (реєстр. № 500 від 05.04.2016) ОСОБА_17 , яка діяла від імені ОСОБА_18 (прізвище до шлюбу - ОСОБА_19 ), на ім'я приватного нотаріуса Одеського МНО Петрушенко Т.А. з проханням передати ОСОБА_3 заяву з повідомленням про перехід прав Позикодавця за вищезгаданим Договором позики до ОСОБА_14 на підставі Договору про відступлення права, посвідченого приватним нотаріусом Одеського МНО Петрушенко Т.А. 05.04.2016 за реєстр. № 499;
- заява ОСОБА_14 (Відповідач-1, яка надалі змінила прізвище на ОСОБА_16 ) на ім'я приватного нотаріуса Одеського МНО Петрушенко Т.А. з проханням передати ОСОБА_3 заяву про те, що в разі невиконання зобов'язань з повернення позики в сумі 400000,00 грн (50000,00 дол. США) в однорічний термін, а саме до 06.04.2017, буде розпочато звернення стягнення за Іпотечним договором, цією ж заявою ОСОБА_14 повідомляє про прийняття нею рішення про прийняття у свою власність квартири АДРЕСА_3 та складається в цілому з чотирьох житлових кімнат, загальною площею 112,3 кв.м.
Представлені докази свідчать про наступне приховування майна.
Крім того, що спірна квартира не була передана ОСОБА_4 в іпотеку Банку, ця квартира в межах передбаченого п. 2.1.3 Кредитного договору строку була передана його зятем в іпотеку іншій особі на забезпечення виконання за Договором позики, який є сумнівним, оскільки докази на підтвердження виконання цього Договору, надання/отримання позичкових коштів не надані, а в решті решт квартира опиняється у розпорядженні Відповідача-1 ОСОБА_1 на правах іпотекодержателя і надані суду пояснення останньої стосовно укладених угод суд першої інстанції знайшов суперечливими, викривленими.
Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується і судова колегія апеляційного суду, що встановлені у справі обставини достеменно свідчать про те, що оспорений Договір купівлі-продажу від 04.03.2011, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , є фраудаторним, укладеним за відсутності намірів Відповідача-4 здійснювати виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором та використаним з метою недопущення звернення стягнення на квартиру, яка мала бути передана в іпотеку Банку за умовами Кредитного договору.
Відповідач-4 не міг не передбачати, що за недостатністю грошових коштів за умовами Кредитного договору можливе звернення стягнення на квартиру, яка повинна була бути переданою в іпотеку, а тому вочевидь наявні ознаки ухилення від сплати кредитору.
З огляду на викладене вище у сукупності, слід визнати, що Відповідач-4 - ОСОБА_4 (від імені якого діяла його донька - Відповідач-1 ОСОБА_1 ), вчиняючи Договір купівлі-продажу квартири від 04.03.2011, про недійсність якого заявлено Позивачем, діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду кредитору - Банку та з метою ухилення від виконання кредитних зобов'язань шляхом звернення стягнення на квартиру, що є підставами для визнання цього Договору недійсним згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, на підставі загальних засад цивільного законодавства, які вимагають справедливості, добросовісності та розумності у правовідносинах (п. 6 ст. 3 ЦК України), недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) та на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про визнання недійсними наступних договорів, а також вимоги про скасування реєстрації відповідних прав є похідними, недійсність первинного договору - Договору купівлі-продажу реєстр № 846 від 04.03.2011 тягне за собою недійсність договорів, про недійсність яких заявив позовні вимоги Позивач, що укладені відповідачами у подальшому.
Судом першої інстанції зазначено про те, що як слідує з наданої суду в рамках справи № 908/535/22 про неплатоспроможність ОСОБА_4 інформації Приазовського ВДВС у Мелітопольському районі Запорізької області (вих. № 1444/04 від 28.01.2022), а також інформації з АСВП, в провадженні державного виконавця Гаргури Х.А. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_10 з примусового виконання виконавчого листа № 2-243/2011, виданого 03.01.2012 Приазовським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_4 солідарно з ОСОБА_6 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості у розмірі 1121277,04 грн.
22.10.2021 державним виконавцем на підставі ухвали Приазовського районного суду Запорізької області від 18.02.2021 № 6/325/9/2021 замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». З солідарних боржників на користь стягувача у виконавчому провадженні стягнуто 176057,82 грн, залишок боргу склав 945219,22 грн і у цій сумі заборгованості грошові вимоги кредитора - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до боржника - ОСОБА_4 визнав суд у справі про неплатоспроможність.
Таким чином, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», як правонаступник Банку, позбавлено можливості, за недостатності коштів та інших джерел погашення, отримати задоволення набутих вимог до боржника - ОСОБА_4 за рахунок нерухомого майна - квартири, яка повинна була бути передана в іпотеку за умовами Кредитного договору.
Отже, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про правомірність і обґрунтованість позову.
Однак, під час вирішення спору у суді першої інстанції Відповідачем-4 було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в результаті чого місцевий господарський суд в позові відмовив за спливом строку позовної давності, згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, з чим також погоджується судова колегія, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Усталеною практикою Верховного Суду підкріплюється, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
За правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
В постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 916/2828/18 викладений такий правовий висновок: Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Зважаючи обставини у цій справі, які полягають у тому, що Позивач став новим кредитором за Кредитним договором на підставі укладеного з Банком Договору № GL48N718070_I_4 про відступлення прав вимоги від 21.07.2020, судова колегія акцентує увагу на приписах ст. 262 ЦК України, згідно з якими заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Оспорений Позивачем перший правочин з відчуження квартири, щодо якої умовами Кредитного договору передбачалось укладення іпотечного договору, був вчинений 04.03.2011, тобто строк позовної давності сплинув ще до відступлення прав вимоги за Кредитним договором.
При цьому, відповідно до п. 4.2 Кредитного договору Банк, в тому числі, має право:
4.2.1. Проводити перевірку цільового використання кредиту, шляхом:
- аналізу та перевірки достовірності первинних документів, що підтверджують цільове використання кредиту;
- перевірки наявності договорів, визначених у п. 1.2 цього Договору;
- перевірки стану нерухомого майна за адресою, зазначеної у правовстановлюючому документі;
4.2.2. У разі суттєвого погіршення фінансового стану Позичальника та/або припинення дії або визнання недійсними хоча б одного із договорів, визначених у п. п. 1.2., 2.1.2., 2.1.3. цього Договору, та/або зниження вартості засобів забезпечення виконання зобов'язань, визначених у п. п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. цього Договору, вимагати надання Позичальником додаткових засобів забезпечення виконання зобов'язань за цим договором;
4.2.3. Вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій, якщо:
- Позичальник протягом чотирнадцяти днів від дати отримання вимоги Банку про надання додаткових засобів забезпечення виконання зобов'язання, згідно з п. 4.2.2. цього Договору, не надасть таких засобів (шляхом укладення відповідного договору), або
- запропоновані засоби не влаштують Банк, або
- Позичальник відмовиться (незалежно від причин такої відмови) від своєчасного укладення договорів, визначених у п. п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. цього Договору;
4.2.4. Вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник не вніс черговий платіж у термін, визначений п. 3.3.3. цього Договору, а також якщо не оформлено Договір іпотеки, що визначений у п. 2.1.3 цього Договору (не залежно від причин), у строк, визначений у цьому Договорі;
4.2.5. Вимагати від Позичальника документи, що підтверджують його поточний фінансовий стан.
З аналізу наведених умов Кредитного договору однозначно слідує, що Банк міг дізнатися про порушення свого права у розумний строк після вчинення правочину купівлі-продажу від 04.03.2011 та в межах строку позовної давності.
Крім того, слід визнати, що Банк, вступаючи у правовідносини з Відповідачем-4, не міг не знати, що за умовами Інвестиційного договору Забудовник зобов'язався забезпечити завершення будівництва, а також прийняття Об'єкта в експлуатацію у строк до 31.12.2010 (п. 5.1.1), забезпечити погашення Облігацій шляхом передачі Інвесторові у власність Квартири, закріпленої за Інвестором згідно з Актом резервування, у строк до 01.04.2011 (п. 5.1.2).
Безпосередньо в Договорі купівлі-продажу ЦП між Банком та ОСОБА_4 відображений термін погашення облігацій (за рахунок чого придбавається квартира) - з 01.01.2011 до 31.03.2011.
Банк мав достатні можливості та важелі своєчасно дізнатись про придбання та наступне відчуження квартири ОСОБА_4 , водночас докази їх застосування відсутні, але ж за розумної обачності Банк, з метою з'ясування необхідних обставин стосовно виникнення підстав для укладення іпотечного договору міг звертатися безпосередньо до ОСОБА_4 , а також Забудовника, БТІ, проводити відповідні перевірки, тощо.
Тобто, Банк мав об'єктивну можливість вчасно довідатись про порушення свого права.
Також не можна залишити поза увагою такі обставини.
У пункті 5.3 Кредитного договору передбачено, що у разі порушення Позичальником вимог пункту 4.3, за виключенням п. 4.3.8, 4.3.9 цього Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10 % відсотків від суми кредиту, визначеної у п. 1.1 цього Договору, за кожен випадок.
Пункт 4.3 Кредитного договору містить перелік зобов'язань Позичальника (п. 4.3.1 - 4.3.17), в тому числі у п. 4.3.5 Кредитного договору встановлений обов'язок Позичальника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту реєстрації права власності на Нерухоме майно, укласти з Банком договір, передбачений п. 2.1.3 цього Договору (тобто договір іпотеки).
Пред'явивши позов до Приазовського районного суду Запорізької області, Банк у позовній заяві вих. № 383 від 30.03.2011 підставою вимоги про дострокове повернення кредиту зазначив обставини прострочення Позичальником строку сплати чергового платежу у термін, визначений п. 3.3.3 Кредитного договору.
Разом з іншими зобов'язаннями, Банк заявив до стягнення штраф, пославшись на умови пункту 5.3 Кредитного договору, однак не зазначивши за яке порушення та якого зобов'язання застосований штраф, але ж переліком таких зобов'язань (п. 4.3 Кредитного договору) охоплюється й зобов'язання укласти договір іпотеки.
Позивач прийняв від Банку права вимоги до Відповідача-4 в такому вигляді, у якому вони належали Банку на момент відступлення прав.
Схожі висновки щодо наявності підстав для застосування позовної давності у подібних правовідносинах сформульовані в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 369/6975/21.
Водночас судова колегія вважає безпідставними посилання апелянта на те, що він, як новий кредитор у зобов'язанні, дізнався про існування оспорюваного правочину лише після відступлення первісним кредитором права вимоги за кредитним договором, оскільки для вирішення питання застосування у цьому спорі наслідків спливу строку позовної давності не є вирішальним момент, з якого новий кредитор дізнався про існування оспорюваного правочину, а момент коли про це мав дізнатися первісний кредитор. А як було зазначено вище та правильно встановлено судом першої інстанції первісний кредитор - Банк, з урахуванням характеру укладених між Банком та Відповідачем-4 правочинів, мав усі можливості та підстави з'ясувати долю майна, що мало бути предметом іпотеки та забезпеченням за кредитним договором.
Таким чином, аргументи апелянта та арбітражного керуючого щодо неправильного застосування судом першої інстанції наслідків спливу строку позовної давності відхиляються судовою колегією у зв'язку з їх необґрунтованістю.
За таких обставин, судова колегія вважає, що оскільки Банк мав бути обізнаний про порушення свого права в межах строку позовної давності, а позов пред'явлений Позивачем - правонаступником Банку поза межами строку позовної давності, про застосування якої заявив Відповідач-4, і обставини правонаступництва не змінюють порядку обчислення та перебігу позовної давності, за результатом вирішення спору місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, та ухвалив правильне рішення про відмову у позові з цих підстав.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2024 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 80 520,00 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2024 р. у справі № 908/535/22 (908/3727/23) - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.10.2024 р. у справі № 908/535/22 (908/3727/23) - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 10.09.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов