10.09.2025 м.Дніпро Справа № 908/1342/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді: Дарміна М.О., (доповідач)
розглянувши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2025р. у справі №908/1342/24 (Суддя Мірошніченко М.В.)
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ-52" (69126, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 52, ідентифікаційний код 44098438)
відповідача-1: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206, ідентифікаційний код 37573068)
відповідача-2: Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код 05478717)
до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “ВІТАДЕНТ, ЛТД» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 52, ідентифікаційний код 13609524)
про визнання договору недійсним
До Господарського суду Запорізької області звернулося Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ-52" з позовом до відповідачів: Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7», Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “ВІТАДЕНТ, ЛТД» про визнання недійсним договору оренди №535/13 від 03.10.2003 частини нежитлового приміщення ІІІ, ІV підвального поверху (літ.А-4) загальною площею 173,9 кв.м. у складі приміщень №№ 1-10, розташованого за адресою: буд. 52 по вул. Незалежної України в м. Запоріжжя, укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» та ТОВ фірма “ВІТАДЕНТ, ЛТД».
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2025 у справі № 908/1342/24 позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди №535/13 від 03.10.2003 частини нежитлового приміщення ІІІ, ІV підвального поверху (літ.А-4) загальною площею 173,9 кв.м. у складі приміщень №№ 1-10, розташованого за адресою будинок 52 по вул. Незалежної України в м.Запоріжжі, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма “ВІТАДЕНТ, ЛТД».
Стягнуто з Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206, ідентифікаційний код 37573068) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ-52" (69126, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 52, ідентифікаційний код 44098438) суму судового збору 1009,33 грн. (одна тисячі дев'ять грн. 33 коп.).
Стягнуто з Комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (69032, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код 05478717) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ-52" (69126, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 52, ідентифікаційний код 44098438) суму судового збору 1009,33 грн. (одна тисячі дев'ять грн. 33 коп.).
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “ВІТАДЕНТ, ЛТД» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 52, ідентифікаційний код 13609524) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "МРІЯ-52" (69126, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 52, ідентифікаційний код 44098438) суму судового збору 1009,34 грн. (одна тисячі дев'ять грн. 34 коп.).
Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду, через систему “Електронний суд» з апеляційною скаргою звернулась Запорізька міська рада, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2024 по справі №908/1342/24 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу в повному обсязі. Поновити строк на апеляційне оскарження рішення від 06.08.2024 по справі № 908/1342/24.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М..
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що апеляційна скарга подана Запорізькою міською радою з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження.
Щодо поданого разом з апеляційною скаргою клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, головуючий суддя доповідач виходить з наступного:
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, скаржник зазначає, що “ …Судом першої інстанції винесено рішення про права, інтереси та обов'язки Запорізької міської ради, яка не була залучена до участі у справі.
04.09.2003 р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення №284/54 «Про передачу в оренду нежитлового приміщення в будинку №52 по вул. Сорок років Рад. України ТОВ фірмі «Вітадент, лтд». Так, на виконання вищевказаного рішення виконкому управлінням житлового господарства міської ради з Відповідачем 3 та КП «ВРЕЖО №13» укладено 03.10.2003р. письмовий спірний договір оренди. Орендні відносини були оформлені шляхом підписання договору оренди нежитлового приміщення №535/13 від 03.10.2003 року з подальшими змінами та доповненнями. Орендар - ТОВ ФІРМА «ВІТАДЕНТ, ЛТД», орендодавець - Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, балансоутримувач - комунальне підприємство «ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ'ЄДНАННЯ №13». В подальшому шляхом укладення додаткових угод до вказаного договору:- від 01.04.2013р. балансоутримувачем вказувалось Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» (код юридичної особи 20485152);- від 17.11.2017р. балансоутримувачем вказувалось Комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради;- від 01.10.2018р. балансоутримувачем вказувалось комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» (код юридичної особи 05478717). Департамент комунальної власності та приватизації ЗМР в даній справі виступав саме Орендодавцем, був наділений повноваженнями передавати в оренду приміщення комунальної власності, але власником даного комунального майна є Запорізька міська рада, яка не була залучена до справи № 908/1342/24. Проплата за договором оренди йшла на рахунок місцевого бюджету Запорізької міської ради. Але до Господарського суду Запорізької області подано позов від ТОВ “ВІТАДЕНТ, ЛТД», тобто Відповідачем -3 по справі908/1342/24 ,про стягнення: з відповідача-1 Виконавчого комітета Запорізької міської ради суми у розмірі 156414,51 грн безпідставно набутих грошових коштів за період з 18.01.2021 по 24.07.2023рік та стягнення з відповідача-2 Комунального підприємства «Виробниче ремонтно- експлуатаційне житлове об'єднання №7» суми 534216,97 безпідставно набутих грошових коштів за період з 15.01.2021 по 16.05.2024 рік. Позов обгрунтовано тим, що визнано недійсним договір оренди №535/13 від 03.10.2003, по справі №908/1342/24, на підставі якого позивачем сплачувалися кошти. Ухвала Господарського суду Запорізької області про відкриття спрощеного провадження по справі №908/629/25 Запорізькою міською радою отримана 08.04.2025 року. Даний позов став підставою для вирішення питання подання Запорізькою міською радою, як власником даного приміщення, апеляційної скарги, оскільки рішення по справі тягне за собою фінансові витрати та зачипає права та обов'язки власника даного приміщення, сам позов обгрунтован правом вимагати стягнення безпідставно збережених коштів з ЗМР, а не зі сторони по договору, а тому ці справи є взаємпово'язанами. Дізнався власник майна про справу 908/1342/24, коли прийшов позов по справі 908/629/25. Будь-яка сторона у справі, а також особи, які не брали участі у справі, але рішення суду впливає на їх права та обов'язки, мають право на апеляційне оскарження…».
Як вбачається з матеріалів справи,17.03.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему Електронний суд надійшла позовна заява (вих. № 14/03/2025 від 14.03.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю фірми ВІТАДЕНТ, ЛТД до відповідача-1: Виконавчого комітету Запорізької міської ради, відповідача-2: Комунального підприємства ВИРОБНИЧЕ РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ ЖИТЛОВЕ ОБ'ЄДНАННЯ № 7 про стягнення з відповідача-1 суми 156414,51 грн. безпідставно набутих грошових коштів за період з 18.01.2021 по 24.07.2023; про стягнення з відповідача-2 суми 534216,97 грн. безпідставно набутих грошових коштів за період з 15.01.2021 по 16.05.2024.
Позов обґрунтовано визнанням недійсним договору оренди № 535/13 від 03.10.2003, на підставі якого позивачем сплачувалися грошові кошти.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 відкрито спрощене провадження по справі №908/629/25.
Запорізькою міською радою вказана ухвала отримана 08.04.2025 року.
Даний позов став підставою для вирішення питання подання Запорізькою міською радою, як власником даного приміщення, апеляційної скарги, оскільки рішення по справі тягне за собою фінансові витрати та зачипає права та обов'язки власника даного приміщення, сам позов обгрунтован правом вимагати стягнення безпідставно збережених коштів з ЗМР, а не зі сторони по договору, а тому ці справи є взаємпово'язанами. Дізнався власник майна про справу 908/1342/24, коли прийшов позов по справі № 908/629/25.
Колегія суддів констатує, що оскаржуване рішення проголошено 06.08.2024 за участю представника позивача та представника відповідача 1 - Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради - Шевкопляс Т.В., представника відповідача -2, повний текст рішення складено 19.08.2024. Перебіг строку апеляційного оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2024 розпочинається з 19.08.2024 та завершується 08.09.2024.
Вказане свідчить про те, що орган місцевого самоврядування був належним чином обізнаний про перебіг розгляду справи. Відтак обставини, наведені в апеляційній скарзі щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути прийняті судом до уваги. Відповідно, апелянту необхідно зазначити інші об'єктивні та належним чином підтверджені підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Звертаючись із апеляційною скаргою 11.08.2025 (більш ніж через десять місяців після спливу строку на оскарження) апелянт не наводить обґрунтованих підстав з підтверджуючими доказами такого зволікання та неможливості звернення до суду з апеляційною скаргою раніше, що зумовлюють висновок суду про те, що викладені ним у клопотанні про поновлення строку обставини не є такими, що доводять наявність дійсних об'єктивних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги та є поважними, зважаючи на таке.
В силу приписів частин першої, другої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Виходячи зі змісту наведених норм законодавства, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в ГПК України вимога саме до заявника при зверненні до суду дотримуватися строку подання апеляційної скарги. При цьому законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження заявник повинен: 1) порушити питання про поновлення цього строку шляхом заявлення відповідного клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги; 2) клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Статтею 5 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються.
Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 1 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972, ця Конвенція застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені законом або судовим чи адміністративним органом.
Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
За змістом ч. 1, 4, 6, 7 ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є обєктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та повязані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, вищенаведені норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно або через уповноваженого представника здійснює свої процесуальні права та обов'язки.
Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення (фактично права на виправлення судової помилки) з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції", "Ільхан проти Туреччини", "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" тощо).
Розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи "Скордіно проти Італії", "Ятрідіс проти Греції").
З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії").
При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (справа "Пономарьов проти України"), а також, чи є обмеження права особи на доступ до суду пропорційним (справа "Мельник проти України").
Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
Що стосується забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення у контексті пропуску строку на таке оскарження, у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо: 1) пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника, а тим більше, якщо пропуск строку стався з вини судів попередніх інстанцій, зокрема, у зв'язку з несвоєчасним врученням повного тексту судового рішення при одночасній добросовісній поведінці скаржника та вчиненні останнім усіх залежних від нього дій з метою отримання такого рішення; 2) оскарження судового рішення здійснюється не з метою перегляду остаточного рішення, а обумовлене метою виправлення судової помилки, яка має суттєве значення для захисту прав та інтересів особи або становить значний суспільний або у, виняткових випадках, державний інтерес.
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов'язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 258, 260 ГПК України, суд, -
Визнати неповажними наведені Запорізькою міською радою підстави для поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2025р. у справі №908/1342/24 (Суддя Мірошніченко М.В.).
Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2025р. у справі №908/1342/24 (Суддя Мірошніченко М.В.) залишити без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме:
- надати до суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі.
Роз'яснити Запорізькій міській раді, що при невиконанні вимог даної ухвали, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий суддя М.О. Дармін