03 вересня 2025 року м. Харків Справа № 917/1998/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.
та представників учасників справи:
позивача - С.А. Убийкін (в режимі відеоконференції);
відповідача-1 - С.А. Убийкін (в режимі відеоконференції);
відповідача-2 - О.В. Вашека (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№1441П/1-43) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 (суддя С.В. Погрібна, повний текст складено 02.12.2024) у справі №917/1998/23
за позовом ОСОБА_1 , м. Глобине, Полтавська область,
до 1) Приватного підприємства Агрофірма "Славутич", с. Горби, Кременчуцький район, Полтавська область,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрі ліки", м. Київ,
про визнання недійсним договору та фінансової розписки,
До Господарського суду Полтавської області надійшов позов ОСОБА_1 з вимогами до Приватного підприємства Агрофірма "Славутич", Товариства з обмеженою відповідальністю Діловий район", в якому позивач просив:
- визнати недійсним Договір №01/11-21 позики (надання поворотної фінансової допомоги) від 01 листопада 2021 року, укладений між Приватним підприємством “Агрофірма “Славутич» (39024, Полтавська область, Глобинський район, с. Горби, код ЄДРПОУ 25163269) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Діловий район» (04108, м. Київ, проспект Правди, 31А, офіс 1/1, код ЄДРПОУ 42267616) з додатком № 1 від 01 листопада 2021 року;
- визнати недійсною фінансову Аграрну розписку від 26 листопада 2021 року, яку посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №2920.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.10.2024, зокрема, змінено назву відповідача 2 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий район" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Добрі ліки".
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 у справі №917/1998/23 у позові відмовлено.
Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції виходив з наступного:
- жодних обмежень повноважень директора на вчинення оспорюваних правочинів Статутом Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" (діючим на момент їх укладення) передбачено не було;
- не вбачається обмежень повноважень директора з редакції Статуту Приватного підприємства Агрофірма "Славутич", затвердженого Протоколом Загальних зборів учасників №1 від 10.10.2017 (п. 12.2., 12.4.), що долучений позивачем до позовної заяви.
- у ЄДР також відсутні будь-які відомості про обмеження повноважень виконавчого органу Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" на вчинення дій від імені юридичної особи, у тому числі підписання договорів.
- позика (поворотна фінансова допомога) за укладеним відповідачами Договором є безвідсотковою, тому посилання позивачки на те, що позикодавець не є фінансовою установою (організацією, підприємством), а тому не мало права надавати позику (будь-які фінансові позики), є безпідставним.
Не погодившись з прийнятим рішенням, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Панченко О.О. через підсистему “Електронний суд» звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 року у справі №917/1998/23 скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову (т.4, а.с.2-57). Апелянт просив суд визнати недійсним Договір №01/11-21 позики (надання поворотної фінансової допомоги) від 01 листопада 2021 року, укладений між Приватним підприємством “Агрофірма “Славутич» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Діловий район» з додатком № 1 від 01 листопада 2021 року; визнати недійсною фінансову Аграрну розписку від 26 листопада 2021 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 2920. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилався на наступне:
- відповідач -2 не є фінансовою установою (організацією, підприємством) і не має права надавати позики (будь-які фінансові позики);
- ОСОБА_2 , який підписав договір та надав довіреність ОСОБА_3 на підписання аграрної розписки від імені ПП «Агрофірма «Славутич», став учасником (засновником) та керівником підприємства відповідно до рішення засновників ПП «Агрофірма «Славутич» від 19.05.2018, яке відповідно до постанови ВП ВС від 02.11.2021 у справі №917/1338/18 (провадження №12-86гс20) визнано недійсним з моменту прийняття, отже, ОСОБА_2 не мав права підписувати вказані документи та передавати в заставу майбутній врожай кукурудзи;
- Договір №01/11-21 позики (надання поворотної фінансової допомоги) від 01.11.2021 та Додаток № 1 від 01.11.2021 до Договору №01/11-21 позики (надання поворотної фінансової допомоги) від 01.11.2021 є правочином, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, такий правочин визнається судом недійсним (відповідно до норм ч. 1 ст.232 ЦК України), оскільки ПП «Агрофірма «Славутич» зобов'язане дотримуватись агротехнологій при вирощуванні сільськогосподарської продукції, а саме кукурудзи, повинна вказуватися погоджена між Боржником та Кредитором агротехнологія вирощування сільськогосподарської продукції, майбутній врожай, який є предметом застави.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 (судді: Радіонова О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 у справі №917/1998/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 у справі №917/1998/23 скасовано і направлено справу для подальшого розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю із посиланням на те, що оскільки у справі, що розглядається, позовні вимоги стосуються визнання недійсним договору позики та визнання недійсним фінансової Аграрної розписки, тому такий спір належить до юрисдикції суду, який розглядає справу №917/980/23 про банкрутство першого відповідача, ПП Агрофірми "Славутич".
Постановою Верховного Суду від 04.06.2025 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Добрі ліки» та ОСОБА_1 задоволено. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 у справі №917/1998/23 скасовано, справу №917/1998/23 передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Суд касаційної інстанції зазначив, що у цій справі не було заявлено про порушення правил територіальної юрисдикції, крім того, справу №917/1998/23 було розглянуто Господарським судом Полтавської області, тобто тим самим судом, в провадженні якого перебуває справа №917/980/23 про банкрутство ПП “Агрофірма “Славутич», отже, скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції з підстав порушення правил підсудності, без з'ясування наявності/відсутності обставин, визначених частиною 2 статті 279 ГПК України, а також без фактичної перевірки законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення за доводами апеляційної скарги та без встановлення впливу процесуальної помилки на результат розгляду спору, є відступом від принципу правової визначеності та є проявом правого пуризму; апеляційний господарський суд взагалі не надавав оцінки доводам позивача, викладеним в апеляційній скарзі, не звернув увагу та не досліджував питання, чи можуть заявлені в даній справі вимоги вплинути на зміну розміру або складу ліквідаційної маси боржника.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 для розгляду справи №917/1998/23 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В, суддя Слободін М.М., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 прийнято справу №917/1998/23 до провадження та призначено її до розгляду на "13" серпня 2025 р. о 11:30 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 132.
02.07.2025 ТОВ «Добрі ліки» через систему «Електронний суд» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
В обґрунтування відзиву вказаний учасник справи зазначає наступне:
- ТОВ «Добрі ліки» могло розумно покладатися на відомості з ЄДР щодо свого контрагента - АФ «Славутич», єдиним учасником та директором якого на час вчинення оскаржуваних правочинів був ОСОБА_2 (аналогічний висновок викладено у постанові КГС ВС від 09.06.2021 у справі №911/3039/19); при укладенні спірних правочинів ТОВ «Добрі ліки» керувалось відомостями ЄДР щодо складу учасників та виконавчого органу АФ «Славутич» та за відсутності відповідних записів у ЄДР щодо учасників даного товариства, окрім запису про ОСОБА_2 , не знало та не могло знати про гіпотетичні претензії інших осіб на частину корпоративних прав даного товариства та намагання змінити його виконавчий орган; відомості про належність ОСОБА_1 частки у статутному капіталі АФ «Славутич» у розмірі 20% були відсутні у ЄДР на момент вчинення правочинів та стали відображатись у даному реєстрі лише з 04.02.2025;
- для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, однак позивач не вказує, які саме інтереси АФ «Славутич», як довірителя, були порушені вчиненням оскаржуваних правочинів, а також які несприятливі наслідки виникли для нього, враховуючи те, що АФ «Славутич» було реально отримано безвідсоткову позику у розмірі 1 000 000 грн. для поповнення оборотних коштів та не відбулося жодного відчуження активів товариства;
- не будучи ані стороною оскаржуваних Договору позики та Аграрної розписки, ані заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням таких правочинів, ОСОБА_1 не мала права звертатись до суду з позовом про визнання даних правочинів недійсними; АФ «Славутич» в особі його директора не позбавлено можливості самостійно звернутись з позовом про оскарження вчинених ним правочинів, у разі порушення такими правочинами його прав та охоронюваних законом інтересів.
16.07.2025 позивач через систему «Електронний суд» надав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає наступне:
- відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в Постанові від 01 березня 2023 року по справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22), звернення учасника господарського товариства до суду з позовом про визнання недійсним вчиненого товариством правочину та надання судом такому учаснику судового захисту є можливим, зокрема, якщо учасник господарського товариства доведе існування у нього перешкод у зміні виконавчого органу товариства (рейдерське захоплення активів чи документів товариства, протидія інших учасників та посадових осіб товариства) та ризиків неможливості ефективно захистити права у випадку затримки з поданням позову (ризики подальшого відчуження чи обтяження майна, сплив позовної давності тощо);
- щодо частки ОСОБА_1 в статутному капіталі підприємства Агрофірма «Славутич» було вчинено рейдерські дії у 2018 році, це порушення тривало більше семи років з 2018 року до 2025 року, за цей час в законних власників не було можливості управляти підприємством, а також змінити виконавчий орган підприємства, через судові заборони, накладені арешти в кримінальній справі та накладені заходи забезпечення позову у господарській справі;
- ОСОБА_2 взяв на підприємство Агрофірма «Славутич» безпідставні майнові зобов'язання, вчиняв дії від імені приватного підприємства Агрофірма «Славутич» всупереч інтересам підприємства, без належних повноважень, які в подальшому не мав наміру виконувати; під час укладання договору ОСОБА_2 та ТОВ «Діловий район» (зараз ТОВ «Добрі ліки») усвідомлювали той факт, що з 01.11.2021 року до 10.12.2021 року неможливо виростити та зібрати майбутній врожай кукурудзи, однак підписали договір, який неможливо виконати в силу природних умов.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 також просить визнати поважними строки пропуску на подання доказів, поновити ОСОБА_1 строк на подання доказів у суд, приєднати до матеріалів справи аудиторський висновок щодо фінансового стану та платоспроможності приватного підприємства Агрофірми «Славутич» від 17.06.2025.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Панченко Олени Олександрівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( вх.№9386 від 01.08.2025).
01.08.2025 Убийкін С.А. як керівник ПП Агрофірми “Славутич» від імені вказаного товариства через систему “Електронний суд» подала заяву (вх.№9388) про визнання позовних вимог, в якій зазначає, що ПП Агрофірма “Славутич» вважає доводи позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрі ліки» адвоката Вашека Олександра Володимировича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№9564 від 07.08.2025).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Панченко Олени Олександрівни про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрі ліки» адвоката Вашека Олександра Володимировича про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
11.08.2025 у зв'язку з відпусткою судді Слободіна М.М., було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Хачатрян В.С.
У судовому засіданні 13.08.2025, в якому судом заслухано пояснення позивача, ОСОБА_1 , було оголошено перерву до "03" вересня 2025 р. об 11:30 год; ухвалено провести судове засідання у справі №917/1998/23 в режимі відеоконференції за участі ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 адвоката Панченко Олени Олександрівни та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрі ліки» адвоката Вашека Олександра Володимировича.
У судовому засіданні 03.09.2025 представники сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.
Стосовно заяви про визнання позовних вимог, поданої ОСОБА_1 як керівником ПП Агрофірми “Славутич» від імені вказаного товариства (вх.№ 9388 від 01.08.2025), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч. 2. ст.46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Статтею 191 ГПК України унормовано, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову. Відповідну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №914/3432/23.
Як вбачається з наданого заявницею Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 04.02.2025, керівником ПП Агрофірми «Славутич» є ОСОБА_1 .
Колегія суддів зазначає, що Убийкін С.А. як керівник ПП Агрофірми «Славутич», першого відповідача в даній справі, скористалася зазначеним правом на визнання позову.
Разом з тим, з огляду на вищенаведені приписи процесуального законодавства та правову позицію Верховного Суду щодо їх застосування, враховуючи, що другий відповідач, ТОВ «Добрі ліки», не заявляв про визнання позову, колегія суддів зазначає, що під час даного апеляційного провадження справа підлягає розгляду по суті на предмет наявності або відсутності законних підстав для задоволення позову.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи аудиторського висновку щодо фінансового стану та платоспроможності приватного підприємства Агрофірми «Славутич» від 17.06.2025, колегія суддів зазначає про таке.
За змістом частини 2 ст.164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до частини 1, 2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно із частиною 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Така обставина як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №924/232/18, від 16.04.2024 у справі №922/331/23, від 29.05.2025 у справі № 922/4391/23 (922/2216/24) тощо).
Отже, оскільки наданий ОСОБА_1 аудиторський висновок від 17.06.2025 не існував на час ухвалення оскаржуваного рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 у справі №917/1998/23, колегія суддів відмовляє у задоволенні вищевказаного клопотання позивача та не враховує аудиторський висновок від 17.06.2025 у даному апеляційному провадженні. Зазначене стосується також і доданого до апеляційної скарги вироку Полтавського апеляційного суду від 11.12.2024.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з установчим договором про створення та діяльність Агрофірми “Славутич», ОСОБА_4 вніс до статутного капіталу 20 400 грн, що становить 60 % статутного капіталу підприємства; а ОСОБА_5 - 13 600 грн, що складає 40 % статутного капіталу підприємства.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом спадкоємцями частки у розмірі 20 400 грн в статутному капіталі ПП Агрофірма “Славутич» з правом участі в діяльності цього підприємства після померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних частках - по 1/3 на кожну особу, що відповідно складає 20 % статутного фонду ПП Агрофірма “Славутич» на кожного.
10 жовтня 2017 року відбулися загальні збори учасників Агрофірми “Славутич», оформлені протоколом №1. На них вирішили, зокрема такі питання: про розподіл частки померлого засновника ОСОБА_4 ; про включення до складу засновників спадкоємців ОСОБА_4 та про затвердження статуту підприємства у новій редакції. Прийняті на означених зборах рішення стали підставою для проведення державної реєстрації змін до установчих документів підприємства та внесення змін до відомостей про склад його засновників у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).
2 січня 2018 року відбулися загальні збори учасників ПП Агрофірма “Славутич» за участі самого лише ОСОБА_5 . На них прийнято такі рішення: 1) затвердити фінансові звіти підприємства за 2015-2016 роки; 2) виключити ОСОБА_4 зі складу учасників підприємства у зв'язку зі смертю; 3) відмовити спадкоємцям померлого ОСОБА_4 у прийнятті їх в засновники (учасники) ПП Агрофірма “Славутич» і здійснити з ними розрахунок із спадкоємцями (правонаступниками) учасника згідно з приписами статті 148 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); 4) провести перерозподіл часток в статутному капіталі ПП Агрофірма “Славутич», визначивши частку ОСОБА_5 в розмірі 100 % статутного капіталу, що становить 34 000 грн; 5) затвердити нову редакцію статуту ПП Агрофірма “Славутич»; 6) здійснити усі необхідні дії для державної реєстрації змін до відомостей про ПП Агрофірма “Славутич», які містяться у ЄДР.
10 квітня 2018 року ОСОБА_5 і ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_2 100% статутного капіталу ПП Агрофірма “Славутич» у розмірі 34 000 грн.
На загальних зборах засновників, що відбулися 19 травня 2018 року за участю ОСОБА_5 та запрошеного ним ОСОБА_2 , були прийняті такі рішення: 1) включити до складу засновників підприємства ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 100%, що у грошовому еквіваленті становить 34 000 грн; 2) виключити із складу засновників ПП Агрофірма “Славутич» ОСОБА_5 ; 3) з 19 травня 2018 року за власним бажанням згідно з поданою заявою звільнити з посади директора підприємства ОСОБА_5 ; 4) з 22 травня 2018 року призначити нового директора підприємства ОСОБА_2 ; 5) внести відповідні зміни та затвердити статут ПП Агрофірма “Славутич», виклавши його в новій редакції, а також уповноважити ОСОБА_2 підписати цей статут; 6) доручити директору або уповноваженим ним особам бути представниками від імені підприємства для здійснення державної реєстрації відповідних змін в органах державної влади/місцевого самоврядування згідно з законодавством України.
У подальшому було здійснено відповідну реєстрацію та внесено до ЄДР відомості про ОСОБА_2 як директора ПП Агрофірма «Славутич».
01.11.2021 між ТОВ "Діловий район" (Позикодавець, Кредитор), нинішня назва якого - ТОВ "Добрі ліки", та ПП Агрофірма "Славутич" (Позичальник, Боржник) був укладений Договір № 01/11-21 позики (надання поворотної фінансової допомоги), за умовами якого Позикодавець зобов'язався передати Позичальнику грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн, а Позичальник прийняти їх і повернути зазначену позику в обумовлений цим Договором строк (а.с. 20-21 том 2).
Умовами зазначеного Договору позики сторони узгодили, зокрема, наступне:
- в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику грошові кошти в сумі 1 000 000,00грн, надалі за текстом -позика або сума позики, а Позичальник - прийняти їх і повернути зазначену позику в обумовлений Договором строк (п. 1.1.);
- позика за цим Договором є безвідсотковою (п. 1.2.);
- Позичальник використовує надані грошові кошти на поповнення оборотних коштів (п. 1.3) ;
- Позичальник зобов'язується для своєчасного повернення позики за цим Договором надати на користь Позикодавця фінансову аграрну розписку, форма якої є додатком до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Фінансова Аграрна розписка встановлюватиме безумовне зобов'язання Позичальника сплатити Позикодавцю грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн. В забезпечення зобов'язань за фінансовою аграрною розпискою Позичальник надасть в заставу майбутній врожай кукурудзи (п. 1.5.);
- Позикодавець надає позику (поворотну фінансову допомогу) в безготівковій формі в національній валюті України в сумі, зазначеній в п. 1.1. цього Договору, шляхом перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок Позичальника. Надання позики може здійснюватися частинами (траншами) на розсуд Позикодавця (п. 2.1.);
- Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві суму позики в безготівковій формі шляхом перерахування вищевказаної суми грошових коштів на поточний рахунок (п.2.2.);
- повернення суми позики може здійснюватися частинами, однак остаточний розрахунок повинен бути зведений не пізніше 10 грудня 2021 року (п. 2.3.);
- термін повернення позики, вказаний в п. 2.3. цього Договору, може бути продовжений за взаємною згодою Сторін, оформленою відповідною Додатковою угодою і підписаною Сторонами (п.2.5.);
- позика вважається повернутою Позичальником з моменту зарахування всієї суми позики, яка зазначена у п. 1.1. цього Договору, на поточний рахунок Позикодавця (п. 2.6.);
- повернення Позичальником позики за цим Договором здійснюється шляхом спрямування платежів за фінансовою Аграрною розпискою, яка буде видана на виконання цього Договору, на погашення Позичальником зобов'язань за фінансовою Аграрною розпискою (п. 2.7.);
- Договір набуває чинності з моменту перерахування Позичальнику грошових коштів, зазначених у п.1.1. Договору і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 4.1.).
Договір № 01/11-21 позики (надання поворотної фінансової допомоги) від 01.11.2021 підписаний представниками сторін та скріплений печатками. Від імені ПП АФ «Славутич» договір підписано директором підприємства, ОСОБА_2 .
На виконання умов Договору ТОВ "Діловий район" перерахувало на користь ПП АФ "Славутич" 1 000 000,00 грн поворотної фінансової допомоги (платіжна інструкція, а.с. 26 том 2).
В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором позики, на підставі положень Закону України "Про аграрні розписки", 26.11.2021 між ТОВ "Діловий район" (як Кредитором) та Приватним підприємством Агрофірма "Славутич" (як Боржником) укладено фінансову Аграрну розписку, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сліпченко Н.В. за реєстровим номером 2920 (Аграрна розписка, а.с. 27-30 том 2).
Зокрема, сторонами було погоджено, що Аграрна розписка встановлює забезпечене заставою безумовне зобов'язання Боржника сплатити Кредитору грошові кошти у розмірі 1 000 000,00 грн в строк не пізніше 10.12.2021 (п. 1.2., 1.3. Аграрної розписки).
Відповідно до п. 1.4., 1.5. Аграрної розписки в забезпечення зобов'язань за Аграрною розпискою Боржник передає в заставу майбутній врожай кукурудзи з земельних ділянок у межах Глобинського району Полтавської області, які знаходяться в оренді у Боржника на підставі Договорів оренди згідно з реєстром. Всього площа земельних ділянок складає 52,1859 га. На день збору врожаю Предметом застави стає відповідна кількість зібраної сільськогосподарської продукції в зальному обсязі не менше 417,52 тони, яка буде вирощена на земельних ділянках. Предметом застави також є майбутній врожай іншої сільськогосподарської продукції, що вирощується або буде вирощуватися Боржником на земельних ділянках.
Від імені Боржника Аграрну розписку підписано Дворянчуком М.Л. за довіреністю, виданою йому ПП АФ «Славутич» в особі директора, ОСОБА_2 .
Вказану Аграрну розписку у встановленому законом порядку зареєстровано у Реєстрі аграрних розписок та у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом з реєстру аграрних розписок №7802 від 26.11.2021 та Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 76502638 від 26.11.2021 (а.с. 31-32 том 2).
ПП АФ "Славутич" свої зобов'язання перед ТОВ "Діловий район" по поверненню суми позики не виконало, грошові кошти у встановленому Договором позики та Аграрною розпискою строки не повернуло.
У зв'язку з невиконанням Боржником своїх грошових зобов'язань, строк виконання яких настав, ТОВ "Діловий район" звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП АФ "Славутич", в якій просило відкрити провадження у справі про банкрутство ПП АФ "Славутич" та визнати грошові вимоги ТОВ "Діловий район" до боржника в сумі 1 087 140,00 грн, з яких 1 000 000,00 грн - основний борг, 26 840,00 грн - судовий збір та 60 300,00 грн - авансування винагороди арбітражному керуючому.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18, зокрема, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірма “Славутич», оформлені протоколом №1 від 2 січня 2018 року. Визнано недійсними рішення зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма “Славутич» №3 від 19 травня 2018 року. Рішення Господарського суду Полтавської області від 11 лютого 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18 травня 2020 року у частині відмови у задоволенні вимог про визнання нікчемним договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Приватного підприємства Агрофірма “Славутич» від 10 квітня 2018 року та про визнання недійсними редакцій статутів Приватного підприємства Агрофірма “Славутич», затверджених вищевказаними рішеннями загальних зборів учасників Приватного підприємства Агрофірма “Славутич», оформленим протоколом №1 від 2 січня 2018 року, і зборів засновників Приватного підприємства Агрофірма “Славутич» №3 від 19 травня 2018 року, змінено у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.
Із посиланням на вищевказані обставини, ОСОБА_1 06.11.2023 звернулася до господарського суду з позовною заявою в цій справі.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 у справі №917/1998/23 у позові відмовлено - з наведених вище підстав.
У даному апеляційному провадженні здійснюється новий апеляційний розгляд справи, у відповідності до постанови Верховного Суду від 04.06.2025.
Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Як уже зазначалося, Верховний Суд, передаючи справу на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду, вказав, що під час здійснення апеляційного провадження необхідно надати оцінку доводам позивача по суті.
Переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом.
Предметом позову в даній справі є вимога учасника підприємства про визнання недійсними правочинів, укладених зазначеним підприємством.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в Постанові від 01 березня 2023 року по справі №522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22), звернення учасника господарського товариства до суду з позовом про визнання недійсним вчиненого товариством правочину та надання судом такому учаснику судового захисту є можливим, зокрема, якщо учасник господарського товариства доведе існування у нього перешкод у зміні виконавчого органу товариства (рейдерське захоплення активів чи документів товариства, протидія інших учасників та посадових осіб товариства) та ризиків неможливості ефективно захистити права у випадку затримки з поданням позову (ризики подальшого відчуження чи обтяження майна, сплив позовної давності тощо).
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність обставин, що тривалий час унеможливлювали захист прав позивача (а саме, дані в ЄДР стосовно керівників та засновників ПП Агрофірми «Славутич», на підставі постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №917/1338/18, а також відповідних наказів Міністерства юстиції України було відновлено лише 03.02.2025), колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в даній справі відповідають установленим законом способам захисту.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом загальних способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду місцевим господарським судом даної справи).
Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним в судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі N 904/2979/20 тощо.
Водночас, в статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зазначене свідчить про те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.
Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, в тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на наявність обставин, передбачених статтями 203, 215 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 18.02.2025 у справі № 924/232/22 (924/201/22).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що другий відповідач не є фінансовою установою (організацією, підприємством) і не має права надавати позики.
Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд надав оцінку відповідним доводам позивача, обґрунтовано, із посиланням на ст. 1046 ЦК України, зазначивши, що поворотна фінансової допомога - це сума коштів, яка надана позикодавцем та отримана позичальником у користування за Договором позики, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення. Поворотна фінансової допомога надається фізичною або юридичною особою без наміру отримання фінансової вигоди та повертається Позикодавцю в установлений Договором термін, в тому самому обсязі в якому було надано Позичальнику. Надання поворотної фінансової допомоги - це суто господарська операція, що не належить до фінансових послуг. Головна вимога законодавства до подібної операції - це безвідсотковість.
Отже, оскільки, як було встановлено вище, позика за спірним договором є безвідсотковою, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що Договір №01/11-21 позики (надання поворотної фінансової допомоги) від 01.11.2021 року є фінансовим правочином, який укладається фінансовою установою.
Посилання заявника скарги на відсутність у переліку видів діяльності (КВЕД) ТОВ «Діловий район» таких видів діяльності як надання фінансових послуг, здійснення кредитування тощо - не спростовують вищенаведених висновків місцевого господарського суду.
Стосовно посилань апелянта на відсутність у ОСОБА_2 як учасника (засновника), так і керівника (директора) ПП Агрофірми «Славутич» повноважень на укладення від імені підприємства спірних правочинів, колегія суддів зазначає наступне.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Статтею 113 ГК України встановлено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.
Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до частини першої статті 62 ГК України підприємством є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
За змістом частини першої статті 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).
Згідно із частинами першою та другою статті 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Згідно з ч.1, 2 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відомості Єдиного державного реєстру виконують функцію оголошення прав на частку невизначеному колу третіх осіб (пункт 7.1.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 червня 2021 року у справі № 906/1336/19 (провадження № 12-2гс21)). Це означає, що такі відомості та документи вважаються достовірними доти, доки не буде доведено їх недостовірність. Відповідні висновки наведено також у постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у cправі №907/922/21.
У постановах від 20.02.2018 у справі №906/100/17 та від 12.06.2018 у справі №927/976/17, предметом розгляду в яких було визнання недійсним договору (контракту) з підстав укладення його неуповноваженою особою, Верховний Суд відзначив, що господарському суду слід виходити з того, що контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, або якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента. Аналогічні висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 30.01.2025 у справі №910/13310/23.
Особа, яка вчиняє правочин та добросовісно покладається на відомості, що містяться у ЄДР та інших державних реєстрах, вважається такою, що не знала і не мала знати про існування відповідних прав третіх осіб або обмежень (подібну правову позицію наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 23.10.2019 у справі №922/3537/17). Оскільки добросовісність належить до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України), то вона презюмується.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується апелянтом, на момент вчинення спірних правочинів у ЄДР містилися відомості про те, що керівником ПП Агрофірми «Славутич», уповноваженим вчиняти дії від імені вказаного підприємства, є ОСОБА_2 , при цьому, як встановлено місцевим господарським судом. жодних обмежень повноважень директора на вчинення оспорюваних правочинів Статутом Приватного підприємства Агрофірма "Славутич" (діючим на момент їх укладення) передбачено не було.
Тому посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18, ухвалену після укладення спірного договору позики від 01.11.2021 та оприлюднену в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14.12.2021 (тобто після укладення спірної Аграрної розписки від 26.11.2021) колегія суддів не вважає належним аргументом, враховуючи, зокрема, що при укладенні вказаних правочинів позикодавцеві, ТОВ «Діловий район», не могло бути відомо про обставини, зазначені у вказаній постанові, та про висновки, яких дійшов суд касаційної інстанції.
Щодо Аграрної розписки, за твердженням апелянта, в тексті Договору позики відсутні чіткі посилання та вказівки, що від імені Боржника Аграрну розписку підписує представник або інший уповноважений підписант, отже, від імені АФ «Славутич» Аграрну розписку мав підписувати тільки керівник підприємства, а не представник.
Проте, на думку колегії суддів, вказані твердження ґрунтуються на довільному тлумаченні позивачем умов вищевказаних правочинів, які не містять заборони стосовно підписання Аграрної розписки представником. Натомість надання керівником підприємства нотаріально посвідченої довіреності на здійснення відповідної дії не суперечить загальним засадам представництва.
В апеляційній скарзі заявниця також посилається на те, що Договір №01/11-21 позики (надання поворотної фінансової допомоги) від 01.11.2021 та Додаток № 1 від 01.11.2021 до Договору №01/11-21 позики (надання поворотної фінансової допомоги) від 01.11.2021 є правочином, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, і що такий правочин підлягає визнанню недійсним (відповідно до норм ч. 1 ст.232 ЦК України), оскільки ПП Агрофірма «Славутич» зобов'язане дотримуватись агротехнологій при вирощуванні сільськогосподарської продукції, а саме кукурудзи, повинна вказуватися погоджена між Боржником та Кредитором агротехнологія вирощування сільськогосподарської продукції, майбутній врожай, який є предметом застави.
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.232 ЦК України, на яку посилається ОСОБА_1 , правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень. Відповідні висновки наведено Верховним Судом у постанові від 14.03.2024 у справі № 920/395/23.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та усних пояснень позивача під час апеляційного провадження, ОСОБА_1 не доведено наявності вищевказаних ознак. Посилання позивача на незазначення в Аграрній розписці агротехнології вирощування сільськогосподарської продукції, а також припущення щодо наявності відповідної домовленості між ОСОБА_2 та ТОВ «Діловий район» - на думку колегії суддів, не можуть бути визнані переконливими аргументами.
Колегія суддів також враховує висновки Об'єднаної палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, в якій Суд вказав, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним правочином і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним права особи буде захищено та відновлено.
У постанові від 13.08.2025 у справі № 922/2432/21 (922/2817/24) Верховний Суд зазначив, що вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Однак позивачем не наведено посилань на наявні в матеріалах справи докази, з яких би вбачалося настання для ПП Агрофірма «Славутич», та, відповідно, для ОСОБА_1 , несприятливих наслідків саме через вчинення спірних правочинів, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується отримання вказаним підприємством безвідсоткової позики у розмірі 1 000 000 грн.
У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 , звертаючись із позовом про визнання недійсним договору позики, водночас не заявила вимог щодо реституції - повернення підприємством отриманих коштів.
Посилання апелянта на створення підстав для банкрутства юридичної особи, на думку суду апеляційної інстанції, не стосуються меж розгляду справи у даному провадженні, оскільки питання, пов'язані з наявністю ознак доведення до банкрутства, розглядаються у межах відповідної справи про банкрутство, в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.
Отже, за результатами апеляційного провадження колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.11.2024 у справі №917/1998/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.09.2025.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя О.В. Плахов
Суддя В.С. Хачатрян