Справа № 444/2721/25
Провадження № 2/444/1545/2025
10 вересня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Ясиновський Р. Б.
секретар судового засідання Стець М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Позивач звернулася в суд з даним позовом у якому просить стягувати з відповідача в її користь кошти на утримання (аліменти) неповнолітньої дитини, а саме дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10 лютого 2022 року рішенням Жовківського районного суду Львівської області № 444/144/22 між нею, ОСОБА_1 та Відповідачем ОСОБА_2 було розірвано шлюб. За час спільного проживання у нас народилася донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02 січня 2010 року виконавчим комітетом Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, про що складений відповідний актовий запис за № 01. Дитина потребує значних коштів для утримання та виховання. Відповідач матеріально утримувати доньку не допомагає. Відповідач інших осіб на утриманні не має, він працездатний, має нерухоме майно, його стан здоров 'я дозволяє працювати, а тому вважає він може сплачувати аліменти та забезпечувати дитину.
Зважаючи на наведене просить позов задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином. Подала 10.09.2025 заяву про підтримання позовних вимог. Не заперечила проти ухвалення заочного рішення суду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином в розумінні ч. 9 ст. 130 ЦПК України, що стверджується матеріалами справи. Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд бере до уваги, що від відповідача на адресу суду не надходило жодних клопотань, заяв, в тому числі про відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву.
А тому суд приходить до висновку, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, правом подання відзиву, як наслідок правом подання доказів на спростування позовних вимог не скористався.
Частиною 1 статті 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, що згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, зважаючи на подану нею заяву про розгляд справи у її відсутності та без участі відповідача й про постановлення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
На переконання суду, неявка відповідача в судове засідання та неподання ним відзиву, свідчать про його байдуже ставлення до результату розгляду справи.
Оскільки всі учасники в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 10 лютого 2022 року рішенням Жовківського районного суду Львівської області № 444/144/22 між ОСОБА_1 та Відповідачем ОСОБА_2 було розірвано шлюб.
За час спільного проживання у сторін народилася донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02 січня 2010 року виконавчим комітетом Крехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, про що складений відповідний актовий запис за № 01.
Батьком дитини є відповідач, що підтверджується інформацією із зазначеного вище свідоцтва.
З матеріалів справи не вбачається жодних доказів про те, що дитина знаходиться на утриманні відповідача, не подано доказів на підтвердження цього і самим відповідачем.
Суд бере до уваги, що дитина знаходиться фактично на утриманні позивача.
Суд враховує, що дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідачем не виконано обов'язку щодо подання доказів, зокрема ним не доведено, що дитина перебуває на його утриманні, він її забезпечує матеріально, а тому враховуючи те, що дитина знаходяться виключно на утриманні позивача, доказів про те, що відповідач добровільно надає кошти на утримання дитини немає, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягувати аліменти в примусовому порядку.
При визначенні розміру аліментів судом враховується не тільки заробітна плата платника аліментів, але й інші види доходів, перелік яких наведений у постанові КМ України від 26 лютого 1993 р. №146 “Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб». Серед таких доходів, зокрема, основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до неї, премії та винагороди, допомога по безробіттю, пенсія, стипендія, доходи від підприємницької діяльності тощо.
Висновки суду про те, що відповідач є працездатною особою молодого віку ґрунтуються на матеріалах справи.
Враховуючи його молодий вік, відсутність будь-яких даних про те, що відповідач є непрацездатним, суд приходить до висновку про можливість виконання відповідачем обов'язків по утриманню дитини, що передбачено чинним законодавством.
З положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ, частин 7, 8 Сімейного кодексу України під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Враховуючи прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, вимоги ст. 182 Сімейного Кодексу України, згідно якої мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, обов'язок батьків щодо утримання дитини, роз'яснення, які містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за якими максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника не повинен перевищувати 50 відсотків розміру заробітної плати /доходів/, беручи до уваги насамперед інтереси дитини, зважаючи на те, що відповідач є працездатним, ним не надано доказів, що на його утриманні є інші непрацездатні особи або перешкоди для праці, пов'язані із його станом здоров'я, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача необхідно стягувати кошти (аліменти) на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 22 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Такий розмір аліментів, на переконання суду, має забезпечувати гармонійний розвиток дитини зі сторони її батька, враховуючи потреби дитини, буде сприяти можливості отримати право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
В той же час відповідачем не доведено жодними доказами, що стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини його доходу (заробітку) на дитину буде порушувати його права та можливість забезпечення власних мінімально необхідних потреб, також відповідачем не доведено, що його заробіток, дохід не дає можливість йому сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у визначеному судом розмірі.
Згідно із ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно з частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Виходячи із норми частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України, приходить до висновку, що аліменти із відповідача на утримання дітей підлягають стягненню саме із дня пред'явлення позову, яким є 22.07.2025, що підтверджується штампом на позовній заяві (аркуш справи № 1).
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так як позивач звільнена від сплати судового збору, її позовні вимоги задоволені, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211.20 грн.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 280-285, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 кошти (аліменти) на утримання неповнолітньої дитини, а саме дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини доходу (заробітку) відповідача ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви, тобто з 22.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на неповнолітню дитину в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211.20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Одночасно роз'яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо Львівському апеляційному суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: місто Жовква Жовківського району Львівської області, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_4 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: с. Хитрейки Жовківського району Львівської області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , УНЗР 19650613-03053).
Суддя: Ясиновський Р. Б.