Справа № 2/593/219/2025
(заочне)
"09" вересня 2025 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої - судді Данилів О.М.
при секретарі Паньків М.М.
за участі позивача ОСОБА_1
його захисника Прийдуна В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Бережани цивільну справу № 593/463/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що не прийняла спадщини,-
31 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в Бережанський районний суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що не прийняла спадщину.
Позовні вимоги обгрунтував тим, що хоч його бабуся ОСОБА_3 розпорядилася належним їй майно та 9 серпня 2007 року склала заповіт, яким належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , в рівних частинах заповіла йому та його батькові ОСОБА_4 , і він хоч бажає прийняти спадщину після смерті бабусі та переоформити на себе належне їй спадкове майно, однак цього зробити не може, так як нотаріальна контора відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, бо його батько ОСОБА_4 , який не проживав разом із спадкодавицею, не подавши заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а він, хоч проживав разом із спадкодавицею та фактично прийняв спадщину, однак у зв'язку з тим, що разом із бабусею виявився зареєстрованим тата рідний брат ОСОБА_2 , який будучи сином спадкодавиці, є спадкоємцем 1-ї черги, а тому за наявності іншого спадкоємця, який прийняв спадщину, нотаріальною конторою йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на все будинковолодіння. А так як його рідний дядько хоч формально є зареєстрований разом із бабцею у її житловому будинку, однак він більше 20 років не проживав там, а тому вважає, що він не прийняв спадщини. А поскільки формальна реєстрація відповідача перешкоджає йому прийняти спадщину після смерті бабці, оскільки 1/2 частину будинку він приймає по заповіту, а другу частину приймає за законом, тому вимушений був звернутися до суду із заявою, у якій просив визнати його рідного дядька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою особою, що не прийняла спадщини після смерті своєї матері.
Позивач ОСОБА_1 в присутності свого представника адвоката Прийдуна В.М. позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити, дав суду пояснення аналогічні поданому позову, не заперечував проти заочного розгляду справи та, зокрема, пояснив, що 09 серпня 2007 року його бабуся ОСОБА_3 в м.Бережани у нотаріуса склала заповіт про те, що все своє майно вона заповідає в рівних частках йому, як своєму внукові та його батькові ОСОБА_4 , як сину спадкодавиці. Даний заповіт не було змінено і не скасовано. Після смерті бабці, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , він постійно проживав і був зареєстрований за вказаною адресою та в нотаріальну контору із питанням успадкування майна не звертався, а після смерті свого батька, який помер у 2024 році, вирішив у належний спосіб переоформити належне бабці будинковолодіння та, звернувшись в нотаріальну контору, дізнався про те, що у бабусиному будинку крім нього ще був зареєстрований і син спадкодавиці, тобто рідний брат його бать ка ОСОБА_2 , який автоматично вважається таким, що прийняв спадщину, а так як його батько ОСОБА_4 був зареєстрований за іншою адресою у м.Бережани та у строк до шести місяців після смерті своєї матері заяви про прийняття спадщини за заповітом у Бережанську державну нотаріальну контору не подав, та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, тому він вважається таким, що не прийняв спадщини. Нотаріальною конторою в успадкуванні 1/2 частини будинковолодіння йому було відмовлено по тій причині, що на час смерті бабусі там був зареєстрований її син ОСОБА_2 , який являється спадкоємцем першої черги, а він, як онук померлої, може закликатися до спадкування згідно ст.1265 Цивільного кодексу України. Вважає, що у відповідності до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно ст. 3 цього ж Закону, місце проживання -житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини, а місце перебування-адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
Аналізуючи наведені норми закону можна зробити висновок, що факт реєстрації відповідача за адресою АДРЕСА_1 , сам по собі не може бути умовою реалізації його права на спадкування за законом, оскільки на час відкриття спадщини він постійно не проживав разом із спадкодавицею, як цього вимагає норма ч.3 ст.1268 ЦК України. А так як відповідач ОСОБА_2 ще в 90 роках поїхав із рідної хати на заробітки в Сибір та з того часу додому не повертався, та бабця, як його матір, не знала місце його знаходження, тобто він більше двадцяти років не проживав за зареєстрованою адресою та фактично не проживав там і на день відкриття спадщини та навіть не був присутній при її похованні, та не проживав там і протягом всього іншого періоду та у встановлений законом строк не подав нотаріусу заяви про прийняття спадщини, то в силу положень ст. 1272 ЦК України є таким, що не прийняв спадщину, що залишилася після смерті його матері ОСОБА_3 .
Той факт, що відповідач не прийняв спадщини, бо фактично не проживав там на день відкриття спадщини та більше двадцяти років він не проживав по місцю реєстрації у АДРЕСА_1 , та не проживає та і на даний час, можуть підтвердити свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яких він просить допитати у судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, тому відповідно до ч.1 ст.280, ч.4 ст.223 ЦПК України з письмової згоди представника позивача суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Судом були вжиті вичерпні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Так, існуюча практика судів України, в тому числі і практика Верховного Суду, визначає, що неотримання стороною провадження судового виклику, надісланого на її адресу у визначеному законом порядку, зокрема повернення такого виклику за закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні або відмова від отримання, вважається належним повідомленням сторони про виклик.
Згідно рішення від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України» в силу ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його захисника, взявши до уваги покази свідків та долучені до позову письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.
У відповідності ст. ст. 1217, 1220, 1223, 1258, 1261-1265, 1268, 1270 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу; спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергового. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 ЦК України; у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки; у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брат та сестра спадкодавця, його баба та дід як з боку батька так і з боку матері; у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця; в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавицею однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини; у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1276 ЦК України також передбачено, що якщо спадкоємець за законом або за заповітом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців ( спадкова трансмісія).
Судом встановлено, що бабця позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться АДРЕСА_1 , яка на випадок своєї смерті розпорядилася належним їй майном та 9 серпня 2007 року у нотаріальній конторі склала заповіт, яким все належне їй майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, яка примикає до цього житлового будинку, а також все інше майно, що їй належить чи буде належати, у рівних частках заповіла своєму сину ОСОБА_4 та внукові ОСОБА_1 .
Вищевказаний факт підтверджується як поясненнями позивача та його представника так і оглянутими в судовому засіданні документами, а саме:
-із витягу про реєстрацію права власності, виданого 2 квітня 2004 року Бережанським обласним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації, видно, що спадкодавиця ОСОБА_3 була власником домоволодіння, що заходиться в АДРЕСА_1 , яке вона отримала відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 24 лютого 2004 року;
- свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 22 червня 2009 року, з якого видно, що спадкодавиця ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
-заповітом, складеним спадкодавицею ОСОБА_3 та посвідченим державним нотаріусом 9 серпня 2007 року під реєстровими № 4442, з якого видно, що бабця позивача ОСОБА_3 належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, яка примикає до цього житлового будинку, а також все інше майно, що їй належить чи буде належати, у рівних частках заповіла позивачу ОСОБА_1 та його батькові ОСОБА_4 ;
- свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 16 квітня 2024 року, з якого видно, що батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-довідкою № 1729, виданою 6 серпня 2024 року Бережанською міською радою, яка свідчить про те, що ОСОБА_4 , який згідно свідоцтва про смерть помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
- довідкою № 1728, виданою 6 серпня 2024 року Бережанською міською радою, яка свідчить про те, що ОСОБА_3 , яка згідно свідоцтва про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою були також зареєстровані: її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- заявою № 121 ОСОБА_1 , поданою ним ІНФОРМАЦІЯ_5 до Бережанської державної нотаріальної контори, яка свідчить про те, що він бажає прийняти спадщину після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 як по заповіту так і за законом;
- витягом № 80208524 про реєстрацію в спадковому реєстрі, який свідчить про те, що після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 за заявою, поданою 21 лютого 2025 року, було заведено спадкову справу;
-постановою № 107/02-31 державного нотаріуса, якою 22 лютого 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 та роз'яснено, що він як онук спадкодавиці може закликатися до спадкування 1/2 частини майна спадкодавиці за ст.1265 Цивільного кодексу України, однак після смерті бабці він вказаного майна не може спадкувати за законом так як є спадкоємець 1-ї черги ОСОБА_2 , який був зареєстрований разом із спадкодавицею на день відкриття спадщини.
Допитаний по справі у якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що він з дитинства постійно проживає в АДРЕСА_1 ''а'' по сусідству із заявником, а тому впродовж багатьох років він підтримував із заявником дружні відносини та часто бував у нього вдома. Йому, свідкові, відомо, що заявник постійно ще зі шкільного віку проживав разом із своєю бабцею ОСОБА_7 та після смерті якої він залишився проживати у вказаному будинковолодінні один. Він, свідок, часто бував по місцю проживання заявника, а тому йому відомо, що по місцю його проживання його дядько ОСОБА_2 не проживав багато років. Він приблизно у 90 роках поїхав на заробітки у Сибір і з цього часу по місцю своєї реєстрації не з'являвся. Він навіть не був на похованні своєї матері. Вказаний факт йому відомий, бо він допомагав заявнику провести обряд поховання його бабусі, бо інших родичів, які це могли б зробити, окрім нього не було.
Аналогічні покази дав суду допитаний свідок ОСОБА_6 .
Покази допитаних по справі свідків співпадають із поясненнями позивача та його представника і в свою чергу свідчать про те, що хоч ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день смерті спадкодавиці був зареєстрований разом із нею за однією адресою, а саме: АДРЕСА_1 , однак фактично за вказаною адресою не проживав протягом тривалого терміну часу, що свідчить про те, що він не прийняв спадщини, бо відповідно до ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації її прав і свобод, та формальна реєстрація особи не є фактичним місцем її проживання.
Таким чином, поскільки здобутими в судовому засіданні доказами у їх сукупності доведено, що рідний дядько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який хоч формально був зареєстрованим разом із спадкодавицею ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , однак він на день відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавицею та більше 20 років не проживав за вказаною адресою, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України він не прийняв спадщини, а тому його слід визнати особою, яка не прийняла спадщину, із вказаних підстав вимоги позивача слід визнати підставними і задоволити їх.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 19, 76-81, 89, 90, 258-259, 264, 268, 293-294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, ст. 1217, 1220, 1223, 1258, 1261-1265, 1268, 1270, 1276 ЦК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» суд,-
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що не прийняв спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 10 вересня 2025 року.
Суддя Бережанського
районного суду Тернопільської області Данилів О.М.