Справа № 522/15655/25-Е
Провадження №2/485/701/25
Заочне рішення
іменем України
10 вересня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючий - суддя Соловйов О.В.,
секретар судового засідання Гусарова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОНС" (далі ТОВ "ФК АЙКОНС") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 01 червня 2020 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 793743 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 3000,00 грн шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку із зобов'язання повернення та сплати процентів за користування кредитом. За договором факторингу № 1-28/04/2021 від 28 квітня 2021 року ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" відступило право грошової вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "ФК "СІТІ ФІНАНС ГРУП", яке у свою чергу відступило право вимоги ТОВ "ФК АЙКОНС" за договором відступлення права вимоги № 1-28/04/2021 від 28 квітня 2021 року. Відповідачем умови кредитного договору не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 9169,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 3000,00 грн, заборгованості за комісіями і відсотками в розмірі 1539,00 грн та простроченої заборгованості за відсотками 4630,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати. Також звернувся з заявою про стягнення з відповідача на користь позивача понесені вирати на правову допомогу в розмірі 10500,00 грн.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача Пархомчук С.В. у позовній заяві просив справу розглядати без участі представника позивача на підставі наявних справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 01 червня 2020 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 793743, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 3000,00 грн на строк 27 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,90% в день у межах строку кредиту (а.с.16-19).
Відповідно до пункту 1.1. укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ITC товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки товариством правильності коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Відповідно до пункту 2.1. договору кредит надається товариством у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену останнім в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 .
У пункті 3.1. договору сторони погодили нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Відповідно до 4.1. договору сторони домовились, що у випадку неможливості виконання зобов"язань за договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 грн (включно) клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення додаткової угоди до договору.
Відповідно до п.5.1. договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, а у випадку якщо відбулося продовження строку користування кредитом - не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту, що вказано в додатковому договорі та відображається клієнту в особистому кабінеті.
Як убачається із Договору, він підписаний відповідачем шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором В236, який було відправлено на номер телефону НОМЕР_2 , що підтверджується розділом 10 Договору "Реквізити та підписи сторін" та довідкою про ідентифікацію (а.с. 13).
Отже, Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми.
Факт отримання кредитних коштів в сумі 3000,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" вих.№2643_250521092826 від 21 травня 2025 року (а.с.31).
28 квітня 2021 року між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ТОВ "СІТІ ФІНАНС ГРУП" укладено договір факторингу № 1-28/04/2021, у відповідності до умов якого ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" передав (відступив) ТОВ "СІТІ ФІНАНС ГРУП" за плату, а ТОВ "СІТІ ФІНАНС ГРУП" прийняв належні ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору (а.с. 22-25, 29).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-28/04/2021 від 28 квітня 2021 року, ТОВ "СІТІ ФІНАНС ГРУП" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 793743 від 01 червня 2020 року в сумі 9169,00 грн, з яких: 3000,00 грн залишок по тілу кредиту, 1539,00 грн залишок по відсотках, 4630,00 грн прострочені відсотки (а.с. 12).
В наступному, 28 квітня 2021 року між ТОВ "СІТІ ФІНАНС ГРУП" та ТОВ "ФК АЙКОНС" було укладено договір відступлення права вимоги № 1-28/04/2021, відповідно до якого ТОВ "СІТІ ФІНАНС ГРУП" передав (відступив) ТОВ "ФК АЙКОНС" за плату, а ТОВ "ФК АЙКОНС" прийняв належні ТОВ "СІТІ ФІНАНС ГРУП" права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників до цього договору (а.с. 14-15, 33).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 1-28/04/2021 від 28 квітня 2021 року, ТОВ "ФК АЙКОНС" набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 793743 від 01 червня 2020 року в сумі 9169,00 грн, з яких: 3000,00 грн залишок по тілу кредиту, 1539,00 грн залишок по відсотках, 4630,00 грн прострочені відсотки (а.с. 10).
Згідно наданої виписки з особового рахунка за кредитним договором № 793743 від 01 червня 2020 року вбачається, що відповідач зобов"язання за договором не виконав, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснював (а.с. 9).
28 березня 2025 року позивач направляв на адресу відповідача письмову вимогу про виконання зобов"язань за кредитним договором (а.с.8), яку останньою залишено без виконання.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З кредитного договору № 793743 від 01 червня 2020 року, вбачається що його укладено в електронній формі.
У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
У ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору № 793743 від 01 червня 2020 року та отримання кредитних коштів. Надані договори факторингу та відступлення підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" за вище вказаним кредитним договором, до позивача у справі.
Заперечень щодо вимог позивача або доказів, які б спростовували викладені у позові обставини відповідачем не надано.
Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору, на час ухвалення рішення позивачу за відступлення права вимоги борг не сплатив, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх задоволення.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а.с. 30).
Таким чином, у зв"язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору № 16/06/2025 про надання правничої допомоги від 16 червня 2025 року укладеного між ТОВ "ФК АЙКОНС" та адвокатом Пархомчук С.В., який діє на підставі свідоцтва про право на закняття адвокатською діяльністю серія КС № 8096/10, виданого 18 липня 2019 року Радою адвокатів Київської області (а.с. 20-21), довіреність, якою позивач уповноважує адвоката Пархомчука С.В. вчиняти будь-які дії від імені позивача, надані законодавством учасникам справи та учасникам судового провадження (а.с. 7), акт про отримання правової допомоги від 22 серпня 2025 року, а саме: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" та відповідачем (1 година - вартість 2000,00 грн); складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики (2,5 годин - вартість 5000,00 грн); інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг "Єдиного державного реєстру судових рішень" щодо процесуального статусу судової справи (1,5 годин - вартість 3000,00 грн);канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції (вартість 500,00 грн), всього 5 годин вартість 10500,00 грн (а.с. 61); рахунок від 22 серпня 2025 року (а.с. 65); платіжну інструкцію № 11954 від 22 серпня 2025 року на підтвердження оплати позивачем послуг правничої допомоги згідно договору про надання правової допомоги у розмірі 10500,00 грн (а.с. 64).
Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною. Розгляд справи здійснено судом оперативно в одному судовому засіданні без учасників справи.
Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 10500,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов'язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).
Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 3000,00 грн, оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК АЙКОНС" (ЄДРПОУ 44334170, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008) заборгованість за кредитним договором № 793743 від 01 червня 2020 року в сумі 9169,00 грн (дев"ять тисяч сто шістдесят дев"ять грн 00 к.), з яких: 3000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 1539,00 грн заборгованість за комісіями і відсотками, 4630,00 грн - прострочена заборгованість за відсотками; а також судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі грн 00 к)..
У стягненні решти витрат на правничу допомогу позивачу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 10 вересня 2025 року.
Суддя О. В. Соловйов