про залишення заяви без руху
Справа № 317/3484/18
Провадження № 6/317/85/2025 05 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну стягувача,
Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», в особі представника Федорова Д.А., за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслано заяву про заміну стягувача, в якій заявлено вимогу про заміну стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ: 36789421) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746) у справі № 317/3484/18. Як на підставу звернення з вказаною заявою представником ТОВ «Діджи Фінанс» зазначено, що рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 29.07.2019 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено в повному обсязі, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором № ML-200/570/2006 від 28.08.2006 р. в розмірі 541074,31 грн., а також судовий збір в розмірі 8116,11 грн. 03 грудня 2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» був укладений Договорі факторингу №12/2024/5-ДФ, за яким відбулася передача новому кредитору права вимоги до боржника за Кредитним договором № ML-200/570/2006 від 28.08.2006 р. На підставі вказаних обставин ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права кредитора за Кредитним договором № ML-200/570/2006 від 28.08.2006 р.
Статями 55 та 442 ЦПК України, не врегульовані вимоги щодо форми та змісту заяви про заміну стягувача та сторони виконавчого провадження. Відтак, виходячи із приписів частини 9 статті 10 цього ж Кодексу щодо застосування судом закону за аналогією, вимоги до вказаної заяви визначаються загальними нормами, зокрема, статями 175, 177 ЦПК України.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 29.07.2019 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено в повному обсязі, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором № ML-200/570/2006 від 28.08.2006 р. в розмірі 541074,31 грн., а також судовий збір в розмірі 8116,11 грн. (а.с.167-169).
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08.11.2019 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29.07.2019 р. у цій справі будо визнано неподаною та повернуто останньому (а.с.193).
На підставі надісланої 21.11.2019 р. представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на адресу суду заяви (а.с.196), судом 28.11.2019 р. на адресу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було надіслано копію рішення суду по цивільній справі №317/3484/18 та 2 оригінали виконавчих листів (а.с.200).
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України, зокрема, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін.
Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.
Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 73-75 постанови Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі
№ 916/617/17 зазначено, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов'язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред'явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.
Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п'ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.
Відповідно до змісту частини п'ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26, частини п'ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.
Суди не врахували, що процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження, однак коли таке виконавче провадження закінчено (як у справі, яка переглядається) та відсутні підстави для його відновлення, то досягнення цієї процесуальної мети неможливе.
Крім того, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Враховуючи висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження№ 14-197цс21), колегія суддів вважає, що правонаступник стягувача може звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження в межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то подаючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, такий правонаступник має одночасно подати заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, обґрунтовуючи поважність причин цього.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 2-85/11 (провадження № 61-14892св23).
Проте, заявником в заяві не конкретизовано з яких правових підстав він звертається до суду, в порядку процесуального правонаступництва (стаття 55 ЦПК України) або в порядку заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України) та відсутнє правове обґрунтування підстав звернення.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи рішення суду по цивільній справі №317/3484/18 набрало законної сили 08.11.2019, яке було надіслано позивачу разом з оригіналами виконавчих листів. Проте, жодних даних про звернення з виконавчими листами, відкриття або закінчення виконавчого провадження матеріали додані до заяви не містять.
Виходячи з положень частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, тобто за рішенням суду від 08.11.2019 у цивільній справі №317/3484/18 такий строк закінчився 08.11.2022 р., тобто до моменту набуття ТОВ «Діджи Фінанс» статусу правонаступника на підставі Договору факторингу від 03 грудня 2024 р.
Таким чином, заявнику необхідно конкретизувати правові підстави звернення до суду та обґрунтувати підстави звернення, а також надати інформацію стосовно виконавчого провадження по цивільній справі №317/3484/18.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 175 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявнику строк для усунення недоліків.
Отже, вказані вище недоліки перешкоджають вирішенню питання про можливість прийняття заяви до розгляду, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням заявнику часу для їх усунення.
Керуючись ст. ст. 175, 185, 433, 442, 491, 492 ЦПК України, суддя
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну стягувача - залишити без руху, надавши заявнику п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків наведених в ухвалі.
У разі невиконання ухвали суду у встановлений строк, заява буде вважатися неподаною та буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д.О. Каряка