09.09.2025
Справа № 331/7134/24
Провадження № 2/331/736/2025
09 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Жукової О.Є.
за участю секретаря - Мироненко О.В.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування про визнання факту не проживання спадкодавця зі спадкоємцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивач в особі представника ОСОБА_1 в листопаді 2024 року звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив встановити факт того, що ОСОБА_3 постійно не проживав з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент відкриття спадщини за місцем спільної реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,74кв.м., житловою 31,39 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є рідним братом позивача ОСОБА_2 .
05.07.2024 року після смерті ОСОБА_2 за заявою рідної сестри ОСОБА_2 у приватного нотаріуса Вовк I.I. була заведена спадкова справа № 129/2024 .
За життя ОСОБА_2 21.08.2008 року склав заповіт, яким заповідав належну йому на той час частину квартири за адресою АДРЕСА_2 своєму рідному сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
До спадкового майна, що підлягає спадкуванню після померлого ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 48,74 кв.м., житловою 31,39 кв.м.
За життя ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
Також, на день смерті за адресою: АДРЕСА_2 був зареєстрований син ОСОБА_3 та онука ОСОБА_4 проте, останні не мешкали у даній квартирі, адже мали та мають постійне місце проживання у м. Бердянськ Запорізької області.
ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як сестра, проте отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.11.2024 року, вих. №1719/02-31 в якій було зазначено, що з отриманої на запит інформації вбачається, що на момент смерті спадкодавця з ним був спільно зареєстрований син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є спадкоємцем першої черги спадкування, а отже заявниця ОСОБА_2 як спадкоємиця другої черги не має права на спадкування.
Оскільки ОСОБА_3 не прийняв спадщину в розумінні ч. 3 ст. 1268 ЦК України, він не має право ані на спадкування за заповітом, ані за законом, а отже право на спадкування за законом набуває спадкоємиця другої черги -сестра - ОСОБА_2 , позивач вимушений звернутися за захистом порушеного права до суду.
Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року провадження по справі відкрите та витребувано від Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І. матеріали спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 № НОМЕР_1 .
13.01.2025 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшла заява про визнання позову від 11.12.2024.
Представник третьої особиоргану опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району Романенко О.О. надала пояснення на позов, в яких в задоволенні позовних вимог просила відмовити . В обґрунтування заперечень зазначила, что адресою фактичного проживання ОСОБА_3 та неповнолітньої дитини ОСОБА_4 зазначено АДРЕСА_3 , що належить до територій України, які тимчасово окуповані Російською Федерацією, а отже факт неприйняття відповідачем спадщини може бути обумовлений перебуванням відповідача на тимчасово окупованій території України. Крім того зазначила, що задоволення позовної заяви суперечить інтересам неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою суду від 11 квітня 2025 року відмовлено у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_3 позову і продовжено судовий розгляд.
Ухвалою суду від 11 квітня 2025 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У вступному слові представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач ОСОБА_3 , належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив , відзив на позов не надав , в зв'язку з чим на підставі ч.3 ст. 223, ч.1 ст. 280 ЦПК України справу розглянуто у відсутність відповідача на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
При цьому суд не прймає до уваги відеозапис, наданий представником позивача, на якому особа, яку неможливо ідентифікувати, зазначає, що він є ОСОБА_3 , визнає позов, оскільки відповідно до ч.4 ст. 212 ЦПК України учасник справи, його представник бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі відсутності в учасника справи, його представника засобів електронної ідентифікації, передбачених абзацом першим цієї частини, ідентифікація такої особи здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". В даному випадку стороною відповідача зазначені вимоги закону не виконані.
Представник третьої особиоргану опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району Романенко О.О. в наданому клопотанні просила справу розглянути у її відсутність.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснив, що він проживає в квартирі АДРЕСА_4 . Був сусідом померлого ОСОБА_2 , знайомий з позивачкою. Йому відомо, що ОСОБА_3 в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 не мешкає біля 10 років. Йому відомо, що він проживав у місті Бердянську, де працював на державній службі. Померлий ОСОБА_2 проживав один, за ним доглядала сестра та йому допомогала його матір. Наразі він так і проживає в місті Бердянську. В квартирі , яка належить померлому ОСОБА_2 , після його смерті ніхто не проживає.
Суд, вислухавши вступне слово представника позивача, пояснення свідка ОСОБА_6 , дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, приходить до наступних висновків.
Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 67 років помер ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 01.05.2024 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса).
Батьками ОСОБА_5 були ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Вказані особи також є батьками ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим 30.03.1959 року Сталінським РАЦС серії ЯЮ N?021498.
Тобто, померлий ОСОБА_2 є рідним братом ОСОБА_2 .
05.07.2024 року після смерті ОСОБА_2 за заявою рідної сестри ОСОБА_2 у приватного нотаріуса Вовк I.I. була заведена спадкова справа N?72672231 (129/2024 номер у нотаріуса), що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі N?77569204 від 05.07.2024.
За життя ОСОБА_2 21.08.2008 року склав заповіт, яким заповідав належну йому на той час частину квартири за адресою АДРЕСА_2 своєму рідному сину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Півняком О.С., зареєстрований в реєстрі за N?7139.
До спадкового майна, що підлягає спадкуванню після померлого ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 48,74 кв.м., житловою 31,39 кв.м., що підтверджується свідоцтвом N?444 про право власності на житло, виданим 26.12.1997 року ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», свідоцтвом про право на спадщину, виданим 26.01.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нарохою О.В., зареєстрованим в реєстрі за N?99.
Право власності на спадкове майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1470728723101, номер запису про право власності 24554789.
За життя ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
Також, на день смерті за адресою АДРЕСА_2 був зареєстрований син ОСОБА_3 та онука ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 29.07.2024 року за № 06.4-04/01/4893.
ОСОБА_2 звернулася до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І. за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як сестра, проте отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.11.2024 року, вих. N?1719/02-31, в якій було зазначено, що з отриманої на запит інформації на момент смерті спадкодавця з ним був спільно зареєстрований син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є спадкоємцем першої черги спадкування, а отже заявниця ОСОБА_2 як спадкоємиця другої черги не має права на спадкування.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері ( стання 1262 ЦК України).
Статтею 1265 врегульовано, що у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частинами першою, другою та шостою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Зі змісту наведених норм закону вбачається, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця, на момент смерті спадкодавця, зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17.
В ході розгляд усправи встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час мешкає в м. Бердянську, не проживав постійно разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини , що підтверджується наступними доказами: показаннями свідка ОСОБА_6 ; копією трудової Книжки ОСОБА_3 , згідно якої він 28.10.2021 перебуває на обліку в Бердянському міському центрі зайнятості; Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 442643000 від 08.09.2025, відповідно до якої у власності ОСОБА_3 є квартира за адресою: АДРЕСА_5 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до якого дитина народилася в місті Бердянськ.
Згідно положень ст. 12, 13 ЦПК України, учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасники справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту того, що ОСОБА_3 постійно не проживав з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за місцем спільної реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 , грунтуються на законі і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з вимогами ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, прийняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкування за законом).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері ( стання 1262 ЦК України).
У відповідності до ст.ст.1268, 1269 ЦК України спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно ч.1ст. 1270 ЦК України, якщо він не заявив про відмову від неї.
Судом встановлено, що позивач в силу вимог ст. 1262 ЦК України є спадкоємцем другої черги після смерті брата ОСОБА_2 , оскільки спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 спадщину не прийняв.
ОСОБА_2 прийняла спадщину у вигляді квартири за адресою АДРЕСА_2 , після смерті брата ОСОБА_2 , оскільки у встановлений законом шестимісячний термін звернулася до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І. , що підтверджено матеріалами спадкової справи № 129/2024.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом зазначених норм спадкового законодавства у справах про визнання права власності у порядку спадкування судам необхідно встановити, яке саме майно належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, про визнання права власності на яке в порядку спадкування за законом заявлені позовні вимоги.
Відповідно до частини першої ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до статті 1297 ЦК України спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до п. 4.14. ст. 4 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права. Відповідну постанову по справі № 523/3522/16-ц ВС прийняв 14.08.2019.
Оскільки судом встановлено, що позивачу постановою Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Вовк І.І. від 19.11.2024 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 , позивачем надані належні та допустимі докази того, що вона прийняла спадщину у вигляді спірного нерухомого майна після смерті брата, а спадкоємець за заповітом , який є одночасно спадкоємцем першої черги, відповідач ОСОБА_3 спадщину не прийняв, позов в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Питання про судові витрати належить вирішити відповідно до вимоги ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 3,4,11-13, 19, 263, 265 , 279, 280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування про визнання факту не проживання спадкодавця зі спадкоємцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , постійно не проживав з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за місцем спільної реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,74 кв.м., житловою 31,39 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ( місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ) судовий збір в сумі 6520,40 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Повний текст судового рішення складений 10 вересня 2025 року.
Суддя: