Справа № 761/33901/25
Провадження № 1-кс/761/22065/2025
03 вересня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю представників власника майна - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання адвоката ОСОБА_5 , що діє в інтересах ТОВ «РИТЕЙЛКОМПАНІ» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023000000000108, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розлідувань від 31.01.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, -
13.08.2025 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , що діє в інтересах ТОВ «РИТЕЙЛКОМПАНІ» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023000000000108, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розлідувань від 31.01.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, а саме: грошові кошти та документи.
В обґрунтування клопотання адвокат вказує, що Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42023000000000108, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розлідувань від 31.01.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.
19.09.2023 року на піставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва проведено обшук приміщення за адресою: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 8, яке орендує ТОВ «РИТЕЙЛКОМПАНІ», в ході якого вилучено майно, що є предметом розгляду вказаного клопотання.
26.09.2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва було накладено арешт на вказане майно.
09.01.2024 року ухвалою Київського апеляційного суду скасовано вищевказану ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
13.02.2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на вказане майно.
25.06.2024 року ухвалою Київського апеляційного суду скасовано вищевказану ухвалу та постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на майно, вилучене 19.09.2023 року під час проведення обшуку.
Разом з тим, зі змісту клопотання вбачається, що ухвала про арешт майна суперечить положенням чинного законодавства, а також ознакам речових доказів, визначених ст.98 КПК України. При цьому ТОВ «РИТЕЙЛКОМПАНІ» відсутні в переліку підприємтсв, вказаних в ухвалі суду про арешт майна та відповідно в ході досудового розслідування не встановлено приналежність підприємтсва до вчинення кримінальних правопорушень. Разом з тим, вказаний арешт перешкоджає господарській діяльності ТОВ «РИТЕЙЛКОМПАНІ».
Враховуючи вищевикладене, адвокат ОСОБА_6 просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою Київського апеляційного суду від 25.06.2024 року.
У судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_2 клопотання підтримала та просила задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту майна.
Слідчий суддя, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання з долученими до нього матеріалами, приходить до наступного .
Так, згідно з ч.1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчим суддею встановлено, що Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42023000000000108, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розлідувань від 31.01.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.
19.09.2023 року на піставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва проведено обшук приміщення за адресою: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 8, яке орендує ТОВ «РИТЕЙЛКОМПАНІ», в ході якого вилучено майно, що є предметом розгляду вказаного клопотання.
26.09.2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва було накладено арешт на вказане майно.
09.01.2024 року ухвалою Київського апеляційного суду скасовано вищевказану ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м.Києва та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
13.02.2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на вказане майно.
25.06.2024 року ухвалою Київського апеляційного суду скасовано вищевказану ухвалу та постановлено нову ухвалу, якою накладено арешт на майно, вилучене 19.09.2023 року під час проведення обшуку.
Так, при вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально- правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, грунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обгрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень,володіння майном повинно бути законним ( рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції»,від 22 вересня 1994 року, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99.пп.49-62,від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статі 1 Першого Протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»,пп.69 та 73). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються,та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п.50).
Під час судового розгляду встановлено, що з урахуванням наведених норм міжнародного права, недостатньо одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно нібито підлягає арешту. Оскільки, для вжиття такого суттєвого заходу обмеження прав особи як арешт, належного їй майна, має бути дотримано вищенаведені приписи кримінально процесуального законодавства, чітко визначені в ст.ст. 170 - 173 КПК України.
За таких обставин накладення арешту на майно ТОВ «РИТЕЙЛКОМПАНІ», є явно неспівмірним з обмеженням прав осіб, а тому такий захід забезпечення кримінального провадження фактично порушує право на мирне володіння та розпорядження належним майно.
Враховуючи вишевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні таких даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ТОВ «РИТЕЙЛКОМПАНІ» майном на підставі зазначених обставин, оскільки представником власника майна доведено, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешті майна, відпала потреба.
У зв'язку з чим і вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалою Київського апеляційного суду від 25.06.2024 не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання адвоката ОСОБА_5 , що діє в інтересах ТОВ «РИТЕЙЛКОМПАНІ» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023000000000108, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розлідувань від 31.01.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою Київського апеляційного суду від 25.06.2025 в рамках кримінального провадження №42023000000000108, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розлідувань від 31.01.2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, на майно, вилучене 19.09.2023 року під час проведення обшуку за адресою: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 8, а саме: готівкові кошти, у загальній кількості 579430 гривень, які упаковано в спец пакет ГСУ НПУ PSP 3294921, 10 спец пакетів Пумб, 10 аркушів паперу формату А4 «Накладні до сумки з готівкою», 10 аркушів паперу формату А4, з надрукованим текстом та грошові кошти у загальній сумі 2658020 гривень, які упаковано в спец пакет ГСУ НПУ, який опломбовано біркою «NPU A685569», документи щодо переміщення готівкових коштів за період 2021-2023 років, які сформовано в томи, пронумеровано та прошито, а саме: ТОМ №1 на 256 аркушах, Том №2 на 250 аркушах, Том №3 на 250 аркушах, Том №4 на 151 аркушах, Том №5 на 198 аркушах, Том №6 на 250 аркушах, Том №7 на 250 аркушах, Том №8 на 240 аркушах, Том №9 на 102 аркушах, Том №10 на 22 аркушах, блокнот синьо-сірого кольору з чорновими записами, чорнові записи на 8 аркушах які упаковано в спец пакет ГСУ НПУ, який опломбовано біркою «NPU A685568».
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_7