печерський районний суд міста києва
Справа № 757/29143/24-ц
пр. 2-3063/25
03 вересня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Соколова О.М.,
за участю секретаря судового засідання: Фаренюку М.В.,
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Домашевської В.В.
представника відповідача: Пальчик В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 757/29143/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат і суми трьох процентів річних, -
У червні 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної казначейської служби України (далі - відповідач) про стягнення інфляційних втрат і суми трьох процентів річних.
У обгрунтування вимог позову вказано, що 27.09.2019 року постановою СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області про відшкодування шкоди (далі - Постанова) стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, суму коштів в загальному розмірі 9 664 242,00 грн.
Натомість, з 27.09.2019 року по 04.06.2024 року ДКСУ не виконувала постанову СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області про відшкодування шкоди від 27.09.2019 року.
У зв'язку з чим ОСОБА_1 було подано до Окружного адміністративного суду м. Києва позовну заяву до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2021 р., що залишене в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2022 р., позовну заяву ОСОБА_1 по справі № 640/1234/20 задоволено в повному обсязі: визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає у невиконанні постанови старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області Говорун К.О. від 27.09.2019 року; зобов'язано Державну казначейську службу України виконати постанову старшого слідчого Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НПУ в Київській області Говорун К.О. від 27.09.2019 року, а саме: списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 9 664 242 грн.
Тобто, позивач, отримавши постанову СВ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області про відшкодування шкоди від 27.09.2019 про стягнення на її користь коштів та пред'явивши це рішення до органу казначейської служби, мала «законні сподівання» на його безперешкодне та швидке виконання.
Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 подала до Печерського районного суду м. Києва позовну заяву до Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат і суми трьох процентів річних за період з 27.09.2019 р. по 29.08.2022 р.
Постановою Верховного Суду від 17.01.2024 р. касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення суду першої та апеляційної інстанції по справі № 757/26216/22-ц задоволено частково: рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2022 р. та постанову Київського апеляційного суду від 14.06.2023 р. скасовано. Ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 за період з 28.12.2019 р. по 29.08.2022 р. включно три проценти річних від простроченої суми грошового зобов'язання у розмірі 774 463,23 грн. та інфляційні втрати, нараховані на суму простроченого грошового зобов'язання у розмірі 3 679 155,74 грн., а всього - 4 453 618,97 грн.
Повідомляє, що основне зобов'язання Державною казначейською службою України перед ОСОБА_1 на підставі Постанови були виконані повністю тільки 04.06.2024 року.
Так, відповідачем були сплачені кошти в розмірі 9 664 242,00 грн. на користь позивача в наступному порядку: 02 травня 2024 року в розмірі 916 158,31 грн.; 04 червня 2024 року в розмірі 8 748 083,69 грн.
Отже, керуючись приписами чинного законодавства України та постановою Верховного Суду від 17.01.2024 р. по справі № 757/26216/22-ц, на підставі якої з відповідача стягнуто суму індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми за період з 28.12.2019 р. по 29.08.2022 р., вказує, що позивач має право вимагати сплати йому суми індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми за період з 30.08.2022 р. по 03.06.2024 р., що становить 1 804 899,41 грн., яка складається з: за період з 30.08.2022 р. по 01.05.2024 р. від суму 9 664 242,00 грн. 1 243 352,94 грн. - інфляційні втрати; 485 330,29 грн. - 3% річних. за період з 02.05.2024 р. по 03.06.2024 р. від суму 8 748 083,69 грн. 52 488,50 грн. - інфляційні втрати; 23 727,68 грн. - 3% річних.
На підставі викладеного, просила задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.07.2024 року відкрито провадження у цивільній справі №757/29143/24-ц та призначено підготовче засідання.
02.08.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що Казначейство не визнає позовні вимоги, вважаючи їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Вказав, що позивач не надав жодного доказу «прострочення» під час виконання Постанова про відшкодування шкоди та не навів правової норми, що встановлювала б певний строк для перерахування коштів за постановою органу поліції про відшкодування шкоди. Списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) на виконання рішень судів здійснюється з часу встановлення щодо таких видатків бюджетних призначень у законі про Державний бюджет України або у змінах до них. Стягнення з Державного бюджету України інфляційних втрат та трьох процентів річних законодавством України не передбачено, механізму такого списання не визначено, бюджетні асигнування у Державному бюджеті України на зазначену мету не встановленні. Водночас, навіть у разі ухвалення судового рішення про стягнення з державного бюджету України коштів, без встановлених бюджетних призначень всупереч закону про Державний бюджет України на відповідний рік (наприклад, про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних ), то виконання такого рішення не може бути здійснено Казначейством.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.01.2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 757/29143/24-ц та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, просив задовольнити.
У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд заслухавши сторону позивача, сторону відповідача, дослідивши письмові докази по справі, дійшов наступного висновку.
Так, судовим розглядом встановлено, що 27.09.2019 року старший слідчий слідчого відділу Києво-Святошинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Говорун К. О. за заявою ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 42017111200000741, винесла постанову про відшкодування майнової шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, у загальному розмірі 9 664 242,00 грн.
Позивач звернулася до Казначейства із заявою, до якої долучила копію Постанови про відшкодування шкоди.
Казначейство, вирішуючи питання щодо правових норм, які мали застосовуватись під час виконання Постанови про відшкодування шкоди, виходило із такого.
Відповідно до пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (далі - БК України), відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок № 845).
Верховна Рада України у Державному бюджеті України для виконання судових рішень відповідної категорії щорічно передбачає вкрай обмежені за розміром асигнування за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» (далі - КПКВК 3504030).
Судовим розглядом встановлено, що 02.05.2024 року та 04.06.2024 року на користь позивача здійснено безспірне списання коштів державного бюджету за Постановою про відшкодування шкоди за КПКВК 3504030.
Отже, виконання Постанови про відшкодування шкоди здійснено Казначейством із неухильним дотриманням вимог законодавства, зокрема, принципу цільового використання бюджетних коштів та у порядку, визначеному пунктом 35 Порядку № 845.
Позивач, посилаючись на приписи Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. N 6/5/3/41 (далі - Положення про застосування Закону) та статті 509, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вважає, що Постанова про відшкодування шкоди була виконана із пропущенням визначеного строку та позивач має право на стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за рахунок Держави.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Кабінет Міністрів України затверджує положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади.
Згідно з пунктом 2 Положення № 215, Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України , прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України , іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (пункт 2 Положення № 215).
Водночас, згідно з пунктом 4 Положення № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством зокрема, здійснює безспірне списання коштів на підставі рішення суду порядку.
Тобто, Казначейство не вправі ані відступати від приписів закону, який визначає порядок виконання судового рішення, ані змінювати такі приписи, оскільки це матиме наслідком порушення принципу розподілу влад.
Так само, Казначейство не наділене повноваженнями застосовувати затверджені Верховною Радою України норми права за аналогією , оскільки це матиме наслідком пряме порушення частини другої статті 19 Конституції України.
Пунктом 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Отже, законодавець у БК України наділив саме Кабінет Міністрів України повноваженнями на прийняття порядку, що визначає механізм безспірного списання коштів державного бюджету.
Так, Положення про застосування Закону прийняте 1996 року, тобто нормативно-правові акти, що визначають механізм виконання рішень про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, прийняті значно пізніше Положення про застосування Закону та є спеціальними по відношенню до нього.
Міністерство юстиції України у листі від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» надало такі роз'яснення. «Неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права.
Отже, механізм безспірного списання коштів державного бюджету визначається не Положенням про застосування Закону, як помилково стверджує позивач, а саме Порядком № 845.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 845, цей акт визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами , які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Відповідно до пункту 35 Порядку № 845, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду (пункт 36 Порядку).
Пункти 36-37 Порядку № 845 передбачають порядок листування органу Казначейства із заподіювачем шкоди, а також те, що після вчинення відповідних дій орган Казначейства надсилає до Казначейства зазначені документи (відомості).
Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету (пункт 38 Порядку № 845).
Так, ані Порядок № 845, ані БК України, ані Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон про відшкодування шкоди) не встановлюють строку , для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно із виконавчими документами про відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.
Аналогічний припис щодо виконання рішення про стягнення коштів державного бюджету винятково в порядку черговості міститься в підпункті 1 пункту 9 розділу VI БК України.
Так само вищевказані акти спеціального законодавства не передбачають можливості нарахування інфляційних втрат та 3% річних у разі/після виконання рішення суду про відшкодування шкоди Державою.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 по справі № 804/2076/17 встановлена така позиція: «сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Подання ж відповідачем Мінфіну пропозицій відповідно до пункту 39 Порядку № 845 свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення».
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши спір між сторонами з підстав, зазначених в позові, суд приходить до остаточного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати, у тому числі судовий збір, понесені стороною позивача, покладаються на неї.
Керуючись, ст.ст. 12, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354-355 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат і суми трьох процентів річних - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 08.09.2025 року.
Суддя О.М. Соколов