Справа № 580/11383/24 Суддя першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити дії
15 листопада 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач-1; в/ч НОМЕР_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-2; в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , оформленого листом від 25 жовтня 2024 року №1352/10897, яким відмовлено у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення його із військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та зобов'язанні військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 із військової служби згідно поданого ним рапорту на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 28 листопада 2022 року про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
24 лютого 2025 року адвокат Слободянюк Андрій Ігорович - представник ОСОБА_1 , звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд із заявою, в якій просив ухвалити додаткове судове рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі №580/11383/24 у сумі 21000,00 грн.
Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково:
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 5000 гривень.
Не погоджуючись з додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року, 22 березня 2025 року в/ч НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить, зокрема, скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог військова частина зазначила лише про те, що оскільки основне рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року підлягає скасуванню, то і додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань в/ч НОМЕР_1 витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 5000,00 гривень теж підлягає скасуванню.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
15 липня 2025 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить, зокрема, апеляційну скаргу в/ч НОМЕР_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року - без змін.
В обґрунтування своїх вимог адвокат зазначив, що апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 КАС України, оскільки апеляційна скарга містить дві вимоги - скасувати основне та додаткове рішення, водночас судовий збір сплачено лише за оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року. Представник ОСОБА_1 також відмітив, що додаткове рішення у цій справі ухвалено 10 березня 2025 року, однак в апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 просить скасувати додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2024 року, якого взагалі не існує.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в сумі 21000 грн у справі №580/11383/24 представник позивача надав суду копії:
- договору про надання правничої (правничої) допомоги від 21 серпня 2024 року №71;
- додаткову угоду від 27 грудня 2024 року №1;
- детальний опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом;
- акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт; копію довідки про отримання коштів за надання правничої допомоги.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За правилами пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписи частин першої, другої статті 134 КАС України визначають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положення частини третьої статті 134 КАС України закріплюють для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Матеріали справи свідчать та судом першої інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом у цій справі у сумі 21000,00 грн, було надано:
- договір про надання правничої (правничої) допомоги від 21 серпня 2024 року №71, Розділом 2 «ГОНОРАР. УМОВИ РОЗРАХУНКІВ» якого передбачено, що
« 2.1. За надання правової допомоги за цим договором Сторони встановили, що оплата послуг здійснюється на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг), підписаних Сторонами.
Обсяг робіт, виражений у годинах, визначається на основі облікових даних Виконавця про фактично витрачений час на виконання конкретних завдань (доручень), необхідних для належного надання послуг (виконання робіт). В цьому разі оплаті підлягає будь-який час адвоката (помічника адвоката, працівника) Виконавця на роботу за дорученнями Клієнта, в тому числі час на складання, розгляд та підписання документів, вивчення матеріалів справи, підготовку документів для суду, час телефонних розмов та зустрічей з Клієнтом (іншими особами, що мають відношення до справи/доручення Клієнта), зустрічі зі спеціалістами; час, затрачений на дорогу від дверей офісу і назад, участь у судових засіданнях тощо, а також інший час та/або час, затрачений на виконання роботи, що має відношення до справи/доручення Клієнта (роботи з копіювання/сканування чи зшивання документів тощо)..
2.4. Розмір гонорару не включає фактичні витрати, пов'язані з виконанням доручень
Клієнта (відрядження, добові тощо), якщо інше не передбачено домовленістю Сторін.
Клієнт повинен самостійно сплачувати податки, обов'язкові платежі, судові збори, а також здійснювати інші необхідні витрати, які є передумовою вчинення нотаріальних дій, дій щодо реєстрації права власності, державної реєстрації угод, процесуальних дій, прийняття процесуальних та інших рішень органами судової, виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами та організаціями. У випадку, якщо виплати, зазначені в цьому пункті були здійснені Виконавцем, він має право вимагати від Клієнта наступного відшкодування здійснених виплат.
2.5. За наслідками виконання цього договору (окремих його етапів) Сторони підписують Акт виконаних робіт (наданих послуг).
2.6. Підтвердженням отримання винагороди від Клієнта винагороди, згідно умов даного договору, може слугувати довідка адвоката із зазначенням в ній вартості сплачених або таких, що підлягають сплаті за послуги правничої (правової) допомоги, інформації про те кому сплачені та/або мають бути сплачені кошти, ПІБ Клієнта, підстав надання правничої (правової) допомоги, тощо.
2.7. У разі досягнення адвокатом мети (задоволення позову повністю або частково, скасування судом апеляційного суду рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог, залишення судом апеляційної інстанції без змін рішення суду першої інстанції, скасування судом касаційної інстанції рішення суду першої інстанції та/або рішення суду апеляційної інстанції, у разі відмови вказаними судами у задоволенні позовних вимог, залишення судом касаційної інстанції без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій)
Клієнт сплачує на користь адвоката винагороду («гонорар успіху») в розмірі 10 000,00 грн., на кожній стадії судового процесу.»;
- додаткова угода від 27 грудня 2024 року №1, якою внесено зміни до пункту 5.8 Договору про надання правничої (правової) допомоги від 21 серпня 2023 року №71 та викладено його в такій редакції:
«Цей Договір діє до 31 грудня 2025 року»;
- детальний опис робіт (надання послуг) виконаних адвокатом, з якого вбачається виконання таких робіт (надання послуг):
27 жовтня 2024 року - аналіз змісту листа в/ч НОМЕР_1 від 25 жовтня 2024 року №1352/10897 (1000,00 грн);
08 листопада 2024 року - розробка стратегії юридичного захисту (опрацювання законодавчої бази щодо спірних правовідносин, пошук та аналіз судової практики, визначення судової перспективи захисту прав Клієнта (3000,00 грн);
15 листопада 2024 року - складання та подання до Черкаського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов?язання вчинити певні дії, разом з додатками (5000,00 грн);
25 листопада 2024 року - складання та подання до Черкаського окружного адміністративного суду заяви (500 грн);
04 грудня 2024 року складання та подання до Черкаського окружного адміністративного суду заяви про намір подати заяву про розподіл судових витрат з доказами на підтвердження понесених судових витрат в порядку частини 7 статті 139 КАС України (500,00 грн)
19 грудня 2024 року - аналіз змісту та доводів, наведених у відзиві на Відповідача (1000,00 грн)
25 грудня 2024 року - складання та подання до Черкаського окружного адміністративного суду відповіді на відзив Відповідачів (4000,00 грн);
21 лютого 2025 року - підготовка та подання до Черкаського окружного адміністративного суду заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат (1000,00 грн).
Також, 21 лютого 2025 року гонорар (винагорода, «гонорар успіху») за досягнення адвокатом мети часткового задоволення позовних вимог у справі Nє580/11383/24 у Черкаському окружному адміністративному суді визначено у розмірі 5000,00 грн.
- Акт №3 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт; копію довідки про отримання коштів за надання правничої допомоги, в якому зафіксовано, що вартість правової допомоги, наданої на умовах договору, складається з гонорару у розмірі 21000,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що у силу положень частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відтак, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 640/24023/21 Верховний Суд також звернув увагу на те, положення КАС України покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом апеляційної інстанції враховується, що будь-яких заперечень щодо неспівмірності заявлених до присудження на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відповідачами не надано. Разом з тим, з огляду на правову позицію Верховного Суду (постанова від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22) це не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям. До того ж колегією суддів враховується, що судом першої інстанції заява позивача про ухвалення додаткового рішення до розгляду не призначалася, що об'єктивно позбавляло відповідачів можливості надати заперечення щодо заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як правильно зазначено судом першої інстанції, дана справа не є складною та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а на момент звернення позивача до суду вже існувала практика розгляду таких спорів Верховним Судом.
Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи, ненадання доказів виняткового значення цієї справи для позивача та обґрунтувань неминучості і обов'язковості понесених останнім витрат саме у такому розмірі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що останні, з огляду на співрозмірність та пропорційність до предмету спору, а також обсяг виконаних адвокатом робіт, підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 у розмірі 5000,00 грн.
Щодо посилання представника ОСОБА_1 на те, що додаткове рішення у цій справі ухвалено 10 березня 2025 року, однак в апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 просить скасувати додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2024 року, якого взагалі не існує, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Положенням частини 5 статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, ухвалення судом процесуальних рішень які перешкоджають розгляду адміністративного позову з формальних підстав є надмірним формалізмом і можуть ускладнювати (унеможливлювати) доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 грудня 2018 року по справі №П/9901/736/18, з якою Верховний Суд в подальшому неодноразово погоджувався, зокрема у постановах від 20 червня 2025 року по справі №320/15150/24, від 27 травня 2025 року по справі № 460/11311/24.
Крім того суд звертає увагу, що апелянтом допущено помилку в одній цифрі (число та місяць оскаржуваного додаткового судового рішення апелянтом зазначені правильно - « 10 березня», а в році допущено помилку та замість « 2025» зазначено « 2024»), а апеляційну скаргу подано на основне та додаткове судове рішення по одній справі, номер якої зазначено в останній.
Таким чином, залишення судом апеляційної скарги в/ч НОМЕР_1 без руху з таких підстав було б «надмірним формалізмом», який би ускладнював апелянту доступ до правосуддя, що суперечить як Конституції України і нормам міжнародного права, так і принципам і завданням судоустрою.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посилання представника ОСОБА_1 на те, що додаткове рішення у цій справі ухвалено 10 березня 2025 року, однак в апеляційній скарзі в/ч НОМЕР_1 просить скасувати додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2024 року, якого взагалі не існує є безпідставними
Колегія суддів критично оцінює твердження апелянта, що основне рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2025 року підлягає скасуванню, а відтак і додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань в/ч НОМЕР_1 витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 5000,00 гривень теж підлягає скасуванню, оскільки, враховуючи відсутність постанови суду апеляційної (касаційної) інстанції за результатом оскарження основного рішення у цій справі, яке набрало законної сили, такі висновки військової частини є передчасними та ґрунтуються на припущеннях.
Щодо твердження представника ОСОБА_1 про те, що апелянтом, всупереч вимог статті 296 КАС України, не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд вже розглядав зазначене питання і постановою Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №240/6150/18 (провадження №К/9901/21650/19) здійснено відступ від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо сплати судового збору при зверненні до суду із скаргою на додаткове судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, викладеного в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2019 року (справа №709/2076/17), 24 січня 2019 року (справа №810/2809/17), 25 січня 2019 року (справа №826/7066/18), 3 липня 2019 року (справа №826/8890/18) 19 липня 2019 року (справа №810/2760/17) та 1 липня 2019 року (справа №520/8309/18).
У цій постанові Об'єднана палата проаналізувала норми Закону України «Про судовий збір» та Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у їх системному зв'язку і зазначила, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат). Таким чином, оскарження судового рішення щодо розподілу судових витрат може відбуватися або шляхом оскарження рішення по суті спору в частині розподілу судових витрат, або шляхом оскарження додаткового судового рішення.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені в загальному порядку.
Об'єднана палата дійшла висновку, що при апеляційному та касаційному оскарженні додаткових судових рішень, ухвалених відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 252 КАС України, а саме: при ухваленні рішень, в яких суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення або судом не вирішено питання про судові витрати, судовий збір не сплачується, оскільки розмір судового збору при поданні позову не залежить від того, який спосіб виконання судового рішення, у випадку задоволення позовної вимоги по суті спору, просить обрати позивач, або від вимоги щодо розміру та порядку розподілу судових витрат. Вказані питання не є самостійними позовними вимогами в розумінні КАС України та не входять до ціни позову, тому не підлягають оплаті окремо при зверненні до суду із позовом або відповідною заявою, передбаченою процесуальним законодавством, тобто не є об'єктом справляння судового збору.
Вимоги про розподіл судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. Враховуючи, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат відсутні.
Таким чином, за наведеного правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку, що судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов'язані із вимогами адміністративного позову, але в обов'язковому порядку мають бути вирішені судом.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що твердження представника ОСОБА_1 про те, що апелянтом, всупереч вимог статті 296 КАС України, не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на додаткове рішення є безпідставним та необґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 134, 139, 242-244, 250, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 09 вересня 2025 року.