Справа № 320/8008/24 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.
03 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії
Рух справи.
15.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 19.10.2023 № 1200ц про звільнення з посади старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області), у зв'язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв'язку з цим пройти атестацію (підпункт 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») з 30 жовтня 2023 року;
- поновити на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 30 жовтня 2023 року;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора відшкодувати середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 жовтня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що його на виконання судового рішення у справі №826/2124/18 поновили на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України, з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області, і наказом від 13.09.2023 №1066ц цей наказ скасовано і його звільнено.
У позовній заяві позивач зазначив, що крім цього у цей же день відповідачем було прийнято інший наказ від 13.09.2023 №1068ц, яким визначено тимчасове робоче місце позивача, при цьому цей наказ не має обґрунтування щодо зміни місця дислокації, часу перебування, і позивач не був ознайомлений з посадовими обов'язками та створенням умов для можливості їх виконання.
Позивач наполягає, що судове рішення суду у справі №826/2124/18 в частині його поновлення виконано з порушенням вимог чинного законодавства, у тому числі, без внесення змін до штатного розпису.
Позивач пояснив, що через зазначені обставини, він змушений оформити відпустку, проте він був звільнення у зв'язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв'язку з цим пройти атестацію підпункт 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Позивач вважає, що за своєю природою Перехідні положення вказаного закону мають тимчасовий характер та вичерпують дію після досягнення мети застосування або завершення строку, визначеного для вчинення таких дій, а тому такі положення були повністю реалізовані і на цей час не регулюють правових відносин.
Позивач зазначає, що спірний наказ Генерального прокурора від 19.10.2023 № 1200ц є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність спірних наказів.
Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після надходження справи ухвалою від 24.07.2025р. призначено до слухання у відкрите судове засідання на 03.09.2025.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.
Слухання справи відбулося без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Сторони належним чином були повідомленні про час, дату та місце слухання справи, що підтверджено належними доказами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач працював в органах прокуратури України на прокурорсько-слідчих посадах з серпня 1991 року, а з липня 2014 року перебуває на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області).
Наказом Генерального прокурора України від 27.12.2017 № 1193-ц позивача звільнено було з вказаної посади та з органів прокуратури.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2021 у справі №826/2124/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора було задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України №1193-ц від 27 грудня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) у зв'язку із реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів Генеральної прокуратури України відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
- поновлено позивача на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 27 грудня 2017 року;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 114 869,70 грн.;
- допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення позивача на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 27 грудня 2017 року;
- допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 2909, 00 (дві тисячі дев'ятсот дев'ять) гривень.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 (колегія суддів Пилипенко О., Глущенко О. та Собків Я.) у вказаній справі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2021 змінено, а саме: викладено абзаци третій, четвертий, п'ятий та шостий резолютивної частини рішення наступним чином: «Поновити ОСОБА_4 на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 28 грудня 2017 року та стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 901 015, 26 грн.; допустити негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 28 грудня 2017 року та допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 21 975, 98 грн. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2021 року - залишити без змін.» (т.1 а.с.34).
На виконання судових рішень у справі № 826/2124/18 наказом Генерального прокурора від 13.09.2023 № 1066ц скасовано наказ Генерального прокурора від 27.12.2017 №1193ц, а позивача поновлено на посаді старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 28 грудня 2017 року.
Наказом Генерального прокурора від 19.10.2023 № 1200ц позивача звільнено з посади старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) у зв'язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв'язку з цим пройти атестацію (підпункт 1 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури») з 30 жовтня 2023 року.
Вказані обставини підтверджені належними доказами, і не є спірними.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що спірним у цій справі є наказ відповідача від 19.10.2023 № 1200ц про звільнення позивача, а не накази відповідача від 13.09.2023 № 1066ц на виконання судового рішення у справі № 826/2124/18 чи наказ відповідача від 13.09.2023 №1068ц, яким визначено тимчасове робоче місце позивача.
Таким чином, відповідно до положень ч.1-4 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає цю справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законами України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX, (далі - Закон № 113), Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтями 2, 5-1 КЗпП України передбачено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом № 1697-VII.
Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону № 1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України регулюється Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про прокуратуру» визначалось, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон №113-IX, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким було внесено зміни до Закону № 1697-VII та запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Пунктом 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX положення щодо проходження атестації, передбаченої цим розділом, поширюються на прокурорів та слідчих органів прокуратури, які:
1) на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах;
2) на день набрання чинності цим Законом займали посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, але з поважних причин, до яких належать тимчасова непрацездатність, відпустка по догляду за дитиною, відрядження для участі в роботі інших органів на постійній основі тощо, не проходили атестацію;
3) звільнені з органів прокуратури у зв'язку з настанням підстав, передбачених підпунктами 1 і 2 пункту 19 цього розділу, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах;
4) звільнені до набрання чинності цим Законом з органів прокуратури, щодо яких набрало законної сили рішення суду про поновлення на посаді прокурора у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, у тому числі у разі прийняття судом рішення про поновлення на посаді прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах.
Прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 цього пункту, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації.
Відповідно до пунктів 9 та 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, в редакції Закону № 1554-IX від 15.06.2021, атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 7 цього розділу.
Прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, мають право у строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
Пунктом 9 розділу I Порядку № 221 установлено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 розділу I Порядку № 221 заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно).
Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді.
Заява підписується прокурором особисто.
Водночас, пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX установлено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови настання однієї з таких підстав:
1) неподання прокурором чи слідчим органів прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора чи слідчого органів прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором чи слідчим органів прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Висновки суду.
Зі системного аналізу вищенаведених норм закону можна зробити висновок, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, є підставою для звільнення з посади такого прокурора.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач згідно наказу Генерального прокурора від 13.09.2023 № 1066ц займає посаду старшого прокурора відділу запобіганням правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Харківської області) з 28 грудня 2017 року.
Ця обставина підтверджена належним доказом, а саме наказом Генерального прокурора від 13.09.2023 № 1066ц, який був прийнятий на виконання судового рішення у справі № 826/2124/18.
З цим наказом від 13.09.2023 № 1066ц позивач був ознайомлений належним чином, що підтверджується підписом позивача від 18.09.2023 (т.1 а.с.131).
Крім того, цей наказ не оскаржується позивачем ні в цій справі, ні в іншій судовій справі, що свідчить про належне виконання відповідачем судового рішення у справі № 826/2124/18.
Проте, позивач заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, не подавав.
Вказана обставина також не заперечується апелянтом.
З огляду на вказані обставини, надані сторонами докази і враховуючи вищенаведені норми закону, через неподання позивачем заяви про переведення його до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, у відповідача виник обов'язок вирішувати питання щодо звільнення позивача з посади такого прокурора та прийняти спірний наказ № 1200ц.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність спірного наказу відповідача від 19.10.2023 № 1200ц про звільнення позивача, оскільки в силу наведених норм закону у відповідача були підстави для прийняття такого наказу.
Всі доводи апелянта щодо порушення його права на ознайомлення з іншим наказом відповідача від 13.09.2023 № 1068ц про місце дислокації роботи позивача не заслуговують уваги, оскільки позивач вказаний наказ у цій справі не оскаржує.
Щодо інших доводів апелянта, що відповідач скасував наказ 13.09.2023 № 1066ц, який був прийнятий на виконання судового рішення у № 826/2124/18, також не заслуговує уваги, оскільки спірний наказ № 1200ц прийнятий відповідачем за інших обставин, з інших підстав, а отже є іншим предметом спору між сторонами, і не приймався відповідачем на виконання судового рішення у справі № 826/2124/18.
Крім того, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги доводи позивача про те, що перехідні положення Закону мають тимчасовий характер та вичерпують дію після досягнення мети застосування або завершення строку, визначеного для вчинення таких дій, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин вказані вище норми були чинними та не визнано їх положення неконституційними. Крім того, з огляду на встановлені обставини справи та наявні у справі докази, вказані положення Закону №113-ІХ є спеціальними та поширюються на позивача.
Також аргументи позивача щодо впливу на спірні правовідносини рішення Конституційного Суду від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023, то Верховний Суд зазначає, що згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 (справа №3-5/2022(9/22) пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, визнаний неконституційним та втратив чинність 01 березня 2023 року, як установлено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у цій справі, що також прямо встановлено цим рішенням.
Тому указане рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, адже на час виникнення спірних правовідносин положення указаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Колегія суддів погоджується і цим висновком суду першої інстанції.
Щодо інших доводів апелянта колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Повний текст виготовлено 08.09.2025.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк