Справа № 320/12049/20 Суддя (судді) першої інстанції: Мандзій Олексій Петрович
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач, НАЗК), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції при розгляді звернень щодо корупційних правопорушень від 05 вересня 2020 року, від 23 вересня 2020 року, від 08 листопада 2020 року ЩЕ-11429636/Д1, від 14 листопада 2020 року ЩЕ-11576617;
- зобов'язати Національне агентства з питань запобігання корупції письмово повідомити про вчинення корупційного правопорушення, про яке повідомлено 02 серпня 2020 року спеціального уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції;
- зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції надати ОСОБА_1 документ, який дозволить йому отримати безоплатну вторинну правову допомогу, як викривачу.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Позиція суду мотивована тим, що дії відповідача відповідали критеріям, які передбачені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; відсутні правові підстави для кваліфікації поведінки відповідача, як протиправної бездіяльності, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю; похідні вимоги позивача про зобов'язання Національне агентство з питань запобігання корупції вчинити певні дії теж задоволенню не підлягають.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність НАЗК щодо розгляду звернень від 05.09.2020, 23.09.2020, 08.11.2020, 14.11.2020; зобов'язати НАЗК повідомити спеціальний уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції про правопорушення, про яке він повідомляв 02.08.2020; зобов'язати НАЗК надати йому документ, який дозволить отримати безоплатну вторинну правову допомогу як викривачу.
Апелянт вказує на те, що суд неправильно застосував норми Закону №1700-VII, формально оцінивши його повідомлення; не врахував міжнародні стандарти захисту викривачів (Директива ЄС 2019/1937, практика ЄСПЛ); порушив його конституційні права (ст. 3, 24, 55 Конституції України); не дослідив повноту дій НАЗК та обґрунтованість повідомлень; суперечить практиці інших судів, зокрема рішенню Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/91/21; ігнорує факт внесення відомостей до ЄРДР та триваючого розслідування за повідомленням, що підтверджує статус викривача; не врахував систематичну бездіяльність слідчих, яка підтверджується ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2024 року.
13 червня 2025 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.
16 червня 2025 року апелянт подав відповідь на відзив та просить визнати протиправною бездіяльність НАЗК у не розгляді його повідомлення від 23.09.2020; зобов'язати НАЗК провести перевірку фактів, викладених у зверненні, та передати матеріали до правоохоронних органів для розслідування; залишити апеляційну скаргу для розгляду по суті.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.08.2020 позивач звернувся із повідомленнями про вчинення корупційного правопорушення на адресу Міністра внутрішніх справ України та Міністра юстиції України, яке мотивував наступним:
- протягом тривалого часу не виконується рішення про поновлення його на роботі (виконавчий лист № 2/0202/4389/2014 від 16.03.2015), незважаючи на наявність відкритого виконавчого провадження № 469393300;
- з цих підстав відкрито два кримінальні провадження: 1) за заявою ОСОБА_1 - №12015040660001080 від 06.01.2015; 2) за поданням державного виконавця - №12015040660001334 від 05.08.2015, відповідно до частини першої статті 382 Кримінального кодексу України;
- 16.04.2016 обидва кримінальні провадження закриті: 1) кримінальне провадження №12015040660001080 від 06.01.2015 - за відсутністю складу кримінального правопорушення; 2) кримінальне провадження № 12015040660001334 від 05.08.2015 - у зв'язку із відсутністю події кримінального правопорушення;
- у 2020 році слідчий суддя зобов'язав слідчого внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за фактом невиконання судового рішення про поновлення позивача на роботі, у зв'язку із чим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 1202004066000197 від 04.02.2020 за частиною першою статті 381 Кримінального кодексу України;
- той факт, що слідчий суддя зобов'язав внести відомості до ЄРДР за фактом невиконання судового рішення про поновлення його на роботі, свідчить про те, що особи, які раніше закрили кримінальні провадження вчинили кримінальне правопорушення, передбачене статтею 364 Кримінального кодексу України.
Позивач трактує дане повідомлення, як повідомлення про вчинення корупційного правопорушення, що відповідає приписам частини другої статті 53-2 Закону № 1700-VII. Вважає, що за наслідком його подання він повинен отримати статус викривача.
05.08.2020 позивач звернувся на адресу відповідача із заявою, в якій просив надати витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні про вчинення корупційного правопорушення, що відкрите на підставі поданих ним заяв від 02.08.2020 на адресу Міністра внутрішніх справ України, Міністра юстиції України та Національної поліції України.
17.08.2020 відповідач листом від 17.08.2020 № 23-04/4143/20 повідомив позивача про те, що НАЗК не визначене, як орган, що здійснює досудове розслідування, у зв'язку із чим надати витяг з ЄРДР неможливо.
23.09.2020 позивач надіслав на електронну пошту anticor_reports@nazk.gov.ua файл в PDF форматі «Повідомлення про корупційне правопорушення» (реєстр. № ПК/1282/20 від 23.09.2020). В тексті електронного повідомлення, що супроводжує PDF файл, який додається, позивач зазначив, що закриття кримінальних проваджень №12015040660001080 від 06.01.2015 та №12015040660001334 від 05.08.2015 є наслідком вчинення корупційного правопорушення. Зазначає, що додав «Повідомлення про корупційне правопорушення» і просить надати йому документи необхідні для отримання безоплатної правової допомоги.
Як видно, прикріплений PDF файл «Повідомлення про корупційне правопорушення» за своїм змістом відповідає повідомленню про корупційне правопорушення від 02.08.2020, яке адресувалось Міністру внутрішніх справ України та Міністру юстиції України.
Листом НАЗК від 02.10.2020 № 23-04/52732/20 позивачу надано відповідь на звернення від 23.09.2020 № б/н, в якій зазначено, що «повідомлення про корупційне правопорушення» від 02.08.2020, з яким позивач звертався на адресу Міністра внутрішніх справ України та Міністра юстиції України є скаргою щодо невиконання судового рішення, а не повідомленням про корупцію в розумінні вимог Закону № 1700-VII. Відповідно до витягу від 10.02.2020 зазначається про початок досудового розслідування в кримінальному провадженні №12020040660000197 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України (не виконання судового рішення), який, згідно з статтею 45 Кримінального кодексу України, не належить до корупційних кримінальних правопорушень. Таким чином, позивач, станом на час подання заяви від 23.09.2020, не надав підтвердження здійснення повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень.
19.10.2020 позивач звернувся на адресу НАЗК із повідомленням про корупційне правопорушення (вх. № 09/60959/1/20 від 20.10.2020), в якому вказав, що 02.08.2020 ним подано до правоохоронним органів повідомлення про корупційне правопорушення. Після цього, він, як викривач звернувся на адресу Координаційного центру з надання БПД для отримання безоплатної правової допомоги. Втім, як «викривач» безоплатної правової допомоги не отримав. Вважає, що посадовими особами правоохоронним органів, НАЗК та Координаційного центру з надання БПД вчиняються дії, які спрямовані на приховування корупційного правопорушення.
Листом НАЗК від 02.11.2020 № 130-11/58791/20 позивача повідомлено, що листами від 30.04.2020 № 23-04/15879/20 та від 02.10.2020 № 23-04/52732/20 НАЗК надало позивачу повні та вичерпні відповіді по суті порушених питань у встановлений законодавством термін. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. З цих підстав, відповідач повідомив про припинення розгляду його звернень з порушених питань.
14.11.2020 позивач звернувся на адресу НАЗК із зверненням (вх. № Щ-1350/20 від 17.11.2020), в якому просив роз'яснити, чим «громадська діяльність» відрізняється від «побутової діяльності». Необхідність наданні відповіді вбачає в тому, що НАЗК не вважає особу викривачем корупції, якщо подана нею інформація стала відома з побутових джерел, а не під час трудової, професійної, господарської, громадської діяльності, проходження служби чи навчання. На вказане звернення отримав відповідь.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю Національного агентства з питань запобігання корупції при розгляді звернень щодо корупційних правопорушень, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, суб'єктів, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги визначає Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02.06.2011 року № 3460-VI (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у статті 3 Закону №3460-VI право на безоплатну правничу допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правничу допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правничу допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 13 Закону № 3460-VI безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг:
1) захист;
2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
3) складення документів процесуального характеру.
Категорії фізичних осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами, наведено у частині 1 статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», зокрема:
- ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - на всі види правничих послуг, передбачених частиною 2 статті 13 цього Закону (пункт 17);
- викривачі у зв'язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, з питань, пов'язаних із захистом їхніх прав у зв'язку з таким повідомленням (пункт 26).
За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 53-3 Закону № 1700-VII права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 53-3 Закону № 1700-VII викривач має право на безоплатну правничу допомогу у зв'язку із захистом прав викривача.
За визначенням, наведеним у пункті 16-2 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування;
Відповідно до ч. 9 ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, дізнавач протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у письмовій формі повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п'ятою цієї статті. Копія зазначеного повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції надається викривачу.
Згідно з роз'ясненням Національного агентства з питань запобігання корупції № 5 від 23.06.2020 «Щодо правового статусу викривача» наявність статусу викривача може підтверджуватися документами про повідомлення ним про можливі факти корупційних правопорушень.
Такими документами можуть бути:
1) копія відповіді органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) на повідомлення (заяву, скаргу тощо) викривача (зразок додається);
2) копія листа органу (закладу, установи, організації або юридичної особи) про результати попередньої перевірки за повідомленням викривача про можливі факти корупційних правопорушень;
3) копія повідомлення Національному агентству про початок досудового розслідування за участю викривача;
4) копія повідомлення Національному агентству про участь викривача у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією;
5) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до якого внесені відомості про заявника (викривача) у справі про корупційний злочин;
6) інші документи, видані уповноваженими органами, які підтверджують, що особа є викривачем у зв'язку із повідомленням нею інформації про можливі факти корупційних правопорушень.
Так, підставою виникнення спірних правовідносин слугувала відмова Національного агентства з питань запобігання корупції надати ОСОБА_1 документ, який дозволить йому отримати безоплатну вторинну правову допомогу, як викривачу.
За позицією позивача, він неодноразово повідомляв НАЗК, МВС і Мін'юст (звернення від 02.08.2020, 05.09.2020, 23.09.2020) про факти, які, на його думку, свідчили про корупційні правопорушення, пов'язані з невиконанням судового рішення про його поновлення на роботі та діями слідчих. Позивач наполягає на тому, що він діяв добросовісно, будучи переконаним у достовірності інформації, що підтверджується самим фактом його звернень до різних органів.
За приписами статті 53-2 Закону № 1700-VII повідомлення викривача має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
Повідомлення про вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону через регулярні або внутрішні канали повідомлення такої інформації підлягає попередній перевірці у строк не більш як десяти робочих днів.
За результатами попередньої перевірки службова особа, відповідальна за її проведення, приймає одне з таких рішень:
призначити проведення внутрішньої (службової) перевірки або розслідування інформації у разі підтвердження фактів, викладених у повідомленні, або необхідності подальшого з'ясування їх достовірності;
передати матеріали до органу досудового розслідування у разі встановлення ознак кримінального правопорушення або до інших органів, уповноважених реагувати на виявлені правопорушення в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України;
закрити провадження у разі непідтвердження фактів, викладених у повідомленні.
Викривачу надається детальна письмова інформація про результати попередньої перевірки за його повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону у триденний строк з дня завершення відповідної перевірки.
У разі якщо отримана інформація про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону не належить до компетенції органу або юридичної особи, до якого (якої) вона надійшла, викривач повідомляється про це у триденний строк без проведення попередньої перевірки із роз'ясненням щодо компетенції органів або юридичних осіб, уповноважених на проведення перевірки або розслідування відповідної інформації.
У разі якщо отримана інформація стосується дій або бездіяльності керівника відповідного органу або юридичної особи, до якого (якої) надійшла інформація, така інформація без проведення попередньої перевірки у триденний строк надсилається до Національного агентства, що визначає порядок подальшого розгляду такої інформації.
Внутрішня (службова) перевірка або розслідування за повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону проводиться у строк не більше 30 днів з дня завершення попередньої перевірки. Якщо у зазначений строк перевірити повідомлену інформацію неможливо, керівник відповідного органу або юридичної особи чи його заступник подовжують строк перевірки або розслідування інформації до 45 днів, про що повідомляється викривач.
Проведення внутрішньої (службової) перевірки або розслідування не може бути доручене особі, якої або близьких осіб якої стосується повідомлена інформація.
За результатами внутрішньої (службової) перевірки службова особа, відповідальна за її проведення, приймає одне з таких рішень:
передати матеріали до органу досудового розслідування у разі встановлення ознак кримінального правопорушення або до інших органів, уповноважених реагувати на виявлені правопорушення;
у межах компетенції про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства, інформацію стосовно яких повідомлено, про усунення виявлених порушень, причин та умов вчинення правопорушення, спричинених ними наслідків, а також про здійснення заходів щодо відновлення прав і законних інтересів осіб та відшкодування збитків, шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок допущених порушень.
Матеріали попередньої та внутрішньої (службової) перевірок або розслідувань повідомленої інформації про вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону зберігаються відповідним органом або юридичною особою протягом трьох років з дня отримання такої інформації.
Інформація про кримінальне правопорушення, одержана органами досудового розслідування, розглядається в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Отже, законодавець пов'язує виникнення прав та гарантій викривача з моментом подання повідомлення, яке в свою чергу має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання, і дана особа переконана, що така інформація є достовірною.
Фактичні дані у повідомленні викривача мають складатися з інформації про конкретні факти порушення встановлених Законом вимог, заборон та обмежень, які вчинені особою, зазначеною у ч. 1 статті 3 Закону № 1700-VII.
Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, не кожне звернення фізичної особи до НАЗК є повідомлення про корупційне правопорушення в розумінні Закону № 1700-VII, а тільки те, які відповідає вимогами абзацу 20 частини першої статті 1 (визначення терміну «викривач») та частини другої статті 53-2 Закону № 1700-VII.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах, повідомлення позивача, зокрема від 23.09.2020, не відповідають приписам Закону № 1700-VII.
Так, скасування постанови суду апеляційної інстанції Верховним Судом не свідчить про ознаки корупції в діях колегії апеляційного суду; факт внесення відомостей до ЄРДР за фактом невиконання судового рішення про поновлення позивача на роботі не свідчить про те, що особи, які раніше закрили кримінальні провадження вчинили кримінальне правопорушення, передбачене статтею 364 Кримінального кодексу України.
Судова колегія також враховує, що незгода із процесуальними рішеннями судді, слідчого або прокурора не є підставою для надання кожному зверненню фізичної особи до НАЗК статусу повідомлення про корупційне правопорушення.
Сторона у кримінальному провадженні має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в межах кримінального процесу виключно в порядку, установленому КПК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 9901/609/18, від 18.12.2018 у справі №9901/737/18, від 18.09.2019 у справі № 9901/414/19.
Таким чином, судова колегія відхиляє твердження апелянта щодо обов'язку суду досліджувати питання чи діяли слідчі, які закрили кримінальні провадження, у спосіб, що може свідчити про корупцію.
Разом з тим, у долученій позивачем до листа від 23.09.2020 копії витягу з ЄРДР від 10.02.2020 вказано про початок досудового розслідування в кримінальному провадженні №12020040660000197 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення). Разом з тим, вказаний злочин не належить до переліку корупційних кримінальних правопорушень, зазначених у примітці до статті 45 Кримінального кодексу України, тому відповідна копія витягу з ЄРДР не може підтверджувати набуття позивачем статусу викривача і, відповідно, не є документом, що свідчить про здійснення ним повідомлення про можливі факти корупційних правопорушень.
Крім того, за змістом апеляційної скарги позивач не спростовує висновки суду першої інстанції щодо віднесення звернення позивача від 05.08.2020 та від 19.10.2020 до інформаційного запиту про надання витягу з ЄРДР. Також як вірно встановлено судом, звернення позивача від 14.11.2020 ЩЕ-11576617 правомірно не розглядалось відповідачем, оскільки за своєю суттю відтворює зміст раніше поданих звернень.
Наведене у сукупності свідчить про те, що звернення позивача були розглянуті посадовими особами відповідача відповідно до положень Закону № 1700-VII, в межах повноважень та за результатами розгляду, викладеної в них інформації, надано обґрунтовані відповіді.
Судом також враховано твердження відповідача про те, що з огляду на положення статті 4 Закону № 1700-VII Національне агентство не є органом досудового розслідування, та не наділене повноваженнями здійснювати розслідування кримінальних правопорушень, до компетенції органу також не входить здійснення нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, відтак перевірка відповідних обставин, за відсутності фактичних даних, які б могли свідчити про можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, не відноситься до повноважень відповідача.
Проаналізувавши вказані обставини та норми, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем не було допущено по відношенню до позивача бездіяльності в частині розгляду його повідомлень, яке стосувалося захисту його прав, як викривача.
Відповідно похідні вимоги щодо зобов'язання повідомити про вчинення корупційного правопорушення спеціального уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції та надати ОСОБА_1 документ, який дозволить йому отримати безоплатну вторинну правову допомогу, як викривачу є такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на обставини, у зв'язку з якими позивач звернувся до адміністративного суду, а також наведене вище правове регулювання цих правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з частиною 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов