Справа № 752/7904/25
Провадження № 2/752/5423/25
Іменем України
09 вересня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У березні 2025 року позивач, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі КП «Київтеплоенерго»), звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів заборгованості, яка утворилась станом на 31 січня 2025 року, на загальну суму 84 903,29 грн. Також просить вирішити питання стягнення судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01 травня 2018 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг. З 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ).
З 01 листопада 2021 року, у зв'язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630. Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 № 830.
Позивач зазначає, що послуги надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів приєднання. Договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ був опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір. Позивачем на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Факт отримання послуг Споживачем є свідченням повного і беззастережного акцепту умов договору.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок квартира № 58 за зазначеною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року - споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.
Позивач щомісячно надає відповідачам послуги, надсилає платіжні документи, а відповідачі споживають надані послуги та зобов'язані оплатити їх вартість.
Позивач набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго». Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами 630, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511). Факт відсутності письмового договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг.
Позивач, посилаючись на те, що відповідачі своєчасно не сплачували надані послуги, просить стягнути з них заборгованість за житлово-комунальні послуги з урахуванням інфляційної складової, 3% річних та пені, згідно наданих розрахунків, зокрема:
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16 866,63 грн; нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 1821,60 грн, 3 % річних - 467,18 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5756,02 грн; нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 684,97 грн, 3 % річних - 159,43 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 34 084,85 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 3443,85 грн, 3 % річних - 796,70 грн, пеню - 540,40 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 346,94 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 2598,49 грн, 3 % річних - 588,99 грн, пеню - 416,49 грн.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1277,79 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1395,68 грн;
- заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 175,38 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року відкрито провадження в порядку спрощеного без повідомлення (виклику) сторін.
09 червня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Білоног О.О. подав письмові пояснення, в яких вказується про часткове визнання відповідачем ОСОБА_1 позовних вимог за період з 01 лютого 2022 року по 01 лютого 2025 року, до іншої частини позовних вимог вважає, що слід застосувати строк позовної давності, а також застосувати спеціальний 1-річний строк позовної давності в частині стягнення неустойки (інфляційну складову боргу, 3 річних, пені).
Одночасно з поясненнями представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності.
17 червня 2017 року позивачем подано письмове заперечення щодо застосування строку позовної давності. Позивач вказує на безпідставність застосування строку позовної давності, оскільки в Україні постановою КМУ № 211 від 11 березня 2020 року ведено карантин у зв'язку із запобіганням поширенню на території України коронавірусу «COVID-19».
Згідно з пунктами 12,19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, положення ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину, починаючи з березня 2017 року.
Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.
Згідно з п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01 листопада 2021 року у зв'язку із зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Відповідно до наданого позивачем витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва, станом на 28 лютого 2025 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 3 особи, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Мешканці даної квартири, в тому числі і відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , є споживачами послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії, які надає позивач за вказаною адресою.
Надання послуг здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року (4511).
Відповідно до п. 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загального боргу.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги (цесії), а КП «Київтеплоенрго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання (а.с.45).
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання повністю підключений до мереж тепло- та водопостачання. Це означає, що квартира 58 за вказаною адресою отримує тепло та гарячу воду від внутрішньо-будинкової системи. Відповідачі є споживачем цих послуг з дати, зазначеної в позовній заяві, і не відмовлялися (не відключалися) від них у встановленому чинним законодавством порядку. Факт отримання та споживання послуг Відповідачами є свідченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг ТЕ/ПГВ.
Комунальне підприємство «Київтеплоенрго» здійснює діяльність у сфері надання комунальних послуг, зокрема з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії. Період надання послуг, що є предметом спору, охоплює проміжок часу з 01 травня 2018 року по 01 листопада 2024 року, а також послуги, надані та передані позивачу за договором цесії до 01 травня 2018 року.
З 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2024 року позивач виступав виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ). Регулювання цих правовідносин здійснювалося відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 № 1875-IV та Правил № 630.
З 01 листопада 2021 року, у зв'язку зі змінами у законодавстві, позивач змінив статус на виконавця послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ). Правовідносини у цій сфері регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VI, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії». Типові індивідуальні договори про надання послуг ТЕ/ПГВ були оприлюднені на офіційному веб-сайті КП «Київтеплоенерго» згідно з вимогами ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, що також підтверджує законність укладення цих договорів приєднання.
Послуги надаються споживачам згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів приєднання. Договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ був опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ,
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір. Позивачем на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Факт отримання послуг Споживачем є свідченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ.
Відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого станом на 31 січня 2025 року утворилась заборгованість.
Відповідно до довідки про обсяг споживання послуги з постачання теплової енергії/ послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ за період з 01 жовтня 2018 року по 31 січня 2025 року обсяг споживання послуги з постачання теплової енергії склав 2706,3896 Гкал, обсяг споживання послуги з постачання гарячої води склав 644,0700 м3.
Частиною першою ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року N 1875-VI) передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року N 1875-VI) передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року N 2189-VIII) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Вказані норми узгоджуються із нормами Закону України «Про житлово - комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року
Надалі розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами здійснювався відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Розподіл загальних обсягів наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води між споживачами багатоквартирних будинків здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства розвитку та громад України від 28 грудня 2021 року № 358.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов'язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також плату за абонентське обслуговування.
Таким чином, за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідачів існує заборгованість за житлово-комунальними послугами.
Доказів, які б спростували визначений позивачем розмір заборгованості, відповідачі в ході судового розгляду справи не надали, як і не надали допустимих доказів належного виконання ними зобов'язань по сплаті за житлово-комунальні послуги у повному обсязі.
Суд відхиляє посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що розрахунки заборгованості за спожиті послуги з гарячого водопостачання містять інші показники лічильника обліку за цю послугу, оскільки як вбачається з наданих доказів самим відповідачем, повірку лічильника гарячої води здійснено після пред'явлення позивачем даного позову.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
У Постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 522/7683/13-ц Верховний Суд дійшов висновку, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору чи іншого документу про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі №712/8916/17, де було сформовано висновок щодо застосування норм права (пункт 79).
На підтвердження своїх доводів позивач надав суду розрахунки заборгованості, які не спростовані відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Позивачем було нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню на суму простроченої заборгованості за період з 01 лютого 2024 року по 31 січня 2025 року.
Відповідно до ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Вказана заборона діяла до 31 грудня 2023 року, оскільки 29 грудня 2023 року пункт 1 постанови № 206 викладено в наступній редакції, зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 390 від 21 квітня 2023 року: «Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285)».
Отже, нарахування позивачем пені, інфляційних нарахувань, процентів річних з 1 січня 2024 року відповідає Постанові КМУ № 390 від 21 квітня 2023 року.
Згідно з розрахунком заборгованості, здійсненого позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 за відповідачами обліковується заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16 866,63 грн, на які нараховано інфляційну складову боргу у розмірі 1821,60 грн, 3 % річних - 467,18 грн; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5756,02 грн, на які нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 684,97 грн, 3 % річних - 159,43 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 34 084,85 грн, на які нараховано інфляційну складову боргу у розмірі 3443,85 грн, 3 % річних - 796,70 грн, пеню - 540,40 грн.; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 346,94 грн, на які нараховано інфляційну складову боргу у розмірі 2598,49 грн, 3 % річних - 588,99 грн, пеню - 416,49 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1277,79 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1395,68 грн; заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 175,38 грн.
З огляду на те, що з досліджених доказів достовірно встановлено, що позивачем належним чином виконувались умови договору щодо надання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , користувачами якої є відповідачі, а відповідачі належним чином не виконували обов'язок по оплаті наданих їм послуг, внаслідок чого у них перед позивачем утворилась заборгованість, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання з оплати наданих послуг є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення заборгованості виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Разом з тим, набуття права грошової вимоги внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) ніяким чином не впливає на початок відліку строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Оскільки обов'язок щодо сплати за комунальні послуги виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 25 березня 2025 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів за період, що виник до 25 березня 2022 року.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Разом з цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на цей час.
17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану №2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: "19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX пункт 19 було викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Ураховуючи викладене, позивачем не пропущено позовну давність при зверненні до суду, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану.
14 травня 2025 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 4434-IX, який виключає пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, який зупиняв перебіг позовної давності на період воєнного стану, однак вказаний закон набрав чинності лише 04 вересня 2025 року.
У зв'язку із наведеним, позовна давність до заборгованості за комунальні послуги за період заявлений позивачем, не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в рівних частинах по 1514,00 грн з кожного.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16 866,63 грн; нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 1821,60 грн, 3 % річних - 467,18 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5756,02 грн; нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 684,97 грн, 3 % річних - 159,43 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 34 084,85 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 3443,85 грн, 3 % річних - 796,70 грн, пеню - 540,40 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 25 346,94 грн, нараховану інфляційну складову боргу у розмірі 2598,49 грн, 3 % річних - 588,99 грн, пеню - 416,49 грн.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1277,79 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 1395,68 грн;
- заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 175,38 грн., а всього стягнути 96 421 (дев'яносто шість тисяч чотириста двадцять одну) гривню 39 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір в сумі 1 514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір в сумі 1 514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», місцезнаходження: м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 09 вересня 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк