Справа № 580/10566/24 Суддя (судді) першої інстанції: Альона КАЛІНОВСЬКА
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уманського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
25 жовтня 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) з позовом до Уманського відділу Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Уманського відділу Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Уманський відділ Центрально-Південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із втратою паспорта громадянина України у формі ID - картки, позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення і видачу паспорта у формі книжечки без передачі будь яких даних про позивача до Єдиного реєстру державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, однак відповідач відмовив у наданні відповідного паспорту.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Позиція суду мотивована тим, що позивач звертаючись за оформленням паспорту громадянина України у формі ID-карти, вже надавав згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже було сформовано, що, у свою чергу, свідчить про безпідставність покликання позивача про негативне ставлення до цифровізації документів; використання позивачем з 2017 року по 2024 рік паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, при виготовленні якого було ним було надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки замість раніше втраченого жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у приватне і сімейне життя.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року у справі № 580/10566/24 та ухвалити нове рішення, яким відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 позов задовольнити.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
01.07.2025 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу.
09.07.2025 позивач подав відповідь на відзив.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, 18.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до Уманського відділу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби із заявою про видачу паспорту громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки без передачі будь яких даних про позивача до Єдиного реєстру державного демографічного реєстру, без формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі та без використання будь яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Листом від 27.04.2024 №7113-490/7113.2-24 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача через відсутність на те правових підстав.
Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Пунктами 2, 3 Положення №2503-XII визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення №2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Згідно з пунктом 16 Положення №2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Відповідно до пункту 17 Положення №2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв'язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.
06 грудня 2012 року набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною першою статті 4 Закону №5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи.
За змістом частини першої статті 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.
Частиною четвертою статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п'ятою статті 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частиною першою статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім'я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25 березня 2015 року №302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі - Порядок №302).
Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта, у тому числі у зв'язку із зміною написання латинськими літерами складових імені "прізвище", "ім'я" у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (крім додаткової змінної інформації) (підпункт 1 пункту 6 Порядку №302).
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку №302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктом 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
За змістом пункту 19 Порядку №302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.
Згідно з пунктом 32 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06 червня 2019 року затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456), який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.
Згідно з розділом VI «Видача паспортів замість утрачених або викрадених» Тимчасового порядку №456 для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає: 1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку; 2) рішення суду; 3) заяву; 4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта); 6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
У разі оформлення паспорта замість втраченого/викраденого, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив свою діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи. Для оформлення паспорта замість втраченого/ викраденого, рішення суду не подається, якщо паспорт, який було втрачено/викрадено оформлювався на підставі рішення суду.
Заява про втрату паспорта реєструється в журналі реєстрації заяв про втрату/викрадення паспорта за формою згідно з додатком 6 до цього Тимчасового порядку, після чого посадова особа територіального підрозділу ДМС заводить справу про втрату або викрадення паспорта (далі - справа про втрату паспорта), до якої долучаються подані документи та матеріали перевірки.
До видачі паспорта територіальний підрозділ ДМС на підставі заяви про видачу тимчасового посвідчення за формою згідно з додатком 7 до цього Тимчасового порядку видає особі тимчасове посвідчення за формою згідно з додатком 8 до цього Тимчасового порядку відповідно до розділу VII цього Тимчасового порядку.
Строк розгляду заяви про втрату паспорта становить 30 календарних днів з дня подання заяви. За потреби проведення додаткової перевірки за матеріалами справи про втрату паспорта або у разі несвоєчасного надходження відповіді на направлені запити строк розгляду продовжується не більше ніж на 30 календарних днів.
Під час розгляду заяви працівник територіального підрозділу ДМС здійснює перевірку інформації за даними відомчої інформаційної системи ДМС, а відомостей про реєстрацію місця проживання, які подані заявником,- за даними обліку територіального органу ДМС. У разі якщо особа зазначила у заяві, що її місце проживання зняте з реєстрації та/або не зареєстроване, така перевірка здійснюється за обліками всіх територіальних органів ДМС.
Перевірка стосовно осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України, проводиться за даними Державного реєстру виборців шляхом надсилання запитів до відповідних органів ведення Державного реєстру виборців.
У разі якщо відомості, зазначені в документах, поданих заявником, відсутні в обліку територіального органу ДМС або не відповідають його даним, працівник територіального підрозділу ДМС здійснює перевірку та/або уточнення таких даних у відповідному органі реєстрації в установленому порядку.
Якщо втрачений/викрадений паспорт був отриманий у територіальному підрозділі ДМС, до якого подано заяву про втрату паспорта, здійснюється звірка даних особи та її фотозображення з даними і фотокарткою, уклеєною до заяви про видачу цього втраченого/викраденого паспорта.
У разі отримання паспорта, який було втрачено/викрадено, в іншому територіальному підрозділі ДМС для підтвердження видачі цього паспорта саме тій особі, яка його втратила / у якої викрадено паспорт, не пізніше наступного дня після надходження заяви про втрату/викрадення паспорта до територіального підрозділу ДМС, який здійснював оформлення паспорта, який було втрачено/викрадено, засобами поштового або фельд'єгерського зв'язку надсилається запит за формою, наведеною в додатку 9 до цього Тимчасового порядку, з долученою фотокарткою цієї особи.
У разі якщо втрачений/викрадений паспорт був оформлений територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, територіальний підрозділ ДМС надсилає такі запити до всіх територіальних органів ДМС.
Під час перевірки працівник територіального підрозділу ДМС перевіряє відповідність відомостей, наведених у запиті, та долученої до нього фотокартки даним заяви про видачу паспорта, який було втрачено/викрадено, та фотокартці, що міститься на ній. Одночасно в графі «Службові відмітки» заяви проставляється відмітка про дату надходження запиту й орган, який оформлює паспорт замість втраченого, після чого заява поміщається до архівної картотеки.
За результатами перевірки складається відповідь за формою, наведеною в додатку 10 до цього Тимчасового порядку, до якої долучається завірена керівником територіального підрозділу ДМС копія заяви про видачу паспорта, який було втрачено/викрадено.
У разі якщо під час порівняння фотокарток не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним заяви про видачу паспорта, який було втрачено/викрадено, про це повідомляється територіальний підрозділ ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з установлення особи заявника та обставин виникнення розбіжностей.
У разі якщо картотеки заяв про видачу паспорта, який було втрачено/викрадено, територіального підрозділу ДМС не збереглися, відсутня будь-яка інформація у наявних даних обліку територіального органу ДМС, проводиться процедура встановлення особи відповідно до розділу VIII цього Тимчасового порядку.
Перевірки, зазначені в пунктах 3-6 цього розділу, здійснюються шляхом надсилання засобами поштового або фельд'єгерського зв'язку відповідних запитів.
Надсилання запитів здійснюється не пізніше одного робочого дня з дня подання заяви. Строк надання відповідей не повинен перевищувати трьох робочих днів з дня надходження запитів.
Після проведення необхідних перевірок за заявою про втрату паспорта працівник територіального підрозділу ДМС складає висновок за заявою про втрату паспорта за формою згідно з додатком 11 до цього Тимчасового порядку, який затверджується керівником цього підрозділу. У висновку зазначаються результати перевірки і прийняте рішення про видачу паспорта.
Якщо втрачений/викрадений паспорт було знайдено під час розгляду заяви про втрату паспорта, розгляд справи про втрату паспорта припиняється. У разі знайдення паспорта після отримання нового особа повинна здати знайдений паспорт до територіального підрозділу ДМС, де оформлювався новий паспорт, про що особу попереджають під час подання заяви про втрату паспорта.
Знайдені паспорти знищуються відповідно до пункту 6 розділу ХI цього Тимчасового порядку. Якщо паспорт знищено в іншому територіальному підрозділі ДМС, за місцем видачі паспорта надсилається повідомлення про його знищення за формою згідно з додатком 12 до цього Тимчасового порядку.
Аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Указане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07 листопада 2018 року у справі №820/3327/16, від 29 листопада 2019 року у справі №260/1414/18, від 21 серпня 2020 року у справі №260/99/19, від 10 грудня 2020 року у справі №240/575/20 та від 08 червня 2023 року у справі №380/5977/21.
Так, підставою виникнення спірних правовідносин слугує відмова відповідача у видачі позивачу паспорту громадянина України зразка 1994 року в порядку оформлення замість втраченого паспортного документу у формі ID-картки (а.с. 13-14).
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зверталася до Уманського відділу ГУ ДМС України у Черкаській області із заявою-анкетою від 14.07.2017 №777105 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, в якій просила внести до Єдиного державного демографічного реєстру інформацію про неї у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України та надала згоду на отримання відцифрованих відбитків пальців її рук та внесення до безконтактного електронного носія відцифрованих відбитків пальців рук.
Надалі, ОСОБА_1 було видано паспорт громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ІD- картка), який видано на підставі її особистого звернення до територіального відділу ГУ ДМС у Черкаській області, а наслідком подання заяви-анкети у 2017 році, було присвоєння позивачу унікального номера запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі « 20010706-04381».
Апелянт вказує на те, що будучи неповнолітньою дитиною, не маючи відповідної інформації, не усвідомлюючи правових наслідків оформлення паспортної ID-картки засобами Єдиного державного демографічного реєстру, з повною довірою ставлячись до державного органу, яким здійснювалось оформлення паспорта, ним отримано паспортну ID-картку № НОМЕР_1 .
31.08.2021 позивачу було оформлено та видано паспортну ID-картку № НОМЕР_2 у зв'язку із відмовою від ідентифікаційного номеру (а.с.15).
Надалі, вказаний паспортний документ позивачем втрачено (а.с.10).
На підставі наведеного, ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ замість втраченого паспортного документу у формі ID-картки. Також зазначила про відкликання своєї згоди на оброку персональних даних, наданої під час оформлення паспортного документу у формі ID-картки (а.с.11-12).
Крім того, позивачем пред'явлено вимогу щодо знищення персональних даних.
З наведених обставин вбачається, що унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі вже сформований під час оформлення позивачем паспорта громадянина України у формі ID-картки.
Відповідно до статті 10 Закону №5492-VI унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі залишається незмінним при всіх наступних операціях у реєстрі, а отже при оформлені позивачем паспорта у формі ID-картки повторно формуватися не буде.
Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.
З підстав наведеного вбачається, що позивач є особою, яка самостійно звернулася із заявою щодо внесення її персональних даних до реєстру та надала згоду на їх обробку з формуванням цифрового ідентифікатора та вже не може побоюватися настання негативних наслідків в майбутньому, оскільки відповідна подія уже відбулася у минулому за її згодою.
З огляду на альтернативний вибір, зроблений позивачем під час оформлення ним паспорту громадянина України у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ІD- картка), надавши при цьому згоду на обробку персональних даних засобами ЄДДР, та з огляду на те, що в Реєстрі відносно позивача вже сформовано унікальний номер запису, колегія суддів доходить висновку, що небажання позивача отримати паспорт у формі ID-картки є необґрунтованим та суперечливим, отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя.
З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 березня 2025 року у справі №300/5845/23.
Щодо посилання апелянта на пункт 11 статті 8 Закону №2297-VI, відповідно до якого суб'єкт персональних даних має право відкликати згоду на обробку персональних даних, судова колегія зазначає таке.
Зважаючи на те, що відповідно до статті 11 Закону №2297-VI згода є лише однією з підстав обробки персональних даних, відкликання згоди можливе лише у випадку обробки персональних даних відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 цього Закону.
Відповідно до статті 2 Закону №2297-VI згода суб'єкта персональних даних - це добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
Поряд з цим, надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у сенсі статті 202 Цивільного кодексу України. Своєю чергою статтею 214 Цивільного кодексу України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
Отже, відкликання згоди можливе лише стосовно майбутньої обробки персональних даних, але не тих даних, які вже були оброблені. Рішення та процеси, які були здійснені під час обробки персональних даних, не можуть бути анульованими.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2025 року у справі №420/26651/23.
Колегія суддів також звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 21 грудня 2022 року у справі №160/1/21 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
У контексті покликань апелянта на висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, судова колегія зауважує, що наведена постанова стосується питань захисту прав і свобод громадян України, які не надають згоду на обробку персональних даних, оскільки з мотивів релігійних переконань побоюються настання в результаті їх обробки негативних наслідків, пов'язаних із формуванням цифрових ідентифікаторів особи.
Так, у наведеній зразковій справі правовідносини стосувались лише майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
У зв'язку із відмінністю фактичних обставин справи, наведені висновки Великої Палати Верховного Суду не є релевантними до спірних правовідносин.
Переглянувши оскаржене судове рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що це рішення ухвалене з додержанням норм матеріального й процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
А.Б. Парінов