Справа № 640/6852/21 Суддя першої інстанції: Лапій С.М.
09 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Файдюка В.В.,
Суддів Мєзєнцева Є.І.,
Карпушової О.В.,
При секретарі Масловській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування та пені,-
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (далі- позивач, ТОВ «АТ Каргілл») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач-1, Південне міжрегіональне управління), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України в Одеській області), в якій просило:
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 433 771,00 грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 195 705,00 грн., за березень 2010 року в сумі 158 556,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 786 080,00 грн., за травень 2010 року в сумі 117 276,00 грн, за червень 2010 року в сумі 554 042,00 грн та в сумі 2 621 937,00 грн, за липень 2010 року в сумі 175,00 грн.;
- cтягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ «АТ Каргілл» пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 520 602, 69 грн за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 10.05.2023 касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління задоволено частково - рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що судами не перевірено дотримання позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, а відтак не встановлені всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 433 771,00 грн. (чотири мільйона чотириста тридцять три тисячі сімсот сімдесят одна гривня) за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 195 705,00 грн., за березень 2010 року в сумі 158 556,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 786 080,00 грн., за травень 2010 року в сумі 117 276,00 грн, за червень 2010 року в сумі 554 042,00 грн та в сумі 2 621 937,00 грн, за липень 2010 року в сумі 175,00 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТ Каргілл» пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 520 602,69грн. (один мільйон п'ятсот двадцять тисяч шістсот дві гривні шістдесят дев'ять копійок) за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку із скасуванням в судовому порядку податкових повідомлень-рішень сума податку на додану вартість у розмірі 4 433 771,00 грн набула статусу узгодженої, а відтак позивач набув право на її відшкодування з бюджету. Суд підкреслив, що оскільки Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює та механізму відшкодування сум податку на додану вартість за вказаним реєстром не передбачено, то право платника податків повинно бути захищене шляхом стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в Одеській області на користь ТОВ «АТ Каргілл» заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, а також пені за таке несвоєчасне відшкодування. Поміж іншим, на виконання вимог Верховного Суду у цій справі суд першої інстанції наголосив, що набуття бюджетним відшкодуванням статусу узгодженого 15.03.2018 та 02.10.2019 свідчить, що звернення до суду із вказаним позовом 12.03.2021 мало місце у межах строків, визначених КАС України та Податковим кодексом України з урахуванням актуальної на той час судової практики.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Південне міжрегіональне управління подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було взагалі встановлено, які права платника податків порушені контролюючим органом. Наголошує, що суд залишив поза увагою те, що Південне міжрегіональне управління взагалі не було стороною у справах щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, адже ТОВ «АТ Каргілл» перебуває на обліку у Південному міжрегіональному управлінні з січня 2021 року. Підкреслює, що дієвий механізм роботи Тимчасового реєстру відсутній, бюджетних призначень для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за заявами, включеними до такого реєстру, не передбачено, а відтак вирішення питання щодо повернення сум податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування з бюджету до 01.02.2016 та не відшкодовані станом на 01.01.2017, можливе лише після внесення змін до чинних нормативно-правових актів.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «АТ Каргілл» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що всупереч доводів апелянта неповернення позивачу бюджетного відшкодування у визначений ПК України строк є порушенням прав платника податків, за захистом яких він звернувся із цим позовом безвідносно до бездіяльності контролюючого органу. Підкреслює, що неналежність Південного міжрегіонального управління до учасників справ про оскарження податкових повідомлень-рішень не тягне за собою звільнення його від виконання обов'язків контролюючого органу як правонаступника Офісу великих платників податків ДПС. Наголошує, що відсутність дієвого механізму відшкодування коштів за заявами, внесеними до Тимчасового реєстру, не можуть мати наслідками позбавлення платника податків права на майно, що неодноразово підтверджено Верховним Судом. Окремо звертає увагу на правильності висновків суду першої інстанції про дотримання позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом попри й те, що такі висновки в апеляційній скарзі під сумнів не ставилися.
Відзиву на апеляційну скаргу від ГУ ДКС України в Одеській області не надійшло.
У судовому засіданні представник відповідача-1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній мотивів і підстав.
Представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач-2, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «АТ Каргілл» зареєстровано як юридична особа, станом на час звернення до суду з цим позовом та на теперішній час перебуває на обліку в Південному міжрегіональному управлінні та є платником, зокрема, податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Як свідчать матеріали справи, позивач подав до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість:
- за лютий 2010 року №9000614768 від 17.03.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 28 472 136,00 грн;
- за березень 2010 року №9001213618 від 20.04.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 12 513 911,00 грн;
- за квітень 2010 року №9001783332 від 19.05.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 19 667 559,00 грн;
- за травень 2010 року № 9002213723 від 18.06.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 17 098 097,00 грн;
- за червень 2010 року № 9002613654 від 16.07.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 32 350 260,00 грн;
- за липень 2010 №9003365303 від 18.08.2010, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 20 170 896,00 грн (т. 1 а.с. 72-101).
У подальшому, на підставі підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість, який втратив чинність у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» (далі - Закон про ПДВ), податковим органом було виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у декларації.
Так, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства «АТ Каргіл» (код ЄДРПОУ 20010397) з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за червень 2010 року, висновки якої зафіксовані в акті від 30.08.2010 №259/22-03/20010397.
На підставі висновків указаного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0004092203/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 2 621 937,00 грн.
Так, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку Закритого акціонерного товариства «АТ Каргіл» (код ЄДРПОУ 20010397) з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Судносервіс» за період з 01.01.2010 по 30.04.2010, з ТОВ «Агрокрок» за період з 01.09.2009 по 31.10.2009, висновки якої зафіксовані в акті від 19.11.2010 №178/07-03/20010397.
На підставі висновків указаного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001760703/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 811 834,00 грн.
Водночас, матеріали справи свідчать, що податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0004092203/0 визнано протиправною та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №2а-13596/10/2670. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2018 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернуто особі, яка її подала.
Також рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 у справі №2а-18554/10/2670 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001760703/0.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі №2а-18554/10/2670.
У зв'язку із скасуванням указаних індивідуальних актів у судовому порядку та набранням судовими рішеннями законної сили було узгоджено суму бюджетного відшкодування ТОВ «АТ Каргілл» у розмірі 4 433 771,00 грн, яка не була повернута позивачу у встановлений законом строк, а отже, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 ПК України нараховується пеня, платник податків звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Приписи пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ визначали на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Відповідно до пунктів 52, 56 підрозділу ІІ розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України; згідно з доповненнями, внесеними Законом №1797) до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.
Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 200.7 статті 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до пп. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.
Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку, відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу (абз. 2 п. 200.10 ст. 200 ПК України).
Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплено пунктом 200.12 статті 200 ПК України.
Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:
а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;
б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);
в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;
г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;
ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.
У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з визнанням протиправними та скасуванням податкових повідомлень-рішень від 14.09.2010 №0004092203/0 (щодо зменшення бюджетного відшкодування на 2 621 937 грн - рішення суду у справі №2а-13596/10/2670, яке набрало законної сили 15.03.2018) та від 29.11.2010 №0001760703/0 (щодо зменшення бюджетного відшкодування на 1 811 837,00 грн - рішення суду у справі №2а-18554/10/2670, яке набрало законної сили 02.10.2019) зазначена у заявах сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а саме з 15.03.2018 та з 02.10.2019 відповідно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), який, згідно пункту 3 указаної постанови, набирає чинності з 01.04.2017.
При цьому, згаданою постановою встановлено, що до набрання чинності Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.
Відповідно до пункту 4 Порядку №26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:
- дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);
- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
- дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);
- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;
- дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;
- суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.
Згідно п. 6 Порядку №26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.
Як вже було зазначено вище, формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 ПК України.
Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у пункті 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.
Крім того, в апеляційній скарзі Південне міжрегіональне управління наголошувало, що чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.
Отже, у розрізі встановленого вище права ТОВ «АТ Каргілл» на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 4 433 771 грн, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, спосіб захисту порушеного права як стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України в Одеській області на користь ТОВ «АТ Каргілл» заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ у розмірі 4 433 771 грн, призведе до ефективного відновлення права платника податків.
Такий висновок суду першої інстанції узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.
При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.
Щодо посилання апелянта на те, що відповідач-1 жодним чином не порушував права позивача, АТ «Каргілл» лише з січня 2021 року перебуває на обліку у Південному міжрегіональному управлінні, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що метою звернення до суду із вказаним позовом є захист права платника податків на майно у вигляді повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, адміністрування якого здійснюється контролюючим органом, а несвоєчасне отримання відповідних сум зумовлене, у тому числі, протиправними податковими повідомленнями-рішеннями, по-друге, зміна місця податкового обліку суб'єкта господарювання жодним чином не впливає на гарантоване законодавством право на отримання бюджетного відшкодування.
У контексті наведеного суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта й на те, що останній не був стороною у справах № 2а-18554/10/2670 та №2а-13596/10/2670, адже прийняття податкових повідомлень-рішень іншим контролюючим органом не звільняє теперішній орган податкового обліку особи-платника податків від виконання законодавчо покладеного обов'язку, у тому числі, у сфері повернення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Щодо висновків суду першої інстанції про відшкодування пені у розмірі 1 520 602,69 грн, нараховану на суму заборгованості за період з 23.03.2018 по 10.10.2019 щодо суми 2 621 93 грн та з 11.10.2019 по 12.03.2021 щодо сум 2 621 937 грн та 1 811 834 грн, жодних доводів щодо яких в апеляційній скарзі не зазначено, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Тобто, на суми податків, не відшкодовані протягом визначених ст. 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі №21-131а14.
Згідно з пп. 17.1.11 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб) у встановленому законом порядку.
Таким чином, оскільки позивачу не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування у встановлені законом строки, то останній набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до розрахунку пені за період з 23.03.2018 по 12.03.2021, здійсненого судом першої інстанції на підставі п. 200.23 ст. 200 ПК України за відповідним алгоритмом, її сума складає 1 520 602,69 грн. Указаний розрахунок учасниками справи не оспорювався.
Таким чином, загальний розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь позивача за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування, складає 1 520 602,69, на що було правильно вказано судом першої інстанції.
Перевіряючи висновки Київського окружного адміністративного суду про дотримання позивачем строків звернення до суду із вказаним позовом, колегія суддів, попри відсутність доводів апеляційної скарги на їх спростування та зважаючи на постанову Верховного Суду від 10.05.2023 у цій справі, вважає за необхідне зазначити таке.
Так, ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду із вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість державою.
Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (п. 102.1); стягнення податкового боргу (п. 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (п. 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (п. 56.18 ст. 56).
При цьому положення п. 102.5 ст. 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.
У справі, що розглядається, немає підстав для врахування й положень норми п. 56.18 ст. 56 ПК України, оскільки остання є відсильною до ст. 102 ПК України та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.
У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов'язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а отже, положення ст. 102 ПК України, до яких відсилає п. 56.18 ст. 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.
Ураховуючи наведене, ст. 102 ПК України, у тому числі й п. 102.5 цієї статті, не є тим "іншим законом", яким установлені спеціальні строки звернення до суду із вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку із несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 122 КАС України, якою встановлений загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Отже, платник податку на додану вартість може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначені висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, від 16.02.2023 у справі № 803/1149/18, від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20.
Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з'ясуванні поважності причин пропуску цього строку.
Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду, суд першої інстанції прийняв доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду. Зокрема, позивач зазначав, що до того як судова практика зазнала кардинальних змін в частині застосування строків звернення до суду у справах подібної категорії існував також підхід, який полягав у тому, що загальний розмір можливо визначити лише після того, як податковий орган остаточно виконає свій основний обов'язок щодо безпосередньої виплати суми бюджетного відшкодування.
Тобто, у відповідності до такої концепції для нарахування пені необхідно знати точний розмір ставки та кількість днів прострочення, які визначаються на момент погашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість. Відповідно, лише на дату виплати суми заборгованості з податку на додану вартість платник податків отримує можливість визначити розмір пені, на яку він має право, з урахуванням фактичної тривалості прострочення бюджетної заборгованості, а також перевірити коректність її нарахування. У разі, якщо пеня не була автоматично нарахована та сплачена під час виплати бюджетного відшкодування, платник податків дізнається про порушення своїх прав щодо несплати пені та періоду її нарахування, включаючи початкову і кінцеву дати.
Отже, строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, обчислювався з наступного дня після її фактичного погашення.
Отже, звертаючись до суду з цим про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, позивач був переконаний, що строк звернення ним був дотриманий.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №280/2868/20 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов'язань, тобто протягом 1095 днів, та зазначено, що початок перебігу вказаного строку має розпочинатись з дати виникнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ (що є також датою початку строку для нарахування пені, оскільки вимоги щодо відшкодування пені нерозривно пов'язані із фактом існування заборгованості бюджету), і такою датою є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, який обчислюється від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача плюс 5 днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних днів на відшкодування органами казначейства (зазначена кількість днів могла варіюватись залежно від періоду, в якому заборгованість виникла та правового регулювання на той період, а саме, пунктів 212, 213 ПК України). Статус бюджетної заборгованості невідшкодовані суми ПДВ набувають на наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, і з саме з вказаної дати платник податків набуває право на нарахування пені та звернення до суду про її стягнення.
Як було встановлено раніше, бюджетне відшкодування у розмірі 2 621 937,00 грн набуло статусу узгодженого 15.03.2018, а бюджетне відшкодування у розмірі 1 811 837,00 грн набуло статусу узгодженого 02.10.2019.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 12.03.2021, тобто із дотриманням строків, визначених пунктом 102.5 статті 102 ПК України, який судовою практикою поширювався на спірні правовідносини.
Однак, Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі №803/1149/18 було зазначено, що стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим "іншим законом", яким установлені спеціальні строки звернення до суду із вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку із несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, якою встановлений загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Таким чином, на початку 2023 року відбулася зміна судової практики, згідно з якою було визначено, що для звернення до суду із позовом у зв'язку із несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, встановлюється загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду на підставі частини другої статті 122 КАС України.
Водночас позивач звернувся до суду із вказаним позовом у березні 2021 року, тобто за два роки до зміни судової практики щодо застосування процесуального строку на звернення до суду постановами Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі №803/1149/18, тобто факт звернення до суду з метою захисту порушених прав позивача відбувся задовго до зміни підходу до обчислення строку звернення до суду.
Колегія суддів звертає увагу, що зміна сталої судової практики Верховного Суду може розглядатися судами як поважна причина для поновлення строків звернення до суду, про що було зазначено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 30.06.2022 у справі № 1.380.2019.004460.
Так, Верховний Суд зазначив, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.
Зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.
Зокрема, задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що позивач мав достатньо обґрунтовані правомірні очікування, що строк звернення до суду ним був дотриманий, оскільки не знав та не міг бути обізнаним про те, що через два роки (у січні 2023 року) судова практика зазнає кардинальних змін в частині застосування строків звернення до суду у справах подібної категорії.
Відтак поновлення Київським окружним адміністративним судом строків звернення до суду із вказаним позовом відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам цієї справи та сформованій усталеній на час звернення до суду із цим позовом судовій практиці.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
Головуючий суддя В.В. Файдюк
Судді Є.І. Мєзєнцев
О.В. Карпушова
Повне рішення виготовлено 09 вересня 2025 року.