Справа № 2-340/11
Провадження № 4-с/529/1/25
04 вересня 2025 року Диканський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Кириченко О.С.,
за участі секретаря судового засідання - Негляд Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Диканька Полтавської області скаргу ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Проніної Людмили Миколаївни, державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Токарь Ксенії Миколаївни, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра", ОСОБА_2 , на протиправні дії та бездіяльність,
Короткий зміст вимог скарги, а також позиції учасників справи щодо скарги.
ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на протиправні дії та бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Шевченківський ВДВС) та державних виконавців цього відділу Проніної Л.М. та ОСОБА_3 . В обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказує, що рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 27.12.2011 у справі № 2-340/11, яке набрало законної сили 14.01.2012, було солідарно стягнуто з неї та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором від 22.09.2008 № 3029/11/08-К у розмірі 79 475,59 доларів США, що в перерахунку в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом на 23.12.2011 становить 635 002,02 грн, з яких: 62 889,40 доларів США - основний борг (тіло кредиту), 13 122,70 доларів США - нараховані відсотки за користування кредитом, 319,02 доларів США - пеня за порушення строку погашення кредиту, 3 144,47 доларів США - штраф. На виконання цього рішення судом 08.08.2012 було видано виконавчий лист № 2-340/11 про стягнення з неї на користь ПАТ КБ "Надра" боргу, який пред'являвся стягувачем до примусового виконання неодноразово. Постановою державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ (нині - Шевченківський ВДВС), Проніної Л.М. у рамках виконавчого провадження № 35670227 було накладено арешт на все належне їй, скаржниці, майно та оголошено заборону на його відчуження. Скаржниця зазначає, що постанова про закінчення цього виконавчого провадження їй не надходила, Автоматизована система виконавчого провадження не містить інформації про це виконавче провадження, що свідчить про те, що воно було закінчене ще до серпня 2016 року, тобто до початку функціонування цієї системи. Повторно цей виконавчий документ надійшов для примусового виконання 15.11.2016. Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Токарь К.М. було відкрито виконавче провадження № 52893896. ОСОБА_1 зазначає, що постановою цього державного виконавця від 11.07.2017 у вказаному виконавчому провадженні було накладено арешт на всі її кошти, які знаходилися на всіх її рахунках у банківських установах, та які будуть відкриті у подальшому. Постановою державного виконавця Токарь К.М. також було винесено постанову від 11.07.2017 про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все належне їй рухоме та нерухоме майно. Постановою державного виконавця Токарь К.М. від 30.09.2017 у виконавчому провадженні № 52893896 було повернуто виконавчий документ стягувачу ПАТ КБ "Надра", про що свідчить інформація, яка наявна в Автоматизованій системі виконавчого провадження. Скаржниця зазначає, що вона не отримувала жодної із зазначених вище постанов державних виконавців.
ОСОБА_1 вказує, що старший державний виконавець Шевченківського ВДВС Токарь К.М., у порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" у своїй постанові від 30.09.2017 у виконавчому провадженні № 52893896 про повернення виконавчого документа стягувачу, якою було закінчено виконавче провадження, не зняла арешт, який був накладений на все її майно та кошти, та не надіслала постанову про скасування арешту відповідним установам та особам. ОСОБА_1 вказує, що оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження № 35670227, яке здійснювалося державним виконавцем Проніною Л.М., їй взагалі не надходила, то їй достовірно навіть невідомо, коли саме воно було закінчено, однак арешт майна, який був накладений у цьому виконавчому провадженні постановою від 11.10.2013 на теперішній час не знятий та зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна. 03.06.2025 вона подала на ім'я начальника Шевченківського ВДВС заяву про скасування всіх арештів її майна та коштів, повідомлення про скасування арешту відповідних осіб та установ, яким була направлена раніше для виконання постанова про арешт майна, та вчинення дій щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. 18.07.2025 вона отримала лист Шевченківського ВДВС від 03.07.2025, за підписом в.о. начальника відділу Федька Євгена, в якому було зазначено, що виконавчі провадження знищено і надати інформацію про них не має можливості. З посиланням на ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" було зазначено про відсутність правових підстав для зняття арешту майна державним виконавцем та можливість зняття арешту майна рішенням суду. ОСОБА_1 вказує, що така відмова Шевченківського ВДВС є протиправною, адже ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників. Таким чином має місце протиправність дій та бездіяльності державних виконавців, якими порушено ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 19 Конституції України, у частині незняття арешту. Також вчинено довільне трактування норми ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" з метою виправдовування протиправної бездіяльності державних виконавців. ОСОБА_1 вказує, що внаслідок протиправних дій та бездіяльності державних виконавців, посадових осіб Шевченківського ВДВС порушено її законні права та інтереси, її обмежено у праві вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном та коштами, які нині незаконно перебувають під арештом за відсутності будь-яких відкритих виконавчих проваджень. Із листа Шевченківського ВДВС від 03.07.2025 вбачається, що її заява про зняття арештів майна була передана на розгляд і вирішення тій же особі, якою було протиправно не знято арешт майна при закінченні виконавчого провадження, а саме ОСОБА_4 , а тому її висновки щодо відсутності правових підстав для зняття арешту не можуть бути обґрунтованими та об'єктивними, і спрямовані виключно на приховування та виправдовування своєї ж протиправної бездіяльності.
Посилаючись на вказане вище, скаржниця ОСОБА_1 просить:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Проніної Л.М., яка полягає у тому, що вона всупереч ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" закінчуючи виконавче провадження № 35670227, не зняла арешт, накладений на майно боржника та заборону на його відчуження, що був накладений її постановою від 11.10.2013 у цьому виконавчому провадженні,
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Токарь К.М., яка полягає у тому, що вона всупереч ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" закінчуючи виконавче провадження № 52893896, не зняла арешти, накладені на майно та кошти боржника, що були накладені її постановами від 11.07.2017 у цьому виконавчому провадженні,
- визнати протиправними дії посадових осіб Шевченківського ВДВС, які полягають у намаганні приховати протиправну бездіяльність державних виконавців шляхом довільного трактування Закону і часткового спотворення фактичних обставин, а також передачі заяви ОСОБА_1 від 02.07.2025 на розгляд особі, яка вчинила стосовно ОСОБА_1 протиправну бездіяльність та формування завідомо неправдивого висновку про начебто відсутність правових підстав для зняття арешту з її майна та коштів,
- скасувати арешт майна та заборону здійснення відчуження майна, накладений постановою державного виконавця Октябрського (нині - Шевченківського) ВДВС Проніної Л.М. від 11.10.2013 у виконавчому провадженні № 35670227,
- скасувати арешти всього рухомого та нерухомого майна і коштів боржника, накладені постановами старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Токарь К.М. від 11.07.2017 у виконавчому провадженні № 52893896,
- зобов'язати Шевченківський ВДВС вчинити відповідні дії щодо реєстрації припинення обтяження майна ОСОБА_1 та надіслати відповідну інформацію про скасування арешту майна та коштів до органу, установи, посадовій особі, яким були надіслані для виконання постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника, у тому числі: Філії - Полтавське обласне управління АТ "Ощадбанк", Полтавському ГРУ АТ КБ "ПриватБанк", ПАТ "Полтава-банк", ПОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Полтава, Полтавській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" м. Полтава, АТ "Укрсиббанк".
Скаржниця ОСОБА_1 та її представник Храпач О.С. в судове засідання не з'явилися. Представник скаржниці надав суду заяву, в якій вказав, що вони підтримують скаргу у повному обсязі та просять її задовольнити. Представник скаржниці просив провести розгляд справи за їхньої відсутності.
Представник Шевченківського ВДВС, державні виконавці цього відділу Проніна Л.М., Токарь К.М. в судове засідання не з'явилися. До суду надійшло заперечення Шевченківського ВДВС, в якому вказано, що згідно із наявною інформацією в Автоматизованій системі виконавчого провадження, у Шевченківському ВДВС дійсно перебували на примусовому виконанні стосовно стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ КБ "Надра" виконавчі провадження № 35668372, № 35670227, № 52893896. На підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертався стягувачу. Надати більшої інформації за цими виконавчими провадження неможливо, адже строк зберігання виконавчих проваджень становить 3 роки і відповідно вони вже знищені. Передбачені ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для зняття арешту державним виконавцем наразі відсутні. При цьому, ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. У зв'язку із цим, ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду з позовом про зняття арешту майна. Посилаючись на вказане, Шевченківський ВДВС просить відмовити за безпідставністю у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій та бездіяльності державних виконавців Проніної Л.М. та Токарь К.М. В задоволенні іншої частини вимог скарги покладається на розсуд суду. Шевченківський ВДВС просить провести розгляд справи за відсутності його представника.
Представник ПАТ КБ "Надра", Патик Р.В., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, будь-яких заперечень проти скарги, заяв чи клопотань суду не надали.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Октябрському ВДВС Полтавського МУЮ (нині - Шевченківський ВДВС) знаходилося виконавче провадження № 35670227 щодо виконання виконавчого листа № 2-340/11 від 08.08.2012, виданого Диканським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" боргу в розмірі 635 002,02 грн.
Постановою головного державного виконавця Проніної Л.М. від 11.10.2013 у цьому виконавчому провадженні було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , крім квартири АДРЕСА_1 , яка була продана як предмет іпотеки на прилюдних торгах, а також оголошено заборону на його відчуження /а.с. 18/.
З матеріалів справи вбачається, що інформація про закінчення цього виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа стягувачу відсутня в Автоматизованій системі виконавчого провадження, саме виконавче провадження знищено у зв'язку із закінченням трьохрічного строку зберігання.
З інформації про виконавче провадження /а.с. 25-27/ вбачається, що повторно виконавчий лист № 2-340/11 від 08.08.2012 стосовно боржника ОСОБА_1 надійшов для примусового виконання до Шевченківського ВДВС 15 листопада 2016 року, що свідчить про те, що у попередньому виконавчому провадженні № 35670227 виконавчий лист було повернуто стягувачу, без повного погашення заборгованості.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Токарь К.М. від 04.01.2017 відкрито виконавче провадження № 52893896 стосовно примусового виконання виконавчого листа № 2-340/11, виданого 08.08.2012 Диканським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" боргу в розмірі 447 654,06 грн /а.с. 21, 25-27/.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Токарь К.М. від 11.07.2017 у виконавчому провадженні № 52893896 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 /а.с.22, 25-27/.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Токарь К.М. від 11.07.2017 у виконавчому провадженні № 52893896 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 , що обліковуються на всіх її рахунках, в тому числі розрахункових, поточних, вкладних/депозитних, карткових, особових, які відкриті в банку: Філія - Полтавське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 331467, Полтавське ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Полтава, МФО 331401, ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489, ПОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Полтава, МФО 331605, Полтавська обласна філія АКБ "Укрсоцбанк" м. Полтава, МФО 331014, АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом /а.с. 23, 25-27/.
Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Токарь К.М. від 30.09.2017 повернуто виконавчий лист № 2-340/11 від 08.08.2012 стягувачу ПАТ КБ "Надра" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із тим, що боржник ОСОБА_1 за адресою, вказаною у виконавчому документі, не проживає, встановити фактичне місце проживання боржника не вдалося, майна, на яке можливо звернути стягнення за боржником не виявлено, джерела отримання доходів боржником встановити не вдалося /а.с. 24, 25-27/.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до начальника Шевченківського ВДВС із заявою від 02.06.2025 про скасування арешту її майна та коштів, які були накладені вказаними вище постановами державних виконавців /а.с. 28/.
З відповіді Шевченківського ВДВС від 03.07.2025 за вих. № 68509 на вказану вище заяву ОСОБА_1 вбачається, що останній було повідомлено про те, що згідно із наявною інформацією в Автоматизованій системі виконавчого провадження, у Шевченківському ВДВС дійсно перебували на примусовому виконанні стосовно стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ КБ "Надра" виконавчі провадження № 35668372, № 35670227, № 52893896. На підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертався стягувачу. Надати більшої інформації за цими виконавчими провадження неможливо, адже строк зберігання виконавчих проваджень становить 3 роки і відповідно вони вже знищені. Передбачені ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підстави для зняття арешту державним виконавцем наразі відсутні. При цьому, ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. У зв'язку із цим, ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду з позовом про зняття арешту майна /а.с. 29/.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).
Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені у частині першій статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року в справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.
Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", свідчить про об'єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.
З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону України "Про виконавче провадження").
Водночас частиною п'ятою статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 травня 2025 року в справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) виснувала, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавець у ч. 3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Отже, за загальним правилом, повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність в боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки така обставина не належить до винятків, передбачених частиною третьою статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Подібні висновки сформульовані в постановах Верховного Суду від 17.01.2018 в справі № 910/8019/15, від 06.03.2019 в справі № 263/1468/17, від 04.03.2020 в справі № 127/2-1421/09, від 16.03.2020 в справі № 137/1649/17, від 29.03.2023 в справі № 202/1182/22, від 14.05.2025 в справі № 2/1522/11652/11.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно із частинами 4-6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2017 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС Токарь К.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ПАТ КБ "Надра" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Повторно виконавчий лист до виконання після 30 вересня 2017 року не пред'являвся.
Стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (стаття 433 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Доказів про заміну стягувача у виконавчому листі чи виконавчому провадженні, а також про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання після його повернення 30 вересня 2017 року матеріали справи не містять, як і не містять ухвали суду щодо вирішення зазначеного питання.
Отже, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-340/11, виданого 08.08.2012 Диканським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" боргу, сплив та не був поновлений судом.
Проте майно та кошти ОСОБА_1 залишаються під арештом на підставі постанов державних виконавців від 11.10.2013 та від 11.07.2017.
Верховний Суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.
Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним законній меті.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання "справедливого балансу" між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
У постановах Верховного Суду від 18.01.2023 в справі № 127/1547/14-ц, від 09.01.2023 в справі № 2-3600/09, від 07.08.2024 в справі № 14-7238/2009, від 06.08.2025 в справі № 751/9335/24 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
У цій справі виконавчий документ, на виконання якого накладався арешт на майно та кошти боржника ОСОБА_1 , не перебуває на примусовому виконанні майже 8 років, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа сплив та не був поновлений.
Стягувач ПАТ КБ "Надра" не надав суду жодних заперечень проти скарги ОСОБА_1 щодо незнятих арештів та не вказав про наявність у нього будь-яких до неї матеріальних претензій. Відомості про заміну стягувача у виконавчому листі у матеріалах справи відсутні.
Подальше накладення арешту на майно та кошти боржниці ОСОБА_1 є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та обмежує права ОСОБА_1 , позбавляє її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном та коштами.
Згідно з частинами 4-5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України, яка кореспондується зі статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".
Враховуючи те, що у даній справі виконавче провадження не було закінчено, а лише 30.09.2017 повернуто виконавчий документ стягувачу у зв'язку із невстановленням місця проживання боржника ОСОБА_1 та майна, на яке можливо звернути стягнення, при цьому законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", які у даній справі відсутні), суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність державних виконавців Шевченківського ВДВС Проніної Л.М. та Токарь К.М. щодо незняття арешту з належних ОСОБА_1 майна та коштів при поверненні виконавчого документа стягувачу, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні цих вимог скарги.
Враховуючи те, що судом встановлено відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність державних виконавців Шевченківського ВДВС Проніної Л.М. та Токарь К.М. щодо незняття арешту з належних ОСОБА_1 майна та коштів при поверненні виконавчого документа стягувачу, адже законодавством дійсно не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, і відповідно Шевченківським ВДВС при наданні відповіді ОСОБА_1 на її заяву щодо зняття арешту не було вчинено довільного трактування законодавства чи спотворено фактичні обставини справи, суд вважає за необхідне відмовити у повному обсязі у задоволенні вимоги скарги про визнання протиправними дій посадових осіб Шевченківського ВДВС, які полягають у намаганні приховати протиправну бездіяльність державних виконавців шляхом довільного трактування Закону і часткового спотворення фактичних обставин, а також передачі заяви ОСОБА_1 від 02.07.2025 на розгляд особі, яка вчинила стосовно ОСОБА_1 протиправну бездіяльність та формування завідомо неправдивого висновку про начебто відсутність правових підстав для зняття арешту з її майна та коштів.
Враховуючи те, що виконавчий документ, на виконання якого накладався арешт на майно та кошти боржника ОСОБА_1 , не перебуває на примусовому виконанні майже 8 років, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа сплив та не був поновлений, стягувач ПАТ КБ "Надра" не надав суду жодних заперечень проти скарги ОСОБА_1 щодо незнятих арештів та не вказав про наявність у нього будь-яких до неї матеріальних претензій, відомості про заміну стягувача у виконавчому листі у матеріалах справи відсутні, а подальше накладення арешту на майно та кошти ОСОБА_1 є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та обмежує права ОСОБА_1 , позбавляє її можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном та коштами, суд дійшов висновку, що вимоги скарги в цій частині підлягають задоволенню та вважає за необхідне скасувати арешт майна боржника та заборону на його відчуження, накладені постановою головного державного виконавця Октябрського (нині - Шевченківського) ВДВС Проніної Л.М. від 11.10.2013 у виконавчому провадженні № 35670227, скасувати арешт майна і коштів боржника ОСОБА_1 , накладені постановами старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС Токарь К.М. від 11.07.2017 у виконавчому провадженні № 52893896, виключити відповідні записи про арешт з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і надіслати відповідну інформацію про скасування арешту майна та коштів боржника до органів, установ, посадових осіб, яким були надіслані для виконання постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника ОСОБА_1 .
Виключення відомостей про арешт та надіслання інформації про скасування арешту майна і коштів боржника до органів, установ, посадових осіб, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно та кошти боржника, відбувається на підставі судового рішення (у даному випадку ухвали суду) і не потребує зобов'язання відділу державної виконавчої служби вносити такий запис та надсилати інформацію про скасування арешту, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги скарги про зобов'язання Шевченківського ВДВС внести відомості про скасування арешту до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і надіслати відповідну інформацію про скасування арешту майна та коштів боржника до органів, установ, посадових осіб, яким були надіслані для виконання постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 259-261, п. 27 ч. 1 ст. 353, ст. ст. 354, 355, 447-451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Проніної Людмили Миколаївни, державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Токарь Ксенії Миколаївни, Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра", ОСОБА_2 , на протиправні дії та бездіяльність, - задовольнити частково.
Скасувати арешт майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та скасувати заборону на його відчуження, накладені постановою головного державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (нині - Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) Проніної Л.М. від 11 жовтня 2013 року у виконавчому провадженні № 35670227 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-340/11, виданого 08.08.2012 Диканським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" боргу в сумі 635 002,02 грн.
Скасувати арешт майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (нині - Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) Токарь К.М. від 11 липня 2017 року у виконавчому провадженні № 52893896 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-340/11, виданого 08.08.2012 Диканським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" боргу в сумі 447 654,06 грн.
Скасувати арешт коштів боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений постановою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (нині - Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) Токарь К.М. від 11 липня 2017 року у виконавчому провадженні № 52893896 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-340/11, виданого 08.08.2012 Диканським районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Надра" боргу в сумі 447 654,06 грн.
Виключити відповідні записи про арешт майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і надіслати відповідну інформацію про скасування арешту майна та коштів боржника до органів, установ, посадових осіб, яким були надіслані для виконання постанови про накладення арешту на майно та кошти боржника ОСОБА_1 , у тому числі: Філії - Полтавське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 331467, Полтавському ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" м. Полтава, МФО 331401, ПАТ "Полтава-банк", МФО 331489, ПОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Полтава, МФО 331605, Полтавській обласній філії АКБ "Укрсоцбанк" м. Полтава, МФО 331014, АТ "Укрсиббанк", МФО 351005.
У задоволенні іншої частини вимог скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили через п'ятнадцять днів з дня її постановлення, якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Головуючий О.С. Кириченко