справа № 761/10242/24
провадження № 22-ц/824/12136/2025
головуючий у суді І інстанції Сіромашенко Н.В.
9 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Писаної Т.О.,
суддів Приходька К.П., Журби С.О.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення інфляційних збитків, трьох відсотків річних та моральної шкоди за невиконання грошового зобов'язання,
рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення інфляційних збитків, трьох відсотків річних та моральної шкоди за невиконання грошового зобов'язання - задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки за період з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2024 року у розмірі 173 736 (сто сімдесят три тисячі сімсот тридцять шість) гривень 63 копійки, 3% річних за період з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2024 року у розмірі у розмірі 44 717 (сорок чотири тисячі сімсот сімнадцять) гривень 39 копійок та у якості відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, суму в розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - Бойко Олена Володимирівна 20 травня 2025 року звернулася до суду із апеляційною скаргою.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було ухвалено Шевченківським районним судом міста Києва 21 березня 2025 року, відтак 30 день на оскарження рішення припадає на 20 квітня 2025 року, що є вихідним днем (неділя), тому останнім днем для подачі апеляційної скарги є 21 квітня 2025 року.
Апеляційна скарга подана 20 травня 2025 року, отже з пропуском встановленого законом строку, заяву про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги не подано, не містить такого прохання і текст апеляційної скарги, тому ухвалою Київського апеляційного суду від 4 червня 2025 року апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк в десять днів з дня отримання копії ухвали для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для поновлення строку, а також сплати судового збору.
9 червня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
Однак недоліки було усунуто не в повному обсязі, а саме не обґрунтовано поважність причин пропущення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року, встановивши строк тривалістю десять днів з моменту отримання копії ухвали для виправлення вказаних недоліків.
17 червня 2025 року копія ухвали була направлена до електронного кабінету апелянта у підсистему Електронний суд.
Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду електронний примірник вказаної ухвали було доставлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві 18 червня 2025 року о 04:05:30.
Відповідно до п. 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Крім цього, електронна копія ухвали була розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень та забезпечено надання загального доступу 16 червня 2025 року.
Таким чином, Київським апеляційним судом прийняті всіх необхідні заходи для повідомлення скаржника про ухвалу, якою його апеляційна скарга залишена без руху та про необхідність усунути недоліки апеляційної скарги.
Однак, станом на 9 вересня 2025 року недоліки апеляційної скарги не усунув, заяви про поновлення пропущеного процесуального строку не подав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження («Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії», № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 зазначено, що «до поданої з пропуском строку скарги (без клопотання про його поновлення чи з визнанням судом вказаних у ньому підстав неповажними), яка, крім цього, має інші недоліки, і ці недоліки скарги після залишення її судом без руху не усунуто, зокрема й не подано відповідного клопотання із зазначенням інших причин для його поновлення, слід застосовувати наслідки, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження. Наявність передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС підстави для повернення скарги, а саме неусунення її окремих недоліків щодо форми та змісту (не пов'язаних з недотриманням процесуального строку) після залишення скарги без руху, поряд з відсутністю передумов для поновлення строку, не виключає відмову у відкритті провадження за такою скаргою саме з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 299 КАС. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб'єктів адміністративного судочинства. Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.»
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що застосуванню підлягають наслідки неподання скаржником заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року з пропуском визначеного законом строку, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження у встановлений ухвалою судді строк не подав, колегія суддів у відкритті апеляційного провадження відмовляє.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення інфляційних збитків, трьох відсотків річних та моральної шкоди за невиконання грошового зобов'язання відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба