справа № 755/18635/24
головуючий у суді І інстанції Марфіна Н.В.
провадження № 22-ц/824/8993/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
08 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
23.10.2024 року ТОВ «Юніт Капітал» (надалі по тексту - позивач, кредитодавець, товариство) звернулось з позовом до суду в якому просило стягнути з ОСОБА_1 (надалі по тексту - відповідач, позичальник) на свою користь заборгованість за кредитним договором №123978350 від 21.01.2022 року у розмірі 31 882,10 грн, а також судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.01.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 123978350 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору позичальник отримав грошові кошти у розмірі 29 000 грн.
Вказує, що загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 31 882,10 грн, яка складається з: 29 000 грн заборгованості за кредитом, 2 882,10 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором №123978350.
Також 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором №123978350.
Також 04.09.2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №0409/24, відповідно до якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №123978350.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №123978350 від 21.01.2022 року у розмірі 31 882,10 грн, яка складається з: 29 000 грн заборгованості за кредитом, 2 882,10 грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07.02.2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал».
Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Юніт Капітал» - адвокат Тараненко А.І. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07.02.2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Також, просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати понесені у суді першої та апеляційної інстанціях у вигляді судового збору, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 056 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував наданих позивачем договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, якими доведено факт переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Юніт Капітал».
Вказував, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу.
Зазначав, що відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Отже, реєстр № 175 від 05.05.2022 року, що містить інформацію про боржника, підтверджує факт переходу права вимоги у визначений момент (дату його підписання).
Звернув увагу, що даний реєстр укладено після виникнення кредитних правовідносин з відповідачем, що судом першої інстанції не враховано належним чином.
За вказаним реєстром, складеним 05.05.2022 року на виконання умов договору факторингу, первісним кредитором було передано дійсне право вимоги до відповідача за кредитним договором, яке існувало на момент такої передачі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник апелянта також вказував на те, що кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався, а розрахунок заборгованості, проведений первісним кредитором до відступлення прав вимоги, відповідачем не спростований, будь-яких нових нарахувань кредитної заборгованості позивач не провів, а лише заперечував факт наявності у позивача права вимоги боргу.
Щодо правової позиції відповідача.
Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2024 року судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлявся запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача (а.с. 100).
Відповідно до Інформації № 121937405 від 07.11.2024 року відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 27.07.1999 року по теперішній час (а.с. 101).
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Апеляційний суд направляв на зареєстровану адресу відповідача повідомлення разом з копіями ухвали про призначення розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційної скарги та доданих до неї документів.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасника справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.
Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за місцем реєстрації), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що 21.01.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 123978350 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 56зв.-59).
Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику (а.с. 60-65), які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (а.с. 66).
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV9С5U6. Зокрема, 21.01.2022 року о 15:36:51 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору (а.с. 67).
Відповідно до п. 5.4 кредитного договору, визначено, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Отже, заповнення анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
21.01.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 29 000 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 (а.с. 77).
На підтвердження цієї інформації позивачем також долучено документ, виданий та підписаний електронним підписом АТ КБ «ПриватБАнк», з якого вбачається, що операція по перерахування коштів була успішною та кошти зараховані на картковий рахунок боржника (а.с. 78-79).
Щодо факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 123978350 від 21.01.2021 року, встановлено, що 28.11.2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28.11.2019 року (а.с. 80-83).
28.11.2019 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2. в наступній редакції: «8.2. строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений у п.8.1. цього договору та закінчується 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором» (а.с. 86).
31.12.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (клієнт) укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якого сторони дійшли згоди продовження строку договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року (а.с. 87-90).
31.12.2021 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року (а.с. 92).
31.12.2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020 року (а.с. 93).
31.12.2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року (а.с. 94).
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 31 824,10 грн (а.с. 20-21).
Тобто, право вимоги за кредитним договором № 123978350 від 21.01.2022 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 05.05.2022 року, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 175.
Крім того, позивачем на підтвердження переходу права вимоги позивачем долучено довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором № 123978350 від 21.01.2022 року до ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 52).
05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021 року (а.с. 22-24).
В подальшому, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод № 2 від 03.08.2021 року та № 3 від 30.12.2022 року, відповідно до яких продовжено строк дії договору факторингу до 30.12.2024 року включно, всі інші умови залишились без змін (а.с. 27, 28).
Згідно з умов договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п.2.1).
Відповідно до п. 4.1 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Так, відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31 882,10 грн (а.с. 29-30).
Відповідно до п. 5.3.3 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
04.09.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» (позивач) уклали договір факторингу № 0409/24 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (а.с. 31-34).
Відповідно до п. 1.1. договору факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 року фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату,а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (процентами за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.2. договору факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 року перехід клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31 882,10 грн (а.с. 36-37).
Даний факт підтверджується також актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 0409/24 від 04.09.2024 року (а.с. 38).
Загальна суму заборгованості за кредитним договором № 123978350 від 21.01.2021 року становить 31 882,10 грн, яка складається з заборгованості по кредиту - 29 000 грн, заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом - 2882,10 грн (а.с. 39-42).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що право вимоги до відповідача переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал».
Водночас, на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року, а так саме на час укладення додаткової угоди № 29 від 28.11.2019 року, № 26 від 31.12.2020 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою сторони визначили, що «право вимоги» - права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому, боргові зобов'язання ОСОБА_1 за договором № 123978350 від 21.01.2021 року ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору факторингу 28.11.2018 року не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, і вочевидь, договором не могли бути охоплені зобов'язання відповідача ОСОБА_1 , які виникли після укладення цього договору.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду (частина 1 стаття 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 стаття 638 ЦК України).
За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року № 127/33824/19.
Згідно з статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно з статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Таким чином, укладаючи кредитний договір у такий спосіб, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо форми його укладення, що передбачено викладеними вище апеляційним судом нормами законодавства.
Однак, в порушення зазначених вище норм закону та умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим допустив заборгованість, що послугувало підставою для звернення позивача до суду із вимогами про стягнення заборгованості.
Отже, суд першої інстанції не перевірив доводів та наданих позивачем доказів та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення заборгованості.
Також суд апеляційної інстанції вважає, що надані копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору, договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору від 21.02.2022 року було передано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому - позивачу на підставі реєстру, який оформлений належним чином та є додатком до договору кредиту.
Умови договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Крім того, додатковими угодами, строк дії договорів факторингу було продовжено, а умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри прав вимоги у межах зазначеної справи були підписані під час строку дії договорів факторингу.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 року № 905/306/17, від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року у справі №2221/2373/12).
Позивачем надано реєстри прав вимоги, оформлені та підписані відповідно до договору факторингу, а також докази щодо розміру оплати за договорами факторингу.
Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до наступних кредиторів, а доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Водночас вимога щодо надання боржнику доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні відповідно до статті 517 ЦК не є тотожною до вимоги щодо надання до суду доказів відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги до боржника для здійснення заміни кредитора у справі (процесуального правонаступництва). Зазначені вимоги випливають із різних правових підстав та не є взаємозалежними.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 року у справі № 2221/2373/12.
Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.
З урахуванням викладеного, вирішуючи справу по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто, погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів, та відсутність доказів повернення отриманого кредиту.
Відповідно до розрахунку заборгованості загальна суму заборгованості за кредитним договором № 123978350 від 21.01.2021 року становить 31 882,10 грн, яка складається з заборгованості по кредиту - 29 000 грн, заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом - 2 882,10 грн (а.с. 39-42).
Даних, що відповідач сплатив у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором, - матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №123978350 від 21.01.2021 року становить 31 882,10 грн, яка складається з заборгованості по кредиту - 29 000 грн, заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом - 2 882,10 грн.
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному суді.
Відповідно пункту 1 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.
Що стосується судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції - 6 000 грн та в суді апеляційної інстанції - 6 000 грн.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріалами справи підтверджено, що представником ТОВ «Юніт Капітал» - адвокатом Тараненко А.І. надавалася професійна правнича допомога як в суді першої так і в апеляційної інстанцій.
Відповідно до частин 1-2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-4 статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесення позивачем в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подані такі докази: копію договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09.09.2024 року (а.с. 43-44), копію протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09.09.2024 року (а.с. 44 зв.), копію додаткової угоди № 7 від 09.09.2024 року до договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09.09.2024 року (а.с. 45-46).
Відповідно до п. 3.3 договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09.09.2024 року гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами в протоколі погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09.09.2024 року.
Відповідно до п. 3.4 договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09.09.2024 року, після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту Акт прийому-передачі наданих послуг.
Відповідно до наданого в суді першої інстанції акту прийому-передачі наданих послуг, який складений 09.09.2024 року, відповідно до якого клієнту - ТОВ «Юніт Капітал» було надано виконавцем - Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» такі послуги: складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 123978350 від 21.01.2022 року (2 год.) 5 000 грн, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 123978350 від 21.01.2022(1 год.) - 500 грн, надання усної консультації стосовно складання позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 (1год.) - 500 грн (а.с. 47).
Акту прийому-передачі наданих послуг в суді апеляційної інстанції на суму 6 000 грн, матеріали справи не міститься та під час апеляційного провадження стороною позивача не надано.
Згідно з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18 необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що наданими позивачем доказами не підтверджено витрати на правничу допомога адвоката в суді апеляційної інстанції у заявленому розмірі 6 000 грн, оскільки відсутній акт прийому-передачі наданих послуг в апеляційному суді відповідно до умов договору, а за даними протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 09/09/24-02 від 09.09.2024 року неможливо визначити наданий ТОВ «Юніт Капітал» обсяг послуг.
Таким чином, позивачем надано докази понесення витрат на правничу допомогу лише в суді першої інстанцій, які підлягають відшкодуванню.
Що стосується судових витрат в частині сплаченого позивачем судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
ТОВ «Юніт Капітал» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн за подання позовної заяви (а.с. 54) та 3 633,60 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду.
Оскільки, суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , з останнього підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити.
Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 07 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 123978350 від 21 січня 2022 року у розмірі 31 882 (тридцять одна тисяча вісімсот вісімдесят дві) грн 10 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, а також судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження юридичної особи: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська