08 вересня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/7560/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Болотова Є. В., Левенця Б. Б.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва
у складі судді Слободянюк А. В.
від 06 листопада 2024 року
у цивільні справі № 752/13982/24 Голосіївського районного суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
У липні 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути заборгованість за кредитним договором № 1314-2050 від 08.12.2023 в розмірі 24 310,09 грн та судові витрати, посилаючись на неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 08.12.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1314-2050.
Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 12 800,00 грн, строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день. Відповідачка зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Зазначав, що виконав свої зобов'язання, перерахувавши суму кредиту за допомогою системи LiqPay, видав кредитні кошти на вказаний відповідачкою в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідачка не виконала взяті на себе договірні зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 26 квітня 2024 року виникла заборгованість у загальному розмірі 24 310,09 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 10 998,22 грн; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 13 311,87 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року відмовлено в задоволені позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подало апеляційну скаргу, в якій вважає рішення необґрунтованим, таким, що винесено з порушенням норм матеріального права, суперечить чинному законодавству і підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 свідомо обрала укласти кредитний договір, оскільки на сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» була розміщена вся необхідна інформація щодо умов та порядку укладення договору. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Кредитний договір № 1314-2050 від 08.12.2023 був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Згідно зі ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Зазначає, що відповідач підписала договір за допомогою одноразового ідентифікатора C7097, який був надісланий на її мобільний телефон. Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається підписаним, якщо було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Цей вид підпису є еквівалентним власноручному.
Апелянт вказує, що надав суду докази перерахування коштів ОСОБА_1 . Заявник стверджує, що відповідач самостійно вказала реквізити банківської картки в заявці на кредит. Як вбачається із змісту кредитного договору, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача з маскою, а саме, НОМЕР_1 . На підтвердження перерахування було надано довідку про перерахування суми кредиту № 1314-2050 від 08.12.2023, а також лист (довідку) АТ КБ «ПРИВАТБАНК, які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Скаржник зазначає, що перерахування коштів здійснювалося через систему LiqPay відповідно до договору між компанією та «ПриватБанком».
Вказував, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до ліцензії, виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Також, скаржник підкреслює, що відповідач декілька разів сплачувала відсотки за користування кредитом і частково погасила основний борг. Ці дії, відомі як конклюдентні, підтверджують, що вона прийняла умови кредитного договору і визнала свої зобов'язання, які виникли в результаті його укладення.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача, у встановлений апеляційним судом строк, не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного суду ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Також відповідачу ОСОБА_1 направлялася копія ухвали про відкриття апеляційного провадження на її поштову адресу, а саме: АДРЕСА_1 , яка є зареєстрованою адресою реєстрації відповідача. Зазначена кореспонденція була повернута до суду апеляційної інстанції з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
У справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18, рішення 24.02.2022, пункти 11-12) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов'язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи.
Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.
Отже, листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 (провадження №61-11723св22).
Таким чином, оскільки поштова кореспонденція була направлена відповідачу ОСОБА_1 , на дійсну її адресу листом рекомендованою кореспонденцією, суд апеляційної інстанції вважає, що в достатній мірі виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 08.12.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_2 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 1314-2050, який разом із правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) складає єдиний договір, в якому визначаються всі істотні умови, з яким позичальник був попередньо ознайомлений (а. с. 32-39).
Згідно з умовами договору Кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювану кредитну лінію (далі - Кредитна лінія) на наступних умовах, визначених цим Договором (п. 2.1. Кредитного договору). Кредитодавець відкрив кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів (далі - Кредит) Позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом (п. 2.2. Кредитного договору).
Мета отримання кредиту, тобто, мета відкриття Кредитної лінії: для задоволення особистих потреб Позичальника (п. 2.4. Кредитного договору).
Відповідно до п. 4.1., п. 4.2 Кредит надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється Кредитодавцем безпосередньо після укладення Сторонами цього Договору та надіслання Позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим Позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку Кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений Позичальником при оформленні Кредиту.
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 12 800,00 грн; строк кредитування - 300 днів; заявлений строк (базовий період) - 14 днів; знижена процентна ставка - 1,2 % в день; стандартна процентна ставка - 1,5 % в день; комісія за видачу кредиту - 15 % від суми кредиту (п.4 договору).
Сторонами погоджено вартість кредиту - 66 098,78 грн, та реальну процентну ставку на дату укладення договору - 27 135,00 %.
Відповідач підписала правила відкриття кредитної лінії, які є загальними до всіх договорів, які укладаються через сайт кредитодавця на умовах та в період дії відповідної редакції цих правил, а також паспорт споживчого кредиту за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С7097, яким підписано кредитний договір, паспорт споживача, що також є підтвердженням ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. (а.с. 19-26).
Відповідно до копії листа АТ КБ «ПриватБанк» від 03.05.2024, повідомлено клієнта ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року по платежам, зокрема по ID платежу 2401421339, канал LiqPay, дата видачі 08.12.2023, сума 12 800,00 грн, номер договору 1314-2050, номер картки НОМЕР_1 (а.с 42-49).
Аналогічні реквізити електронного платіжного засобу містить і довідка ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1314-2050 від 08.12.2023 ОСОБА_1 (а.с 18)
В матеріалах справи також наявний розрахунок заборгованості за кредитним договором в період з 08.12.2023 по 26.04.2024, з якого вбачається, що заборгованість за тілом кредиту становить 10 998,22 грн, а заборгованість за нарахованими, але не погашеними відсотками становить 13 311,87 грн (а.с. 40-41).
Встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 кредитодавцем направлялась вимога № 1314 - 2050/в від 15.05.2024 про усунення порушення за кредитним договором, що підтверджується згрупованим поштовим відправлення від 18.05.2024 (а.с. 50-51).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт надання кредитних коштів відповідачці ОСОБА_1 . Суд встановив, що надані позивачем довідка про перерахування коштів через систему LiqPay та повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» не є достатніми доказами для підтвердження фінансової операції саме на користь відповідачки. Також матеріали справи не містили доказів належності електронного платіжного засобу чи номера телефону, на який був надісланий одноразовий ідентифікатор, саме відповідачці. Крім того, позивач не надав виписку з особового рахунку клієнта банку, яка, згідно з висновками Верховного Суду, є належним і допустимим доказом руху коштів. Враховуючи, що позивач не довів існування заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину. Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовим ідентифікатором, як визначено ч. 1 ст. 3 цього ж Закону, є алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що приймає оферту, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції.
Таким чином, використання відповідачем логіну та паролю для входу в особистий кабінет та/або введення одноразового ідентифікатора, надісланого на його контактний номер телефону, є належним способом ідентифікації та підписання електронного договору, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред'явлення будь-якої вимоги.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19).
Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2023 о 16 год. 22 хв. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1314-20250 продукту «На ВСЕ» у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) С7097.
Позивачем також на підтвердження своїх вимог було надано копії Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів).
Відповідно до п. 10.12 вказаного договору, цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту.
Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця (https://сreditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов'язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Таким чином, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем не був би укладений.
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання, у тому числі із сплати процентів за користування кредитними коштами у погодженому сторонами розмірі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в кредитному договорі у розділі «Реквізити сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а. с. 39).
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку щодо надання грошових коштів у розмірі 12 800 грн відповідачці (позичальнику) підтверджується звітом (довідкою) платіжного сервісу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - LiqPay про перерахування суми кредиту № 1314-2050 від 08.12.2023.
Стаття 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов'язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (частина 4 для платника, частина 5 для отримувача, а також частина 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.
Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Зазначаючи із посиланням на постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц, що лише виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, суд першої інстанції не врахував набрання чинності Законом України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року № 1591-ІХ, який змінив правове регулювання відносин у сфері платіжних послуг, запровадивши нові поняття, такі як платіжний оператор, та деталізувавши порядок здійснення платіжних операцій, у тому числі за участю посередників. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні фіксувати факт здійснення господарської операції. Ця норма не встановлює вичерпного переліку таких документів, а зосереджується на їхній суті. У випадку перерахування коштів через платіжного оператора офіційний звіт платіжного оператора, що детально описує транзакцію (дату, час, суму та реквізити карткового рахунку позичальника, на який були зараховані кошти), є належним та допустимим первинним документом, що беззаперечно підтверджують факт перерахування грошових коштів позичальнику. Вони фіксують всі етапи господарської операції від кредитора до позичальника через платіжного оператора.
У поданому позивачем звіті зазначено: платіж 2401421339, дата 08.12.2023, № платіжної картки НОМЕР_1 , призначення платежу - видача кредитних коштів за договором № 1314-2050 від 08.12.2023, сума 12 800 грн. Отже наданий позивачем звіт платіжного оператора виконано відповідно до вимог Закону «Про платіжні послуги», а вказані у звіті дані підтверджують факт перерахування коштів відповідачу.
Отже, подані позивачем докази у сукупності підтверджують як факт укладання договору, так і подальше отримання відповідачем грошових коштів. Відповідач не оспорює ані факт укладення договору або його форму, ні його умови, ні факт отримання грошових коштів, а відтак висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову є помилковими.
Щодо розміру заборгованості колегія суддів виходить з наступного.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1314-2050 від 08.12.2023 станом на 26.04.2024, заборгованість відповідача становить: 10 998,22 грн - основний борг та 13 311,87 грн - непогашені відсотки.
Матеріалами підтверджено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору: розмір кредиту - 12 800,00 грн на особисті потреби, строк кредитування - 300 календарних днів, базовий період - 14 календарних днів, повернення кредиту - шляхом сплати кредиту повністю у останній календарний день заявленого строку; відсоткова ставка стандартна - 1,5 за кожен день користування кредитом, знижена процентна ставка - 1,2 %; орієнтовна вартість кредиту за весь строк кредитування - 66 098,78 грн (п. 4. 10), реальна процентна ставка на дату укладення договору - 27 135,00 %.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитодавцем за період з 08.12.2023 по 21.12.2023 нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 1,2% в день (статус активний), з 22.12.2023 по 26.12.2023 - за стандартною процентною ставкою 1,5% в день (статус прострочений), з 27.12.2023 по 18.01.2024 нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 1,2% в день (статус активний), з 19.01.2024 по 23.01.2024 нараховано відсотки за стандартною процентною ставкою 1,5% в день (статус прострочений), 24.01.2024 по 15.02.2024 нараховано відсотки за зниженою процентною ставкою - 1,2% в день (статус активний), з 16.02.2024 по 26.04.2024 нараховано відсотки за стандартною процентною ставкою 1,5% в день (статус прострочений). Після вказаної дати нарахування відсотків не здійснювалося.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував на те, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» прийняло рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме частково списання заборгованості за нарахованими процентами до суми 13 311,87 грн.
Розрахунок заборгованості відповідає умовам укладеного договору, сумнівів у його правильності у колегії суддів не викликає, відповідачем не заперечений. Доказів на підтвердження виконання зобов'язань із повернення кредитних коштів чи неправильності поданого позивачем розрахунку, у тому числі в частині нарахування процентів, не надано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є помилковими та не відповідають обставинам справи. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, визначених статтею 376 ЦПК України, а саме: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. На підставі наявних доказів, колегія суддів ухвалює нове судове рішення про задоволення позову та стягнення на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитом у розмірі 24 310,09 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 10 998,22 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 13 311,87 грн.
Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 056 грн, що складає 2 422,40 грн - сплачений судовий збір про подачі позову та 3 633,60 грн - сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598 ) заборгованість за кредитним договором № 1314-2050 від 08.12.2023 за період з 08.12.2023 по 26.04.2024 у розмірі 10 998,22 грн за тілом кредиту та 13 311,87 грн заборгованості за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598) витрати із сплати судового збору у розмірі 6 056, 00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді Є. П. Євграфова
Є. В. Болотов
Б. Б. Левенець