Апеляційне провадження № 22-ц/824/12486/2025
Справа № 356/952/24
Іменем України
05 вересня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Березанського міського суду Київської області, ухвалене у складі судді Лялик Р.М. в м. Березань 30 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У грудні 2024 року позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 75262663 в розмірі 47545,50 грн., з яких 15000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 32545,50 грн. сума заборгованості за відсотками, покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору 2422,40 грн. та професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.
Позов мотивував тим, що 21 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 75262663, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 15000 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису ІНФОРМАЦІЯ_3, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізитів сторін. Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем, ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 75262663 від 21 червня 2021 року, ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор ІНФОРМАЦІЯ_3. Час відправки позичальнику: 21 червня 2021 року, 14:02:00. Електронна пошта, на яку направляється ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Того ж дня позикодавець на виконання п. 1 договору позики № 75262663 виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 15000 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, оскільки перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище підтверджується електронною платіжною інструкцією № d725c4f0-2331-437c-9edf-0370fdbdbcfd від 21 червня 2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. Згідно листа № 28/11/24-2 від 28 листопада 2024 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції № d725c4f0-2331-437c-9edf-0370fdbdbcfd перераховано кошти на виконання договору позики № 75262663.
Згідно довідки № КД-000003075/ТНПП від 26 листопада 2024 року, ТОВ «ФК «Фінекспрес» (платіжна установа) підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 21 червня 2021 року сума 15000 грн., за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу d725c4f0-2331-437c-9edf-0370fdbdbcfd.
Відповідно до п. 5.2 договору позики № 75262663 позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Згідно п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.
Зазначив, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції (ресурс позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання відповідачем особистої інформації та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позику, укладення договору позики технічно неможливе, що в свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». З наведеного алгоритму укладення договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи умови договору позики та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 2379 грн., заборгованість останньої за договором позики складає 45545,50 грн., зокрема 15000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 32545,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Отже, відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором ТОВ «Фінпром Маркет», що набуло право вимоги з договором позики на підставі договору факторингу.
В подальшому позикодавцем/первісним кредитором було відступлено право вимоги за договором позики, зокрема 19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 1911, за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором позики № 75262663 від 21 червня 2021 року.
03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором позики № 75262663 від 21 червня 2021 року.
Так, згідно п. 5.2 договору факторингу, перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог. Підписані сторонами акт прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до позивача/фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору. Відповідно до реєстру прав вимоги від 03 квітня 2023 року до договору факторингу, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 47689,50 грн., з яких 15000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 32689,50 грн. сума заборгованості за відсотками.
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 30 квітня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» суму заборгованості за договором позики в розмірі 47545,50 грн., судові витрати 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 3500 грн.
Відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та протиправність рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Березанського міського суду Київської області від 30 квітня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводила зміст ст. 11, 626, 628, 627, 629, 509, 638, 1054, 1048, 1049, 1056, 611, 203. 204, 215 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20, вказувала, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти. Тобто без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем не міг бути укладений. Матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачеві одноразового ідентифікатора для підписання договору. Разом з цим відповідач не отримувала листів електронною поштою та смс-повідомлень від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», особистий кабінет не реєструвала, договір не укладала, про вказане товариство вперше дізналась після отримання позовної заяви. Наявна в матеріалах справи довідка про ідентифікацію містить посилання на адресу електронної пошти, яка не належить відповідачу та в цілому не підтверджує, що остання отримувала на вказану адресу пропозицію укладення договору та прийняла таку пропозицію. При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту використання саме відповідачем електронного підпису/ідентифікатору. Крім того, в матеріалах справи немає даних про належність вказаного в договорах мобільного номера, на який ймовірно надсилався ідентифікатор, саме відповідачу. Номер телефону відповідача НОМЕР_2 , що є відмінним від вказаного в позові.
Щодо наявної в матеріалах справи виписки по рахунку відповідача, то дійсно 21 червня 2021 року мало місце зарахування коштів у сумі 15000 грн. на її рахунок з призначенням «Зарахування переказу на карту». Разом із цим, ідентифікувати платника та час надходження коштів з даної виписки неможливо. За таких обставин, переконливих доказів того, що зарахування коштів було здійснено саме ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», матеріали справи не містять.
В свою чергу, наявна в матеріалах справи платіжна інструкція взагалі не містить жодного підпису та печатки банку, який начебто здійснив перерахування коштів, відтак не є належним та допустимим доказом в межах даної справи.
Довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 26 листопада 2024 року, згідно з якою останнє начебто підтверджує перерахування коштів в розмірі 15000 грн. на рахунок відповідача, при цьому призначення платежу не зазначено, вказано лише номер платежу, який неможливо ідентифікувати за випискою. Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутній договір про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, відтак наразі не видається за можливе встановити, чи дійсно ТОВ «ФК «Фінекспрес» було уповноважене на перерахування коштів від імені ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Щодо відступлення права вимоги, наводила положення ст. 512, 514, 1077, 1084 ЦК України, правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 910/16109/14, від 23 лютого 2020 року в справі № 755/1869/21, від 18 жовтня 2023 року в справі № 905/306/17, від 29 червня 2021 року в справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року в справі № 334/6972/17 щодо доказів, які засвідчують факт набуття відступлених прав вимоги за кредитним договором. Вказувала, що доказів, які б підтверджували надання новим кредитором за договором від 19 листопада 2021 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а саме сплати ТОВ «Фінансова компанія управління активами» грошових коштів за передачу права вимоги згідно договору факторингу матеріали справи не містять, а містять лише реєстри прав вимог, тоді як договором така форма не передбачена, та акт звірки взаєморозрахунків до вказаного договору.
Посилалася на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року в справі № 910/1389/18 про те, що акт звірки розрахунків в сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості, але сам по собі не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора, зокрема, в частині здійснення повної оплати фактором права вимоги, що переходить.
Вказувала, що відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості, і до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 466/3066/13-ц.
Щодо нарахованих відсотків, вказувала, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику, який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору. Надані позивачем Правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, й щодо будь-яких інших встановлених ними нових правил та умов, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту. Одночасно з цим, наявні в матеріалах справи Правила надання грошових коштів у позику не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору. До того ж позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений договором, чи законом. Тому у позикодавця не виникло право нарахування процентів за договором поза межами строку його дії. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, вказавши, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вказувала, що звертаючись до суду з позовом, позивач подав клопотання про витребування доказів, одночасно з цим представник позивача не зазначила в клопотанні, що заважало їй звернутися до банку та до ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» для отримання вказаної інформації, оскільки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є первісним кредитором в зобов'язанні.
Відмічала, що положення п. 4 ч. 1 ст. 84 ЦПК України є імперативним та зобов'язує особу, яка подає клопотання, вжити попередні заходи для отримання цього доказу самостійно.
Посилалась на ст. 2, 12, 13, 81 ЦПК України, вказувала, що позивач, подаючи численні позови про стягнення заборгованості, системно застосовує недобросовісну процесуальну практику, звертаючись з клопотаннями про витребування доказів, не вживши попередньо заходів для збирання таких доказів самостійно. Суд першої інстанції мав кваліфікувати таку процесуальну поведінку позивача як процесуальний естопель та не сприяти позивачу в збиранні доказів у порушення встановленого процесуального порядку. Задовольняючи клопотання позивача про витребування доказів, суд порушив засади змагальності, надавши перевагу доводам лише позивача та ігноруючи заперечення сторони відповідача, про які не згадав в мотивувальній частині ухвали про витребування доказів. Отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції допущено процесуальні порушення порядку збирання доказів, що в подальшому вплинуло на зміст оскаржуваного судового рішення.
Зазначала, що банківська виписка, яка надійшла на виконання ухвали суду першої інстанції, не містить інформації про перерахування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідачу грошових коштів.
Від позивача ТОВ «Фінпром Маркет» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наводив власні спростування доводів апеляційної скарги.
Щодо укладання відповідачем договору позики в електронній формі, наводив зміст ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», вказував, що посилання сторони відповідача щодо неукладення договору позики є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір підписано відповідачем (акцептовано оферту) одноразовим ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_3, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору, а тому між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування. що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору шляхом вчинення відповідних дій.
Вважав надуманими посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики, оскільки договір підписано електронним підписом, що додатково підтверджується довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Використання одноразового ідентифікатора є неможливим без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, і аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/19, від 31 серпня 2022 року в справі № 280/4456/20, від 09 лютого 2023 року в справі № 640/7029/19.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи - платника податків, реквізити банківської картки, на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані первісним кредитором для укладення договору від її імені, відповідачем до суду не надані. При цьому до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не звернулася, як і не оскаржила правомірність укладеного договору.
Щодо доказів отримання відповідачем коштів за договором позики, вказував, що в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий рахунок відповідача: електронна платіжна інструкція № d725c4f0-2331-437c-9edf-0370fdbdbcfd від 21 червня 2021 року, видана ТОВ «Фінекспрес» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії НБУ на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку), довідка № КД-000003075/ТНПП від 26 листопада 2024 року, видана платіжною системою ТОВ «ФК «Фінекспрес», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією № d725c4f0-2331-437c-9edf-0370fdbdbcfd від 21 червня 2021 року, лист № 28/11/24-2 від 28 листопада 2024 року, виданий позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», яким підтверджено, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції № d725c4f0-2331-437c-9edf-0370fdbdbcfd перераховано кошти на виконання договору позики № 75262663.
Щодо посилань сторони відповідача на те, що зазначені вище документи не є належними та допустимими доказами, оскільки не відповідають положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, а отже не підтверджують факт передачі коштів, зазначив, що розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватись з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Оскільки кошти за даними договорами надавались на особистий картковий рахунок, вказаний відповідачем, то правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та постановою НБУ № 705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», відповідно до положень п. 5 розділу VІІ якої вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
Таким чином, в матеріалах справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання сторони відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставними, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і має можливість представити суду виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором позики частково здійснювала погашення заборгованості в загальному розмірі 2379 грн., що додатково підтверджує отримання нею коштів за догвором позики та його укладення.
Щодо посилання відповідача на судову практику, в якій позичальником є АТ КБ «ПриватБанк» в частині ознайомлення сторони з правилами кредитування, пояснював, що метод укладення договору у даній справі є відмінним від методу, який використовує АТ КБ «ПриватБанк», так як останній надавав клієнту/позичальнику правила на ознайомлення в паперовій формі, тому суд у зазначеної судовій практиці не зміг встановити, з якою конкретно редакцією правил в паперовій формі був ознайомлений відповідач, тоді як у даному випадку відповідач мав можливість ознайомитись з правилами на сайті за посиланням в договорі, в ІТС позикодавця та до акцепту оферти, в якій також містяться правила підписання одноразовим ідентифікатором.
Щодо нарахування процентів за договором позики поза межами строку кредитування, вказував, що таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, а саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань. Більш того, позивач просив стягнути суму заборгованості за договором позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось.
Заперечував твердження представника відповідача стосовно того, що позивачем не доведено право грошової вимоги за договором позики, оскільки до позовної заяви додано докази здійснення оплати за договором факторингу № 1911 від 19 листопада 2021 року та за договором факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року. Крім того, згідно п. 5.2 договорів факторингу встановлено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за договорами заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованостей та набуває відповідних прав вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 75262663, відповідно до п. 1 якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (а. с. 11).
Згідно п. 2 щодо параметрів і умов позики, сторони погодили суму позики 15000 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка (базова) в день - 1,99 %, дата надання позики 21 червня 2021 року, дата повернення позики 21 липня 2021 року, орієнтовна загальна вартість позики 19477,50 грн.
Згідно п. 4 договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.
Згідно п. 5.2 договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті https://mycredit.ua/documents-license, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Згідно п. 12 договору, цей договір укладено дистанційно, в електронній формі. з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
У графі реквізитів позичальника зазначено особисту інформацію позичальника ОСОБА_1 (ІПН, реквізити паспорта, поштова адреса, номер телефону, адреса електронної пошти, номер карткового рахунку з накладенням маски, а також наявна відмітка про накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_3.
Додатком до договору позики № 75262663 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, на якому наявна відмітка про накладення електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 11 зворот).
На підтвердження укладення договору позики в електронному вигляді шляхом підписання одноразовим ідентифікатором та ідентифікації клієнта ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надано довідку про ідентифікацію, згідно якої ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з якою укладено договір № 75262663 від 21 червня 2021 року, ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) ІНФОРМАЦІЯ_3, час відправки ідентифікатора позичальнику 21 червня 2021 року о 14:02:00, електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 18).
В матеріалах справи міститься також копія Правил надання грошових коштів у позику (а.с. 12 - 17), у яких зазначено, що Правила є невід'ємною частиною договору позики, що укладається між товариством та позичальником. Положеннями 7.12 - 7.16 Правил передбачено, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день. Проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в договорі позики. Позичальник не заперечує та погоджується, що автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди позичальника. Подовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі, якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику.
Згідно довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 26 листопада 2024 року, останнє як компанія, яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (а. с. 22), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 1) дата: 21.06.2021 року; 2) номер платежу: d725c4f0-2331-437c-9edf-0370fdbdbcfd; 3) сума: 15000, 00 грн.; 4) отримувач: ОСОБА_1 ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а. с. 20).
Копія платіжної інструкції d725c4f0-2331-437c-9edf-0370fdbdbcfd, згідно якого отримувачем є ОСОБА_1 , платіжний інструмент НОМЕР_1 , сума 15000 грн., дата та час прийняття до виконання та здійснення операції 21 червня 2021 року, з ідентифікацією еквайра та платіжного пристрою, наявна на а. с. 21.
Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 28 квітня 2025 року на виконання ухвали суду про витребування доказів, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_5 ) та надано виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період з 21 червня 2021 року по 24 червня 2021 року, з якого вбачається, що 21 червня 2021 року на вказану картку було зараховано кошти в сумі 15000 грн. (а. с.109 - 110).
19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу № 1911 року, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників (а.с. 23 - 25).
Згідно п. 5.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 3 від 19 листопада 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (а. с. 28).
03 квітня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 75262663 від 21 червня 2021 року (а.с. 30 - 32).
Згідно п. 5.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до реєстру заборгованості від 03 квітня 2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (а. с. 34).
Окрім того, до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 75262663 від 21 червня 2021 року за період з 21 червня 2021 року по 21 грудня 2024 року, згідно якого загальна сума заборгованості 47545,50 грн. складається із заборгованості за тілом позики 15000 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами 32545,50 грн., а також відображено часткове погашення заборгованості за відсотками в загальному розмірі 2379 грн. (а. с. 6 - 8).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
Згідно п. 5 розділу VІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», чинної станом на час укладення договору позики від 21 червня 2021 року, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Згідно правових висновків Верховного Суду в постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Так, судом першої інстанції встановлено, що 21 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 75262663, відповідно до п. 1 якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Згідно п. 2 щодо параметрів і умов позики, сторони погодили суму позики 15000 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка (базова) в день - 1,99 %, дата надання позики 21 червня 2021 року, дата повернення позики 21 липня 2021 року, орієнтовна загальна вартість позики 19477,50 грн. У договорі наявна відмітка про накладення електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 11).
Апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані доводи апеляційної скарги, що матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачеві одноразового ідентифікатора для підписання договору, відповідач не отримувала листів електронною поштою та смс-повідомлень від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», особистий кабінет не реєструвала, договір не укладала, про вказане товариство вперше дізналась після отримання позовної заяви, наявна в матеріалах справи довідка про ідентифікацію містить посилання на адресу електронної пошти, яка не належить відповідачу та в цілому не підтверджує, що остання отримувала на вказану адресу пропозицію укладення договору та прийняла таку пропозицію, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту використання саме відповідачем електронного підпису/ідентифікатору, в матеріалах справи немає даних про належність вказаного в договорах мобільного номера, на який ймовірно надсилався ідентифікатор, саме відповідачу.
Так, на підтвердження ідентифікації позичальника та укладення договору позики з ОСОБА_1 первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надано довідку про ідентифікацію, у якій зазначено РНОКПП позичальника, його електронну пошту, на яку було відправлено ідентифікатор, час відправлення ідентифікатора, та яка свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації.
Отже, для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.
В преамбулі договору зазначено особисті дані ОСОБА_1 - реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП. Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.
Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер) були використані ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» для укладення кредитного договору від її імені, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.
Апеляційний суд також відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання договору позики від 21 червня 2021 року, оскільки на підтвердження цих обставин позивачем надано документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий рахунок відповідача: електронна платіжна інструкція № d725c4f0-2331-437c-9edf-0370fdbdbcfd від 21 червня 2021 року, видана ТОВ «Фінекспрес» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії НБУ на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку), довідка № КД-000003075/ТНПП від 26 листопада 2024 року, видана платіжною системою ТОВ «ФК «Фінекспрес», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією № d725c4f0-2331-437c-9edf-0370fdbdbcfd від 21 червня 2021 року, лист № 28/11/24-2 від 28 листопада 2024 року, виданий позикодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», яким підтверджено, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції № d725c4f0-2331-437c-9edf-0370fdbdbcfd перераховано кошти на виконання договору позики № 75262663, лист АТ КБ «ПриватБанк», яким підтверджено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN: НОМЕР_5 ) та надано виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період з 21 червня 2021 року по 24 червня 2021 року, з якого вбачається, що 21 червня 2021 року на вказану картку було зараховано кошти в сумі 15000 грн.
Зазначені докази у їх сукупності є достатніми для встановлення обставини отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 15000 грн. від позичальника ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору позики від 21 червня 2021 року № 75262663.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі, що банківська виписка, яка надійшла на виконання ухвали суду першої інстанції, не містить інформації про перерахування відповідачу грошових коштів саме ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відхиляються апеляційним судом, оскільки інших джерел надходження на рахунок відповідача 15000 грн., ніж на підставі укладення кредитного договору, нею не повідомлено і доводи позивача не спростовано.
Крім того, апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 сама визнала факт отримання кредитних коштів (а. с. 13 апеляційної скарги, абзац 2, а. с. 138 матеріалів справи), оскільки серед інших доводів зазначила, що матеріали справи не містять підтверджень, що Правила надання грошових коштів у позику на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, на які посилається позивач.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості, з посиланням на правові висновки Верховний Суд у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 466/3066/13-ц. Апеляційний суд звертає увагу, що в наведеній відповідачем постанові йдеться про правовідносини, які випливають з договору про відступлення прав вимоги, а не договору факторингу, як у справі, що розглядається, а тому зазначені правові висновки є нерелевантними.
Крім того, згідно п. 5.2 договорів факторингу № 1911 від 19 листопада 2021 року та за договором факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року їх сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимог за договорами заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованостей та набуває відповідних прав вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору.
Таким чином, за умовами договорів факторингу, на підставі яких позивач ТОВ «Фінпром Маркет» набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 21 червня 2021 року № 75262663, момент відступлення прав вимоги пов'язується не з оплатою прав вимоги, як помилково вважала відповідач, а з підписанням актів прийому-передачі реєстру заборгованостей. Такі акти, підписані сторонами договору факторингу, додані до позовної заяви і є належними та допустимими доказами переходу прав вимоги.
Апеляційний суд також не може погодитися з безпідставними доводами відповідача в апеляційній скарзі, що позивач, подаючи численні позови про стягнення заборгованості, системно застосовує недобросовісну процесуальну практику, звертаючись з клопотаннями про витребування доказів, не вживши попередньо заходів для збирання таких доказів самостійно, а суд першої інстанції мав кваліфікувати таку процесуальну поведінку позивача як процесуальний естопель та не сприяти позивачу в збиранні доказів у порушення встановленого процесуального порядку, отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції допущено процесуальні порушення порядку збирання доказів, що в подальшому вплинуло на зміст оскаржуваного судового рішення.
Дійсно, згідно ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні, серед іншого, повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
На виконання вказаних приписів ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів, долученому до позовної заяви, ТОВ «Фінпром Маркет» зазначило причини неможливості самостійного отримання інформацію щодо належності ОСОБА_1 карткового рахунку та виписки по карткового рахунку, оскільки витребувана інформація відповідно до ст. 60, 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є банківською інформацією та може бути розкрита банком за рішенням суду.
Задовольняючи клопотання про витребування доказів ухвалою від 01 квітня 2025 року, суд першої інстанції застосував ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 5 розділу ІІІ Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління НБУ від 14 липня 2006 року № 267, врахував, що відомості, які просить витребувати представник позивача, мають істотне значення для розв'язання спору, та дійшов правомірного висновку про обґрунтованість клопотання.
Такі висновки є правильними, оскільки у справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право позивача на пред'явлення будь-якої вимоги.
Таким чином, судом першої інстанції зроблено в цілому вірний висновок, що оскільки 21 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 75262663, на підставі якого відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 15000 грн., і оскільки у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором виникла заборгованість перед позивачем, до якого відповідно до умов договорів факторингу перейшло право вимоги, вказана заборгованість підлягає стягненню з позичальника на користь позивача.
Разом із тим, судом першої інстанції залишено поза увагою, що як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору позики від 21 червня 2021 року, укладеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з ОСОБА_1 , сторонами визначений 30 днів до 21 липня 2021 року.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Разом із тим, згідно розрахунків заборгованості, долучених до позовної заяви, вбачається, що відсотки за користування кредитом зі строком користування до 21 липня 2021 року продовжували незаконно нараховуватися після закінчення строку основного зобов'язання (а. с. 6 - 8).
Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за межами 30 днів кредитування, що визначено договором, позивач посилався на факт пролонгації та автопролонгації договору.
При цьому позивач не звернув уваги, що неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 30 днів кредитування, свідчить не про продовження строку договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач не заявляв вимоги про стягнення грошових сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, проценти за користування кредитними коштами, після спливу 30 днів кредитування стягнуті судом першої інстанції з відповідача безпідставно, а отже у зазначеній частині позовні вимоги задоволенню не підлягали.
Апеляційний суд враховує, що за період 30 днів користування позикою в розмірі 15000 грн., за процентною ставкою 1,99 % на залишок заборгованості в день, відповідачем мало бути сплачено 8955 грн., при цьому частина цих коштів в розмірі 2379 грн. нею погашена, і залишок процентів до сплати становить 6576 грн.
Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором позики від 21 червня 2021 року № 75262663 станом на час звернення з даним позовом становив 15000 грн. заборгованості за тілом кредиту та 6576 грн. заборгованості за відсотками, всього 21 576 грн., і саме в даному розмірі заборгованість підлягала стягненню з неї на користь позивача.
Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильних в цілому висновків про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики. Разом із тим, висновки суду першої інстанції щодо розміру заборгованості здійснені в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення в цій частині, зменшивши загальний розмір стягнутої заборгованості до 21576 грн., а також відповідно суми судового збору до 1090,08 грн. і витрат на правничу допомогу до 1575 грн. пропорційно до задоволених на 45 % вимог (за наслідками апеляційного перегляду задоволено майнові вимоги на 21576 грн. із заявлених до стягнення 47545,50 грн.).
В іншій частині рішення суду є законним, обґрунтованим і не підлягає скасуванню із підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 3633,60 грн., і оскільки за наслідками апеляційного перегляду скаргу задоволено на 55 %, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1998,48 грн. судового збору пропорційно задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Березанського міського суду Київської області від 30 квітня 2025 року змінити в частині розміру стягнутих сум, зменшивши розмір заборгованості за договором позики від 21 червня 2021 року № 75262663 до 21576 грн., судового збору до 1090,08 грн. і витрат на правничу допомогу до 1575 грн.
В іншій частині рішення Березанського міського суду Київської області від 30 квітня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (Київська область м. Ірпінь вул. Стельмаха 9-а оф. 204 код ЄДРПОУ 43311346) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 1998,48 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.