Справа № 753/2080/25
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8764/2025
27 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року, постановлену під головуванням судді Цимбал І.К.,-
встановив:
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
ОСОБА_1 просила: визнати протиправною бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та зобов'язати директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути подану скаргу від 03 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 рокуназвану скаргу повернуто ОСОБА_1 без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що при її винесенні судом порушені норми процесуального права.
На адресу Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без її участі.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Постановляючи ухвалу про повернення без розгляду скарги, суд першої інстанції зазначив, що оскарження відповіді Департаменту ДВС Міністерства юстиції за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 , не передбачено положеннями Цивільно процесуального кодексу України.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
За ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Уст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з абзацом 4 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. Відповідно до абзацу 3 ч. 3 цієї статті начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 зазначила, що на виконанні державного виконавця Дарницького відділу ДВС Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1. Постановою від 09 серпня 2021 року виконавче провадження закінчене.
27 лютого 2024 року винесено постанову про зняття арешту з коштів та майна ОСОБА_2 .
Постановою начальника управління забезпечення примусового виконання рішень від 20 червня 2024 року № 38 встановлено відповідність вимогам законодавства винесеної постанови від 27 лютого 2024 року.
13 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із скаргою на постанову від 20 червня 2024 року.
Листом від 27 вересня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено про незазначення у скарзі резолютивної частини виконавчого документа, змісту оскаржуваних рішень та посилання на порушену норму Закону України «Про виконавче провадження».
03 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась із скаргою в уточненій редакції на постанову начальника управління забезпечення примусового виконання рішень від 20 червня 2024 року № 38.
Листом від 21 січня 2025 року № 8481/Н-351112/20.3.2. Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 повідомлено про незазначення змісту оскаржуваних рішень та посилання на порушену норму Закону України «Про виконавче провадження» саме начальником управління.
ОСОБА_1 вважає, що директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянуто уточнену скаргу з порушенням процесуального порядку, визначеному ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Заявник зазначає, що директор департаменту мав оформити результати розгляду скарги у вигляді постанови, а не у вигляді листа.
Так, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду міста Києва із скаргою на дії посадової особи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що відповідає положенням ст. 447 ЦПК України.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що оскарження відповіді директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції не передбачено нормами Цивільно процесуального кодексу України.
Вказане узгоджується із усталеною судовою практикою Верхового Суду України, у тому числі із висновками, викладеними у постановах від 26 червня 2024 року за № 2-6510/11 та від 07 лютого 2024 року у справі № 175/1571/15.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно звернути на вищенаведене свою увагу.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду 13 лютого 2025 року вирішена з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, відтак підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 379, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2025 року скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 08 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко