Справа № 757/31117/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5199/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
07 серпня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4-го відділу (інформаційно-аналітичного прогнозування) управління документування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено у кримінальному провадженні № 12023100050003834 від 07.11.2023 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 30.08.2025 року включно.
Визначено розмір застави у межах 1321 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 3 999 988 (три мільйони дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн, із покладенням у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними з приводу обставин вчинених кримінальних правопорушень, коло яких повинно бути визначено слідчим та/або прокурором та доведено до відома ОСОБА_7 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади або слідчого свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування, а саме до 30.08.2025 року включно.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ІНФОРМАЦІЯ_4 коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваним ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник посилається на те, що в ході розгляду клопотання прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, в т.ч. ризики спотворити або знищити докази, незаконно впливати на свідків чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, ухилятися (переховуватись) від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, та те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Апелянт стверджує, що аналізуючи всі матеріали справи (наявні у сторони захисту) вбачається, що ті докази, на які посилається сторона обвинувачення в обґрунтованість підозри, є надуманими та ґрунтуються виключно на припущеннях.
Також зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, взагалі відсутні, ніколи ОСОБА_7 в розшуку не перебував, від слідства та суду раніше не переховувався, жодних доказів про існування хоча б одного ризику сторона обвинувачення не надала.
04.08.2025 року від захисника ОСОБА_6 надійшли зміни та доповнення до апеляційної скарги, в яких захисник зазначає, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення є абсолютно неконкретною, неточною та суперечливою. В обґрунтування підозри ОСОБА_7 інкримінуються дії інших осіб, про які останній не знав та не міг знати. Жодних фактів як докази повідомлення про підозру не містить.
Апелянт вказує, що незрозуміло як сторона обвинувачення обрахувала розмір USDT, більше того посилалась на курс НБУ, який не відображає курс криптовалюти, сам потерпілий в допиті вказує на зовсім іншу особу, про ОСОБА_7 зовсім не зазначає, в ОСОБА_7 відсутній криптогаманець.
Також, згідно з текстом повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу, сторона обвинувачення вказує про вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень в складі організованої групи.
Однак, у формулі кваліфікації кримінального протиправного діяння, сторона обвинувачення не посилається на ч. 3 ст. 28 КК України.
Більш того, у ЄРДР вказується про вчинення таких кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб.
Окрім того, сторона обвинувачення посилається на еквівалент завданої шкоди у валюті - гривня. При цьому, що у матеріалах клопотання відсутнє підтвердження курсу USDT до гривні на момент вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень стороною обвинувачення ОСОБА_7 .
Крім цього апелянт зазначає, що зі змісту клопотання про продовження застосування запобіжного заходу - тримання під вартою, вбачається, що сторона обвинувачення штучно створює підстави для визнання шкоди як «особливо великої».
Зокрема, сторона обвинувачення не обґрунтовує кожен епізод окремо, а об'єднує шкоду, завдану в межах різних кримінальних правопорушень, з метою уникнути кваліфікації дій як повторності та посилити кримінальну відповідальність підозрюваного.
Спростування підозри підтверджується й тим, що переказ значної суми коштів здійснювався на криптогаманець, який був наданий безпосередньо ОСОБА_10 .
Натомість ОСОБА_7 жодного відношення до вказаних віртуальних гаманців не мав і не має. У матеріалах клопотання відсутні будь-які докази, що підтверджували б зв'язок ОСОБА_7 та згаданих криптогаманців.
Також захисник стверджує, що стороною обвинувачення не доведено наявності умислу у діях ОСОБА_7 на вчинення шахрайства та не встановлено, яку конкретно кількість квадрокоптерів не було поставлено потерпілим, і яка загальна сума такої недопоставки, що унеможливлює об'єктивну оцінку підстав для кримінальної відповідальності.
Отже, на переконання апелянта, підозра ОСОБА_7 є абсолютно необґрунтованою, неконкретною, неточною та суперечливою.
Крім того, в доповненнях до апеляційної скарги захисник посилається на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, взагалі відсутні, та жодних доказів про існування хоча б одного ризику сторона обвинувачення не надала, а всі доводи про існування ризиків є абстрактними.
Апелянт стверджує, що жодних підтверджуючих доказів, які б вказували, що ОСОБА_7 коли-небудь переховувався від органів досудового розслідування та суду, ухилявся від отримання повісток, процесуальних документів, проведення слідчих дій слідчим або ж прокурором до клопотання про обрання запобіжного заходу не додано, на всі виклики слідчого ОСОБА_7 прибував на узгоджений час і дату. Зокрема, ОСОБА_7 тричі з'являвся до органу досудового розслідування для допиту, добровільно надав свої зразки підписів та видав працівникам правоохоронного органу мобільні пристрої під час проведення обшуку.
Отже, апелянт стверджує, що ОСОБА_7 належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов'язки ще до застосування відносно нього запобіжного заходу - тримання під вартою.
Захисник зазначає, що сам лише факт того, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 є особливо тяжким, не дає автоматичних підстав для обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Більше того, стороною обвинувачення жодним чином не підтверджується реальний факт можливості сприяння іншими учасниками організованої групи у його переховуванні від органу досудового розслідування та/або суду. Натомість, сторона обвинувачення лише формально зазначає про, нібито, наявність такого ризику.
Апелянт наголошує, що стороною обвинувачення не наведено жодної реальної обставини, яка могла б свідчити про наявність ризику переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду.
Також захисник вказує, що жодного доказу того, що ОСОБА_11 коли-небудь знищував, приховував або ж спотворював будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не існує.
Сторона обвинувачення не наводить конкретних фактів, що підтверджують існування цього ризику щодо ОСОБА_7 , натомість обмежується лише формальним зазначенням того, що «у разі перебування ОСОБА_7 під дією запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під варту, останній, може вжити заходів, спрямованих на знищення, приховування або спотворення речей і документів».
Загалом даний ризик є недоведеним, зважаючи на те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває з листопада 2023 року, та всі можливі й необхідні обшуки, тимчасові доступи до документів та інші слідчі дії, тощо, проведені неодноразово.
Апелянт вважає недоведеним також ризик того, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник зазначає, що для обґрунтування даного ризику сторона обвинувачення має надати конкретні докази, які вказують на схильність ОСОБА_7 до подальшої протиправної поведінки, більше того ОСОБА_7 раніше не судимий.
Отже, наведені стороною обвинувачення ризики не підтверджуються доказами, оскільки в клопотанні відсутнє посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, зазначені ризики обґрунтовуються лише тяжкістю кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , що в контексті практики ЄСПЛ є неприпустимим.
Апелянт вважає, що у своєму клопотанні слідчий та прокурор не довели неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для унеможливлення настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки такі ризики відсутні.
Також захисник звертає увагу на особу підозрюваного, зокрема на міцні соціальні зв'язки та характеризуючі дані підозрюваного, а саме: наявність на утриманні ОСОБА_7 його рідного дядька - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якому встановлена інвалідність II групи, та за яким, згідно з Актом № 18 від 28.12.2024 року про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, ОСОБА_7 здійснює догляд; наявність на утриманні ОСОБА_7 його бабусі - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є особою пенсійного віку, потребує постійного догляду у зв'язку із наявністю психічних розладів, та у якої відсутні будь-які інші особи, що можуть здійснювати догляд; відсутність ризиків продовження чи повторення протиправної поведінки, оскільки ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; репутацію підозрюваного ОСОБА_14 , медичну документацію про стан здоров'я ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 і його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги зі змінами та доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100050003834 від 07.11.2023 року за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно у червні 2023 року, перебуваючи на території Тернопільської області, громадянин України ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету протиправного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, утворив організовану групу, у складі якої організував вчинення кримінальних правопорушень, мета яких полягала у заволодінні чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), приступив до безпосередньої реалізації злочинного плану, спрямованого зокрема на заволодіння грошовими коштами та квадрокоптерами (дронами), які належали волонтерам, військовослужбовцям, фізичним особам та суб'єктам господарської діяльності у сфері купівлі-продажу електронної техніки, зокрема квадрокоптерів (дронів), вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою.
У період з 24.02.2022 по червень 2023 року ОСОБА_10 розповів про свої злочинні наміри та ознайомив із планом по заволодінню чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство) ОСОБА_7 , запропонувавши йому прийняти участь у вчиненні злочинів у складі організованої групи в якості виконавця.
Так, приблизно у червні 2023 року ОСОБА_7 , ознайомившись із зазначеним планом та відведеною йому роллю виконавця, схвалив його та надав згоду приймати участь у вчиненні злочинів у складі організованої групи.
На ОСОБА_7 , як виконавця у складі організованої групи, ОСОБА_10 поклав наступні функціональні обов'язки:
- зареєструвати суб'єкт-господарської діяльності, а саме зареєструватися як фізична особа-підприємець;
- відкривати банківські рахунки в банківських установах на власне ім'я як фізична особа так і фізична особа-підприємець;
- створювати фіктивні та підроблені документи як фізична особа- підприємець з метою створення враження ведення законної господарської діяльності;
- скеровувати, передавати та направляти документи у тому числі й фіктивні та підроблені, як фізична особа-підприємець, до осіб які мають намір придбати квадрокоптери (дрони), податкових органів, банківських установ та будь-яких інших установ, підприємств та організацій, які мають наміри отримати документи, якими підтверджується його діяльність, а також організатору групи;
- здійснювати перевезення та передачу квадрокоптерів (дронів) особам які їх замовили та сплатили за них;
- здійснювати перевезення та передачу квадрокоптерів (дронів) ОСОБА_10 як організатору;
- здійснювати перевезення та передачу грошових коштів здобутих шахрайським шляхом організатору групи, до обмінних пунктів, до осіб які здійснюють продаж квадрокоптерів (дронів);
- здійснювати зняття (обготівкування) грошових коштів здобутих шахрайським шляхом в касах банківських установ, банкоматах та пунктах обміну валют;
- здійснювати безготівкові операції через системи «Клієнт Банк» пов'язані з прийняттям та/або переведенням коштів між банківськими рахунками;
- звітувати ОСОБА_10 , як організатору про виконання наданих вказівок;
- надавати ОСОБА_10 , як організатору безперешкодний доступ до банківських рахунків відкритих на створений суб'єкт господарювання ФОП « ОСОБА_7 » та особисті рахунки;
- спостерігати за діями інших учасників в момент виконання останніми дій передбачених злочинним планом з метою у будь-який мент допомогти з їх виконанням;
- виконувати вказівки ОСОБА_10 , як організатора;
- вчиняти інші дії спрямовані на приховання злочинної діяльності організованої групи;
- вчиняти інші дії, направлені на досягнення мети злочинного плану.
Організована група, організаторами якої є ОСОБА_10 , виконавцями: ОСОБА_7 , ОСОБА_15 та інші невстановлені слідством особи, пособниками: інші невстановлені слідством особи, які діяли відповідно до розробленого ОСОБА_10 злочинного плану та чітко відведених їм ролей, діючи умисно, з метою збагачення за рахунок заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), переслідуючи корисливі мотиви, діючи в супереч досягнутих з ОСОБА_16 домовленостей, зловживаючи довірою останнього, заволоділи грошовими коштами у формі крипто валютних активів, які належали ОСОБА_16 у розмірі 140 500 USDT, що еквівалентно 140 500 доларів США, тобто вчинили кримінальне правопорушення, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, вчинене в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, організованою групою.
Таким чином, організованою групою, на чолі якої стоїть ОСОБА_10 , завдано матеріальних збитків ОСОБА_16 , у результаті заволодіння грошовими коштами у формі крипто валютних активів останнього, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), загальна сума яких становить 140 500 USDT, що станом на дати розрахунків склало 5 643 835 гривень.
За викладених обставин, 04.04.2025 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 09.04.2025 року застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до 03.06.2025 року включно.
02.06.2025 року заступник Генерального прокурора ОСОБА_17 виніс постанову, якою продовжив строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023100050003834 до 3 місяців, тобто до 04.07.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.06.2025 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під щодо ОСОБА_7 , до 04.07.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.06.2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023100050003834 від 07.11.2023 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 до шести місяців, тобто до 04.10.2025 року включно.
02.07.2025 року старший слідчий в особливо важливих справах 4-го відділу (інформаційно-аналітичного прогнозування) управління документування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодження з прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023100050003834 від 07.11.2023 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, за ступенем тяжкості є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.
Також слідчий вказав, що під час досудового розслідування отримано беззаперечні докази того, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі і документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Слідчий стверджує, що заявлені ризики не зменшилися та продовжують бути актуальними на даний час, а тому, застосування до підозрюваного ОСОБА_14 більш м'якого запобіжного заходу, такого, як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, неможливе. З огляду на ступінь суспільної небезпеки, тривалість та характер інкримінованих підозрюваному злочинів, орган досудового розслідування вважає, що застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконання ним процесуальних обов'язків.
У поданому клопотанні слідчий вказав, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100050003834 на даний час вже здійснено великий обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій, проведено більше 30 допитів, проведено понад 30 оглядів, проведено більше 25 тимчасових доступів до речей і документів, залучено спеціалістів для проведення аналітичних досліджень та ряд інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій, результати яких матимуть значення для судового розгляду та будуть використані під час нього, однак, для встановлення об'єктивної істини та завершення досудового розслідування необхідно здійснити наступне:
- отримати висновки експертів за результатами проведення судових товарознавчих експертиз, балістичних експертиз та інших, які останні постановлять за результатами виконання постанов слідчого про доручення їх проведення, які вже скеровано до експертної установи;
- отримати висновки спеціаліста якого було залучено на підставі відповідної постанови, яку вже скеровано до ДПСУ;
- здійснити тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні 5-ти банківських установ, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ;
- здійснити огляд відомостей, отриманих в ході здійснення вищевказаних тимчасових доступів, залучивши за потреби спеціалістів;
- встановити осіб, яким відомі обставини вчинення розслідуваних злочинів, серед яких є особи, які перебувають у тісному зв'язку із підозрюваними та ті, які здійснювали через останніх замовлення квадрокоптерів (дронів) та інших послуг за кошти які були здобуті шахрайським шляхом, відмивали кошти отримані злочинним шляхом, в результаті яких установити наявність у їхніх діях складу кримінальних правопорушень;
- допитати у статусі потерпілих та свідків представників компанії Неосвіт, представників компанії ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_18 ;
- отримати відповіді від регіональних управлінь ІНФОРМАЦІЯ_10 за результатами виконання постанов про проведення слідчих дій на іншій території;
- встановити все рухоме та нерухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваних, вжити заходів щодо його арешту задля можливості його конфіскації, у випадку визнання судом їхньої вини у вчиненні інкримінованих правопорушень;
- виконати низку інших слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на повне та всебічне дослідження обставин вчинених кримінальних правопорушень.
Результати проведення вищевказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій матимуть важливе значення для судового розгляду, оскільки допоможуть суду прийняти об'єктивне рішення, яке ґрунтуватиметься на всебічному та повному дослідженні обставин вчинення кримінальних правопорушень.
Розслідуване кримінальне провадження є особливо складним, оскільки до злочинної діяльності, яка розслідується в указаному кримінальному провадженні, причетні особи, в тому числі громадяни України, які наразі перебувають за межами території України, що в свою чергу, створює вагомі перешкоди для проведення швидкого, всебічного та повного досудового розслідування, відпрацювання таких осіб та збору доказової бази.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, з метою забезпечення виконання ним покладених на нього обов'язків, з врахуванням специфіки вчинених злочинів та майнового стану підозрюваного, орган досудового розслідування вважає, що необхідним є застосування (продовження) щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням заставив розмірі 4 000 000 (чотири мільйони) гривень.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4-го відділу (інформаційно-аналітичного прогнозування) управління документування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено у кримінальному провадженні № 12023100050003834 від 07.11.2023 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 30.08.2025 року включно.
Визначено розмір застави у межах 1321 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 3 999 988 (три мільйони дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн, із покладенням у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками, підозрюваними з приводу обставин вчинених кримінальних правопорушень, коло яких повинно бути визначено слідчим та /або прокурором та доведено до відома ОСОБА_7 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади або слідчого свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування, а саме до 30.08.2025 року включно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбаченого частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченого статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивна зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому злочині, а також з огляду на дані про особу підозрюваного, характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.
Слідчий суддя дослідив доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановив, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий і сімейний стан, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , аніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у межах 1321 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 3 999 988 грн.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи скарги про недоведеність зібраними у справі доказами причетності ОСОБА_7 до інкримінованого йому злочину та неправильність кваліфікації дій підозрюваного, є передчасними.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, правильність кваліфікації дій підозрюваного, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання апелянта на недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер, специфіку та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий обґрунтовано визнав доведеним продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Дослідивши доводи сторони захисту у цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Посилання адвоката на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв'язки, наявність на утриманні ОСОБА_7 його рідного дядька - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , якому встановлена інвалідність II групи, та за яким, згідно з Актом № 18 від 28.12.2024 року про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, ОСОБА_7 здійснює догляд; наявність на утриманні ОСОБА_7 його бабусі - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є особою пенсійного віку, потребує постійного догляду у зв'язку із наявністю психічних розладів, та у якої відсутні будь-які інші особи, що можуть здійснювати догляд, не спростовують висновків слідчого судді про можливість підозрюваного вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого та застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Також, всупереч тверджень захисника, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для продовження строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування іншого запобіжного заходу, колегія суддів не знаходить.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, у зв'язку із чим апеляційна скарга з доповненнями захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 липня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4