Справа № 759/13763/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5073/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
24 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 12023060450000243, відомості про яке внесено до ЄРДР 18.10.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 України.
Продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 52 (п'ятдесят два) дні, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави, тобто до 15.08.2025 року включно.
Вказано, що ухвала слідчого судді діє до 15.08.2025 року включно та підлягає негайному виконанню.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року та постановити нову ухвалу, застосувавши щодо ОСОБА_7 цілодобовий домашній арешт за адресою його проживання, а саме: АДРЕСА_2 , а в разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави, який буде достатнім для виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Зазначає, що прокурор під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу наполягав, що ОСОБА_11 буде ухилятись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі та впливати на свідків і очевидців вказаного правопорушення. При цьому, прокурором не було надано будь-якого документу, рапорту, пояснення сторонніх осіб, допиту свідків, які б вказували на те, як він це буде робити і для чого. Вказане твердження є лише припущенням сторони обвинувачення.
На думку сторони захисту, будь-який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт, застава - буде більш впливовим заходом для ОСОБА_7 ніж тримання під вартою, так як вказаний запобіжний захід повністю обмежує права підозрюваного.
Апелянт також зазначає, що в судовому засіданні ОСОБА_7 визнав свою вину, щиро покаявся, що вчинив вищевказане правопорушення, запевнив суд, що це востаннє він в житті перетнув закон, сильно картає себе за скоєне, він не знімає з себе відповідальності за скоєне і готовий понести покарання, дав правдиві покази під час досудового слідства, викриває дії всіх учасників організованої групи, але в цей же час хотів би знаходиться на іншому запобіжному заході, а саме цілодобовому домашньому арешті, за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_7 запевнив суд, що при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу буде сумлінно виконувати всі обов'язки, які на нього покладені. Однак, в ухвалі суду від 25 червня 2025 року нічого не вказано про те, що ОСОБА_7 розкаявся у скоєному правопорушенні.
Апелянт стверджує, що на даний час перебування під вартою може негативно вплинути на розвиток здоров'я та психіку ОСОБА_7 .
На переконання захисника тримання ОСОБА_7 під вартою є недоцільним і необґрунтованим, зважаючи на міцні суспільні зв'язки підозрюваного, а саме родину.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12023060450000243 від 18.10.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України.
Згідно даних клопотання, за невстановлених обставин та у невстановлений в ході досудового розслідування час, приблизно в першій половині 2023 року, у ОСОБА_7 , виник злочинний умисел на незаконне виготовлення, придбання, пересилання, перевезення з метою збуту та збут особливо небезпечної психотропної речовини PVP.
Для реалізації вище вказаного злочинного умислу ОСОБА_7 , як особа, яка в минулому вчиняла кримінальні правопорушення, передбачені ст. 309 КК України, маючи певний досвід злочинної діяльності і розуміючи що вчинення злочинів, пов'язаних із незаконним виготовленням з метою збуту та подальшим збутом психотропних речовин потребує об'єднання та координації зусиль декількох осіб, вирішив утворити організовану злочинну групу, метою діяльності якої стало б незаконне збагачення шляхом вчинення низки злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин та прекурсорів на постійній основі. При цьому ОСОБА_7 взяв на себе роль організатора вище вказаної організованої злочинної групи та вчинюваних нею злочинів.
Реалізуючи свій злочинний умисел в частині створення організованої злочинної групи ОСОБА_7 , в указаний вище період часу вступив у злочинну змову, направлену на незаконне виготовлення з метою подальшого збуту та збуту особливо небезпечної психотропної речовини PVP із раніше знайомими ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та іншими на даний час не установленими особами, таким чином попередньо зорганізувшись у стійке об'єднання для вчинення ряду кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, прекурсорів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.
Організатор та учасник злочинної групи ОСОБА_7 визначив собі у створеній ним організованій злочинній групи роль організатора, здійснював підготовку до вчинення та вчинення низки вище вказаних злочинів, керування іншими співучасниками, фінансування злочинної діяльності, забезпечення її учасників необхідними знаряддями для вчинення злочину, участь у незаконному виготовленні психотропної речовини, контроль діяльності інших співучасників, розподіл грошових коштів між учасниками організованої злочинної групи за вчинення злочинів у вигляді так званої «заробітної плати».
З вище вказаною метою ОСОБА_7 , за спільним злочинним задумом мав підшукати та орендувати приміщення для незаконного виготовлення психотропної речовини для чого підшукав та винайняв домоволодіння по АДРЕСА_3 . Крім того в злочинні обов'язки останнього спільно із ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , входило безпосереднє облаштування місць незаконного виготовлення психотропної речовини, контроль (охорона) приміщення, де учасники групи незаконно виготовляли психотропну речовину, а також її незаконне виготовлення, зберігання та перевезення з метою збуту та збут великих та особливо великих розмірів особливо небезпечної психотропної речовини PVP, розподіл між учасниками злочинної групи отриманих незаконним шляхом грошових кошів у якості винагороди, керування іншими учасниками групи їх підбір та залучення до злочинної діяльності, підготовка та керування вчиненням злочинів переліченої категорії та інше.
ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , за спільним злочинним задумом знаходились з відома та за вказівкою ОСОБА_7 у вище вказаному приміщенні, діючи спільно з останнім, облаштували місце незаконного виготовлення психотропної речовини, де подальшому стали незаконно виготовляти та зберігати з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину PVP. Крім того ОСОБА_13 , та ОСОБА_7 , у випадку коли предметом злочину мали бути великі та особливо великі розміри психотропної речовини, особисто займатися збутом особливо небезпечної психотропної речовини PVP через мережу Інтернет безконтактним способом, - так званими «закладками», тобто шляхом опосоредкованого незаконного збуту таких речовин через схованки в загальнодоступних місцях або шляхом пересилання поштовими операторами « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та ін. Решту виготовлених партій психотропної речовини PVP ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 , передавали групі наближених до них осіб, які входили до складу організованої групи як безпосередні виконавці злочинів для подальшого незаконного збуту ними психотропної речовини дрібнішими партіями на території населених пунктів Житомирської області. До складу групи виконавців входили ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та інші неустановлені на даний час особи.
Учасник злочинної групи ОСОБА_14 , виконавець злочинів, наближена до організатора, в злочинні обов'язки якої входило незаконне отримання від ОСОБА_7 або ОСОБА_17 партій психотропної речовини PVP із так званої «лабораторії» - місця незаконного її виготовлення, подальше переміщення їх до місця свого проживання, а саме будинку АДРЕСА_4 , та подальший збут роздрібними або оптовими партіями за вказівкою ОСОБА_7 . Крім того, ОСОБА_14 за вказівкою ОСОБА_7 отримувала у відділеннях ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », поштові відправлення зроблені ОСОБА_15 на вигадані дані « ОСОБА_18 », які містили хімічні речовини, допоміжне обладнання яке в подальшому переміщувала до місця свого проживання на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , звідки їх в подальшому забирали ОСОБА_13 та ОСОБА_7 та використовували під час незаконного виготовлення психотропних речовин.
Учасник злочинної групи ОСОБА_15 , виконавець та пособник вчинення низки злочинів. В злочинні обов'язки входило пошук та замовлення через Інтернет платформи типу « ІНФОРМАЦІЯ_7 » хімічних речовин (ізопропіловий спирт, піролідин тощо), допоміжного обладнання як то фільтри, маски респіратори, які в подальшому пересилалась до м. Житомир у відділення ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » на вигадані дані « ОСОБА_18 » та ін, та номер телефону, яким остання користувалась НОМЕР_1 . Надалі ОСОБА_15 передавала дані про ТТН таких відправлень ОСОБА_7 , а вже той передавав ці дані іншим учасникам злочинної групи, які в свою чергу отримували їх у відділеннях вказаних вище поштових операторів та в подальшому переміщували до місця проживання ОСОБА_14 на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , до гаражного приміщення № НОМЕР_2 ГК « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в м. Житомирі орендованого ОСОБА_13 , або безпосередньо до місця незаконного виготовлення психотропної речовини за адресою АДРЕСА_3 . Крім того, ОСОБА_15 здійснювала пособництво у незаконному виготовленні з метою збуту та збуті психотропної речовини PVP ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , а також безпосередній збут таких речовин шляхом незаконного пересилання поштовим відправленням.
Учасники організованої злочинної групи ОСОБА_16 , та ряд інших неустановлених осіб діючи в складі організованої групи під керівництвом ОСОБА_7 , являлись безпосередніми виконавцями злочинів, збували отримані від нього наркотичні засоби та психотропні речовини шляхом «закладок» або поштовими відправленнями.
Створена та очолювана ОСОБА_7 організована злочинна група діяла тривалий час, мала стабільний склад, чіткий розподіл злочинних функцій та ролей, підпорядкованість рядових учасників групи організатору ОСОБА_7 , який керував діями інших учасників. Окрім цього, більшість учасників організованої злочинної групи мали тісні родинні зв'язки між собою, ( ОСОБА_7 - ОСОБА_15 , ОСОБА_12 - ОСОБА_16 ), кожен учасник був особисто знайомий один з одним, що унеможливлювало залучення до злочинної діяльності сторонніх осіб в тому числі працівників правоохоронних органів з метою їх викриття. Для приховування своїх злочинних дій учасники групи використовували заходи конспірації, що полягали у використанні нами інтернет меседжерів із технологіями шифрування даних для координації та обговорення злочинних планів, налагодили схеми «безконтактного» збуту предметів злочину, при якому зводилась до мінімуму можливість викриття збувачів правоохоронними органами. При збуті предметів злочину через логістичні компанії учасники злочинної групи широко використовували вигадані анкетні дані відправників та отримувачів поштових відправлень, що містили в собі психотропні речовини, а також так звані «одноразові» абонентські номери для автентифікації в особистих кабінетах логістичних компаній тощо.
15.10.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 16.10.2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.12.2024 року без визначення розміру застави.
30.01.2025 року ОСОБА_7 , повідомлено про зміну підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва 30.04.2025 року було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 28.06.2025 року включно з утримуванням останнього в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » Міністерства юстиції України.
Ухвалою слідчої судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.06.2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023060450000243 до 10 місяців.
23.06.2025 року старший слідчий в ОВС 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів ГСУ НП України підполковник поліції ОСОБА_9 за погодження з прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадження провадженні № 12023060450000243, відомості про яке внесено до ЄРДР 18.10.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 України.
На обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначив, шо ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 вище вказаних кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Слідчий вказував, що підставою для продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023060450000243 продовжено, а встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та не перестали існувати, на даний час виникла необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу підозрюваному.
Також слідчий зазначив, що завершити досудове розслідування до 15.08.2025 року не представляється можливим, у зв'язку з необхідністю проведення у кримінальному провадженні значної кількості слідчих (розшукових) дій та прийняття процесуальних рішень, зокрема:
1) долучити до матеріалів кримінального провадження висновки 49 призначених судових експертиз (комплексних молекулярно-генетичних та дактилоскопічних експертиз, молекулярно-генетичних, дактилоскопічних матеріалів, речовин та виробів, а також експертиз матеріалів, речовин та виробів (призначених по речовинах та обладнанню, вилученому під час обшуків та затримань підозрюваних 15.10.2024 року), а також додаткових експертиз, матеріалів, речовин та виробів (порівняльних по видам психотропних речовин, вилучених у всіх учасників злочинної групи, аналогічної експертизи по можливості виготовлення психотропної речовини PVP із вилучених під час проведення обшуків та затримань хімічним речовинам), комп'ютерно-технічних експертиз, що були призначені по результатам проведених оглядів комп'ютерної техніки, мобільних телефонів, що були вилучені під час обушків та затримань), (порівняльних молекулярно-генетичних експертиз по ДНК профілям підозрюваних ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 із тими ДНК профілями, що на даний момент віднайдені на речах та предметах, однак залишаються не ідентифікованими), які на даний час є призначеними, але не проведеними, у тому числі частина з яких призначена на основі отриманих попередніх висновків експертів, що потребує додаткового часу;
2) провести судово-економічні експертизи по документам, вилученим у банківських установах по рахункам підозрюваних та долучити висновки експертів до матеріалів кримінального провадження;
3) з метою встановлення належності/не належності ДНК профілів підозрюваних ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , та ін., після отримання висновків щодо встановлення їх ДНК-профілю, призначити додаткові комплексні судово-молекулярні експертизи, де по раніше призначеним судовим експертизам було виявлено збіги, (листи експертних установ №19/36/2-28116-2025 від 02.06.2025, №19/37/1-26171-2025 від 21.05.2025). тривалість встановлення ДНК профілів підозрюваних ОСОБА_16 та ОСОБА_12 зумовлена додатково ще й тим, що відібрання зразків для порівняльного дослідження в останній було здійснено на підставі ухвали слідчого судді у зв'язку із відмовою зробити це добровільно на підставі постанови слідчого;
4) вирішити питання (провести необхідні процесуальні дії) про об'єднання кримінальних проваджень № 12025000000001603 від 06.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та кримінального провадження № 12025000000001604 від 06.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, щодо яких існують дані, що вони вчинені особами, що також вже є підозрюваними у к/п № 12023060450000243;
5) вирішити питання (провести необхідні процесуальні дії) щодо матеріалів кримінального провадження №12023041750001165 від 27.09.2023 стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , підозру якому за ч. 2 ст. 307 КК України повідомлено 09.06.2025 року, обставини якого пересікаються із обставинами, що розслідуються у кримінальному провадженні № 12023060450000243, а також щодо інших осіб, щодо яких останній надав покази (об'єднати вказані провадження в цілому або виділити відносно підозрюваного ОСОБА_7 та приєднати його до кримінального провадження № 12023060450000243);
6) за необхідності додаткових документів для проведення цих експертиз, звернутись до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва за ухвалами про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей та документів, що містять банківську таємницю, оскільки призначено 14 судово-економічних експертиз;
7) провести тимчасові доступи до речей та документів, що містять банківську таємницю на підставі ухвали слідчих суддів Святошинського районного суду м. Києва до ІНФОРМАЦІЯ_11 та ІНФОРМАЦІЯ_12 від 28.05.2025, вилучити наявну інформації та провести аналіз;
8) здійснити аналіз інформації отриманої на підставі тимчасових доступів від мобільних операторів України (ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_13 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_15 »), що була опрацьована ІНФОРМАЦІЯ_16 з наявною інформацією під час огляду комп'ютерної техніки та мобільних терміналів із нанесенням відповідних маркерів з метою визначення маршрутів руху кожного із учасників злочинної групи, їх дій та координації під час вчинення правопорушень;
9) розсекретити та долучити до матеріалів кримінального провадження матеріали проведених НСРД, а саме: ухвали ІНФОРМАЦІЯ_17 ;
10) з урахуванням висновків призначених експертиз, підготувати та вручити повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, особам, які на даний час не мають процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, в житлі та інших володіннях яких були знайдені предмети, за зовнішніми ознаками - заборонені до цивільного обігу;
11) з урахуванням висновків призначених експертиз, підготувати та вручити підозрюваним повідомлення про нові підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, що не можливо здійснити на даний час, оскільки не завершені призначені експертні дослідження;
12) з урахуванням зібраних матеріалів та доказів у кримінальному провадженні визначитись з остаточним колом підозрюваних та підготувати кінцеве повідомлення про підозру;
13) виконати інші процесуальні та слідчі (розшукові) дії, необхідність у виконанні яких може виникнути під час проведення досудового розслідування;
14) виконати вимоги ст.290 КПК України з підозрюваними та їх захисниками;
15) скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а також виконати інші процесуальні та слідчі (розшукові) дії, необхідність в яких виникне в ході досудового розслідування.
Вказані слідчі (розшукові), процесуальні дії мають важливе значення для кваліфікації дій підозрюваного, встановлення можливих співучасників протиправних дій та їх результати будуть використані під час судового розгляду.
Зазначені слідчі (розшукові) та процесуальні дії не можуть бути завершені до закінчення строку досудового розслідування у зв'язку зі складністю провадження, пов'язаною з тривалістю слідчих (розшукових) дій, а також необхідністю проведення судових експертиз.
Обставини, що перешкоджали здійснити вказані процесуальні, слідчі (розшукові) дії у передбачений законом строк: тривалість проведення великої кількості призначених у кримінальному провадженні експертиз, які на даний час не закінчені, значна кількість підозрюваних у даному кримінальному провадженні, значний обсяг слідчих (розшукових) дій, тривалість процедури зняття грифів секретності з матеріалів НСРД.
Слідчий також зазначав про те, що метою застосування запобіжного заходу згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, являлось забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
3) незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України до теперішнього часу наявні та не зменшені ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у процесуальній поведінці підозрюваного.
Зважаючи на викладене, інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також для запобігання вищевказаним ризикам, у зв'язку з чим прокурор просив клопотання задовольнити.
Ураховуючи вказані обставини, сторона обвинувачення вважала за необхідне продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування, до 15.08.2025 року без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадження провадженні № 12023060450000243, відомості про яке внесено до ЄРДР 18.10.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 України.
Продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 52 (п'ятдесят два) дні, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави, тобто до 15.08.2025 року включно.
Вказано, що ухвала слідчого судді діє до 15.08.2025 року включно та підлягає негайному виконанню.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 199 КПК України.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, слідчим суддею зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі або документи, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення; впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
У разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, це може спонукати його до втечі на тимчасово непідконтрольні Україні території та тривалого переховування від органів слідства з метою уникнення зазначеного вище покарання.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) обґрунтовується тим, що спілкування між ОСОБА_7 та іншими на даний час не установленими особами з числа злочинної групи відбувалось за допомогою мобільних телефонів та месенджерів, тому ОСОБА_7 , як особа, яка на думку органу досудового розслідування незаконно зберігала, перевозила з метою збуту та збувала психотропні речовини, володіючи повною інформацією про контакти зі спільниками та чати в месенджерах, перебуваючи на волі може знищити предмети, речі, які на даний час ще не віднайдені та не вилучені органами досудового розслідування, оскільки інкриміновані ОСОБА_7 злочини вчинялись в складі організованої групи і наразі деякі із неустановлених її учасників можуть мати доступ до таких предметів та речей та інформації, які можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на інших підозрюваних та свідків у цьому ж кримінальному провадженні) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 знає особисто інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, проживає з ними в одному місті, а також на думку органу досудового розслідування може вчинити дії щодо уникнення кримінальної відповідальності шляхом вмовлянь, підкупу чи залякування спонукати свідків у цьому провадженні відмовитися від раніше наданих показань, змінити їх чи уникати явки до суду з метою проведення їх допиту безпосередньо під час досудового або судового засідання.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (іншим чином перешкодити кримінальному провадженню), вбачається із того, що підозрюваний ОСОБА_7 може попередити інших неустановлених на даний час співучасників про факт викриття їх спільної злочинної діяльності, а також створити штучні докази та підбурити осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення) обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 в минулому вже притягувався до кримінальної відповідальності за злочин у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, однак належних висновків для себе не зробив та усвідомлюючи високу прибутковість вказаної вище злочинної діяльності, що дає значний матеріальних зиск без щоденної праці та надзусиль, не маючи стабільного джерела доходу, може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення. Крім того на теперішній час органом досудового розслідування достовірно не встановлено канали надходження прекурсорів, з яких ОСОБА_7 виготовляв особливо небезпечну психотропну речовину, а отже перебування його на волі дозволить останньому швидко відновити злочинну діяльність.
Слідчим суддею, також, згідно вимог закону, досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, або необхідність відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, а слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, у відповідності до положень ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що зумовлює право суду не визначати розмір застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі або документи, які мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення; впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний визнав свою вину, щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях та співпрацює зі слідством не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування іншого запобіжного заходу, колегія суддів не знаходить.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4