Справа № 761/26180/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5269/2025 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
23 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурорів: ОСОБА_6 ,
захисника: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідування та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляну за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року у кримінальному провадженні № 22025000000000367 від 20.03.2025, про арешт майна,-
Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025000000000367 від 20.03.2025.
Просив накласти арешт на аркуші паперу, зовні схожі на грошові кошти: 800 купюр номіналом 100 доларів США; 400 купюр номіналом 100 Євро; 700 купюр номіналом 50 Євро; які належать ОСОБА_10 , які було вилучено 19.06.2025 в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_10 .
В обґрунтування клопотання зазначав, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000367 від 20.03.2025 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 332 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 07.02.2025, у групи громадян у країни матеріали досудового розслідування відносно яких виділено у окреме провадження, а також у інших невстановлених на даний час досудових розслідуванням осіб, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом незаконного переправлення через державний кордон України з метою уникнення мобілізації в особливий період і призову на військову громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_12 невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 07.02.2025, знаходячись за межами території України, точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, маючи широке коло зв?язків серед діючих та колишніх працівників правоохоронних органів України а також серед осіб, які мають сталі соціальні зв?язки на території України, достовірно знаючи про існуючу заборону перетину державного кордону України військовозобов'язаними особами, надав згоду на прохання ОСОБА_10 організувати незаконне переправлення через державний кордон України військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_11 з метою уникнення останнім проходження мобілізаційних заходів в особливий період і призову на військову службу.
З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_12 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 07.02.2025, зателефонував раніше знайомому старшому оперуповноваженому Управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області ДСР НУ, який на той час перебував у місті Ужгороді Закарпатської області, більш точне місце та час досудовим розслідуванням не встановлено, та у ході телефонної розмови запропонував останньому вчинити за грошову винагороду сприяння військовозобов'язаному громадянину України ОСОБА_11 у незаконному переправленні через державний кордон з метою уникнення мобілізації в особливий період і призову на військову службу. В подальшому, в ході реалізації плану злочинних дій, до протиправної діяльності також були залучені інші особи з числа місцевих мешканців Закарпатської області, матеріали стосовно яких виділено в окремі кримінальні провадження, які прийняли участь в організації незаконного переправлення військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_11 через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, наданням засобів та усуненням перешкод.
За результатами вчинення вказаними особами протиправних дій військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_11 незаконно переправлено через державний кордон України у бік Румунії.
19.06.2025 органом досудового розслідування отримано повідомлення ГУ «Д» ДЗНД СБУ щодо імовірної причетності до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до вказаного повідомлення, ОСОБА_10 постійно проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності.
Відповідно до повідомлення, ОСОБА_10 у вказаній квартирі може сховати, спотворити або вивезти за межі території України майно (речі та документи) які мають важливе значення для даного кримінального провадження та встановлення вичерпного кола осіб, причетних до вчинення тяжких злочинів.
19.06.2025 у період з 23 год. 40 хв. по 00 год. 40 хв. 20.06.2025 слідчим проведено обшук в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_10 .
В ході проведення вказаного обшуку виявлено та вилучено аркуші паперу, зовні схожі на грошові кошти наступним номіналом: 800 (вісімсот) купюр номіналом 100 доларів США; 400 (чотириста) купор номіналом 100 Євро, 700 (сімсот) купюр номіналом 50 Євро.
20.06.2025 органом досудового розслідування отримано повідомлення ГУ «Д» ДЗНД СБУ щодо ймовірного неправомірного походження вказаних грошових коштів, а саме можливої їх передачі ОСОБА_10 від ОСОБА_11 за організацію переправлення останнього через державний кордон України.
20.06.2025 постановою слідчого вилучені аркуші паперу, зовні схожі на грошові кошти, визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді від 30.06.2025 клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна - відмовлено.
Зобов'язано слідчим або прокурором у кримінальному провадженні №22025000000000367 від 20.03.2025, в якого утримується тимчасово вилучене майно, а саме аркуші паперу, зовні схожі на грошові кошти: 800 купюр номіналом 100 доларів США; 400 купюр номіналом 100 Євро; 700 купюр номіналом 50 Євро, негайно повернути їх власнику ОСОБА_10 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000367 від 20.03.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 332 Кримінального кодексу України , та накласти арешт на аркуші паперу, зовні схожі на грошові кошти: 800 купюр номіналом 100 доларів США; 400 купюр номіналом 100 Євро; 700 купюр номіналом 50 Євро; які належать ОСОБА_10 , які було вилучено 19.06.2025 в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_10 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30.06.2025 підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначав, що вилучені в ході обшуку аркуші паперу, зовні схожі на грошові кошти містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметами, що були об'єктами кримінально протиправних дій, можуть бути грошовими коштами, цінностями та іншими речами, що були набуті кримінально протиправним шляхом та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, існують обґрунтовані підстави вважати, що у випадку не накладення арешту на вказане майно, ОСОБА_10 може їх знищити, що призведе до безповоротної втрати речових доказів.
Вважав, що слідчим суддею допущено невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим винесена ухвала підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній просив задовольнити з наведених в ній підстав, заперечення представника власника майна, стосовно задоволення апеляційної скарги прокурора, яку останній вважав необґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000367 від 20.03.2025 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 332 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 07.02.2025, у групи громадян у країни матеріали досудового розслідування відносно яких виділено у окреме провадження, а також у інших невстановлених на даний час досудових розслідуванням осіб, виник злочинний умисел, спрямований на вчинення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом незаконного переправлення через державний кордон України з метою уникнення мобілізації в особливий період і призову на військову громадянина України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_12 невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 07.02.2025, знаходячись за межами території України, точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, маючи широке коло зв?язків серед діючих та колишніх працівників правоохоронних органів України а також серед осіб, які мають сталі соціальні зв?язки на території України, достовірно знаючи про існуючу заборону перетину державного кордону України військовозобов'язаними особами, надав згоду на прохання ОСОБА_10 організувати незаконне переправлення через державний кордон України військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_11 з метою уникнення останнім проходження мобілізаційних заходів в особливий період і призову на військову службу.
З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_12 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 07.02.2025, зателефонував раніше знайомому старшому оперуповноваженому Управління стратегічних розслідувань в Закарпатській області ДСР НУ, який на той час перебував у місті Ужгороді Закарпатської області, більш точне місце та час досудовим розслідуванням не встановлено, та у ході телефонної розмови запропонував останньому вчинити за грошову винагороду сприяння військовозобов'язаному громадянину України ОСОБА_11 у незаконному переправленні через державний кордон з метою уникнення мобілізації в особливий період і призову на військову службу. В подальшому, в ході реалізації плану злочинних дій, до протиправної діяльності також були залучені інші особи з числа місцевих мешканців Закарпатської області, матеріали стосовно яких виділено в окремі кримінальні провадження, які прийняли участь в організації незаконного переправлення військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_11 через державний кордон України шляхом надання порад, вказівок, наданням засобів та усуненням перешкод.
За результатами вчинення вказаними особами протиправних дій військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_11 незаконно переправлено через державний кордон України у бік Румунії.
19.06.2025 органом досудового розслідування отримано повідомлення ГУ «Д» ДЗНД СБУ щодо імовірної причетності до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до вказаного повідомлення, ОСОБА_10 постійно проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить йому на праві приватної власності.
Відповідно до повідомлення, ОСОБА_10 у вказаній квартирі може сховати, спотворити або вивезти за межі території України майно (речі та документи) які мають важливе значення для даного кримінального провадження та встановлення вичерпного кола осіб, причетних до вчинення тяжких злочинів.
19.06.2025 у період з 23 год. 40 хв. по 00 год. 40 хв. 20.06.2025 слідчим проведено обшук в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_10 .
В ході проведення вказаного обшуку виявлено та вилучено аркуші паперу, зовні схожі на грошові кошти наступним номіналом: 800 (вісімсот) купюр номіналом 100 доларів США; 400 (чотириста) купор номіналом 100 Євро, 700 (сімсот) купюр номіналом 50 Євро.
20.06.2025 органом досудового розслідування отримано повідомлення ГУ «Д» ДЗНД СБУ щодо імовірного неправомірного походження вказаних грошових коштів, а саме можливої їх передачі ОСОБА_10 від ОСОБА_11 за організацію переправлення останнього через державний кордон України.
20.06.2025 постановою слідчого вилучені аркуші паперу, зовні схожі на грошові кошти, визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою від 25.06.2025 у справі № 761/26227/25 було надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_10 .
30.06.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва в задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя виходив з того, що у клопотанні належним чином не доведено той факт, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та має значення речового доказу для даного кримінального провадження. Матеріали клопотання не містять будь-яких даних, які б документально підтверджували той факт, що вказане тимчасово вилучене майно є доказом кримінального правопорушення, за фактом якого здійснюється досудове розслідування.
Не наведено належних обґрунтувань, для доведення яких саме обставин, що підлягають доказуванню в межах даного кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 91 КПК України, вказане майно може бути використане.
Слідчий суддя зазначив, що клопотання прокурора не містить доказів того, що такий обсяг втручання у власність ОСОБА_10 виправдовує завдання кримінального провадження.
З висновками слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Дослідивши доводи клопотання прокурора, пояснення представника власника майна та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов передчасного висновку, що прокурором не наведено достатніх підстав, щодо доцільності застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з огляду на приписи ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують вимоги клопотання в частині накладення арешту на майно, а саме аркуші паперу, зовні схожі на грошові кошти наступним номіналом: 800 (вісімсот) купюр номіналом 100 доларів США; 400 (чотириста) купор номіналом 100 Євро, 700 (сімсот) купюр номіналом 50 Євро, колегією суддів встановлено підстави для його задоволення, а саме, що прокурором доведено та матеріалами клопотання достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 332 КК України, а також, що постановою слідчого від 20.06.2025, зазначене майно визнано речовим доказом, як таке, що відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України.
З матеріалів клопотання вбачається, що аркуші паперу, зовні схожі на грошові кошти містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметами, що були об?єктами кримінально протиправних дій, можуть бути грошовими коштами, цінностями та іншими речами, що були набуті кримінально протиправним шляхом та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також існують обґрунтовані підстави вважати, що у випадку не накладення арешту на вказане майно, ОСОБА_10 може їх знищити, що призведе до безповоротної втрати речових доказів, а тому вказані аркуші паперу, зовні схожі на грошові кошти повністю підпадають під ознаки речового доказу у кримінальному провадженні, відповідно до ст. 98 КПК України, що не взято до уваги слідчим суддею.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна, вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, вищевказане майно підлягає арешту з тих підстав, що воно є речовими доказами у межах кримінального провадження № 42024000000000838 від 02.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368; ч. 2 ст. 364 КК України та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту, як речових доказів, з метою їх збереження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майном.
Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді в частині відмовлення у задоволенні клопотання прокурора підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора в цій частині, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження, як речових доказів у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, суд,-
Апеляційну скаргу прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 30 червня 2025 року скасувати.
Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 22025000000000367 від 20.03.2025 задовольнити.
Накласти арешт на майно вилучене 19.06.2025 в ході проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_10 , а саме на аркуші паперу, зовні схожі на грошові кошти: 800 купюр номіналом 100 доларів США; 400 купюр номіналом 100 Євро; 700 купюр номіналом 50 Євро; які належать ОСОБА_10 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _____________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4