Ухвала від 21.07.2025 по справі 757/28143/25-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/28143/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4899/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - ОСОБА_6 , апеляційними скаргами захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року, щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроджениці м. Одеса, українки, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваної ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 14.08.2025 року включно.

Одночасно визначено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України, у розмірі 150 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить у сумі 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) грн., яка може бути внесена (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду міста Києва:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059;

Банк отримувача ДКСУ, м. Київ;

Код банку отримувача (МФО) 820172;

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089;

Зазначено, що підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покладено на підозрювану ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі внесення застави, наступні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися за межі м. Одеса без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з свідками та іншими підозрюваними із приводу обставин, що розслідуються у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 14.08.2025 року включно.

Зазначено, що у разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваної, обвинуваченої та його явки за викликом.

Покладено на прокурора у кримінальному провадженні контроль за виконанням ухвали суду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які діють в інтересах ОСОБА_9 , подали апеляційні скарги.

Крім цього, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу з доповненнями.

У поданій скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваної ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити повністю, і застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби з 22 години до 6 години наступного дня, із покладенням на підозрювану обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися за межі м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними з приводу обставин, що розслідуються у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

На обґрунтування апеляційної скарги, захисник посилається на те, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2025 року є незаконною, необгрунтованою та належним чином невмотивованою, а відтак підлягає скасуванню.

Апелянт посилається на те, що відносно наявності ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, в клопотанні про застосування запобіжного заходу зазначено, що «відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів та інших учасників кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

На думку захисника, вказані ризики слідчим (за погодженням з прокурором) вказані формально, без належного обґрунтування та наведення конкретних фактів, а також без підтвердження належними на допустимими доказами.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Вказує на те, що всі заявлені стороною обвинувачення ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є лише припущеннями слідчого, оскільки жодними конкретними доводами та матеріалами клопотання не підтверджені.

Апелянт зазначає, що суду не надано жодного конкретного доказу щодо можливості ухилення ОСОБА_9 від органу досудового слідства, перебування підозрюваної в розшуку, жодної повістки про виклик із відміткою про неявку, жодного рапорту чи допиту працівника оперативного підрозділу щодо ризику втечі, приховування/знищення документів, впливу на свідків чи підозрюваних, наміру вчинити нове чи продовжити вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень тощо.

Таким чином, адвокат ОСОБА_7 вважає, що відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий (за погодженням з прокурором), жоден з них не підтверджений матеріалами клопотання.

Крім цього, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 не містить обґрунтування потреби саме такого ступеня втручання у права і свободи особи.

Вказує на те, що слідчий у клопотанні не навів та не підтвердив відповідними доказами аргументів, які б свідчили про можливість виконання будь-якого завдання кримінального провадження.

У клопотанні слідчого лише зазначено, що «беручи до уваги наявність вказанихризиків, сторона обвинувачення приходить до висновку про неможливість запобігти їм шляхом застосування більш м 'яких запобіжних заходів».

Тобто, сторона обвинувачення доводить неможливість запобігання ризикам,зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів лишефактом наявності цих ризиків, що є нелогічним та неприпустимим.

Захисник зазначає, що виходячи із змісту письмового клопотання та доданих до нього письмових матеріалів, сторона захисту вважає, що прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на існування яких вказує сторона обвинувачення.

На думку адвоката, зважаючи на відсутність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор, а також на недоведеність стороною обвинувачення недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, можливо застосувати до підозрюваної більш м'який запобіжний захід, ніж зазначений у клопотанні, з покладенням на ОСОБА_9 обов'язків, визначених частиною 5 ст. 194 КПК України.

У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 із визначенням застави у сумі 150 (сто п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №62024000000001059 від 27.11.2024 року - відмовити повністю.

Доводи скарги апелянт обґрунтовує тим, що не погоджується із ухвалою слідчого судді та вважає її такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Звернувшись з апеляційною скаргою та доповненнями, прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.06.2025 року про часткове задоволення клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 про застосування підозрюваній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 грн.

Також прокурор просить постановити нову ухвалу, якою задовольнити повністю клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 про застосування підозрюваній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

У скарзі прокурор зазначає, що вважає вказану ухвалу слідчого судді необгрунтованою, невмотивованою та такою, що не ґрунтується на нормах КПК України, а також не відповідає фактичним обставинам, винесена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Прокурор вказує, що Печерським районним судом надано вірну оцінку фактичним обставинам справи, проте, на думку сторони обвинувачення, судом не в повній мірі враховано існуючі ризики та неповно надано оцінку особі підозрюваної, її майновому стану та встановленій сумі спричинених збитків, у зв'язку з чим необґрунтованим є визначення застави у розмірі 456 200 грн. як альтернативного запобіжного заходу триманню під вартою, а тому рішення суду першої інстанції підлягає перегляду.

Посилається на те, що 16.06.2025 року ОСОБА_9 затримано в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191 КК України.

Підозра ОСОБА_9 в інкримінованих їй злочинах обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191 КК України, яка повністю підтверджується зібраними на теперішній час у кримінальному провадженні доказами, та наявність ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

З урахуванням викладених обставин, визначена застава не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та не сприятиме виконанню завдань кримінального провадження, визначеним ст. 2 КПК України.

Доводячи факт існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки ОСОБА_9 , сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Лише застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків та забезпечить дієвість вказаного кримінального провадження. Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.

Так, застосований запобіжний захід у вигляді застави не дозволить запобігти існуючим ризикам, оскільки у такому разі ОСОБА_9 матиме можливість і надалі контактувати з особами, причетними до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень, особами з числа інших невстановлених на даний час організаторів та учасників злочинної організації, узгоджувати з ними свої дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, приховувати або спотворити речі чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, вчинити незаконний вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, такі контакти можливі як під час особистих зустрічей, так і за допомогою різного роду засобів зв'язку, у тому числі, які неможливо відстежити гласними чи негласними засобами контролю у порядку, передбаченому Главою 21 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Наявність же у підозрюваної місця постійного проживання, міцних соціальних зв'язків - не може бути безумовною підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не забезпечить впевненості у її належній процесуальній поведінці та не спростовує ризики вчинення дій, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, судом постановлено ухвалу від 17.06.2025 року, якою застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб , що становить 454 200 грн. При цьому судом абсолютно не враховано майновий стан підозрюваної та загальну суму встановлених на даний час збитків (5 574 840,9 грн.)

Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні якихця особа обвинувачується.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, прокурор вважає що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2025року, в частині визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, є незаконною у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

У заперечення на апеляційну скаргу прокурора адвокат ОСОБА_7 вказує на відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_9 та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також посилається на незаконність затримання ОСОБА_9 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України.

У поданих запереченнях захисник ОСОБА_7 просить залишити ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2025 року без змін, а апеляційну скаргу - прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваної ОСОБА_9 , її захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити, а також заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг захисників та просила задовольнити подану нею апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, слідчою групою Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000001059 від 27.11.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ч 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 1, 2, 3 ст. 255 КК України.

Слідчий зазначає, що у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2024 року, ОСОБА_11 діючи спільно з іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами, на території Одеської області, вирішив створити стійке ієрархічне об'єднання - злочинну організацію, діяльність якої спрямована на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним заволодінням бюджетними коштами, які виділялись на закупівлю продуктів харчування (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України (далі - військові формування та установи) в стаціонарних та польових умовах на 2024 та 2025 роки.

Відповідно до свого злочинного плану створення та діяльності злочинної організації ОСОБА_11 розподілив ролі та функції між майбутніми співучасниками вчинення злочинів, а також розробив механізм та ієрархічну структуру підпорядкування учасників злочинної організації, забезпечив їх організацію у внутрішньо й зовнішньо стійке, згуртоване, ієрархічне об'єднання.

Найвищу (першу) ланку у злочинній організації ОСОБА_11 відвів собі, тому йому, як організатору злочинної організації та її вищому керівнику, повинні були підпорядковуватися всі інші учасники злочинної організації, які мали безумовно, чітко і своєчасно виконувати всі його накази, вказівки, настанови та вимоги.

Другу ланку у злочинній організації ОСОБА_11 відвів своїм найбільш довіреним особам: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які безпосередньо підпорядковувались тільки йому та яких він визначив керівниками і власниками ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» та ТОВ «АСІКС ГРУП». Останні забезпечували підбір та, з погодження ОСОБА_11 , залучали до злочинної організації інших учасників, здійснювали керівництво залученими до злочинної організації особами, а також особами, які використовувались при вчиненні злочинів та не були обізнаними про протиправну діяльність членів злочинної організації, особисто брали участь у вчиненні злочинів, контролювали вчинення злочинів окремими учасниками, забезпечували зовнішню безпеку існування та діяльності злочинної організації, не допускаючи поширення інформації про діяльність її членів.

Третю ланку в ієрархії злочинної організації ОСОБА_11 визначив за ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , які поділяли його погляди щодо можливості вчинення злочинів з метою отримання прибутку та, будучи членами злочинної організації, мали виконувати вказівки і доручення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , безпосередньо вчиняючи злочини відповідно до відведеної їм ролі та розробленого злочинного плану.

Четверту ланку в ієрархії злочинної організації, за вказівкою та з погодження ОСОБА_11 , сформовано ОСОБА_12 та ОСОБА_13 шляхом залучення до участі у злочинній організації військових службових осіб Збройних Сил України, а саме: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та інших не встановлених на даний час військових службових осіб, кожен з яких брав участь в частині заволодіння бюджетними коштами на оплату послуг з постачання продуктів харчування безпосередньо до свого військового формування чи установи, забезпечуючи як військова службова особа складання замовлень із завищеною або безпідставною номенклатурою та кількістю необхідних продуктів харчування, які направлялись ДОТ МО України для виконання ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП».

Крім того, кожен з них забезпечував прийняття дійсної кількості продукції та підписання уповноваженими особами військових формувань та установ документів ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП» із внесеними завідомо неправдивими відомостями щодо номенклатури та кількості поставлених до військових формувань та установ продуктів харчування, у тому числі шляхом використання осіб, які не були обізнані про протиправну діяльність злочинної організації.

Зокрема, ОСОБА_9 , знайома ОСОБА_11 , яка володіє спеціальними знаннями і навичками щодо ведення бухгалтерського обліку підприємства, в тому числі навичками роботи з програмою «1С: Підприємство», а також знаннями і навичками проведення господарських операцій, у зв'язку з чим працевлаштована до ТОВ «АСІКС ГРУП» та отримала пропозицію ОСОБА_11 про участь у злочинній організації з метою складання від керівників ТОВ «АСІКС ГРУП» і ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» необхідних документів та внесення до них завідомо неправдивих відомостей щодо збільшених обсягів постачання продуктів харчування для потреб Збройних Сил України. На пропозицію ОСОБА_11 щодо приєднання до злочинної організації погодилась та добровільно вступила до її складу.

ОСОБА_9 виконувала такі функції у злочинній організації:

- підтримувала постійний сталий зв'язок з керівником злочинної організації та визначеними ним керівниками підконтрольних підприємств - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , отримувала від них безпосередньо або через іншого учасника злочинної організації ОСОБА_14 , вказівки та настанови щодо злочинної діяльності організації;

- спільно та узгоджено з іншими учасниками злочинної організації брала участь у виконанні розроблених планів злочинних дій;

- складала для підпису керівниками ТОВ «АСІКС ГРУП» і ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД», фінансово-господарські документи, до яких вносились завідомо неправдиві відомості щодо номенклатури та кількості продуктів харчування - додавались позиції (найменування) продуктів які фактично не постачались до військових формувань чи установ та збільшувалась кількість одиниць тих позицій (найменувань) продуктів, які фактично постачались до військових формувань чи установ у менших обсягах;

- системно підтримувала зв'язок із залученими до участі в злочинній організації військовими службовими особами з підрозділів Збройних Сил України, діяльність яких пов'язана із забезпеченням військових формувань та установ продуктами харчування, зокрема щодо складання, підписання та подання ДОТ МО України накладних, актів приймання товару та зведених актів на оплату із внесеними до них завідомо неправдивими відомостями щодо номенклатури та кількості продуктів харчування - доданими позиціями (найменуваннями) продуктів, які фактично не постачались до військових формувань чи установ та збільшеною кількістю одиниць тих позицій (найменувань) продуктів, які фактично постачались до військових формувань чи установ у менших обсягах;

- виконувала усі вказівки ОСОБА_19 та визначених ним керівників підприємств - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , з метою реалізації розробленого механізму заволодіння бюджетними коштами, виділеними на закупівлю продуктів харчування (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових формувань та установ в стаціонарних та польових умовах на 2024 та 2025 роки.

Відповідно до розробленого ОСОБА_11 злочинного плану до обов'язків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , як директорів товариств, входило укладання договорів з боку ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП», здійснення координації дій учасників злочинної організації з числа співробітників ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП» та залучених до складу злочинної організації військових службових осіб, забезпечення підписання складених накладних, актів приймання товару та заведених актів на оплату, із внесеними до них завідомо неправдивими відомостями щодо номенклатури та кількості поставлених до військових частин продуктів харчування - доданими позиціями (найменуваннями) продуктів які фактично не постачались військовим формуванням чи установам та збільшеною кількістю одиниць тих позицій (найменувань) продуктів, які фактично постачались військовим формуванням чи установам у менших обсягах.

З метою реалізації першого етапу розробленого ОСОБА_11 плану заволодіння коштами, виділеними для потреб Збройних Сил України, останнім забезпечено почергову перемогу підконтрольних йому суб'єктів господарювання - ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП», у проведених Державним підприємством Міністерства оборони України Державний оператор тилу (далі - ДОТ МО України) процедурах закупівлі послуг з постачання продуктів харчування для потреб Збройних Сил України шляхом визначення директорами вказаних товариств, згідно його вказівки, найменшої вартості запитуваних послуг.

У зв'язку з цим, між ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» та ДОТ МО України, 29.05.2024 року укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 59/05-24-ХП на закупівлю продуктів харчування (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України (військових формувань та установ) у стаціонарних та польових умовах на 2024 рік.

У подальшому, для забезпечення продовження протиправної діяльності із заволодіння коштами Міністерства оборони, між ТОВ «АСІКС ГРУП» та ДОТ МО України 05.12.2024 року також укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 109/12-24-ХП на закупівлю продуктів харчування (комплект продуктів харчування за Каталогом продуктів) для особового складу (годування штатних тварин) військових частин (установ) та військових навчальних закладів Збройних Сил України (військових формувань та установ) у стаціонарних та польових умовах на 2025 рік.

Так, ОСОБА_16 , діючи відповідно до розробленого ОСОБА_11 та узгодженого між усіма учасниками злочинної організації плану заволодіння коштами Міністерства оборони України в умовах воєнного стану, реалізуючи наступний (третій) його етап, згідно відведеної йому ролі, у не встановленому досудовим розслідуванням місці, в період з 29.05.2024 по 31.01.2025 року, використовуючи інших службових осіб військової частини НОМЕР_1 , які не були обізнані про вчинення кримінального правопорушення, забезпечив формування та подачу з використанням інформаційно-комунікаційної системи управління потребами тилового забезпечення Збройних Сил України (далі - ІКС) до ДОТ МО України ряд замовлень на поставку до військової частини НОМЕР_2 продуктів харчування, потреба в постачанні яких відсутня, а також ряд замовлень, в яких збільшив потребу в продуктах харчування шляхом завищення кількості необхідних військовій частині одиниць та найменувань продуктів, при цьому достовірно знав що згідно укладених державних контрактів (договорів) постачальниками таких продуктів харчування буде визначено одне з підконтрольних ОСОБА_11 підприємств - ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» або ТОВ «АСІКС ГРУП».

Так, у період часу з 29.05.2024 по 31.01.2025 року, ОСОБА_16 забезпечив складання та подання до ДОТ МО України замовлень № 46927, № 62154, № 88436 із зазначеними у них найменуваннями та кількістю продуктів харчування, потреби в постачанні яких у військової частини НОМЕР_2 не було та за якими учасники злочинної організації не повинні були їх постачати.

Крім того він забезпечив складання та подання ДОТ МО України замовлення № 75146, № 86442 із доданими позиціями (найменуваннями) та кількістю продуктів харчування до тих найменувань та одиниць продуктів, в яких дійсно існувала потреба військової частини НОМЕР_2 , однак за якими учасники злочинної організації мали безпідставно збільшити номенклатуру та кількість продуктів харчування.

Вище зазначені замовлення ДОТ МО України, згідно договорів № 59/05-24-ХП та № 109/12-24-ХП, після узагальнення, направлялись для виконання постачальникам - з 29.05.2024 до ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД», а з 05.12.2024 по також до ТОВ «АСІКС ГРУП».

В свою чергу ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у період з 29.05.2024 по 31.01.2025 року, як директора ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП», отримували вище зазначені замовлення військової частини НОМЕР_2 із заздалегідь обумовленими з ОСОБА_16 додатково, безпідставно, а також надлишково включеними номенклатурою та кількістю продуктів харчування.

Вказані замовлення передавались ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , які згідно відведених їм обов'язків у складі злочинної організації сприяли заволодінню бюджетними коштами шляхом складання видаткових накладних із завідомо неправдивими відомостями щодо номенклатури та кількості продуктів харчування, для поставки до військової частини НОМЕР_2 .

Так, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , отримавши замовлення, усвідомлюючи що вказані у ньому продукти харчування взагалі не будуть постачатись до військової частини НОМЕР_2 , продовжуючи реалізацію розробленого ОСОБА_11 плану (четвертого етапу) заволодіння коштами Міністерства оборони України, склали документи ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» із завідомо неправдивою інформацією щодо постачання зазначеної у них номенклатури та кількості продуктів харчування до військової частини НОМЕР_2 .

З метою завершення розробленого плану заволодіння коштами Міністерства оборони України, використовуючи вище зазначені завідомо підроблені документи (видаткові накладні) щодо постачання ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП» продуктів харчування до військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 забезпечили внесення зазначених у цих видаткових накладних завідомо неправдивих відомостей до актів приймання товару військовою частиною НОМЕР_2 шляхом відображення у актах відомостей про такі накладні, підтверджуючи таким чином прийняття військовою частиною зазначених у таких накладних продуктів харчування. Зазначені акти з боку ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП» підписано ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а з боку військової частини ОСОБА_16 забезпечував їх підписання командиром військової частини НОМЕР_2 .

В подальшому акти приймання товару разом з відповідними накладними подані до ДОТ МО України.

У свою чергу ДОТ МО України, отримавши вказані вище зведені акти та додані до них видаткові із внесеними завідомо неправдивими відомостями, на виконання Договорів № 59/05-24-ХП від 29.05.2024 та № 109/12-24-ХП від 05.12.2024, у період з 06.11.2024 по 04.04.2025, безпідставно зараховано на рахунки ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» кошти в сумі 755 304,35 грн., а на рахунки ТОВ «АСІКС ГРУП» кошти в сумі 499 479,6 грн.

Таким чином, під керівництвом ОСОБА_11 , який використовуючи підконтрольні підприємства - ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП», шляхом зловживання своїм службовим становищем директором ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» ОСОБА_12 , директором ТОВ «АСІКС ГРУП» ОСОБА_13 , а також начальником продовольчої служби логістики військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_16 , в умовах воєнного стану, викликаного збройною агресією російської федерації, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до видаткових накладних та актів приймання товару, а саме продуктів харчування для військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , заволоділи бюджетними коштами в загальній сумі 1 254 783,95 грн.

Окрім того, ОСОБА_17 , діючи відповідно до розробленого ОСОБА_11 та узгодженого між усіма учасниками злочинної організації плану заволодіння коштами Міністерства оборони України в умовах воєнного стану, реалізуючи наступний (третій) його етап, згідно відведеної їй ролі, у не встановленому досудовим розслідуванням місці, в період з 29.05.2024 по 26.01.2025, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи інших службових осіб військової частини НОМЕР_3 , які не були обізнані про вчинення кримінального правопорушення, забезпечила формування та подачу з використанням інформаційно-комунікаційної системи управління потребами тилового забезпечення Збройних Сил України (далі - ІКС) до ДОТ МО України ряд замовлень на поставку до військової частини НОМЕР_3 продуктів харчування, потреба в постачанні яких відсутня, а також ряд замовлень, в яких збільшила потребу в продуктах харчування шляхом завищення кількості необхідних військовій частині одиниць та найменувань продуктів, при цьому достовірно знала що згідно укладених державних контрактів (договорів) постачальниками таких продуктів харчування буде визначено одне з підконтрольних ОСОБА_11 підприємств - ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» або ТОВ «АСІКС ГРУП».

Так, у період часу з 29.05.2024 по 26.01.2025 року, ОСОБА_17 забезпечила складання та подання до ДОТ МО України замовлень № 61586, № 74201, із зазначеними у них найменуваннями та кількістю продуктів харчування, потреби в постачанні яких у військової частини НОМЕР_3 не було та за якими учасники злочинної організації не повинні були їх постачати.

Крім того вона забезпечила складання та подання ДОТ МО України замовлення № 81975, № 84080 із доданими позиціями (найменуваннями) та кількістю продуктів харчування до тих найменувань та одиниць продуктів, в яких дійсно існувала потреба військової частини НОМЕР_3 , однак за якими учасники злочинної організації мали безпідставно збільшити номенклатуру та кількість продуктів харчування.

В свою чергу ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у період з 29.05.2024 по 26.01.2025, як директора ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП», отримували вище зазначені замовлення військової частини НОМЕР_3 із заздалегідь обумовленими з ОСОБА_17 додатково, безпідставно, а також надлишково включеними номенклатурою та кількістю продуктів харчування.

Так, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , отримавши замовлення, усвідомлюючи що вказані у ньому продукти харчування взагалі не будуть постачатись до військової частини НОМЕР_3 або будуть поставлені в значно менших об'ємах, продовжуючи реалізацію розробленого ОСОБА_11 плану (четвертого етапу) заволодіння коштами Міністерства оборони України, склали документи ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» із завідомо неправдивою інформацією щодо постачання зазначеної у них номенклатури та кількості продуктів харчування до військової частини НОМЕР_3 .

З метою завершення розробленого плану заволодіння коштами Міністерства оборони України, використовуючи вище зазначені завідомо підроблені документи (видаткові накладні) щодо постачання ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП» продуктів харчування до військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 забезпечили внесення зазначених у цих видаткових накладних завідомо неправдивих відомостей до актів приймання товару військовою частиною НОМЕР_3 шляхом відображення у актах відомостей про такі накладні, підтверджуючи таким чином прийняття військовою частиною зазначених у таких накладних продуктів харчування. Зазначені акти з боку ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП» підписано ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а з боку військової частини ОСОБА_17 забезпечувала їх підписання командиром військової частини НОМЕР_3 .

В подальшому акти приймання товару разом з відповідними накладними подані до ДОТ МО України.

У свою чергу ДОТ МО України, отримавши вказані вище зведені акти та додані до них видаткові із внесеними завідомо неправдивими відомостями, на виконання Договорів № 59/05-24-ХП від 29.05.2024 та № 109/12-24-ХП від 05.12.2024, у період з 19.12.2024 по 12.02.2025, безпідставно зараховано на рахунки ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» кошти в сумі 2 224 079,08 грн., а на рахунки ТОВ «АСІКС ГРУП» кошти в сумі 834370,15 грн.

Таким чином, учасники злочинної організації, під керівництвом ОСОБА_11 , який використовуючи підконтрольні підприємства - ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП», шляхом зловживання своїм службовим становищем директором ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» ОСОБА_12 , директором ТОВ «АСІКС ГРУП» ОСОБА_13 , а також начальником продовольчої служби логістики військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_17 , в умовах воєнного стану, викликаного збройною агресією російської федерації, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до видаткових накладних та актів приймання товару, а саме продуктів харчування для військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 , заволоділи бюджетними коштами в загальній сумі 3 058 449,23 грн.

Також, ОСОБА_18 , діючи відповідно до розробленого ОСОБА_11 та узгодженого між усіма учасниками злочинної організації плану заволодіння коштами Міністерства оборони України в умовах воєнного стану, реалізуючи наступний (третій) його етап, згідно відведеної йому ролі, у не встановленому досудовим розслідуванням місці, в період з 29.05.2024 по 14.02.2025 року, використовуючи інших службових осіб військової частини НОМЕР_1 , які не були обізнані про вчинення кримінального правопорушення, забезпечив формування та подачу з використанням інформаційно-комунікаційної системи управління потребами тилового забезпечення Збройних Сил України (далі - ІКС) до ДОТ МО України ряд замовлень на поставку до військової частини НОМЕР_1 продуктів харчування, потреба в постачанні яких відсутня, а також ряд замовлень, в яких збільшив потребу в продуктах харчування шляхом завищення кількості необхідних військовій частині одиниць та найменувань продуктів, при цьому достовірно знав що згідно укладених державних контрактів (договорів) постачальниками таких продуктів харчування буде визначено одне з підконтрольних ОСОБА_11 підприємств - ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» або ТОВ «АСІКС ГРУП».

Так, у період часу з 29.05.2024 по 14.02.2025 року, ОСОБА_18 забезпечив складання та подання до ДОТ МО України замовлень № 52111, № 89623, № 91611 із зазначеними у них найменуваннями та кількістю продуктів харчування, потреби в постачанні яких у військової частини НОМЕР_1 не було та за якими учасники злочинної організації не повинні були їх постачати.

В свою чергу ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у період з 29.05.2024 по 14.02.2025, як директора ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП», отримували вище зазначені замовлення військової частини НОМЕР_1 із заздалегідь обумовленими з ОСОБА_18 додатково, безпідставно, а також надлишково включеними номенклатурою та кількістю продуктів харчування.

Так, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , отримавши замовлення, усвідомлюючи що вказані у ньому продукти харчування взагалі не будуть постачатись до військової частини НОМЕР_1 , продовжуючи реалізацію розробленого ОСОБА_11 плану (четвертого етапу) заволодіння коштами Міністерства оборони України, склали документи ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» із завідомо неправдивою інформацією щодо постачання зазначеної у них номенклатури та кількості продуктів харчування до військової частини НОМЕР_1 .

З метою завершення розробленого плану заволодіння коштами Міністерства оборони України, використовуючи вище зазначені завідомо підроблені документи (видаткові накладні) щодо постачання ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП» продуктів харчування до військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 забезпечили внесення зазначених у цих видаткових накладних завідомо неправдивих відомостей до актів приймання товару військовою частиною НОМЕР_1 шляхом відображення у актах відомостей про такі накладні, підтверджуючи таким чином прийняття військовою частиною зазначених у таких накладних продуктів харчування. Зазначені акти з боку ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП» підписано ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а з боку військової частини ОСОБА_18 забезпечував їх підписання командиром військової частини НОМЕР_1 .

В подальшому акти приймання товару разом з відповідними накладними подані до ДОТ МО України.

У свою чергу ДОТ МО України, отримавши зведені акти та додані до них видаткові із внесеними завідомо неправдивими відомостями, на виконання Договорів № 59/05-24-ХП від 29.05.2024 та № 109/12-24-ХП від 05.12.2024, у період з 27.02.2025 по 26.02.2025, безпідставно зараховано на рахунки ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» кошти в сумі 92253,44 грн., а на рахунки ТОВ «АСІКС ГРУП» кошти в сумі 633671,86 грн.

Таким чином, учасники злочинної організації, під керівництвом ОСОБА_11 , який використовуючи підконтрольні підприємства - ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП», шляхом зловживання своїм службовим становищем директором ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» ОСОБА_12 , директором ТОВ «АСІКС ГРУП» ОСОБА_13 , а також начальником продовольчої служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_18 , в умовах воєнного стану, викликаного збройною агресією російської федерації, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до видаткових накладних та актів приймання товару, а саме продуктів харчування для військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , заволоділи бюджетними коштами в загальній сумі 725925,3 грн.

Окрім того, ОСОБА_15 , діючи відповідно до розробленого ОСОБА_11 та узгодженого між усіма учасниками злочинної організації плану заволодіння коштами Міністерства оборони України в умовах воєнного стану, реалізуючи наступний (третій) його етап, згідно відведеної йому ролі, у не встановленому досудовим розслідуванням місці, в період з 29.05.2024 по 31.01.2025, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи інших службових осіб Інституту ВМС НУ «ОМА», які не були обізнані про вчинення кримінального правопорушення, забезпечив формування та подачу з використанням інформаційно-комунікаційної системи управління потребами тилового забезпечення Збройних Сил України (далі - ІКС) до ДОТ МО України ряд замовлень на поставку до Інституту ВМС НУ «ОМА» продуктів харчування, потреба в постачанні яких відсутня, а також ряд замовлень, в яких збільшив потребу в продуктах харчування шляхом завищення кількості необхідних військовій частині одиниць та найменувань продуктів, при цьому достовірно знав що згідно укладених державних контрактів (договорів) постачальниками таких продуктів харчування буде визначено одне з підконтрольних ОСОБА_11 підприємств - ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» або ТОВ «АСІКС ГРУП».

Так, у період часу з 29.05.2024 по 31.01.2025, ОСОБА_15 забезпечив складання та подання до ДОТ МО України замовлення № 83094, № 84990, 88355 із доданими позиціями (найменуваннями) та кількістю продуктів харчування до тих найменувань та одиниць продуктів, в яких дійсно існувала потреба Інституту ВМС НУ «ОМА», однак за якими учасники злочинної організації мали безпідставно збільшити номенклатуру та кількість продуктів харчування.

В свою чергу ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у період з 29.05.2024 по 31.01.2025, як директора ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП», отримували вище зазначені замовлення Інституту ВМС НУ «ОМА» із заздалегідь обумовленими з ОСОБА_15 додатково, безпідставно, а також надлишково включеними номенклатурою та кількістю продуктів харчування.

Так, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , отримавши замовлення, усвідомлюючи що вказані у ньому продукти харчування будуть поставлені частково до Інституту ВМС НУ «ОМА», продовжуючи реалізацію розробленого ОСОБА_11 плану (четвертого етапу) заволодіння коштами Міністерства оборони України, склали документи ТОВ «АСІКС ГРУП» із завідомо неправдивою інформацією щодо постачання зазначеної у них номенклатури та кількості продуктів харчування до Інституту ВМС НУ «ОМА».

З метою завершення розробленого плану заволодіння коштами Міністерства оборони України, використовуючи вище зазначені завідомо підроблені документи (видаткові накладні) щодо постачання ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП» продуктів харчування до Інституту ВМС НУ «ОМА», ОСОБА_14 та ОСОБА_9 забезпечили внесення зазначених у цих видаткових накладних завідомо неправдивих відомостей до актів приймання товару Інститутом ВМС НУ «ОМА» шляхом відображення у актах відомостей про такі накладні, підтверджуючи таким чином прийняття Інститутом ВМС НУ «ОМА» зазначених у таких накладних продуктів харчування. Зазначені акти з боку ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП» підписано ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а з боку Інституту ВМС НУ «ОМА» ОСОБА_15 забезпечував їх підписання керівником Інституту ВМС НУ «ОМА».

В подальшому акти приймання товару разом з відповідними накладними подані до ДОТ МО України.

У свою чергу ДОТ МО України, отримавши вказані вище зведені акти та додані до них видаткові із внесеними завідомо неправдивими відомостями, на виконання Договору № 109/12-24-ХП від 05.12.2024, у період з 30.01.2025 по 27.02.2025, безпідставно зараховано на рахунки ТОВ «АСІКС ГРУП» кошти в сумі 535682,43 грн.

Таким чином, учасники злочинної організації, під керівництвом ОСОБА_11 , який використовуючи підконтрольні підприємства - ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» і ТОВ «АСІКС ГРУП», шляхом зловживання своїм службовим становищем директором ТОВ «ГРАНПРІ ЛТД» ОСОБА_12 , директором ТОВ «АСІКС ГРУП» ОСОБА_13 , а також начальником продовольчої служби відділення матеріально-технічного забезпечення Інституту ВМС НУ «ОМА» ОСОБА_15 , в умовах воєнного стану, викликаного збройною агресією російської федерації, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до видаткових накладних та актів приймання товару, а саме продуктів харчування для військовослужбовців Інституту ВМС НУ «ОМА», заволоділи бюджетними коштами в загальній сумі 535 682,43 грн.

16.06.2025 ОСОБА_9 затримано в порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4, 5 ст. 191 КК України, а саме:

- в участі у злочинній організації;

- у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, у складі злочинної організації;

- у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, вчиненого повторно, у складі злочинної організації;

- у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в умовах воєнного стану, у великих розмірах, вчинених повторно, у складі злочинної організації.

За вказаними вище фактами кримінально протиправної діяльності ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Одеса, громадянці України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 16.06.2025 року повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4, 5 ст. 191 КК України.

17.06.2025 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням з прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що обставини, що дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень повністю підтверджуються зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме:

- протоколом № 057/966т від 10.02.2025року про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- протоколом № 057/973т від 11.02.2025року про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- протоколом № 10-3/8271т від 07.02.2025року про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- протоколом № 10-3/8272т від 07.02.2025року про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- протоколом № 10-3/8397т від 05.03.2025року про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- протоколом № 10-3/8401т від 05.03.2025року про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- протоколом № 10-3/8405т від 05.03.2025року про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- протоколом № 10-3/8403т від 05.03.2025року про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- висновком судової економічної експертизи № 587 від 18.04.2025 року;

- експертним висновком від 19.05.2025року Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області;

- протоколом № 10-3/8391т від 05.03.2025року про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- висновком судової економічної експертизи № 586 від 23.04.2025 року;

- висновком судової економічної експертизи № 588 від 17.04.2025 року;

- висновком судової економічної експертизи № 585 від 23.04.2025 року;

- висновком судової економічної експертизи № 584 від 23.04.2025 року;

- іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.

У клопотанні слідчого зазначено, що на теперішній час у кримінальному провадженні виконуються слідчі (розшукові) дії та процесуальні заходи, спрямовані на всебічне та повне дослідження обставин вчинення ОСОБА_9 та іншими особами, яким на даний час ще не повідомлено про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень та інших кримінальних правопорушень, встановлюються обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

При цьому, застосувати більш м'які запобіжні заходи до підозрюваної неможливо.

Так, застава, особисте зобов'язання чи порука із покладенням відповідних обов'язків, не усунуть ризик спілкування зі значною кількістю причетних до злочину, а також тиску на свідків у кримінальному провадженні, оскільки при таких запобіжних заходах, забороняючи спілкування з конкретними особами, орган досудового розслідування розкриває їх дані, що на цій стадії розслідування є недопустимим.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть цілодобового, також не забезпечить усунення існуючих ризиків, оскільки підозрювана і надалі матиме можливість контактувати із іншими причетними до злочинів й надалі узгоджувати з ними свої дії за допомогою різного роду засобів зв'язку.

Також вказані запобіжні заходи не усунуть ризику втечі закордон, в будь-яку точку України, оскільки підозрювана, усвідомлюючи всі вищевикладені обставини, може переховуватись від органу досудового розслідування.

Підставою застосування підозрюваній ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вивченням особи підозрюваної на даний час встановлено, що вона працездатна, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали її утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_9 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Враховуючи, що ОСОБА_9 підозрюється, зокрема у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, за таких обставин сторона обвинувачення вважала за доцільне клопотати перед судом у обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059;

Банк отримувача ДКСУ, м. Київ;

Код банку отримувача (МФО) 820172;

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089;

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися за межі м. Одеса без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено до 14.08.2025 року включно.

Покладено на прокурора у кримінальному провадженні контроль за виконанням ухвали суду.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_9 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191 КК України.

Зокрема, обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджуються доказами, які додані до клопотання, а саме: протоколом № 057/966т від 10.02.2025 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії; протоколом № 057/973т від 11.02.2025 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії; протоколом № 10-3/8271т від 07.02.2025 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії; протоколом № 10-3/8272т від 07.02.2025 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії; протоколом № 10-3/8397т від 05.03.2025 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії; протоколом № 10-3/8401т від 05.03.2025 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії; протоколом № 10-3/8405т від 05.03.2025 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії; протоколом № 10-3/8403т від 05.03.2025 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії; висновком судової економічної експертизи № 587 від 18.04.2025; експертним висновком від 19.05.2025 ркоу Регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області; протоколом № 10-3/8391т від 05.03.2025 про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії; висновком судової економічної експертизи № 586 від 23.04.2025 року; висновком судової економічної експертизи № 588 від 17.04.2025 року; висновком судової економічної експертизи № 585 від 23.04.2025 року; висновком судової економічної експертизи № 584 від 23.04.2025 року; іншими матеріалами досудового розслідування у їх сукупності.

Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191 КК України.

Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.

Так слідчий суддя обґрунтовано послався на те, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності, вчинення впливу на інших учасників кримінального провадження, в тому числі тих, з якими злочин вчинено у співучасті, можливість сховати чи знищити речі, які мають значення для кримінального провадження, а також доведена можливість впливу на свідків та потерпілого.

На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними, зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду) слід виходити з того, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 255 КК України, що інкримінуються ОСОБА_9 , є особливо тяжкими і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та суду (ризик втечі).

Досудове розслідування, як процедура, пов'язана з притягненням особи до відповідальності, не є статичною, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки підозрюваною ОСОБА_9 . Співставлення можливих негативних для підозрюваної наслідків переховування у вигляді її ув'язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим. Окрім того, ОСОБА_9 є мешканкою прикордонної області, що суттєво полегшує можливість виїзду за межі території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.

Також, треба врахувати той факт, що у ОСОБА_9 наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що свідчить про реальну можливість підозрюваної виїхати за кордон.

Окрім того, під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовано обговорення учасниками злочинної організації можливості переховуватись від органів досудового розслідування за кордоном, у випадку викриття їх злочинної діяльності.

Отже, оцінюючи можливість підозрюваної переховуватися від органу досудового розслідування та суду, колегія вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент кримінального провадження.

Щодо ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то наявність цього ризику обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не вилучено всі документи фінансово-господарського обліку щодо поставлених до військової частини продуктів харчування. Також, не встановлено всіх співучасників злочину, місця зберігання знаряддя та засобів вчинення злочину, що дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_9 , перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази, які мають значення для кримінального провадження.

Окрім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій зафіксовано процес формування документів з внесенням до них завідомо недостовірних відомостей, а також знищення первинних документів, які фіксували дійсний рух продуктів харчування. Також, зафіксовано обговорення між учасниками злочинної організації бажання довести товариства, задіяні у злочинній діяльності, до банкрутства, що створює загрозу знищення (приховання) первинної фінансово-господарської документації, носіїв інформації, речей, які мають значення для кримінального провадження.

Вищевказані факти свідчать про реальну загрозу того, що ОСОБА_9 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні), слід враховувати те, що наявність зазначеного ризику обґрунтовується тим, що ОСОБА_9 тривалий час задіяна до постачання продуктів харчування у військові частини та має стійкі зв'язки з військовими службовими особами таких частин, які можуть використати своє службове становище для незаконного впливу на підлеглих шляхом підкупу, примушування, іншого тиску чи впливу з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань або надання неправдивих показань у кримінальному провадженні.

Також, під час досудового розслідування перевіряється причетність до вчинених кримінальних правопорушень інших осіб, у зв'язку з чим ОСОБА_9 може координувати з ними вплив на свідків, з метою узгодження лінії захисту, що створює додатковий ризик перешкоджанню досудовому розслідуванню.

Крім того, для здійснення тиску на учасників кримінального провадження, не обов'язково знати їх особисто. Для цього достатньо того, що підозрюваній після ознайомлення з матеріалами справи, стануть відомі анкетні дані свідків. Тому з метою уникнення покарання, ОСОБА_9 може вчиняти дії, покликані на примушення їх до зміни показань чи до відмови від їх надання.

Ґрунтуючись на зазначеному, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання органу досудового розслідування, та забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.

Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_9 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.

При цьому, застосувавши до підозрюваної ОСОБА_9 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив підозрюваній розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинені ОСОБА_9 , кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 191 КК України, у яких вона підозрюється, мають високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Як вбачається із матеріалів провадження, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_9 , яка підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів.

Отже, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.

Доводи апеляційних скарг сторони захисту про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих їй кримінальних правопорушень та ненадання слідчим суддею оцінки вагомості наданих стороною обвинувачення доказів є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 зазначених кримінальних правопорушень.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваної до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу.

Доводи сторони захисту щодо недоведеності наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, на тяжкість покарання, яке загрожує останній у разі визнання її винуватою, та даних про особу підозрюваної.

Посилання захисників на характеризуючі підозрювану дані приймаються колегією суддів до уваги, проте не спростовують висновків слідчого судді щодо існування вищезазначених ризиків у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 .

Посилання захисників на недоведеність неможливості застосування до підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу, спростовується змістом оскаржуваної ухвали.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваної, які вказують на можливість останньої вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим до ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю інкримінованих їй кримінальних правопорушень, є обґрунтованим.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі та доповненнях на безпідставність висновку слідчого судді про можливість визначення підозрюваній розміру застави, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, як убачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком.

Як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, після спливу певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для обмеження свободи, а суди зобов'язані обґрунтувати рішення про продовження обмеження свободи підозрюваної особи іншими підставами, які мають бути чітко вказані, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (справа «Ткачов проти України» від 13.12.2007, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008).

Крім того, органи влади повинні розглянути можливість застосування заходів, які меншою мірою обмежують права заявника, ніж тримання під вартою («Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland), § 32).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).

З урахуванням наведеного у своїй сукупності, колегія суддів вважає, що на даній стадії кримінального провадження наведених у клопотанні слідчого доводів є недостатньо для висновку про неможливість визначення ОСОБА_9 розміру застави, та врахувавши процесуальну поведінку підозрюваної та дані про її особу, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення ОСОБА_9 застави у даному кримінальному провадженні.

Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі з доповненнями стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих їй кримінальних правопорушень та наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при визначенні підозрюваній розміру застави одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю кримінального правопорушення, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.

При цьому, доказів недостатності визначеного ОСОБА_9 запобіжного заходу для виконання покладених на неї обов'язків, прокурором не надано, та фактів неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_9 в апеляційній скарзі не наведено.

Доводи апеляційних скарг про необґрунтованість та невмотивованість ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при її постановленні.

Інші наведені у апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких апелянти просять скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_6 з доповненнями, а також апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 , з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - ОСОБА_6 та апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які діють в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

________________ ________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Попередній документ

130076682

Наступний документ

130076684

Інформація про рішення:

№ рішення:	130076683
№ справи:	757/28143/25-к
Дата рішення:	21.07.2025
Дата публікації:	11.09.2025
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Київський апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (21.07.2025)
Результат розгляду:	залишено без змін
Дата надходження:	17.06.2025
Предмет позову:	-

Учасники справи:

головуючий суддя:

ВОВК СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

суддя-доповідач:

ВОВК СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ