Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
09 вересня 2025 року справа № 613/1167/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) третя особа: Богодухівський районний відділ поліції Головного управління національної поліції в Харківській області (вул. Ярослава Мудрого,9, м. Богодухів, Богодухівський р-н, Харківська обл., 62103, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив (з урахуванням уточненої позовної заяви):
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
В обгрунтування позовних вимог було зазначено, що 09.05.2025р. позивач отримав відповідь на свій запит від Богодухівського РВП ГУНП у Харківській області, підписану її начальником Юрієм Жуком - де зазначалося, що 28.11.2024р. ІНФОРМАЦІЯ_3 електронною взаємодією було подано звернення до органів Національної поліції України щодо порушення ст. 210 та 210-1 КУпАП (порушення призовниками, військовозобов'язаними та резервістами правил військового обліку), протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача не складався і не надсилався. Також у зазначеному листі було вказано, що проведеним аналізом бази даних ІП «Єдиний облік» встановлено, що звернення ІНФОРМАЦІЯ_4 про порушення позивачем мобілізаційного законодавства зареєстровано у журналі ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28.11.2024р. №4898» і на дату прийняття рішення згідно бази даних ІП «Особа» позивач підлягає доставленню до ІНФОРМАЦІЯ_2 для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивач зазначав, що вважає такі дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , що полягають у зверненні до органів поліції з приводу порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, протиправними та такими, що вчинені всупереч приписам Конституції та законів України, оскільки підстави для внесення до ІПНП відомостей щодо порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію були відсутні.
Позивач висновував, що факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію не відповідає дійсності, оскільки він не притягався до відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а протокол з цього приводу не складався, позивача ні про що не сповіщали, тому до ІНФОРМАЦІЯ_4 він не прибував.
Ухвалою суду від 08.08.2025р. відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
20.08.2025р. відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_6 надано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити.
При цьому відповідач указував на те, що на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 було направлено повістку №296879, сформовану за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка надіслана через відділення Укрпошти рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про виклик ОСОБА_1 на 14.10.2024 р. на 11:00 год. для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана повістка №296879 повернута до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується поштовим відправленням із позначкою: адресат відсутній за вказаною адресою, ОСОБА_1 за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 на визначену у повістці дату і час не з'явився, про причини неявки не повідомляв належним чином.
З урахуванням викладеного відповідач обгрунтовував правомірність своїх дій та зазначав, що оскільки постанова по справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача не складалась, відповідно до законодавства та наданих повноважень, шляхом взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з інформаційно-комунікаційною системою Національної поліції України відповідачем було направлено в установленому законом порядку до органів ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 , як особу, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 2101 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, відповідачем разом з відзивом на позовну заяву до суду було подано, зокрема, копію повістки № 296879 про виклик ОСОБА_1 до ТЦК для звірки даних, докази її направлення на адресу позивача, докази повернення поштового відправлення адресату, копію послужної карти ОСОБА_1
25.08.2025р. до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, складена позивачем, у якій останній зазначав, що у відзиві не вказано про освіту та, власне, саму посаду / професію представниці даного відповідача - ОСОБА_2 , не стає зрозумілим чи є представниця відповідача юристом, або приватним адвокатом, або ж займає певну посаду у самому ІНФОРМАЦІЯ_8 . Наявні документи говорять лише про начальника даного органу, але не ту особу, хто подала відзив - аби можна було зрозуміти чи може дана особа виконувати відповідні функції.
Позивач зазначав, що дійсно не прибував до ІНФОРМАЦІЯ_4 для законної участі у складанні постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки його не викликали та жодним чином не сповіщали про це. Позивач відтворив раніше викладену позицію, за якою він не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Оскільки факту притягнення до відповідальності не було - відомості до Реєстру були внесені безпідставно. Внесення до Реєстру даних про позивача призвело, як він вважав, до порушення його прав, оскільки до Національної поліції, а саме до Богодухівського ВРП ГУНП надсилалося звернення від ІНФОРМАЦІЯ_4 про примусове доставлення позивача за вчинення ним правопорушення, передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення. При цьому, як вважав позивач, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній.
Третя особа у справі - Богодухівський РВП ГУНП в Харківській області, повідомлений судом про можливість подати свої пояснення з приводу позовних вимог, цією можливістю не скористався.
Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується згідно відомостей з облікової системи призовників, військовозобов'язаних та резервістів (послужної карти), з якої вбачається, що ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, має військово-облікову спеціалізацію - Будівельних робіт, код - робітник підсобний, група обліку - всі види ЗСУ, родів військ і служб, для яких не визначені вимоги щодо проходження військової служби.
Крім того судом встановлено, що 04.10.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення була направлена повістка № 296879, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів за відомим задекларованим місцем проживання, а саме : АДРЕСА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14.10.2025р. об 11:00 год. для звірки даних.
З наданих до суду копій квитанції про відправлення рекомендованого листа № 0600292360557, опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення, копії повідомлення про вручення поштового відправлення, довідки відділення поштового зв'язку про причини повернення/досилання поштового відправлення, зазначені обставини підтверджено, а також вбачається, що направлена позивачу повістка була повернута відділенням зв'язку до ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
У вказаний в повістці день та час до ІНФОРМАЦІЯ_4 військовозобов'язаний ОСОБА_1 не з'явився, про поважні причини неприбуття не повідомив, що сторонами у справі не заперечується.
Відповідач зазначав, що наділений повноваженнями звертатися в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглядати справи (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення відповідно та з дотриманням Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Доводи позовної заяви полягають у тому, що позивач не отримував направлену йому повістку, а відтак не був обізнаний про свій обов'язок прибути до ТЦК для уточнення даних. Крім того, відсутнім є факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності та, зокрема, протокол або постанова уповноваженого органу, якою позивача визнано винним в адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідач не заперечував того, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не складалася, оскільки позивач до ТЦК не прибував. Відповідач указував на те, що саме для розгляду справи за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що потребує особистої присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачено звернення до органів поліції для доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки таких осіб.
Вирішуючи спір, суд зазначає про таке.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
24 лютого 2022 року Указом Президента 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської. Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Проведення мобілізації неодноразово продовжувалось та проводиться на час розгляду цієї справи.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина І статті 3 Закону України «Про військовий обов 'язок і військову службу » ).
Отже, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснюється правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Зокрема, вказаним Законом визначено, що з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями установлюється військовий обов'язок (частина І статті І Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Військовий обов'язок включає: виконання військового обов'язку в запасі; дотримання правил військового обліку (частина 3 статті І Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Згідно з п.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
-прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 встановлені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Правила військового обліку), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні:
1)перебувати на військовому обліку:
-за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;
2)прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Так само, відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, : з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Аналогічні обв'язки військовозобов'язаних закріплені у п,21, п,23. п.24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.
Відповідно до п.4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 р. № 265, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №560 визначено, зокрема в пункті 21,що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до пункту 23 Порядку, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Згідно з п.24 Порядку, у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Також Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 визначений та закріплений порядок оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, а саме: згідно пункту 27 Порядку встановлено, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою:
1)до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;
Згідно пункту 34 Порядку, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Централізований друк повісток, які сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та направлення їх військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку здійснюються Міноборони або державними підприємствами, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі), відповідних договорів, укладених між Міноборони, призначеним поштового зв'язку та/або державними підприємствами, які мають значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі).
Згідно пункту 36 Порядку, за адресою місця проживання або за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов'язані можуть бути оповіщені, зокрема, представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв'язку.
Згідно пункту 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, зокрема:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
-день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Аналізуючи наведені вище норми права стосовно обставин цієї справи, суд зауважує, що направлена позивачу повістка була надіслана саме на зареєстровану адресу позивача : АДРЕСА_1 . Ця ж сама адреса зазначена позивачем при зверненні до суду в цій справі. Поштове відправлення, яке містило надіслану повістку, повернулося до ТЦК з підстав відсутності позивача за місцем проживання.
Також системний аналіз змін до наведених вище норм законодавства свідчить про те, що порядок проведення призову доповнено нормами, за якими перевірка чинності повісток, сформованих за допомогою електронного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», проводиться шляхом зчитування QR-коду за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості, зазначені у повістці, у тому числі засобами електронного кабінету призовника, віийськовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням мобільного додатка. Ще одним уточненням стало введення норми про те, що повістки, сформовані за допомогою Реєстру «Оберіг» (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу. Повістку з описом вкладення (форма 107), що вкладені у конверт, на лицевій стороні якого приклеєно самоклейний ярлик для рекомендованого листа; на зворотній стороні приклеєно повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованого лист) (форма 119).
З аналізу положень пунктів 73, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270) вбачається, що інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв'язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв'язку; у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
З наведеного вбачається, що позначка відділення поштового зв'язку у відповідній довідці про повернення поштового відправлення відправнику : "повертається за закінченням терміну зберігання", «адресат відсутній за вказаною адресою» і тому подібних свідчить про те, що адресат/отримувач, який повідомлений про надходження відповідного відправлення, не прибув до відділення поштового зв'язку для його отримання, внаслідок чого, враховуючи нормативно передбачений строк зберігання поштового відправлення у відділенні поштового зв'язку, його було повернуто відправникові.
Позовна заява не містить доводів про те, що позивач змінив місце проживання або з поважних причин був відсутній за зареєстрованим місцем проживання.
В зв'язку з наведеним суд вважає встановленою обставину правомірного надіслання відповідачем ОСОБА_1 на його зареєстровану адресу повістки про виклик до ТЦК для уточнення даних, що є цілком законним.
Так само, за наведеними вище нормативними актами, зазначена повістка вважається такою, що була вручена позивачу.
Стосовно посилань позивача на те, що він уточнив свої дані, в зв'язку з чим відсутніми були підстави викликати його до ТЦК та СП, не притягався до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, згідно презумпції невинуватості є особою, яка не вчиняла подібних правопорушень, суд перш за все акцентує увагу на тому, що в межах цієї адміністративної справи не вирішується питання винуватості ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення. Так само суд не перевіряє підстави надіслання повістки, оскільки предметом цього спору є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, проте не відносини між військовозобов'язаним і ТЦК та СП з приводу дотримання правил військового обліку, що становить окремий спір.
Аргументація позивача будується на помилковому ототожненні понять «вчинення правопорушення» та «притягнення до юридичної відповідальності». Вчинення правопорушення - це об'єктивний факт, діяння особи, що порушує норми права. Натомість притягнення до відповідальності - це процесуальна діяльність уповноважених органів, що завершується винесенням відповідного акта (постанови, вироку, тощо).
Закон чітко пов'язує притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію з фактом , зокрема, неприбуття без поважних причин до ТЦК згідно належного виклику (повістки), а не з наявністю постанови про притягнення до відповідальності.
Суд ще раз нагадує, що не вирішує в цій справі питання вини позивача в адміністративному правопорушенні. При цьому, суд вказує на те, що звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є заходом впливу з метою вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Наведене кореспондується і з положеннями ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де передбачено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.
Суд при цьому зауважує, що питання винуватості позивача у скоєнні адміністративного правопорушення на час розгляду цієї справи не вирішено, з огляду на що можливість його доставлення до органу, який вирішує питання притягнення до адміністративної відповідальності судом вбачається законним, оскільки у відповідного органу були наявні обгрунтовані дані, які могли свідчити про можливе правопорушення. При цьому, посилання, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, за якими вказано, що ОСОБА_1 є порушником військового обліку, є передчасними.
Системний аналіз вищезазначених положень ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення у сукупності із приписами Порядку № 1487 дозволяє стверджувати, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені відповідними повноваженнями звертатись до органів Національної поліції з приводу доставлення осіб, які порушують законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також встановлені правила військового обліку, з метою примусової їх доставки до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Що стосується посилань позивача на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 484/2367/25, суд зазначає, що відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, яких позивач у спірних правовідносинах не навів.
Крім того, наведена позивачем справа № 484/2367/25 є справою про визнання протиправною, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, що була винесена за правилами КУпАП. У ній суд апеляційної інстанції, скасовуючи відповідну постанову, виходив з того, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: мікардіофіброз. Пароксизм миготливої аритмії. Пролапс мітрального клапану ІІІ ступеня. Анамальна хорда лівого шлуночка. СН-ІІ Аст з помірним зворотнім током, про що повідомив відповідача, отже не міг прибути року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що повідомив відповідача. В той же час, приймаючи оскаржувану постанову відповідач не надав жодної оцінки вказаним фактам.
Суд зауважує, що в цій справі ОСОБА_1 про наявність таких захворювань у себе не зазначав, а судом не встановлено, що він повідомляв відповідача про наявність поважних причин для неприбуття за повісткою.
Доводи позивача про непідтвердження повноважень особи, яка надала до суду відзив на позовну заяву від імені відповідача суд вважає суто формальними з огляду на наявність довіреності, сформованої відповідачем за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд». Крім того, суд зауважує, що надання відзиву є правом відповідача. Відповідно до частини 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Отже, саме лише не подання відзиву не є підставою для задоволення позовних вимог, а суд не вправі відхилити надані докази, які є належними та допустимими з формальних та надуманих міркувань.
Суд ураховує, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає, що відповідачем в цій справі належними та допустимими доказами доведено законність своїх дій щодо звернення до органів поліції як про особу, що допустила можливе порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в тому аспекті, що вина позивача не є встановленою, проте необхідним є його доставлення до органу, який накладає адміністративне стягнення, для вирішення питання притягнення до адміністративної відповідальності.
При цьому, позивачем не наведено переконливих доказів незаконності означених дій відповідача.
В зв'язку з цим суд зазначає, що згідно із сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандартами доказування обставин спору: 1) покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Суд відмічає, що у силу ч.4 ст.44, ч.2 ст.78, ч.3 ст.78, п.4 ч.5 ст.160, п.5 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161, ч.4 ст.162 КАС України обов'язок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи - сторони спору.
Окрім того, суд згідно з ч.4 ст.9 КАС України обтяжений законодавцем обов'язком встановити об'єктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи - сторонами спору згаданого вище процесуального обов'язку.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024р. у справі №400/1217/23: 1) Обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов'язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров