Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
09 вересня 2025 р. справа № 520/13568/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 її пенсії на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахування висновків у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 по справі №520/33390/23, яке набрало законної сили 05.11.2024, з використанням даних по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 1986 по 1990 роки замість використаних показників за 2014, 2015, 2016 роки, з урахування індексів інфляції за весь період з моменту призначення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, здійснити перерахунок ОСОБА_1 її пенсії на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахування висновків у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 по справі №520/33390/23, яке набрало законної сили 05.11.2024 з використанням даних по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 1986 по 1990 роки замість використаних показників за 2014, 2015, 2016 роки, з урахування індексів інфляції за весь період з моменту призначення пенсії та здійснити виплату різниці з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 3 та п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 08.09.20211 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №520/33390/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2023 про перерахунок пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з використанням даних по заробітній платі за період з 1986 р. по 1990 р., з урахуванням висновків суду по даній справі. На виконання рішення суду проведено розрахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату від 30.12.2022 №712-01 за період роботи з січня 1986 року по грудень 1986 року та довідки від 15.11.2011 №1935 за період роботи з січня 1987 року по грудень 1990 року, проте прийнято рішення від 03.12.2024 №45759/03-16 про відмову в проведенні перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 по справі №520/33390/23, оскільки це призводить до зменшення розміру пенсії. Як виявилось, замість того, щоб зробити перерахунок з використанням даних по заробітній платі за період 1986 по 1990 роки, відповідач врахував у перерахунку її заробітну плату за 1986, але перерахунок зробив не з використанням даних по заробітній платі за 1986 по 1990 роки, як про це просила ОСОБА_1 , а з використанням даних за 2014, 2015 та 2016 роки. На звернення позивача про перерахунок пенсії з використанням показників по середній заробітній платі ОСОБА_1 за період з 1986р. по 1990р. позивач отримала відмову пенсійного органу, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Представник відповідача правом надання відзиву на позовну заяву не скористався. Відповідно до положень ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Суд зазначає, що відповідачем не зазначено поважних причин неподання відзиву на позов, відповідно суд кваліфікує неподання відзиву на позов як визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 08.09.20211 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (переведено з 01.11.2022).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №520/33390/23, яке набрало законної сили 05.11.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з використанням даних по її заробітній платі за період з 1986р. по 1990р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2023 про перерахунок пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з використанням даних по заробітній платі за період з 1986 р. по 1990 р., з урахуванням висновків суду по даній справі.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 01.01.2025 №2000-0202-8/55, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 по справі №520/33390/23 проведено розрахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату від 30.12.2022 №712-01, виданої КНП "Куп'янське територіальне медичне об'єднання", за період роботи з січня 1986 по грудень 1986 та довідки від 15.11.2011 №1935, виданої Куп'янською міською центральною лікарнею, за період роботи з січня 1987 по грудень 1990 року. За результатами розгляду відділом перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 03.12.2024 №45759/03-16 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 по справі №520/33390/23, оскільки це призводить до зменшення розміру пенсії.
Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 17.01.2025 №2000-0202-8/10198, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 по справі №520/33390/23 проведено розрахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату від 30.12.2022 №712-01, виданої КНП "Куп'янське територіальне медичне об'єднання", за період роботи з січня 1986 по грудень 1986 та довідки від 15.11.2011 №1935, виданої Куп'янською міською центральною лікарнею, за період роботи з січня 1987 по грудень 1990 року. Пенсію було обчислено із середньомісячної заробітної плати за період роботи з 01.01.1986 по 31.12.1990 та за весь період страхового стажу з 01.07.2000 по 31.08.2011. Із періоду, за який обчислюється заробітна плата, виключено оптимізацією в межах 10% тривалості страхового стажу періоди з квітня по грудень 1990 та з липня 2000 по грудень 2002 (39 місяців). При розрахунку середньомісячної заробітної плати на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 по справі №520/33390/23 заробітна плата за 1991 не враховувалась. Після розрахунку було встановлено, що індивідуальний коефіцієнт заробітної плати зменшується. При розрахунку середньомісячної заробітної плати за період роботи з 01.01.1986 по 31.12.1990 та за весь період страхового стажу з 01.07.2000 по 31.08.2011 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) та збільшеної на відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, визначені згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124. Формули, за якими обчислюється пенсія та заробітна плата для обчислення пенсії, визначені статтями 27-28, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Аналогічного змісту відповідь Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 03.03.2025 №2000-0310-8/32730, надана на звернення позивача від 06.02.2025.
На неодноразові звернення позивача із заявами про перерахунок пенсії з використанням показників по середній заробітній платі за період з 1986 року по 1990 року, а не за 2014, 2015 та 2016 роки, позивач отримала відмову відповідача.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Стаття 4 Закону №1058-IV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (абзац перший частини першої статті 24 Закону №1058).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Згідно з абзацами 1, 4, 5 частиною першою статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 44 Закону №1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частиною другою статті 46 Закону №1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Частинами першою та другою статті 65 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" визначено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.
Судом встановлено, що позивачем надані довідка про заробітну плату від 30.12.2022 №712-01, видана КНП "Куп'янське територіальне медичне об'єднання", за період роботи з січня 1986 року по грудень 1986 року та довідка від 15.11.2011 №1935, видана Куп'янською міською центральною лікарнею, за період роботи з січня 1987 року по грудень 1990 року.
У рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №520/33390/23 суд дійшов висновку, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 її пенсії відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з використанням даних по її заробітній платі за період з 1986р. по 1990р. є протиправною та такою, що порушує права позивача на пенсійне забезпечення.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В даному випадку неврахування даних про заробітку заробітну плату позивача за період з 1986 року по 1990 року при обчисленні розміру пенсії позивача порушує її конституційне право на соціальний захист, передбачений статтею 46 Конституції України.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області допущено протиправні дії щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та з урахування висновків у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №520/33390/23, з використанням даних по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 1986 по 1990 роки. У зв'язку з чим, для належного та ефективного захисту прав позивача належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV та з урахування висновків у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №520/33390/23, з використанням даних по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 1986 по 1990 роки та здійснити виплату різниці з урахуванням вже виплачених сум.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати пенсію ОСОБА_1 з урахування індексів інфляції за весь період з моменту призначення пенсії, суд зазначає наступне.
В адміністративному позову позивач вказує на те, що вважає, що незаконне зменшення пенсії при проведеному перерахунку відповідачем пенсії з урахуванням висновків, викладених у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 по справі №520/33390/23, яке набрало законної сили 05.11.2024, також пов'язане з тим, що відповідач не врахував і індекси інфляції і не провів відповідну індексацію пенсії за весь період, починаючи з дати її призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно з вимогами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Зазначені висновки були неодноразово відображені в судовій практиці Вищого адміністративного суду України, зокрема в рішенні від 02 квітня 2014 року, прийнятому по справі №К/800/42688/13.
Крім того, Верховний Суд України, розглядаючи справу №21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
Враховуючи зазначене, в межах розгляду цієї справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача в частині не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахування індексів інфляції за весь період з моменту призначення пенсії. При цьому необхідно зазначити, що обов'язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.
Реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов'язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.
Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право.
Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього неможливо виконати завдання судочинства.
Водночас, доводи позивача та надані ним докази не свідчать про порушення його прав та інтересів діями чи бездіяльністю відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії з урахування індексів інфляції за весь період з моменту призначення пенсії, а посилання на порушення своїх прав є загальними та не підтверджуються жодними доказами.
З урахуванням викладеного, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт порушення прав та інтересів позивача діями чи бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині індексації пенсії позивача з урахуванням індексів інфляції, враховуючи, що порушення має бути реальним, чого позивачем суду не доведено та матеріалами справи не підтверджено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та з урахування висновків у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №520/33390/23, з використанням даних по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 1986 по 1990 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV та з урахування висновків у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №520/33390/23, з використанням даних по заробітній платі ОСОБА_1 за період з 1986 по 1990 роки та здійснити виплату різниці з урахуванням вже виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.