Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 вересня 2025 р. № 520/2000/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та скасування ухвалення рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд ухвалити рішення та визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), які полягають:
- у направленні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого і зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на медичний огляд Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 та врученні ОСОБА_1 повістки на відправку на 27.07.2024;
- у поданні до Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.07.2024 повідомлення за №8305 щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою його звернення до суду з даним позовом є на його думку упереджене, безпідставне, протиправне рішення та звернення Начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо проходження ВЛК станом на 26.07.2024, а також звернення до правоохоронних органів станом на 29.07.2024, так як зазначене було вчинені в супереч діючим нормам права, за відсутності на це підстав, наслідком чого на його думку є знаходження у провадженні Київському районному суду м. Харкова справи №953/9864/24, яка безпосередньо стосується ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 336 КК України, і дана справа є наслідком протиправних дій, вчинених відповідачем.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався. Відповідні документи у встановлений строк до суду не надходили.
Згідно з ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
26.07.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) перебуваючи біля станції метро Студентська в м. Харкові був зупинений працівниками ВП щодо перевірки документів, після чого був доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_2 (далі - відповідач).
В подальшому, працівниками ТЦК позивача було супроводжено до Комунального некомерційного підприємства "Міської студентської лікарні ХМР" для здачі аналізів та проходження ВЛК.
ОСОБА_1 стало відомо, що за розпорядженням Начальника цього ТЦК на його ім'я сформована "бойова повістка" з вимогою прибути до цього закладу зранку 27.07.2025 для відправки. Від отримання зазначеної повістки ОСОБА_1 в категоричній формі відмовився та подав до ТЦК дві заяви: одна щодо непогодження ним проходження ВЛК, інша - щодо його права на відстрочку від загальної обов'язкової мобілізації, оскільки на його утриманні перебуває його мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка досягла пенсійного віку, за станом свого здоров'я не може сама себе обслуговувати та має 2-гу групу інвалідності.
26.07.2024 ОСОБА_1 покинув приміщення ТЦК.
Але, як згодом, позивачу стало відомо, що 29.07.2024 за повідомленням за №8305 начальника ТЦК, а саме за підписом полковника ОСОБА_3 у вигляді заяви в прядку ст. 214 КПК України, поданого на ім'я начальника Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, від 01.08.2024 відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221130001192 щодо вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення - злочину передбаченого ст. 336 КК України, про що позивачем надано копії матеріалів кримінального провадження до позову.
17.10.2024 ОСОБА_1 було повідомлено про завершення досудового розслідування, обвинувальний акт з реєстром досудового розслідування посадовими особами органу поліції направлено до Київського районного суду м. Харкова, де зараз перебуває у проваджені справа за №953/9864/24 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину передбаченого ст. 336 КК України.
30.12.2024 ОСОБА_1 за своїм місцем мешкання та реєстрації звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою щодо отримання відстрочки від мобілізації.
За наслідком поданої позивачем заяви від 30.12.2024 працівники Салтівського ТЦК повідомили його, що розгляд даної заяви неможливий, оскільки він, ОСОБА_1 , не перебуває на військовому обліку. Тому разом з поданою заявою на відстрочку від мобілізації ОСОБА_1 подав 30.12.2024 заяву про взяття його на військовий облік.
20.01.2025 ОСОБА_1 у приміщенні Салтівського ТЦК отримав:
- військову облікову картку на його ім'я щодо взяття його на військовий облік від 30.12.2024;
- довідку від 18.01.2025 за №178/175 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підстав п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку із здійсненням догляду за своєю матір'ю, яка потребує постійного нагляду, з визначенням строку дії зазначеної довідки, що дорівнює строку дії продовженого військового стану на території України.
Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягали у направленні ОСОБА_1 на медичний огляд Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 та врученні йому повістки на відправку на 27.07.2024 та у поданні до Харківського районного управління поліції №1 ГУ НП в Харківській області від 29.07.2024 повідомлення за №8305 щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України, позивач звернувся до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Приписами частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
У силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та відповідно до Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців, доручено, з-поміж іншого, організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу.
Згідно з пунктом 8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (районні ТЦК та СП), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил, ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
За змістом пунктом 9 Положення №154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють, з-поміж іншого, заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Приписами частини третьої статті 22 Закону №3543-XII визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників ТЦК та СП), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно з частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють ТЦК та СП за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Згідно п. 1.1., 1.2. розділу І Положення №402 Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 1.3. розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є:
- добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;
- аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я;
- контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи;
- контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров'я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи;
- надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров'я (установам);
- визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;
- розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров'я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі;
- визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
- проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи;
- підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.
Згідно п. 2.1. розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Відповідно до п. 2.2. Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Відповідно до п. 2.4.4. на ВЛК регіону покладаються, серед іншого, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Згідно з п. 2.4.5. ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Пунктом 2.4.6. розділу І Положення №402 встановлено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Згідно п. 2.5.4. розділу І Положення №402 штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.
Відповідно до п. 1.2. розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:
до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);
військовослужбовців до військової служби;
військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;
військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті;
кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів;
кандидатів до військової служби за контрактом;
кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу;
військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;
військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України;
а також з метою визначення:
можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;
необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я;
потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);
потреби у тривалому лікуванні.
Пунктом 2.2. розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
Військовозобов'язані, залежно від категорії запасу, військово-облікової спеціальності та призначення, підлягають повторному огляду ВЛК військових комісаріатів. Крім того, офіцери запасу підлягають повторному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу ВЛК військових комісаріатів - у разі зміни призначення. Повторний медичний огляд військовозобов'язаних, які перебувають у запасі 1 і 2 розрядів, раніше визнаних придатними до військової служби або непридатними до військової служби в мирний час за станом здоров'я, а також військовозобов'язаних плавскладу ВМС Збройних Сил України проводиться один раз на 5 років ВЛК військових комісаріатів, а льотного складу - ЛЛК військових комісаріатів.
Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, зокрема здійснюють направлення на огляд ВЛК військовозобов'язаних під час оголошеної мобілізації.
Відповідно до приписів пункту 1.3. Положення № 402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я.
Згідно з пунктом 1.1. розділу ІІ вказаного Положення медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
В свою чергу, частиною десятою статті 1 Закону № 2232-XII чітко визначено, що громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) для проходження медичного огляду.
З матеріалів справи встановлено, що 26.07.2024 року відносно позивача складено довідку №5/2491 від 26.07.2024, якою його визнано придатним до військової служби.
Позивач у позові зазначає, що на його дії та зауваження щодо стану його здоров'я, а саме наявність шлункової хвороби, на чому неодноразово він акцентував увагу перед медичними працівниками, та зазначення ним про можливість надання для огляду ВЛК медичної документації, бо сам по собі висновок буде не легітимним, що не було враховано працівниками ВЛК.
Проте, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи позивачем не надано доказів на підтвердження того, що під час та після проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 він надав лікарям комісії наявні у нього медичні документи на підтвердження того, що його стан здоров'я незадовільний, що в свою чергу викликало б сумніви щодо придатності позивача до військової служби в особливий період та слугувало б підставою для прийняття ВЛК відповідного рішення (постанови ВЛК).
Згідно із нормами Положення № 402 у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.
У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Оскарженню у судовому порядку за приписами п. 2.4.10. розділу І Положення № 402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.
Як слідує з матеріалів справи, позивач не звертався зі скаргою про протиправність дій/бездіяльності членів Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 при проведенні медичного огляду ні до ВЛК регіону, ні до ЦВЛК та проханням провести повторний медичний огляд із дотримання вимог Положення № 402.
Тобто, позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби.
Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Згідно із висновками Верховного Суду, у постанові Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень позаштатних гарнізонних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону чи ЦВЛК не приймали, суд зробив висновок про недотримання позивачем вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач оскаржує дії ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові щодо направлення його на медичний огляд Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому, суд зауважує, що у своєму позові позивач не ставить під сумнів законність процедури прийняття Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення про придатність його до військової служби.
Враховуючи зазначене, станом на момент ухвалення рішення позивач не довів, а суд не встановив протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення ОСОБА_1 на медичний огляд Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 , та судом не встановлено порушень права позивача у вказаній частині позовних вимог, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові щодо вручення ОСОБА_1 повістки на відправку на 27.07.2024 та у поданні до Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.07.2024 повідомлення за №8305 щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України суд зазначає, що самі по собі дії відповідача щодо виготовлення та направлення позивачу повістки, яка складена на виконання законодавства з питань військового обов'язку, не свідчать про факт порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача. При цьому доводи щодо порушення відповідачем процедури вручення повістки та необґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, можуть бути предметом перевірки судом у межах відповідного кримінального провадження.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 380/2838/24.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та по суті оскаржувана позивачем повістка, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов'язку та вручена позивачу, не є рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №300/1263/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, спірною повісткою права позивача не порушено, а правомірність її видачі та подання до Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.07.2024 повідомлення за №8305 щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України можуть бути предметом судової оцінки в разі застосування до позивача наслідків неявки по такій повістці.
Крім того, суд зазначає, що 20.01.2025 ОСОБА_1 отримав довідку від 18.01.2025 за №178/175 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підстав п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку із здійсненням догляду за своєю матір'ю, яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного нагляду, з визначенням строку дії зазначеної довідки, що дорівнює строку дії продовженого військового стану на території України.
Судом встановлено, що позивачем не надано до суду доказів звернення до відповідача у період з 26.07.2024 до 30.12.2024 з відповідними документами з приводу отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підстав п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з тим, що його мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка досягла пенсійного віку та за станом свого здоров'я не може сама себе обслуговувати та має 2-гу групу інвалідності, та відмови відповідача у наданні такої відстрочки.
Щодо посилання позивача на висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 07 березня 2024 року в справі №520/26066/23 та від 18 квітня 2024 року в справі №520/4514/23, суд зазначає, що вони не є релевантними до цієї справи.
Так, предметом спору в справі №520/26066/23 є протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_4, які полягають у направленні позивача на медичний огляд ВЛК та врученні повістки на відправку, а також зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 утриматися від вчинення дій, спрямованих на призов позивача на військову службу під час мобілізації. Верховний Суд у постанові від 07 березня 2024 року конкретизував, що спір у справі №520/26066/23 виник у зв'язку із діями відповідача, які полягали у затриманні, доставленні до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 й примусовому направленні позивача на медичний огляд ВЛК, примушуванні до вказаного огляду з позбавленням можливості без такого огляду покинути приміщення відповідача, не зважаючи на пред'явлення позивачем довідки та витягу з наказу Мінекономіки про його бронювання та перебування у місті Львів у зв'язку із службовим відрядженням. Крім того позивач оскаржує дії відповідача, що полягали у подальшому (після проходження примусового медичного огляду) врученні йому повістки на відправку (по суті, мобілізаційне розпорядження про призов на військову службу) як заброньованому військовозобов'язаному у період дії його відстрочки.
Таким чином, правовідносини у справі №520/26066/23 не є подібними до правовідносин у даній справі, як зазначає позивач.
Також, суд зазначає, що предметом спору у справі №520/4514/23 є протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо направлення позивача на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби та законність прийнятого рішення у формі відповідного направлення. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2024 року, у підставах позову позивач висловлює незгоду із діями уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо направлення його на медичний огляд ВЛК, у якому зазначена мета такого огляду: визначення ступеню придатності до військової служби, зокрема і з тих підстав, що позивач та його дружина є особами з інвалідністю II групи та відповідно до статті 23 Закону №3543-XII особи, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку ВЛК тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням ВЛК), та особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи, не підлягають мобілізації.
Отже, правовідносини у справі №520/4514/23 не є подібними до правовідносин у даній справі, як зазначає позивач.
У справі №520/4514/23 суди встановили, що не зважаючи на наявність у ОСОБА_4 законної відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, представником Другого відділу Лозівського РТЦК ОСОБА_4 було вручено направлення на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби. При цьому, позивач неодноразово (в липні 2022 року, лютому 2023 року, березні 2023 року) повідомляв керівництво Лозівського районного ТЦК про наявність у нього права на відстрочку від призову.
Проте, як встановлено судом у даній справі, позивачем не було надано до суду доказів звернення до відповідача у період з 26.07.2024 до 30.12.2024 з відповідними документами з приводу отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підстав п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з тим, що його мати, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка досягла пенсійного віку та за станом свого здоров'я не може сама себе обслуговувати та має 2-гу групу інвалідності, та відмови відповідача у наданні такої відстрочки.
Враховуючи вищезазначене, судом не встановлено протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення позивача на медичний огляд Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 та врученні йому повістки на відправку на 27.07.2024, оскільки права та законні інтереси позивача у вказаній частині позовних вимог не були порушені, а правомірність видачі позивачу повістки на відправку на 27.07.2024 та подання до Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.07.2024 повідомлення за №8305 щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України можуть бути предметом судової оцінки в разі застосування до позивача наслідків неявки по такій повістці, тобто в разі притягнення позивача до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та скасування ухвалення рішення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов