Іменем України
09 вересня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/5281/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Острицького Андрія Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
14.02.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не внесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, та доплати за вчене звання доцент - 25% від посадового окладу, відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» в довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2021 № 17338 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу - 8180,00 грн, окладу за військове звання (полковник) - 1480,00 грн, процентної надбавки за вислугу років (50% від посадового окладу та окладу за військове звання) - 4830,00 грн та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а саме: надбавки за особливості проходження служби - 65% (від посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним званням) - 9418,50 грн, надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15% (від посадового окладу) - 1227,00 грн, доплати за науковий ступінь кандидат наук - 15% (від посадового окладу) - 1227,00 грн, доплату за вчене звання доцент - 25% (від посадового окладу) - 2045,00 грн відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту», та премії - 35% (від посадового окладу) - 2863,00 грн, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру його пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва ІНФОРМАЦІЯ_3 була складена оновлена довідка про розмір грошового забезпечення позивача від 23.12.2021 № 17338 станом на 05.03.2019 для проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019.
Відповідачем у зазначеній довідці зокрема було визначено доплату за науковий ступінь кандидата наук, та вчене звання доцент в розмірі 5% від посадового окладу відповідно до положень постанови КМУ від 30 серпня 2017 № 704.
Водночас згідно ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професора - 33 відсотки посадового окладу.
Таким чином, положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 суперечать положенням Закону України "Про вищу освіту", отже під час визначення розміру доплати за науковий ступінь та вчене звання у довідці для перерахунку пенсії застосуванню підлягає нормативно-правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, та доплати за вчене звання доцент - 25% від посадового окладу, відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» в довідку ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.12.2021 № 17338 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
10.06.2022 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що вимога визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 , що полягає в не внесенні відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь кандидата наук - 15% від посадового окладу, та доплати за вчене звання доцент - 25% від посадового окладу, відповідно до положення ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» в довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2021 № 17338 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що зазначені в позові: надбавка за роботу з таємними виробами, носіями, документами та надбавка за особливо важливі завдання, на цей час, чинним законодавством не передбачені. Вказані надбавки були передбачені Постановою Кабінету Міністрів від 07.11.2007 № 1294, яка в свою чергу втратила чинність.
З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 152 та частини п'ятої статті 153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», з метою відновлення належного доступу громадян та юридичних осіб до правосуддя у публічно-правових спорах, наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 прийнято адміністративну справу № 640/5281/22 до провадження; вирішено розгляд справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , перебуває на пенсійному обліку у ГУПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач проходив військову службу в Національній академії оборони України на посаді доцента кафедри (Сухопутних військ) факультету підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня.
Позивачу присвоєний науковий ступінь «кандидат військових наук», що підтверджується копією диплома кандидата наук серії НОМЕР_2 від 12.12.2001, а 16.12.2004 присвоєно вчене звання «доцент», що підтверджується копією атестата доцента серії НОМЕР_3 від 16.12.2004.
Відповідно до протоколу за пенсійною справою позивача від 01.10.2014 позивачу при первинному призначенні пенсії за вислугою років в 2009 році було встановлено доплату за науковий ступінь «кандидат наук» - в розмірі 15% від посадового окладу, та доплату за вчене звання «доцент» в розмірі 25% від посадового окладу.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва ІНФОРМАЦІЯ_3 була складена оновлена довідка про розмір грошового забезпечення позивача від 23.12.2021 № 17338 станом на 05.03.2019 для проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019.
В довідці від 23.12.2021 № 17338 до грошового забезпечення позивача включені такі складові:
- посадовий оклад;
- оклад за військове звання (полковник);
- надбавка за вислугу років (50%);
- надбавка за особливості проходження служби (65%);
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%);
- премія (35%);
- надбавка за вчене звання (5%);
- доплата за науковий ступінь (5%).
Не погоджуючись з позицією та діями відповідача позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи спір по даній справі, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про вищу освіту» законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - це заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад'юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про вищу освіту» державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов'язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад'юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти. Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Аналіз вищевказаних вказує, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання) та особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників.
В той же час основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, в тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України «Про вищу освіту».
Згідно з ч. 1 ст. 53 Закону України «Про вищу освіту» науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту» науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцент і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професор - 33 відсотки від посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір за рахунок власних надходжень.
Отже, вказаним нормами чітко передбачено встановлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання без розмежування, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи не є.
Судом встановлено, що Національна академія оборони України, в якому позивач проходив військову службу, є вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, а тому матеріальне забезпечення працівника такого закладу має здійснюватися, з урахуванням вимог, в тому числі, ст. 59 Закону України «Про вищу освіту».
Обґрунтовуючи правомірність встановлення позивачу доплати за науковий ступінь, відповідач послався на те, що грошове забезпечення, а саме доплата за науковий ступінь нараховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу та деякі інших осіб».
Відповідно до п.п. 2, 3 п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 передбачено доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу та доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов'язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.
Судом встановлено, що при призначенні пенсії позивачу було встановлено доплату за вчене звання - 25%, та доплату за науковий ступінь в розмірі 15% від посадового окладу.
Проте в довідці від 23.12.2021 № 17338 зазначено розмір доплати за науковий ступінь кандидата наук 5 % та за вчене звання - 5%.
В той же час суд вважає, що до спірних правовідносин за участю позивача, як до науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання мають застосовуватися приписи Закону України «Про вищу освіту» та, зокрема, встановлюватися доплата за науковий ступінь у розмірі не менше ніж 15 відсотків посадового окладу, та за вчене звання доцента - 25% посадового окладу.
Те, що позивач є військовослужбовцем та на нього поширюються правові гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не нівелює його право на отримання доплат за науковий ступінь та за вчене звання в розмірі, що встановлений статтею 59 Закону України «Про вищу освіту».
Суд зазначає, що по відношенню до науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання саме Закон України «Про вищу освіту» є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм.
Правила визначення доплат за науковий ступінь встановлені Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, поширюються на всіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені, в той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах, така доплата має встановлюватися з урахуванням гарантій, що передбачені статтею 59 Закону України «Про вищу освіту».
До того ж встановлення науково-педагогічним працівникам в залежності від виду навчального закладу різних розмірів наукових доплат за науковий ступінь розглядається судом як дискримінаційне ставлення до окремої категорії осіб, які маючи відповідні наукові ступені, та працюючи в закладах освіти зі специфічними умовами навчання, сфера діяльності яких врегульована Законом України «Про вищу освіту», отримують доплати в менших розмірів ніж працівники освіти, які працюють в вищий навчальних закладах освіти.
Частиною 3 статті 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Виходячи з наведених загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати норму ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту», а не положення підзаконного акта - підпунктів 2, 3 п. 6 Постанови № 704.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при визначенні надбавки за науковий ступінь та за вчене звання позивачу відповідачу необхідно було застосовувати доплату за науковий ступінь (кандидат наук) 15% від посадового окладу та доплату за вчене звання (доцент) - 25 %, відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про вищу освіту».
Із врахуванням вищевикладеного суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у зменшенні відсоткового розміру доплати за науковий ступінь кандидат наук до 5% та за вчене звання доцента до 5%.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо включення в довідку від 23.12.2021 № 17338 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 в зменшеному розмірі додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за вчене звання 5% від посадового окладу i доплати за науковий ступінь 5% від посадового окладу;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання (полковник), надбавки за вислугу років - 50% від посадового окладу та окладу за військове звання, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а саме: надбавки за особливості проходження служби - 65 % (від посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним званням), надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15 % (від посадового окладу), премії - 35%, доплати за науковий ступінь кандидат наук - 15 % (від посадового окладу) та надбавку за вчене звання доцент - 25 % (від посадового окладу) для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не внесення відомостей щодо відсоткового розміру доплати за науковий ступінь кандидат наук - 15% від посадового окладу, та доплати за вчене звання доцент - 25% від посадового окладу, відповідно до положення ч.2 ст.59 Закону України «Про вищу освіту» в довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.12.2021 № 17338 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, у межах спірних правовідносин не відповідає фактичним обставинам та об'єкту порушеного права, у зв'язку з чим у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням судом належного способу захисту порушених прав позивача.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Щодо стягнення на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).
До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано (копії):
- договір про надання правової допомоги від 27.10.2021,
- акт виконаних робіт;
- дублікат квитанції № 9259-5358-6978-8849 про сплату позивачем адвокатському бюро «Острицький» суми 4000,00 грн.
Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем суду не подано.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Також суд звертає увагу на положення частини 7 статті 134 КАС України, за якою обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проаналізувавши вказані обставини, суд дійшов висновку, що в цій справі витрати на правову допомогу є реальними, підтвердженими матеріалами справи, і суд вважає їх розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними. Відтак, витрати на професійну правничу допомогу підлягають компенсації позивачу в розмірі 4000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Острицького Андрія Олеговича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо включення в довідку від 23.12.2021 № 17338 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 для перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 в зменшеному розмірі додаткових видів грошового забезпечення: надбавки за вчене звання 5% від посадового окладу i доплати за науковий ступінь 5% від посадового окладу.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання (полковник), надбавки за вислугу років - 50% від посадового окладу та окладу за військове звання, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а саме: надбавки за особливості проходження служби - 65 % (від посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним званням), надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15 % (від посадового окладу), премії - 35% (від посадового окладу), доплати за науковий ступінь кандидат наук - 15 % (від посадового окладу) та надбавку за вчене звання доцент - 25 % (від посадового окладу) для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.О. Свергун