08 вересня 2025 року Справа № 340/1060/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого судді Пасічника Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Сосновської В.В.,
представника відповідачів Чілей М.В.
розглянувши в режимі відеоконференції заяву представника позивача Вакуленка О.В., поданої в порядку ст. 383 КАС України у справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,-
Рішенням суду від 03 квітня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії задоволено частково, та вирішено:
- визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.11.2023 по 30.11.2023 року додаткової винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в сумі до 100 000 грн. у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких заходах;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 01.11.2023 по 30.11.2023 року додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в сумі до 100 000 грн. у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких заходах;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати грошового забезпечення виплати ОСОБА_1 у вигляді: окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за особливі умови проходження служби за період з 01.12.2023 по 31.12.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді: окладу за військовим званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за особливі умови проходження служби за період з 01.12.2023 по 31.12.2023.
Ухвалою від 10 березня 2025 року зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 протягом тридцяти днів з дня набрання даною ухвалою законної сили подати до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 у справі № 340/1060/24.
07 квітня 2025 року представник Військової частини НОМЕР_2 подав заяву про продовження процесуального строку для подання до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення від 03.04.2024 по справі №340/1060/24.
Ухвалою від 08 квітня 2025 року продовжено процесуальний строк для подання до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення від 03.04.2024 по справі №340/1060/24 до 30 квітня 2025 року.
Ухвалою від 01 травня 2025 року процесуальний строк для подання до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення від 03.04.2024 по справі №340/1060/24 на 45 (сорок п'ять) календарних днів.
25.08.2025 позивач звернувся д суду із заявою про накладення на командира військової частини НОМЕР_2 штрафу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 60560 грн., яка мотивована невиконанням рішення суду.
Ухвалою суду від 26.08.2025 розгляд питання про накладення штрафу призначено в судовому засіданні на 08.09.2025.
Представник відповідача прийняв участь в судовому засіданні в режимі відео конференції. Вимоги заяви не визнав та вказав, що військовою частиною вживаються заходи з приводу одержання необхідних коштів для проведення розрахунків з позивачем шляхом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши доводи учасників справи наведені у заяві та запереченнях, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII від 2 червня 2016 року примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.
Так, частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1 ст. 382 КАС України. Тобто зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Інших повноважень суду при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах статтею 382 КАС України не передбачено.
Судом встановлено, що ухвалене на користь позивача рішення в цій справі станом на даний час в повному обсязі не виконане, адже позивачу не виплачено кошти в сумі 100000,00 грн., як додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в сумі до 100 000 грн. у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких заходах.
Відповідачем вказаний факт не заперечується, але вказується, що у Міністерстві оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», скільки виділені асигнування на 2024 та 2025 роки було вичерпано. Також було повідомлено, що після збільшення бюджетних асигнувань Міністерству оборони України, будуть відкриті відповідні бюджетні призначення для повного забезпечення потреби, виконання рішень судів, зокрема, але не виключно і по справі №340/1060/24, що підтверджується копією розрахунку потреби в коштах, до якого включено позивача по справі (а.с.152).
Суд зазначає, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб'єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.
При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.
Водночас в силу вимог статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Встановлені судом обставини справи вказують на неможливість самостійного виконання відповідачем рішення суду у цій справі в частині виплати позивачу нарахованої додаткової винагороди в сумі 100000,00 грн, що обумовлюється відсутністю у відповідача належного фінансового забезпечення та коштів, необхідних для виплати вказаної заборгованості.
Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлюється об'єктивними причинами, суд доходить висновку про відсутність підстав для накладення на командира військової частини НОМЕР_2 штрафу в порядку, визначеному ст. 382 КАС України.
При цьому суд враховує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Водночас прийняття судом рішення про накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу у даному випадку не вплине на виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, та, відповідно, не відновить його право на отримання присуджених бюджетних коштів.
Враховуючи те, що рішення у даній справі залишається невиконаним відповідачем, суд вважає за необхідне встановити військовій частині НОМЕР_2 новий строк подання звіту про виконання Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 по справі №340/1060/24, шляхом подання у 40-денний строк з моменту отримання копії ухвали звіт про його виконання з доказами на його підтвердження.
Керуючись ст.ст. 118, 121, 256 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення на командира військової частини НОМЕР_2 штрафу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 60560 грн.
Продовжити процесуальний строк для подання до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіту про виконання судового рішення від 03.04.2024 по справі №340/1060/24 на 40 (сорок) календарних днів з моменту підписання даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК