09 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/33100/21
провадження № 2-іс/340/492/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В. одноособово розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача-1 Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації
відповідача-2 - Центральне управління Служби безпеки України
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язати вчинити дії,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у недоплаті йому, як учаснику бойових дій, 7354 грн з суми разової грошової допомоги до 05.05.2021 р.;
- зобов'язати відповідача донарахувати йому, як учаснику бойових дій, разову грошову допомогу до 05.05.2021 у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та доплатити з цієї суми 7354 грн.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 судом прийнято справу №640/33100/21 до провадження.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою суд зобов'язав відповідача надати докази нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.
На виконання вимог ухвали відповідачем повідомлено суд, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснювалась позивачу за місцем служби, а саме Центральним управлінням Служби безпеки України.
Ухвалою від 02.07.2025 суд залучив до участі у справі як другого відповідача Центральне управління Служби безпеки України. Розгляд справи розпочати спочатку.
Суд зобов'язав Центральне управління Служби безпеки України протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали подати до суду докази нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.
Вимог ухвали Центральне управління Служби безпеки України не виконало.
В обґрунтування позову позивач вказав, що є учасником бойових дій. Йому 7 травня 2021 році було виплачено, як учаснику бойових дій, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 1491 грн., як це визначено постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 року №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги», передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Однак він вважає, що має право на одержання вказаної виплати у значно більшому розмірі, в сумі 8 845 грн. Тобто він вважає, що відповідач недоплатив йому 7 354 грн. за 2021 рік.
Відповідач повідомив суд, що виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснювалась позивачу за місцем служби, а саме Центральним управлінням Служби безпеки України після отримання ним коштів від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником бойових дій (посвідчення № НОМЕР_1 від 19.02.2019 р.) (а.с.5).
07.05.2021 року йому виплачено, як учаснику бойових дій, щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 1491 грн (а.с.19).
Позивач вважає належною сумою щорічної допомоги 8 845 грн, а тому просить зобов'язати відповідача донарахувати йому, як учаснику бойових дій, разову грошову допомогу до 05.05.2021 у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та доплатити з цієї суми 7354 грн.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них регулює Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ).
Положення статті 12 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Статтю 12 доповнено цією частиною згідно із Законом № 367-XIV від 25.12.1998 в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, зокрема положення пункту 20 розділу II Закону №107-VI щодо внесення змін до статті 12 Закону № 3551-ХІІ визнані неконституційними з мотивів того, що внесення до деяких законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3551-XII фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються БК України.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини четвертої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у постанові від 8 квітня 2021 року №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова №325) визначив фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема учасникам бойових дій, які були меншими ніж визначені у статті 13 Закону №3551-ХІІ, у редакції Закону №367-XIV.
Отже, на час виплати позивачу у травні 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325, які по-різному визначали розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не Порядок №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.
При цьому, Верховний Суд, розглядаючи зразкову справу №440/2722/20 (рішення від 29 вересня 2020 року) дійшов висновку, що у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі № 1-247/2018 (3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окремого положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, стаття 12 Закону №3551-ХІІ (пільги особам з інвалідністю внаслідок війни) діяла та мала застосовуватись у редакції Закону № 367-XIV: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20) залишено без змін, виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності Закону №3551-XII, який має вищу юридичну силу над постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" щодо визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни до 5 травня у 2020 році.
Тобто, Держава, взявши на себе зобов'язання соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до Закону №3551-ХІІ, час від часу змінювала (звужувала) обсяги та розміри щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як пільги для особливої категорії осіб, які брали участь у захисті Батьківщини, деякі з яких продовжують боронити країну.
Отже, Конституційний Суд України та Верховний Суд у правовідносинах сформували чіткі та однозначні правові висновки, за якими виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня повинна відбуватися у розмірі, визначеному Законом №3551-XII; передання Кабінету Міністрів України повноважень встановлювати цей розмір через бюджетне законодавство є неконституційним. За позицією Верховного Суду, суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які є дефектними, тобто такими, що не відповідають Конституції та законам України.
Таким чином, суд вважає, що з 27 лютого 2020 року у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XІV "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала розмір допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
З приводу належного відповідача у цій справі, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 171 Закону №3551-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Пунктом 3 Постанови №325 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачалось, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є:
1) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення);
2) структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи соціального захисту населення), центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2020 року по справі №440/2722/20 зазначив, що Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги.
Отже органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2021 році були Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Під час розгляду справи суд встановив, що Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації перерахував 1491 грн Центральному управлінню Служби безпеки України для виплати ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, на підставі списку, наданого управлінням (а.с. 53).
Таким чином, суд вважає, що особою, відповідальною за призначення та виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік є Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, натомість як відповідну виплату позивачу повинне провести після отримання таких коштів Центральне управління Служби безпеки України, оскільки відповідно до положень статті 171 Закону №3551-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.
З огляду на вказані обставини, позовні вимоги належить задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації в частині перерахування Центральному управлінню Служби безпеки України коштів в меншому розмірі для подальшої виплати разової грошової допомоги до 05.05.2021 р. ОСОБА_1 .
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації донарахувати та перерахувати Центральному управлінню Служби безпеки України 7354 грн для подальшої доплати разової грошової допомоги до 05.05.2021 р. ОСОБА_1 .
Зобов'язати Центральне управління Служби безпеки України після отримання від Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації 7354 грн для доплати розміру разової грошової допомоги до 05.05.2021 р. перерахувати вказані кошти ОСОБА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Повне судове рішення виготовлене 09.09.2025.
Сторони:
позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
відповідач-1 Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації (03165, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 7, ЄДРПОУ 22886300)
відповідач-2 - Центральне управління Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33, ЄДРПОУ 36414116)
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА