08 вересня 2025 року № 320/31363/25
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підпрємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» (далі - позивач) з позовом до Державної аудиторської служби України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної аудиторської служби України, оформлену листом від 19.02.2025 № 003100-14/2254-2025.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність вимоги Державної аудиторської служби України, оформленої листом від 19.02.2025 № 003100-14/2254-2025, оскільки наведені у ній висновки є безпідставними та такими, що ухвалені всупереч меті, визначеній законодавством про публічні закупівлі та актами цивільного законодавства.
Щодо пункту 1 оскаржуваної вимоги про нікчемність Договору від 08.06.2022 №3140/ДОД-22 внаслідок встановленої невідповідності (перерозподілу) окремих статей Калькуляції до Договору статтям витрат Калькуляції тендерної пропозиції переможця торгів, позивачем зазначено, що коригування окремих складових витрат Калькуляції до Договору, яка не вплинула на ціну Договору, не зумовлює невідповідності такого Договору чи Калькуляції Закону України «Про публічні закупівлі». Наголошено, що при формулюванні пункту 1 вимоги відповідачем не наведено фактів, які могли б свідчити про те, що виявлені недоліки Калькуляції до Договору мали шкідливі наслідки та призвели до неефективного і нераціонального використання коштів, а також не визначено розміру збитків чи фінансових витрат. При цьому, на переконання позивача, Держаудитслужба, покладаючи на Підприємство обов'язок самостійно визначити спосіб виконання вимоги за наслідками самостійної оцінки ефективності способу виконання, є достовірним свідченням того, що висуваючи таку вимогу орган фінансового контролю не визначився які заходи будуть ефективними, а тому самостійно визначений суб'єктом контролю спосіб виконання пункту 1 вимоги може призвести до висновку Держаудитслужби про неефективність обраного Підприємством способу виконання адміністративного акта. Позивач вважає, що анулювання зобов'язань внаслідок оскаржуваного пункту 1 вимоги про нікчемність Договору суто з формальних підстав, може призвести до непропорційно великих негативних наслідків для сторін Договору - Замовника та Виконавця, і не відповідатиме меті, для реалізації якої Держаудитслужбою здійснено заходи державного фінансового контролю.
Щодо пункту 2 оскаржуваної вимоги в частині не виконання ТОВ «НДЦ КТФ» та КП «Київтеплоенерго» умов Договору від 08.11.2022 №3578/ДОД-22, визначених пунктами 5.3, 5.4, 5.5.4 та 6.3.5, що стосується порушення порядку (строків) обміну інформацією між сторонами Договору, позивачем зауважено, що затримка обміну сторонами інформацією і документами не призвела до порушення строків надання послуг за Договором №3548/ДОД-22, вказані обставини не вплинули на строк надання послуг. У частині не дотримання строків обміну інформацією позивач вказав, що він як оператор критичної інфраструктури, об'єкти якого від початку збройної агресії рф, а саме з 24.02.2022 і по теперішній час, неодноразово піддавалися артилерійським, ракетним обстрілам та ураженням дронами, при цьому надання послуг за Договором припало на період коли об'єкти Підприємства, на яких проводилася верифікація (надавалися послуги) знаходилися під постійними ракетними обстрілами рф та ліквідації наслідків уражень, зокрема, 10.10.2022, 14.11.2022, 23.11.2022, 29.11.2023, 16.12.2022, 29.12.2022, 14.01.2023, 26.01.2023, 09.03.2023 відбулися масовані ракетні атаки, а атаки ворожих дронів практично не припинялися жодного дня і тривають дотепер. Разом з тим, позивачем наголошено на тому, що формулювання пункту 2 оскаржуваної вимоги без визначення наслідків та/або матеріальних втрат/збитків через виявлене порушення є додатковим свідченням не суттєвості виявлених недоліків, що є проявом надмірного формалізм до взаємовідносин сторін за Договором №3578/ДОД-22, у вигляді надання відповідачем необґрунтованої переваги форми над змістом відносин за Договором. Також, на думку позивача, перелік порушень, визначених у пункті 2 оскаржуваної вимоги, не входять до переліку порушень у сфері публічних закупівель, а отже виключає настання відповідальності саме у сфері публічних закупівель, водночас позивач не належить до переліку суб'єктів, які уповноважені вчиняти заходи щодо притягнення до відповідальності у сфері публічних закупівель, а отже, вважає, висунута Підприємству вимога є неправомірною.
Щодо пункту 3 оскаржуваної вимоги в частині документально не підтверджених витрат за Договорами від 08.06.2022 №3140/ДОД-22 та 08.11.2022 №3578/ДОД-22, позивачем вказано, що відповідач необґрунтовано відхилив документально підтверджені витрати виконавця (ТОВ «НДЦ КТФ») на виконання послуг за Договорами від 08.06.2022 №3140/ДОД-22 та 08.11.2022 №3578/ДОД-22, понесені останнім за іншими статятми Калькуляції та за цивільно-правовими договорами аутсорсингу персоналу. На думку позивача, відображення фактичних витрат, які підтверджені первинними документами, не може обмежуватися плановими даними, що містяться в кошторисах, відтак Держаудитслужбою при зустрічній звірці виконавця за Договорами - ТОВ «НДЦ КТФ» безпідставно визнано необґрунтованими надані ним первинні документи, а витрати Підприємства незаконними, оскільки Законом України «Про публічні закупівлі» та умовами Договорів від 08.06.2022 №3140/ДОД-22 та 08.11.2022 №3578/ДОД-22 не передбачено права втручання Замовника (позивача) в право Виконавця (ТОВ «НДЦ КТФ») на розподіл доходів від власної господарської діяльності, позаяк загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності (ст. ГК України) та заборона незаконного втручання органів державної влади у господарську діяльність.
Стосовно недотримання процедури прийняття оскаржуваної вимоги позивачем наголошено на тому, що під час здійснення адміністративного провадження відповідачем не було проаналізовано змісту пояснень виконавця послуг ТОВ «НДЦ КТФ», що є порушенням частини третьої статті 52 Закону України «Про адміністративну процедуру», відповідно до якого адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначено про правомірність вимоги, оформленої листом від 19.02.2025 № 003100-14/2254-2025, та прийнятої на підставі Акта перевірки від 24.12.2024 №31-21/5, з урахуванням поданих заперечень від 14.01.2025 №/28/13.1.3/266 (вх. від 16.01.2025 №14-2002-2025), оскільки наведений в додатку 1 до Договору №3140/ДОД-22 кошторис витрат на закупівлю послуг з відстеження, моніторингу забруднювачів і відновлення, не відповідав кошторису вартості послуг, який наданий ТОВ «НДЦ КТФ» у складі тендерної пропозиції листом від 13.05.2022 №23, зокрема, вартість етапів робіт відповідно до кошторису вартості послуг не відповідав вартості етапів робіт відповідно до додатку № 1 до Договору № 3140/ДОД-22. Вказано, що зазначені невідповідності змінюють істотні умови договору, зокрема, змінють вартість надання послуг кожного етапу робіт при виконанні умов Договору №3140/ДОД-22.
Окрім того, відповідачем зазначено, що під час проведення зустрічної звірки Виконавець документально не підтвердив витрати, зазначені в Кошторисі, який наведено в Додатку №1 до Договору №3140/ДОД-22 (UA-2022-02-02- 012658-b) на загальну суму 3 578 611,39 грн та Додатку №1 до Договору №3578/ДОД-22 на загальну суму 2 960 364,80 грн (UA-2022-09-09-007738-a), що призвело до незаконних витрат КП «Київтеплоенерго» на загальну суму 6 538 976,19 грн.
На думку відповідача, при зобов'язанні усунення вказаних порушень він чітко дотримувався норм та вимог, установлених законодавством, та жодним чином не порушив прав та охоронюваних інтересів КП «Київтеплоенерго».
У поданій до суду відповіді на відзив позивачем вказано про пропуск строку на подання відповідачем відзиву на позовну заяву. Окрім того, позивачем, зокрема, зазначено про відсутність у відзиві на позовну заяву жодних аргументів на спростування доводів позовної заяви. Також, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Вирішуючи питання щодо пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ухвали суду від 26.06.2025 відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 26.06.2025 надіслано одержувачу - Державній аудиторській службі України в електронний кабінет та доставлено 27.06.2025 о 17:58. Відповідно до розписки, яка міститься в матеріалах справи, позовну заяву з доданими до неї матеріалами відповідач отримав у приміщенні суду 03.07.2025. До суду відзив поданий 16.07.2025.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, з урахуванням дати отримання примірника позовної заяви відповідачем, суд вважає за необхідне прийняти відзив Державної аудиторської служби України до розгляду.
Щодо клопотання позивача про розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд зазначає таке.
За правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторона по справі може подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Суд зазначає, що частинами п'ятою-шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Зважаючи на те, що категорія та складність справи, кількість сторін, обсяг та характер доказів у справі, характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання, суд дійшов висновку про відсутність необхідності призначати розгляд справи в судовому засіданні.
Позивачем подано до суду клопотання про прискорення розгляду справи, вказавши, що оскаржувана вимога стосується проведеної Держаудитслужбою перевірки закупівель КП «Київтеплоенерго» за кодом ДК 021:2015:90740000-6: Послуги з відстеження, моніторингу забруднювачів і відновлення (далі - послуги з верифікації), проведення якої є обов'язковим для Позивача в силу імперативних приписів Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» (Закон) і постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 959 «Про затвердження Порядку верифікації звіту оператора про викиди парникових газів». Вказано, що оскільки з моменту повного виконання сторонами договорів, що є предметом оскарженої вимоги відповідача минуло майже 3 роки, тому тривалий розгляд судом цієї справи може призвести до втрати можливості вжиття заходів на приведення сторін до попереднього стану (застосування реституції при недійсності договору), наслідком чого стане завдання позивачу значної майнової шкоди.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог підпункту 1 пункту 4 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, ії міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №631 та на підставі направлень від 31.10.2024 №1386-нк, №1387-нк, виданих Головою Державної аудиторської служби України Басалаєвою А.В., заступником начальника координації перевірок закупівель Департаменту моніторингу та перевірок закупівель Холод Т.Б. та головним державним аудитором відділу координації перевірок закупівель Департаменту моніторингу та перевірок закупівель Літвіновим І.В. проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері закупівель під час здійснення комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» закупівель за кодом ДК 021:2015:90740000-6: Послуги з відстеження, моніторингу забруднювачів і відновлення (далі - послуги з верифікації), інформація про які оприлюднена в електронній системі закупівель за номерами ID: UA-2022-02-02-012658-b, UA-2022-09-09-007738-a, UA-2023-09-13-014486-а, з питань дотримання вимог законодавства у сфері публічних закупівель та інших нормативно-правових актів, укладання договору про закупівлю та його виконання.
За наслідками проведеної перевірки з питань дотримання позивачем вимог законодавства у сфері закупівель, Державною аудиторською службою України складено Акт від 24.12.2024 №31-21/5, відповідно до якого:
1. За результатом проведення перевірки закупівлі за номером ID: UA-2022-02-02-012658-b встановлено порушення, а саме:
За результатами аналізу тендерної пропозиції учасника ТОВ «НДЦ КТФ» установлено, що на порушення вимог абзацу першого частини шостої статті 33, частини четвертої статті 41 Закону №922 укладено Договір №3140/ДОД-22, умови якого відрізняються від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону переможця процедури закупівлі та відповідно до статті 43 Закону є нікчемним;
2. За результатом проведення перевірки закупівель за номерами ID: UA-2022-09-09-007738-а встановлено порушення, а саме: не виконання ТОВ «НДЦ КТФ» та КП «Київтеплоенерго» умов Договору в частині виконання зобов'язань, визначених пунктами 5.3, 5.4, 5.5.4 та 6.3.5 Договору №3578/ДОД-22;
3. За результатом проведення перевірки закупівель за номерами ID: UA-2022-02-02-012658-b, UA-2022-09-09-007738-а за Договорами №3140/ДОД- 22, №3578/ДОД-22 встановлено незаконні витрати на загальну суму 6 538 976,19 грн.
Не погоджуючись із висновками Акта перевірки від 24.12.2024 №31-21/5, позивачем подано письмові заперечення від 24.12.2024 №3121/5.
Листом від 05.02.205 №003100-14/1536-2025 відповідач повідомив комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» про початок здійснення адміністративного оскарження.
За наслідками проведеної перевірки закупівель за кодом ДК 021:2015:90740000-6: Послуги з відстеження, моніторингу забруднювачів і відновлення (інформація про які оприлюднена в електронній системі закупівель за номерами ID: UA-2022-02-02-012658-b, UA-2022-09-09-007738-a, UA-2023-09-13-014486-а) відповідачем прийнято вимогу щодо усунення виявлених порушень від 19.02.2025 №003100-14/2254-2025, відповідно до якої перевіркою закупівлі установлено порушення законодавства, які під час закупівель не усунуті, а саме:
1. КП «Київтеплоенерго» укладено договір про надання послуг від 08.06.2022 № 3140/ДОД-22 (далі - Договір №3140/ДОД-22), умови якого відрізняються від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, з товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідний центр КТФ» (далі - ТОВ «НДЦ КТФ», Виконавець), чим порушено вимоги частини четвертої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922) та відповідно до статті 43 Закону № 922 є нікчемним;
2. КП «Київтеплоенерго» та ТОВ «НДЦ КТФ» не виконало зобов'язання, визначені умовами договору про надання послуг від 08.11.2022 № 3578/ДОД-22 (далі - Договір № 3578/ДОД-22), а саме:
- ТОВ «НДЦ КТФ» не виконав вимоги пунктів 5.3 та 6.3.5 та протягом 5 робочих днів від дати підписання договору не направив Замовникові письмовий запит про надання відомостей і документації необхідної для надання послуг за Договором, чим порушено вимоги частини першої статті 526 Цивільного кодексу України;
- КП «Київтеплоенерго» протягом 15 робочих днів з моменту одержання письмового запиту не передало (не направило) ТОВ «НДЦ КТФ» відомості та документацію, необхідну для надання послуг за Договором, чим не дотримано вимоги пунктів 5.4 та 6.3, чим порушено вимоги частини першої статті 526 Цивільного кодексу України;
- КП «Київтеплоенерго» після отримання від ТОВ «НДЦ КТФ» результатів послуг протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання не підписав акт прийому - передачі наданих послуг або мотивовану відмову в прийманні наданих послуг з переліком необхідних доопрацювань, чим не дотримано вимоги пункту 5.5.4 та частини першої статті 526 Цивільного кодексу України.
3. КП «Київтеплоенерго», внаслідок документально не підтверджених витрат, визначених в Додатку №1 до Договору №3140/ДОД-22 (UA-2022-02- 02-012658-b) на загальну суму 3 578 611,39 грн та Додатку №1 до Договору №3578/ДОД-22 на загальну суму 2 960 364,80 грн (UA-2022-09-09-007738-a), здійснено незаконні витрати на загальну суму 6 538 976,19грн.
Зобов'язальною частиною вимоги зобов'язано:
- забезпечити вжиття заходів з урахуванням положень частини першої, другої статті 215 Цивільного кодексу України та у відповідності до положень абзацу другого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, якими встановлено правові наслідки недійсності (нікчемності) правочину, з урахуванням оцінки ефективності вжиття таких заходів;
- забезпечити неухильне дотримання вимог Закону №922 та вжити заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, якими допущено порушення у сфері публічних закупівель;
- забезпечити вжиття заходів щодо відшкодування втрат фінансових ресурсів на загальну суму 6 538 976,19 грн на користь підприємства, заподіяних ТОВ «НДЦ КТФ» внаслідок документально не підтверджених витрат, визначених в додатку №1 до Договору №3140/ДОД-22 (UA-2022-02-02-012658- b) на суму 3 578 611,39 грн та Додатку №1 до Договору №3578/ДОД-22 на суму 2 960 364,80грн (UA-2022-09-09-007738-a).
Вважаючи вимогу Державної аудиторської служби України, яка оформлена листом від 19.02.2025 № 003100-14/2254-2025, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає таке.
Правові та організаційні засади здійснення фінансового контролю в Україні, визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (далі - Закон №2939-ХІІ).
Статтею 1 Закону №2939-XII визначено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Відповідно до статті 2 Закону №2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 затверджено Положення про Державну аудиторську службу України (далі - Положення №43).
Відповідно до пункту 1 Положення №43 Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 Положення №43 основними завданнями Держаудитслужби є, зокрема, реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками проведеної перевірки закупівель за кодом ДК 021:2015:90740000-6: Послуги з відстеження, моніторингу забруднювачів і відновлення (інформація про які оприлюднена в електронній системі закупівель за номерами ID: UA-2022-02-02-012658-b, UA-2022-09-09-007738-a, UA-2023-09-13-014486-а), на підставі Акта перевірки закупівель КП «Київтеплоенерго» від 24.12.2024 №31-21/5, з урахуванням заперечень від 14.01.2025 №1/28/13.1.3/266 (вх. від 16.01.2025 №14-2002-2025), відповідачем було прийнято вимогу щодо усунення виявлених порушень від 19.02.2025 №003100-14/2254-2025, відповідно до якої пунктами 1-3 встановлено порушення, які під час перевірки закупівель позивачем не усунуто.
Щодо порушення, викладеного в пункті 1 (стор. 1) вимоги від 19.02.2025 №003100-14/2254-2025, суд зазначає таке.
Як вбачається з Акта перевірки закупівель КП «Київтеплоенерго» від 24.12.2024 №31-21/5 (далі - Акт від 24.12.2024 №31-21/5), за результатами аналізу тендерної пропозиції учасника ТОВ «НДЦ КТФ» установлено, що на порушення вимог абзацу 1 частини шостої статті 33, частини четвертої статті 41 Закону №922 укладено Договір №3140-ДОД-22, умови якого відрізняються від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону переможця процедури закупівлі та відповідно до статті 43 Закону є нікчемними.
Як встановлено судом, за результатами проведеної процедури закупівлі UA-2022-02-02-012658-b між КП «Київтеплоенерго» та ТОВ «НДЦ КТФ» укладено договір про надання послуг від 08.06.2022 №3140/ДОД-22 на суму 5 914 118,00 грн, з ПДВ.
Укладений договір містить істотні умови, передбачені Господарським Кодексом України, а саме: предмет, вимоги до якості, ціну та строк дії.
Умовами договору передбачено надання послуг згідно з ДК 021-2015:90740000-6 Послуги з відстеження, моніторингу забруднювачів і відновлення (Верифікація звітів оператора відповідно до Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» для структурних підрозділів КП «Київтеплоенерго».
Як зазначено в Акті від 24.12.2024 №31-21/5, наведений в Додатку №1 до Договору №3140/ДОД-22 кошторис витрат на закупівлю послуг з відстеження, моніторингу забруднювачів і відновлення, не відповідає кошторису вартості послуг, наданий ТОВ «НДЦ КТФ» у складі тендерної пропозиції листом від 13.05.2022 №23.
Вказана невідповідність кошторів була зумовлена перерозподілом окремих статей витрат у Калькуляції до Договору №3140/ДОД-22 по відношенню до Калькуляції, що була запропонована переможцем торгів (ТОВ «НДЦ КТФ») у конкурсній пропозиції.
У той же час, відповідачем не встановлено невідповідність фактичних результатів наданих послуг підприємством умовам Договору №3140/ДОД-22 із замовником. Окрім того, відповідачем підтверджено відповідність ціни послуг за Договором №3140/ДОД-22, ціні конкурсної пропозиції, за якою ТОВ «НДЦ КТФ» було обрано переможцем торгів із найнижчою ціновою пропозицією.
Разом з тим, варто зазначити, що за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 04.05.2022 у справі № 160/6513/21, договір про закупівлю має основуватися на проєкті цього договору (у складі тендерної документації і пропозиції) й містити аналогічні умови. Але це не заперечує й того, що умови проєкту можуть піддаватися редагуванню вже під час укладення договору, особливо коли помилки (описки) у проєкті є очевидними. За Законом України «Про публічні закупівлі» вимагається, щоб умови договору про закупівлю не відрізнялися від змісту тендерної пропозиції (частина четверта статті 41), а його істотні умови не змінювалися після підписання (за винятками, передбаченими у тій же частині п'ятій статті 41). У цьому зв'язку важливо розуміти, що умови договору про закупівлю не повинні саме сутнісно, змістовно виходити за рамки тендерної пропозиції (за винятком тих випадків, які передбачає Закон України «Про публічні закупівлі»). Несуттєві відмінності умов договору про закупівлю від його проєкту, які за своїм наповненням не визначають нових договірних зобов'язань, не звужують чи, навпаки, не розширюють договірних зобов'язань сторін, які витікають із тендерних пропозицій і тендерної документації, й не суперечать останнім, не можуть мати наслідком нікчемність договору про закупівлю.
Подібні правові висновки підтримані у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №910/18423/21, від 06.04.2023 у справі №910/18417/21 та від 15.05.2025 у справі №916/770/24.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У постановах Верховного Суду від 09.01.2019 у справі №759/2328/16-ц, від 12.05.2020 у справі №917/84/19 зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону.
Як встановлено судом, пунктами 1.1.-1.2. Договору №3140/ДОД-22 сторони погодили предмет Договору - послуга з відстеження, моніторингу забруднювачів і відновлення (Верифікація звітів оператора відповідно до Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» для структурних підрозділів згідно з ДК 021:2015:90740000-6 Послуги), а пунктом 3.1. Договору визначено ціну послуги за Договором - 5 914 118,00 грн з ПДВ.
Виконання умов Договору №3140/ДОД-22 підтверджується Актом №1 приймання-передачі наданих послуг згідно з Договором від 08.06.2022 №3140/ДОД-22.
Таким чином, уклавши відповідний Договір із ТОВ «НДЦ КТФ» щодо надання послуг з відстеження, моніторингу забруднювачів і відновлення (Верифікація звітів оператора відповідно до Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» для структурних підрозділів згідно з ДК 021:2015:90740000-6 Послуги), сторони виконували виключно умови такого Договору.
Доказів визнання нікчемними Договору №3140/ДОД-22, укладеного між позивачем та ТОВ «НДЦ КТФ», матеріали справи не містять.
Інших доказів, які б свідчили про неналежне виконання зобов'язань за Договором щодо надання послуг №3140/ДОД-22, матеріали справи також не містять.
Відтак, суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість тверджень відповідача, викладених в пункті 1 (стор. 1) вимоги від 19.02.2025 №003100-14/2254-2025 щодо нікчемності Договору №3140/ДОД-22, з огляду на що вимога в цій частині є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо порушення, викладеного в пункті 2 (стор. 2) вимоги від 19.02.2025 №003100-14/2254-2025, суд зазначає таке.
За результатами проведеної перевірки закупівлі за номером: UA-2022-09-09-007738-а відповідачем зроблено висновок про порушення, яке полягає у не виконанні ТОВ «НДЦ КТФ» та КП «Київтеплоенерго» умов Договору в частині виконання зобов'язань, визначених пунктами 5.3, 5.4, 5.5.4 та 6.3.5 Договору №3578/ДОД-22.
Так, відповідно до Акта від 24.12.2024 №31-21/5:
- ТОВ «НДЦ КТФ» не виконало вимоги пунктів 5.3 та 6.3.5 Договору №3578/ДОД-22 та протягом 5 робочих днів від дати підписання Договору не направив Замовникові письмовий запит про надання відомостей і документації, необхідної для надання послуг за Договором, чим порушено вимоги частини першої статті 526 Цивільного кодексу України.
- КП «Київтеплоенерго» протягом 15 робочих днів з моменту одержання письмового Запиту не передало (не направило) Виконавцю відомості та документацію, необхідну для надання послуг за цим Договором, чим не дотримано вимоги пунктів 5.4 та 6.3.5 Договору №3578/ДОД-22;
- КП «Київтеплоенерго» після отримання від Виконавця результатів послуг протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання не підписало Акт прийому - передачі наданих послуг або мотивовану відмову в прийманні наданих послуг з переліком необхідних доопрацювань, чим не дотримано вимоги пункту 5.5.4 Договору №3578/ДОД-22, оскільки проведення спільної наради по даному питанню не передбачено умовами Договору №3578/ДОД-22.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами частин першої статті 628 та статті 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається зі змісту наведеної норми, зобов'язальною умовою договору про надання послуг є саме послуга, як кінцевий результат, який є предметом Договору та такої послуги.
Так, за умовами Договору від 08.11.2024 №3578/ДОД-22, виконавець послуг - ТОВ «НДЦ КТФ» зобов'язалося за завданням Замовника (КП «Київтеплоенерго») надати послуги згідно з ДК 021:2015:90740000-6 Послуги з відстеження, моніторингу забруднювачів і відновлення (Верифікація звітів оператора за 2022 р., відповідно до Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» для структурних підрозділів КП «Київтеплоенерго», а Замовник (Позивач) зобов'язався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги за Договором.
Пункти Договору, які зазначені у пункті 2 (стор. 2) оскаржуваної вимоги (пункти 5.3, 5.4, 5.5.4 та 6.3.5) є умовами договору, які регламентують процедурні (процесуальні) дії сторін щодо обміну інформацією, і не є ані предметом Договору, ані зобов'язаннями за Договором надання послуг, у розумінні зобов'язання, визначеного статтею 902 ЦК України.
Зокрема, за пунктами 5.3, 5.4, 5.5.4 та 6.3.5 Договору встановлено порядок обміну сторонами Договору інформацією, необхідною для надання послуг за Договором.
Окрім того, у своїх запереченнях, стосовно питання дотримання строків обміну інформацією і документами, КП «Київтеплоенерго» просило відповідача врахувати, що позивач, як оператор критичної інфраструктури, об'єкти якого від початку збройної агресії рф, а саме з 24.02.2022 і дотепер, неодноразово піддавалися артилерійським, ракетним обстрілам та ураженням дронами, при цьому надання послуг за Договором припало на період коли об'єкти Підприємства, на яких проводилась верифікація (надавалися послуги) знаходилися під постійними ракетними обстрілами рф та ліквідації наслідків уражень, зокрема 10.10.2022, 14.11.2022, 23.11.2022, 29.11.2023, 16.12.2022, 29.12.2022, 14.01.2023, 26.01.2023, 09.03.2023 відбулися масовані ракетні атаки, а атаки ворожих дронів практично не припинялися жодного дня і тривають дотепер.
Як вказано позивачем, за наслідками вчинення країною-агресором злочинів проти об'єктів КП «Київтеплоенерго», Головним управлінням Служби безпеки України в м. Києві та Київській області внесено відомості щодо актів агресії (події злочинів) до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 438 КК України (Порушення правил та звичаїв ведення війни). Нині зареєстровано кримінальні провадження №№22022101110000403, 22022000000000541, 22022101110000405, 22022101110000415, 42022102100000043, 22022101110000404, 22022101110000658, 42022000000001471, 22022101110000658, 22022101110000901, 22023101110000217, 22023101110000132 за частиною першою статті 438 КК України.
З урахуванням цього, частина відомостей та інформації, зазначених в листі КП «Київтеплоенерго» від 20.01.2023 №28AУ/06/2у/2/341, були направлені вчасно 19.01.2023 в електронному вигляді на електронну пошту Виконавця, на підтвердження чого надано витяг з електронної пошти відповідального представника «Київтеплоенерго» у відповідь Підприємства на запит Відповідача №5, а інші матеріали та відомості надавалися поступово у міру отримання працівниками позивача до них доступу.
При цьому, судом встановлено, що затримка обміну сторонами інформацією і документами не призвела до порушення строків надання послуг за Договором №3578/ДОД-22. Також пунктом 2 (стор. 2) оскаржуваної вимоги не встановлено фактів, що виявлені недоліки у строках обміну інформацією мали шкідливі наслідки та/або призвели до нецільового використання коштів.
Порушення строків виконання договірних зобов'язань є питанням цивільно-правових відносин, а Держаудитслужба (Державна аудиторська служба України) не втручається в такі спори, оскільки її функції стосуються контролю за використанням бюджетних коштів та державного майна, а не вирішення договірних конфліктів між приватними сторонами. Сторони такого договору мають вирішувати суперечки шляхом переговорів, укладання додаткової угоди, вимагати сплати неустойки або збитків, а в разі необхідності - звертатись до суду.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку про визнання протиправною та скасування вимоги від 19.02.2025 № 003100-14/2254-2025 в частині пункту 2 (стор. 2).
Щодо порушення, викладеного в пункті 3 (стор. 2) вимоги від 19.02.2025 №003100-14/2254-2025, суд зазначає таке.
За результатами проведення перевірки закупівель за номерами ID: UA-2022-02-012658-b, UA2022-09-09-007738-a за Договорами №3140/ДОД-22, №3578/ДОД-22 відповідачем встановлено незаконні витрати на загальну суму 6 538 976,19 грн.
До такого висновку відповідач дійшов на підставі проведених у Виконавця зустрічних звірок (довідки зустрічної звірки від 06.12.2025 та від 09.12.2025), якими встановлено, що Виконавець до надання послуг з верифікації за Договорами частково залучив не штатних працівників, а працівників за цивільно-правовими договорами та виконавців за договором аутсорсингу персоналу, з якими проведено розрахунки на умовах таких договорів, а не оплату у вигляді виплати заробітної плати та ЄСВ, про що зазначено у пункті 6 Акта від 24.12.2024 №31-21/5.
Як вбачається з Акта від 24.12.2024 №31-21/5, за результатом зустрічної звірки Виконавця, ТОВ «НДЦ КТФ» документально не підтвердило:
- витрати по Договору №3140/ДОД-22 на заробітну плату в сумі 2 880 028,18 грн, відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування в сумі 633 606,21 грн, транспортні витрати на суму 64 977,0 грн, зазначені в Кошторисі, який наведено в Додатку №1 до Договору, разом не підтверджено витрат за Договором на загальну суму 3 578 611,39 грн;
- витрати по Договору №3578/ДОД-22 на заробітну плату в сумі 2 426 875,06 грн, відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування в сумі 533 489,74, які зазначені в Додатку №1 до Договору, разом не підтверджено витрат за Договором на загальну суму 2 960 364,80 грн.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 2 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 174 ГК України (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас, Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII (далі - Закон №922-VIII) визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Так, на виконання положень Закону №922-VIII позивачем проведено процедури закупівель та укладено договори із переможцем торгів, зокрема:
- публічна закупівля UA-2022-09-09-007738-а, за результатом якої укладено Договір №3578/ДОД-22;
- публічна закупівля UA-2022-02-02-012658-b за результатом якої укладено Договір №3140/ДОД-22.
Правові засади укладення договору про надання послуг врегульовано главою 63 ЦК України, зокрема, статтями 901-907 ЦК України, відповідно до яких істотними умовами договору про надання послуг визначено предмет договору, ціна та порядок розрахунків, строки виконання договору, відповідальність сторін та порядок розірвання договору.
Керуючись наведеними приписати ЦК України, у пунктах 1.1.-1.2. Договорів №3140/ДОД-22, №3578/ДОД-22 (різниця договорів лише в періодах/роках верифікації) сторони погодили предмет договору - послуги згідно з ДК 021:2015:90740000-6, зокрема, Послуги з відстеження, моніторингу забруднювачів і відновлення (Верифікація звітів оператора відповідно до Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» для структурних підрозділів).
Метою названих Договорів, а отже і кінцевим результатом послуг за вказаними Договорами є верифікація звітів оператора (Замовника) КП «Київтеплоенерго», підготовка та видача верифікатором за результатами такої перевірки верифікаційних звітів відповідно до Закону України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів», постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2025 №959 «Про затвердження Порядку верифікації звіту оператора про викиди парникових газів» та інших нормативно-правових документів в сфері моніторингу, звітності та верифікації.
Договорами закріплено зустрічне зобов'язання Замовника (КП «Київтеплоенерго») - прийняти та оплатити якісно надані послуги відповідно до умов Договору.
Актом від 24.12.2024 №31-21/5 Держаудитслужбою підтверджено факт повного виконання сторонами зобов'язань визначених предметом Договорів №3140/ДОД-22 та №3578/ДОД-22, зокрема:
1) За Договором №3140/ДОД-22 в ході проведення перевірки Замовником надано верифікаційні звіти по 49 об'єктам КП «Київтеплоенерго» (СП «Київські ТЕЦ» (ТЕД-5 і ТЕЦ-6), СП «Київські теплові мережі» по 47 об'єктам, розташованим у 8 адміністративних районах м. Києва, з яких: квартальні котельні (КК) - 7 од.; районні котельні (РК) - 36 од.; станції теплопостачання - 4 од.), в яких містяться висновки верифікатора за результатами верифікації звітів оператора за звітний 2021 рік. Дата складання верифікаційних звітів 09.11.2022.
Виконавець листом від 09.11.2022 №01/55 направив Замовнику верифікаційні звіти по 49 об?єктам КП «Київтеплоенерго», в яких містяться висновки верифікатора за результатами верифікації звітів оператора за звітний 2021 рік. Верифікаційні звіти за 2021 рік по 49 об'єктам КП «Київтеплоенерго» прийняті Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України відповідно до наказів Міндовкілля від 07.02.2023 №59 «Про прийняття звітів оператора», від 09.02.2023 №78 «Про прийняття звітів оператора», від 10.02.2023 №82 «Про прийняття звітів оператора», про що повідомлено Замовника листами від 09.02.2023 №25/7-14/1906-23, від 13.02.2023 №25/7-14/2104-23, від 14.02.2023 №25/7-14/2198-23;
2) За Договором №3578/ДОД-22 в ході проведення перевірки Замовником надано верифікаційні звіти по 49 об'єктам КП «Київтеплоенерго» (СП «Київські ТЕЦ» (ТЕЦ-5 і ТЕЦ- 6), СП «Київські теплові мережі» по 47 об'єктам, розташованим у 8 адміністративних районах м. Києва, з яких: квартальні котельні (КК) - 7 од.; районні котельні (РК) - 36 од.; станції теплопостачання - 4 од.), в яких містяться висновки верифікатора за результатами верифікації звітів оператора за звітний 2023 рік. Дата складання висновків з верифікації - 05.03.2024. Виконавець, листом від 07.03.2024 №803/03-24 направив Замовнику верифікаційні звіти по 49 об?єктам КП «Київтеплоенерго», в яких містяться висновки верифікатора за результатами верифікації звітів оператора за звітний 2023 рік, які оформлено відповідно до вимог п. 2.1. Договору.
Верифікаційні звіти за 2023 рік по 49 об'єктам КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» прийняті Міндовкілля відповідно до наказів Міндовкілля від 03.04.2024 №352 «Про прийняття звітів оператора», від 15.04.2024 №387 «Про прийняття звітів оператора», про що повідомлено Замовника листами Міндовкілля від 05.04.2024 №14/14-02.2/439-24, від 16.04.2024 №14/14-02.2/575-24.
Актом від 24.12.2024 №31-21/5 засвідчено факт того, що згідно з даними бухгалтерського обліку Замовника (Позивача), надані послуги з верифікації за договорами №3140/ДОД-22, №3578/ДОД-22 отримані відповідно до актів надання послуг та оплата за надані послуги з верифікації проведена в повному обсязі.
Вказаний висновок підтверджує факт повного виконання Виконавцем (ТОВ «НДЦ КТФ») Договорів у вигляді надання повного комплексу послуг з верифікації викидів, які обумовлені предметом Договорів та законність оплати наданої послуги позивачем.
Як зазначено вище, відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі -ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця документально не підтверджені витрати.
Згідно з приписами пункту 44.2 статті 44 ПК України платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
За приписами статті 12-1 Закону №996-XIV для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, які оприлюднені державною мовою на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
Пунктом 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88), передбачено, що первинні документи Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Статтею 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Зі змісту мотивувальної частини Акта від 24.12.2024 №31-21/5 (стор. 29 - 32) вбачається, що до перевірки були надані первинні бухгалтерські документи щодо Договорів №3140/ДОД-22 та №3578/ДОД-22, які відповідають критеріям первинного документу і містять відомості про господарську операцію.
Натомість, відповідачем при зустрічній перевірці виконавця за Договорами - ТОВ «НДЦ КТФ», визнано необґрунтованими надані ним первинні документи, а витрати Підприємства незаконними.
Суд вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що Законом України «Про публічні закупівлі» та умовами Договорів №3140/ДОД-22 та №3578/ДОД-22 не передбачено права втручання Замовника (позивача) в право Виконавця (ТОВ «НДЦ КТФ») на розподіл доходів від власної господарської діяльності, оскільки загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності та заборонна незаконного втручання органів державної влади у господарську діяльність.
У вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимога органу державного фінансового контролю не є первинним документом, на підставі якої має здійснюватися коригування у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.
При цьому, Акт перевірки не містить посилань на жодний нормативно-правовий акт або умову Договору, які наділяють Замовника (позивача) компетенцією з перевірки та контролю за використанням Виконавцем доходів від наданих останнім послуг, у тому числі витрат на оплату праці власних працівників.
Отже, у Замовника відсутня компетенція контролю за порядком витрачання коштів іншим суб'єктом господарювання ( Виконавцем), як і відсутня компетенція з контролю за використанням доходів від господарської діяльності контрагентом по договору, у тому числі в частині оплати праці працівників контрагента.
Крім того, суд вказує, що в силу статті 19 ГК України (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) забороняється втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.
Частинами першою, другою, шостою, сьомою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною другою статті 321 ЦК України регламентовано, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Більш того, ЦК України містить конкретну норму, якою врегульовано питання обмежень прав особи на розпорядження коштами, які перебувають на його банківському рахунку.
Так, згідно з пунктом 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.
Встановлено обмежень для використання виконавцем доходів від господарської (підприємницької) діяльності у вигляді конкретного спрямування витрат при здійсненні господарської діяльності (у тому числі при наданні послуг) виключно за погодженням Замовника або Держаудитслужби, є прямим втручанням в господарську діяльність суб'єкта господарювання, а за відсутності в законодавстві і в Договорів права на таке втручання, воно є незаконним.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач, приймаючи висновок про обмеження форми залучення трудових ресурсів виконавцем та фінансування власної господарської діяльності в цій частині, діяв всупереч вимогам законодавства.
Орім того, у пункті 3 (стор. 2) оскаржуваної вимоги відповідачем зазначено про необхідність відшкодування частини втрат фінансових ресурсів за недотримання умов Договору №3140/ДОД-22 (UA-2022-02-02-012658-b) на суму 3 578 611,39 грн.
При цьому, у пункті 1 відповідачем визначено вказаний договір нікчемний, посилаючись на приписи абзацу 2 частини першої статті 216 ЦК України, а також наголошено на необхідності вжиття заходів на повернення всієї сплаченої по Договору №3140/ДОД-22 суми.
За таких обставин, пункти 1, 3 оскаржуваної вимоги (стор. 1-2) є взаємовиключними, оскільки «нікчемність» Договору №3140/ДОД-22 виключає висновок про порушення/недотримання умов такого «нікчемного» Договору. Однак, відповідачем фактично пред'явлено вимоги на суму, що включає загальну ціну Договору та частину непідтверджених витрат за цим Договором, внаслідок чого оскаржувана вимога істотно перевищує зобов'язання за Договором №3140/ДОД-22.
Тобто, внаслідок такої неузгодженості та взаємної суперечності пунктів 1 і 3 (стор. 1, 2) оскаржуваної вимоги, в умовах фактичних витрат за Договором №3140/ДОД-22 на суму 5 914 118,00 грн, відповідач дійшов висновків про відшкодування фінансових ресурсів на суму 9 492 729,39 грн (5 914 118,00 грн ціни Договору + 3 578 611,39 грн непідтверджених витрат за цим же Договором) у фактичних відносинах на суму 5 914 118,00 грн.
Стосовно відшкодування виявлених збитків суд зазначає, що про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об'єктів, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/3534/16 і постановах Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 826/2525/15, від 07.02.2020 у справі № 803/634/17 та від 14.02.2020 у справі № 825/3661/15-а.
Разом з тим, судом встановлено, що в межах спірних правовідносин відповідно до листа від 25.12.2024 №003100-14/16195 відповідач повідомив КП «Київтеплоенерго» про початок здійснення адміністративного провадження в порядку статті 32 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IХ) за результатами перевірки закупівель, проведених КП «Київтеплоенерго» та складання Акта перевірки закупівель від 24.12.2024 №31-21/5.
Статтею 17 Закону №2073-IX передбачено право особи бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.
Відповідно до підпункту б пункту 7 статті 28 Закону №2073-IX учасники адміністративного провадження мають право подавати клопотання про залучення до участі в адміністративному провадженні іншого учасника та/або особи, яка сприяє розгляду справи.
Статтею 27 Закону №2073-IX визначено, що учасником адміністративного провадження є:
1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов'язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі: а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов'язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник); б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження; в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник);
2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).
Як встановлено судом, 14.02.2025 під час участі у процедурних діях позивачем подано до Держаудитслужби клопотання про залучення до участі у справі виконавця за перевіряємими Договорами - ТОВ «НДЦ КТФ», як іншої особи, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт, що підтверджується протоколом Держаудитслужби від 14.02.2025.
Частиною третьою статті 52 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.
Як свідчать матеріали справи, вказане клопотання позивача не було задоволено. При цьому, відповідачем було отримано пояснення від Виконавця послуг ТОВ «НДЦ КТФ», зміст яких всупереч частини третьої статті 52 Закону №2073-IX не був проаналізований.
Наведене свідчить про те, що, приймаючи оскаржувану вимогу, відповідачем було враховано всіх обставин справи, у тому числі тих, що є сприятливими, а також тих, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.
Стосовно доводів позивача про не конкретизацію заходів, які необхідно вчинити для усунення виявлених порушень, суд зазначає, що у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №820/3534/16, від 28.04.2020 у справі №826/8741/16, від 31.03.2021 у справі № 826/11931/18 зазначено, що така обставина як відсутність у вимозі конкретного способу її виконання не свідчить про її протиправність та не може бути підставою для скасування.
При цьому, якщо існує декілька способів усунення виявлених у ході перевірки порушень, правом вибору певного конкретного способу відповідно до приписів законодавства наділений саме керівник підприємства. Водночас, указана обставина не позбавляє підконтрольного суб'єкта права звернутися до контролюючого органу з метою отримання роз'яснень, якщо самостійно встановити відповідний спосіб не вдається.
Вибір способу усунення виявленого перевіркою порушення покладається на підприємство, на якому виявлені порушення, і не потребує детальної вказівки контролюючого органу.
Однак, ураховуючи, що суб'єкт владних повноважень не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості та правомірності висновків, викладених у вимозі від 19.02.2025 №003100-14/2254-2025, суд доходить висновку, що твердження, зазначені контролюючим органом у вказаній вимозі, є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим така вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 3028,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов комунального підпрємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної аудиторської служби України, оформлену листом від 19.02.2025 № 003100-14/2254-2025.
Стягнути на користь комунального підпрємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (адреса: 01001, місто Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України (адреса: 04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, 4, код ЄДРПОУ 40165856).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.