про залишення позовної заяви без руху
03 вересня 2025 рокум. Ужгород№ 260/5437/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.,
при секретарі судового засідання - Пішта І.І.,
за участю:
представник позивача - Перегінець Р.Т.,
представник відповідачів 1, 2 - Василиндра В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-ДН» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС-ДН" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України в якому просить:
1) визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 18.03.2025 № 12633796/39844741; від 03.01.2025 № 12306359/39844741; від 03.01.2025 № 12306356/39844741; від 03.01.2025 № 12306357/39844741; від 04.03.2025 № 12575395/39844741; від 30.12.2024 № 12290021/39844741; від 30.12.2024 № 12290022/39844741; від 03.01.2025 № 12306358/39844741;
2) зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас-ДН»: від 04.03.2024 № 1; від 12.02.2024 № 6; від 13.02.2024 № 7; від 14.02.2024 № 9; від 19.02.2024 № 13; від 23.01.2024 № 15; від 26.01.2024 № 19; від 31.01.2024 № 21.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі у порядку загального позовного провадження.
21 липня 2025 року представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог з огляду на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду. Представник вказує на те, що позивач скористався правом досудового врегулювання спору та відповідно до рішень ДПС України від 17.01.2025 скарги Товариства на рішення про відмову у реєстрації податкових накладних №15 від 23.01.2024 року та №19 від 26.01.2024 року залишено без задоволення, рішення комісії ГУ ДПС у Закарпатській області - без змін. Відповідно до рішень ДПС України від 23.01.2025 скарги Товариства на рішення про відмову у реєстрації податкових накладних №21 від 31.01.2024 року, №6 від 12.02.2024 року, №7 від 13.02.2024 року та №9 від 14.02.2024 року залишено без задоволення, рішення комісії ГУ ДПС у Закарпатській області - без змін. Натомість позовна заява надійшла до суду 30.06.2025 року, тобто з пропуском тримісячного строку для звернення до суду. За наведених обставин, просить залишити позовну заяву без розгляду у частині визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДПС у Закарпатській області, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних №6 від 12.02.2024 року, №7 від 13.02.2024 року, №9 від 14.02.2024, №19 від 26.01.2024 року, №15 від 23.01.2024 року, №21 від 31.01.2024 року.
22 липня 2025 року представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому, враховуючи активну поведінку позивача, спрямовану на розблокування реєстрації податкових накладних, та з метою забезпечення права ТОВ «Пегас-ДН» на доступ до правосуддя і розгляд його справи, просить поновити пропущений строк звернення до суду.
У підготовчому засіданні представником відповідача підтримано заявлене клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог.
Представник позивача у підготовчому засіданні просила поновити строк звернення до суду з підстав, викладених у клопотанні про поновлення строку звернення.
Вирішуючи вказані клопотання, суд вказує наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
У постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.
Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання також зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.
Інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 року у справі № 640/20468/18, від 26.11.2020 року у справі 500/2486/19.
З матеріалів позовної заяви слідує, що позивач скористався правом на оскарження рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Закарпатській області, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних №15 від 23.01.2024 року та №19 від 26.01.2024 року, №21 від 31.01.2024 року, №6 від 12.02.2024 року, №7 від 13.02.2024 року та №9 від 14.02.2024 року та рішеннями ДПС України від 17.01.2025 та 23.01.2025 скарги залишені без задоволення, однак позивач звернувся із даним позовом до суду лише 30.06.2025, тобто із пропуском тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
Відтак, позивачем пропущено визначений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДПС у Закарпатській області, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних №6 від 12.02.2024 року, №7 від 13.02.2024 року, №9 від 14.02.2024, №19 від 26.01.2024 року, №15 від 23.01.2024 року, №21 від 31.01.2024 року.
Представником позивача було подано клопотання про поновлення строку звернення, в якому позивач просив поновити строк звернення до суду з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя.
При вирішенні питання поважності причин пропуску строку звернення до Суду із позовом Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним, воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня1998 року в справі «Перес де Рада Каванілес проти Іспанії» («Perez De Rada Cavanilles v Spain», заява № 28090/95).
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зауважив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи («Ilhan v. Turkey», заява № 22277/93).
Суд звертає увагу позивача, що жодних доказів, які б свідчили про наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду позивачем не надано, а наведені ним у заяві обставини щодо пропуску такого строку лише вказують на те, що позивач допустив зволікання з реалізацією наданого йому права на судовий захист.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду у трьохмісячний строк, є неповажними.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з викладеним, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням нових підстав для поновлення строку та доказів на їх підтвердження.
Відповідно до статті 171 частини 13 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 169, 171, 248 КАС України, суд, -
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду та відмовити в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ПЕГАС-ДН» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачеві строк п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, що зазначені в мотивувальній частині цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде залишена без розгляду на підставі п.7 ч.1 ст.240 КАС України.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя М.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України ухвалу суду у повному обсязі складено та підписано 08.09.2025 року.